Справа № 240/15978/22
Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
07 грудня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.07.2022 №191 "Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженера-землевпорядника" в частині анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_1 № 012340, виданого 07.11.2014.
29 серпня 2022 позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позовну заяву шляхом зупинення дії наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.07.2022 № 191 "Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженера-землевпорядника" в частині анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_1 №012340, виданого 07.11.2014, до набрання законної сили рішенням у справі.
В обґрунтування заяви вказано, що у разі встановлення протиправності оскаржуваного наказу та задоволення позовних вимог про його скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права. Такі обставини, на думку позивача, вказують на те, що в разі незастосування заходів забезпечення позову буде унеможливлений ефективний захист її прав та інтересів.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.07.2022 №191 "Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженера-землевпорядника" в частині анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_1 №012340, виданого 07.11.2014 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №240/15978/22.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно із ч.1, 2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно
ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Відповідно до частини 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, насамперед, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Слід зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
При цьому, статтею 152 КАС України визначено, що у заяві мають бути наведені та обґрунтовані підстави і необхідність забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
При цьому, небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Натомість, клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову не містить наведення та обґрунтування підстави і необхідності забезпечення позову згідно зі ст.150-152 КАС України, а фактично зводиться до доводів, якими позивач обґрунтовує предмет та підстави позову, а також обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав та інтересів позивача.
Отже наведені позивачем доводи не є свідченням існування очевидних ознак протиправності спірного рішення та очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття у справі рішення по суті заявлених вимог, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь заявника.
Суд зазначає, що лише наявність судового спору не може бути однозначною підставою для забезпечення позову на підставі вказаних заявником обставин.
Водночас, надання оцінки оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень на стадії вирішення заяви про забезпечення позову без розгляду справи по суті є фактичним вирішенням позовних вимог наперед, що є неприпустимим, а тому протиправність рішення у даному випадку потребує доведення під час судового розгляду.
Зупинивши оскаржуване рішення без оцінки ознак протиправності цього рішення, що можливо лише при розгляді справи по суті, суд фактично вирішує позовні вимоги по суті наперед, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
За таких обставин, зазначені позивачем у клопотанні про забезпечення позову доводи, не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвели до помилкового вирішення заяви про забезпечення позову, а тому, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати, а в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру задовольнити повністю.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року у справі №240/15978/22 - скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.