Справа № 544/1146/22 Номер провадження 11-сс/814/1288/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
01 грудня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю секретаря судового засідання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2022 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 вересня 2022 року за №12022170580000303, задоволено клопотання слідчого СВ ВП №1 Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_8 , погоджене з прокурором Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_9 , та накладено арешт на тимчасово вилучений 29 вересня 2022 року в ході огляду ДТП вантажний автомобіль «RENAULT», н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «SCHMITZ S01 CARGOBULL», н.з. НОМЕР_2 , власником яких є ОСОБА_7 , з позбавленням права відчуження, розпорядження, використання, проведення ремонтних робіт названих транспортних засобів до скасування арешту майна в установленому законом порядку.
Визначено місцем зберігання цього майна майданчик на території ФОП « ОСОБА_10 » по АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про арешт автомобіля «ВАЗ 211140», н.з. НОМЕР_3 , судове рішення щодо якого не оскаржується.
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що вантажний автомобіль з напівпричепом зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та мають значення речових доказів, є об'єктами судових експертиз, а тому повинні бути збережені без зміни їх стану. в той час як незастосування обмежень щодо їх використання може зашкодивши кримінальному провадженню.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2022 року, постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, накласти арешт на вантажний автомобіль «RENAULT», н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «SCHMITZ S01 CARGOBULL», н.з. НОМЕР_2 , із забороною на відчуження та зміну права власності даних транспортних засобів до скасування арешту в установленому законом порядку, зобов'язати слідчого повернути їх зі свідоцтвом про реєстрацію автомобіля та ключами на відповідальне зберігання ОСОБА_7 , зобов'язати ОСОБА_7 надати на вимогу слідчого дані транспортні засоби для проведення необхідних експертиз і слідчих дій.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що слідчий суддя: належним чином не врахував те, що ОСОБА_7 є фізичною особою-підприємцем, який за допомогою арештованих транспортних засобів здійснює вантажні перевезення, через це застосований спосіб арешту негативно позначиться на здійсненні ОСОБА_7 підприємницької діяльності; в порушення вимог нормативних актів визначив місцем зберігання вантажного автомобіля з напівпричепом не спеціальний майданчик, стоянку територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, а майданчик третьої особи ФОП « ОСОБА_10 », що не дозволяє забезпечити належне зберігання майна, яке здійснюється за кошти його власника.
Учасники провадження належним чином повідомлялись про місце, дату, час розгляду провадження та заявили клопотання про здійснення апеляційного розгляду за їх відсутності.
Відповідно ж до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників провадження, які судом були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає проведенню розгляду.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, перевірила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвала слідчого судді про арешт автомобіля «ВАЗ 211140», н.з. НОМЕР_3 , ніким з учасників провадження не оскаржується, а тому в зазначеній частині на підставі ст.404 КПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно зі ст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Заходами процесуального примусу, пов'язаними із обмеженням особистих або майнових прав особи, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, до яких, зокрема, віднесено арешт майна (абз.1 п.7 ч.2 ст.131 КПК України).
За змістом приписів ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У силу ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.
У ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
На підставі ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні ; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ВП №1 Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29 вересня 2022 року за №12022170580000303, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України (а.п.4).
Досудовим розслідуванням установлено, що 29 вересня 2022 року приблизно о 13 годині 55 хвилин ОСОБА_11 - водій ФОП « ОСОБА_7 », керуючи належним ОСОБА_7 вантажним автомобілем «RENAULT», н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «SCHMITZ S01 CARGOBULL», н.з. НОМЕР_2 , здійснюючи розворот на 156 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, не надав переваги в русі автомобілю «ВАЗ 211140», н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_12 , і вчинив зіткнення з ним, у результаті чого ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до хірургічного відділення Пирятиснької ЦРЛ.
За даними протоколу допиту від 29 вересня 2022 року потерпілий ОСОБА_12 , засвідчивши наведені вище обставини ДТП, підтвердив також те, що в медичному закладі в нього було встановлено закриту черепно-мозкову травму, струс мозку, різані рани обличчя та перелом ноги в області колінного суглоба (а.п.15-16).
29 вересня 2022 року слідчим проведено огляд місця ДТП на 156 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, у ході якого виявлено та вилучено автомобілі «RENAULT», н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «SCHMITZ S01 CARGOBULL», н.з. НОМЕР_2 , та «ВАЗ 211140», н.з. НОМЕР_3 , на яких були пошкодження та сліди зіткнення внаслідок ДТП, що підтверджується відповідним протоколом даної слідчої дії від 29 вересня 2022 року (а.п.9-13).
Цього ж дня слідчим визнано речовими доказами, в тому числі названий вище вантажний автомобіль з напівпричепом, про що прийнято постанову (а.п.14).
Як убачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя задовольнив клопотання органу досудового розслідування про арешт вилученого майна. Вивчивши дане клопотання та дослідивши додані до нього матеріали, встановив, що воно містить відповідне обґрунтування підстав і мети накладення арешту, виходив з того, що застосування цього засобу забезпечення кримінального провадження необхідне з метою збереження речових доказів.
Аналізуючи наведені вище обставини, колегія суддів уважає, що слідчий суддя правильно встановив наявність достатніх підстав уважати, що вилучені вантажний автомобіль «RENAULT», н.з. НОМЕР_1 , і напівпричіп до нього «SCHMITZ S01 CARGOBULL», н.з. НОМЕР_2 , відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, та обґрунтовано на даній стадії кримінального провадження визнані речовими доказами, оскільки зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема як предмет кримінального правопорушення.
Необхідність накладення арешту на зазначені вище транспортні засоби не оспорюється й апелянтом.
Разом з цим, значення має те, що речові докази є незамінними, оскільки створюються самою подією й обстановкою вчиненого кримінального правопорушення, а тому їх втрата або суттєве пошкодження призводить до неможливості відтворення речового доказу, адже неможливим є повернення в минуле, коли він формувався.
Ураховуючи викладене вище, вид речових доказів у зв'язку із обставинами розслідуваного провадження та наявністю визначених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України ризиків пошкодження, знищення, псування, відчуження названих матеріальних об'єктів, які мають бути збережені без зміни попереднього стану, то їх зберігання на цій стадії не у визначений слідчим суддею спосіб не гарантуватиме в повній мірі збереження доказових властивостей і достовірність даних, що містять ці докази. Незастосування ж арешту майна може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню в частині необхідності проведення з ними ряду слідчих, процесуальних дій і експертних досліджень для виконання органом досудового розслідування завдань, передбачених ст.2 КПК України.
Колегія суддів ураховує наслідки арешту майна для ОСОБА_7 , який здійснює підприємницьку діяльність, пов'язану з вантажними перевезеннями (а.п.34-36), однак, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про який ідеться в клопотанні слідчого, а застосований слідчим суддею захід забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним, через це доводи представника про накладення арешту на майно без заборони права користуватись ним є неспроможними.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що застосований захід забезпечення кримінального провадження не позбавляє права власності на майно, а має характер тимчасових обмежень.
Аргументи апелянта, які зводяться до помилковості визначення слідчим суддею місця зберігання арештованого майна, не знайшли свого підтвердження та відповідно до п.13 чинної Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції) №51/401/649/471/23/125 речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол. Визначене в оскаржуваній ухвалі місце зберігання вантажного автомобіля з напівпричепом до нього, які мають великі габаритні розміри, на майданчику відповідного суб'єкта господарювання не суперечить положенням п.19 вказаної Інструкції, на які посилається адвокат, так як ними також передбачено наведений вище альтернативний порядок зберігання речових доказів у вигляді транспортних засобів (шляхом їх передачі організаціям). За даними ж розписки при прийнятті транспортних засобів на відповідальне зберігання ФОП « ОСОБА_10 » попереджено про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України (незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації). Фактичних обставин, які би ставили під сумнів факт належності зберігання майна, на яке накладено арешт, матеріали провадження не містять та представником під час провадження в апеляційній інстанції не надано.
Окрім того, витрати, пов'язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави (п.13 наведеної вище Інструкції).
Тому зазначені адвокатом доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Водночас слід зазначити, що судове рішення слідчого судді про арешт майна не перешкоджає його власнику майна чи його представнику звернутись до слідчого судді чи суду з клопотанням за правилами ст.174 КПК України, згідно з якою арешт майна може бути скасовано повністю чи частково за клопотанням власника майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 06 жовтня 2022 року про арешт майна - без зміни.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4