Житомирський апеляційний суд
Справа №274/2807/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ч.4 ст.286-1 КК Доповідач ОСОБА_2
01 грудня 2022 року . Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження №274/2807/22 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29.08.2022 відносно
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України,
зазначеним вироком ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, та призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі із позбавленням права керування транспортним засобом строком на 10 років.
Початок строку покарання ОСОБА_8 обраховано з моменту його затримання, тобто 01 травня 2022.
Цивільний позов ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 30000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Цивільний позов прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі КНП «Бердичівська міська лікарня» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської ради кошти в розмірі 24244 грн 61 коп.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь КНП «Бердичівська міська лікарня» Бердичівської міської кошти в розмірі 5594 грн 91 коп.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування за проведення судових експертиз на загальну суму 9438 грн 82 коп.
Скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 05.05.2022.
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Відповідно до вироку суду першої інстанції, 30.04.2022, близько 20 год 00 хв, ОСОБА_8 , в порушення вимог ст.16 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-ХІІ з наступними змінами та доповненнями, п. 2.9а) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 з наступними змінами та доповненнями (надалі за текстом ПДР, Правила), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «SKODA OCTAVIA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , разом із пасажирами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , рухаючись в напрямку вул. С.Сідлецького в м. Бердичів Житомирської області, по вул. Пушкіна зі швидкістю понад 50 км/год, чим перевищив максимально дозволену швидкість руху у населених пунктах, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху.
Так, рухаючись зазначеним транспортним засобом, водій ОСОБА_8 , у вказаний день та час, по вул. Пушкіна, поряд з будинком № 68 в м. Бердичеві, на лівобічному заокругленні проїзної частини, горизонтальної ділянки, проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невірно оцінив дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість керованого ним автомобіля з урахуванням проїзної частини, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не впоравшись з керуванням свого транспортного засобу, допустив його боковий занос праворуч, в результаті чого виїхав вказаним транспортним засобом за межі проїзної частини до правого тротуару, де в подальшому відбувся наїзд на паркан домогосподарств АДРЕСА_2 та № 72 указаної вулиці.
Внаслідок вказаної дорожньо - транспортної пригоди пасажири автомобіля «SKODA OCTAVIA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , а саме : ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від отриманих тілесних ушкоджень, загинули на місці пригоди, а пасажир ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер в КНП «Бердичівська міська лікарня».
Згідно з висновком судово - медичної експертизи ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді : тупої поєднаної травми тіла у вигляді саден на обличчі та голові, синця та садна на шиї, синців на грудній клітці, ран та синця на правій кисті, саден на лівій кисті, саден та синців на обох нижніх кінцівках, ран на правй гомілці, осадження на правій кінцівці, множинні переломи ребер з обох сторін, що призвело до двобічного гемотораксу (наявність крові в плевральній порожнині) та пошкодження усіх шарів серцевого м'язу в ділянці лівого шлуночка (біля верхівки серця), який ускладнився гемоперикардом (наявність крові в серцевій сумці), що призвело до гострої тампонади серця, розриву селезінки, розриву печінки, нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів, темну рідку кров та згортки в порожнинах серця та крупних судинах, крововиливи під серозні оболонки; при судово-гістологічному дослідженні: нерівномірне кровонаповнення та малокрів'я внутрішніх органів, наявність дефекту в серці, з порушенням цілісності міокарду, пошкодженням кардіоміоцитів, крововиливами в епі - та в міокард, без клітинної реакції, травматичні розриви печінки та селезінки, крововиливи в легенях, з пошкодженням легеневої тканини, крововиливи в навколосерцеву сумку та жирову клітковину наднирника, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення й знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю.
Згідно з висновком судово - медичної експертизи ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно - мозкової травми у вигляді багатоуламкового перелому кісток основи та склепіння черепа з забоєм головного мозку, закритої травми грудної клітки, забій легень, перелому ІІІ п'ясної кістки, травматичного зламу коронкової частини 22 зуба, множинні синці, садна та рани тулубу, які є смертельними, як несумісні з життям й знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю.
Згідно з висновком судово - медичної експертизи ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження у вигляді: травми із залученням декількох ділянок тіла у вигляді важкої відкритої черепно - мозкової травми: скальпована рана на голові, гостра субдуральна гематома лобної та тім'яної ділянок з обох сторін, тупої травми грудної клітки: перелом І-го ребра зліва, забій легень з обох сторін, яка ускладнилась набряком та дислокацією (вклиненням) головного мозку, множинних синців, саден та ран тулубу, перелому правої ліктьової кістки, які є тяжкими тілесними ушкодженнями і знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю.
Також внаслідок зіткнення, ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: травми із залученням декількох ділянок тіла: ЗЧМТ, струс головного мозку, крововиливів під кон'юнктиву правого та лівого ока, множинних забійних саден голови, перелому верхньо-щелепної кістки справа, забійної рани нижньої губи справа, забою правої кисті, правого променево - зап'ясткового суглобу, закритої травми поперекової ділянки хребта, закритих переломів поперечних відростків L3 L4 зліва, перелому правої крижової кістки, забійної рани правого стегна в середньо - верхній третині, що відноситься до середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Відповідно до висновку судово - авто технічної експертизи «Технічна можливість у водія автомобіля «SKODA OCTAVIA А5» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 уникнути виїзду його транспортного засобу за межі проїзної частини і як наслідок його зіткнення з парканом, полягала лише у чіткому виконанні вказаним водієм вимог пунктів 2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого перешкод технічного характеру не вбачається. З технічної точки зору та відповідно до вищенаведеного, в діях водія автомобіля «SKODA OCTAVIA А5» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8 вбачається невідповідність вимогам вищезазначених пунктів Правил дорожнього руху України».
Отже, водій ОСОБА_8 порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 (б), 2.9 (а), 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху. Порушення вимог 2.3 (б), 2.9 (а), 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 знаходяться у причинному зв'язку з наслідками дорожньо - транспортної пригоди.
В своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини провадження та кваліфікації дій його підзахисного, просить змінити вирок суду першої інстанції частині призначення покарання, застосувати ч.1 ст.69 КК України, призначити більш м'яке покарання, визнати обставину, пом'якшуючу покарання- активне сприяння розкриттю злочину. Крім того, змінити вирок суду в частині задоволеного розміру моральної шкоди, стягнувши з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 26 000 грн. моральної шкоди. При цьому, зазначає, що при визначенні покарання суд не прийняв до уваги, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.286-1 КК є необережним, що обвинувачений активно сприяв в розкритті злочину, яке полягає в наданні визнавальних показів, беззастережне визнання своєї винуватості впродовж досудового розслідування та судового провадження, дотримувався належної процесуальної поведінки. Також, судом не врахована позиція одного із потерпілих - ОСОБА_13 , який просив суворо не карати обвинуваченого. Звертає увагу, що ОСОБА_8 були повідомлені слідству відомі йому обставини події, які мають значення по справі, він не фальшував і не спотворював їх, давав визнавальні покази щодо обставин події. Крім того, обвинувачений є учасником бойових дій, проходячи військову службу, брав участь а антитерористичній операції та території Донецької та Луганської областей, ризикуючи своїм життям, захищав інтереси України. Також, судом залишено поза увагою, що на утриманні ОСОБА_8 перебуває двоє малолітніх дітей, що підтверджено відповідним актом житлового-комунального органу, що він неодноразово публічно просив вибачення у потерпілих, висловлював щирий жаль з приводу наслідків ДТП та осуд своєї поведінки.
Посилаючись на зазначене, вважає, що за наведених пом'якшуючих обставин, передбачені ст.66 КК України, є всі обґрунтовані підстави для застосування відносно нього норм ст.69 КК України.
Звертає увагу і на те, що при вирішенні позову потерпілого ОСОБА_9 щодо відшкодування завданої йому шкоди суд не врахував суми виплат коштів в розмірі 4 000 грн., які були сплачені останньому в залік відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 в підтримку апеляційної скарги, позицію прокурора, який просив вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_8 , правильність встановлених фактичних обставин кримінального провадження, правова кваліфікація його дій за ч.4 ст.286-1 КК України, ніким з учасників судового розгляду не оскаржуються, а тому наведені обставини апеляційним судом не перевіряються.
Санкція вище зазначеної статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від семи до десяти років.
Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Апеляційний суд звертає увагу, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Як передбачено ст.414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вище наведених вимог закону та правильно керувався не лише ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, але й даними про особу обвинуваченого, обставинами, що пом'якшують покарання, відсутністю обставин, що обтяжують покарання, таким чином, керувався не лише принципами законності, але й принципом індивідуалізації та справедливості покарання.
Так, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_8 прийняв до належної уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до норм ст.12 КК України, є тяжким, фактичні обставини його вчинення, наслідки та суспільну небезпечність правопорушення, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого. В даному випадку, належно враховано судом першої інстанції факт того, що ОСОБА_8 грубо нехтуючи ПДР України та наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, керуючи в стані алкогольного сп'яніння, транспортним засобом, що являється джерелом підвищеної небезпеки, скоїв особливо тяжке кримінальне правопорушення, а саме дорожньо-транспортну пригоду, що призвела до непоправних наслідків у вигляді смерті трьох молодих осіб, які є непоправними і не можуть бути компенсовані відшкодуванням шкоди у матеріальному виразі.
Також, належно враховано і те, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності (а.п.164), не перебуває на спеціалізованих обліках (а.п.157-158), за місцем проживання має загалом посередні характеристики (а.п.158), за місцем служби характеризується виключно позитивно (а.п.160), є учасником бойових дій (а.п.161), одружений (а.п.162), має на утриманні малолітню дитину (а.п.163), частково відшкодовував завдану шкоду (а.п.87), з відповідним врахуванням думки потерпілих в суді першої інстанції щодо міри покарання, зокрема, потерпілий ОСОБА_13 не наполягав на суворості призначеного покарання, інші потерпілі - ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , навпаки, наполягали на призначенні найсуворішого покарання.
Апеляційні посилання захисника на неналежне врахування судом першої інстанції при призначенні покарання думки потерпілих за таких обставин є необґрунтованим.
В свою чергу, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , згідно ст.66 КК України, є щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що судом першої інстанції за результатами судового розгляду провадження не встановлено жодних інших пом'якшуючих обставин, зокрема і такої обставини як сприяння обвинуваченим ОСОБА_8 досудовому розслідуванню.
Згідно ст.66 КК України сприянням розкриттю злочину є добровільні дії, які вчиняються у формі повідомлення правоохоронним органам або суду відповідних фактів, надання доказів, іншої інформації про свою злочинну діяльність. Таке сприяння має бути активним, тобто ініціативним та енергійним.
Матеріали кримінального провадження таких переконливих даних не містять.
На думку апеляційного суду, формальна участь обвинуваченого в процесуальних діях в ході досудового розслідування, без належних даних в матеріалах кримінального провадження про надання ОСОБА_8 реальної допомоги органам правосуддя в з'ясуванні тих обставин вчинення злочину, які мають істотне значення для повного його розкриття, є свідченням відсутності активного сприяння розкриттю злочину, в розумінні обставини, що пом'якшує покарання.
Апеляційні посилання захисника в цій частині є безпідставними.
Як вважає апеляційний суд в даному провадженні, судом першої інстанції правильно враховано конкретні обставини (фактичні) провадження, наслідки злочинних дій обвинуваченого (грубе нехтування ПДР України, керування в транспортним засобом стані алкогольного сп'яніння), які призвели до смерті трьох молодих осіб, особу обвинуваченого, ставлення останнього до вчиненого (щире каяття, вибачення перед потерпілими, часткове відшкодування заданої шкоди), у зв'язку з чим апеляційний суд переконаний, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.4 ст.286-1 КК України, у виді позбавлення волі на строк 9 років позбавлення волі (фактично нижче середньої міри покарання за санкцією інкримінованої частини статті), з його реальним відбуттям, та з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 10 років, яке, на думку апеляційного суду, буде цілком достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого.
В свою чергу, захисником обвинуваченого не наведено в апеляційній скарзі жодних істотних переконливих обставин, які не були враховані судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання та могли б свідчити про беззаперечну явну суворість або несправедливість призначеного покарання.
Як вважає апеляційний суд, вище наведені обставини - тяжкість вчиненого правопорушення, фактичні обставини його вчинення, непоправні наслідки вчиненого, в своїй сукупності виключають будь-які обґрунтовані підстави для пом'якшення обвинуваченому покарання, призначеного судом першої інстанції, зокрема і застосування ст.69 КК України, на чому наполягає в апеляційній скарзі адвокат.
Наявність осіб на утриманні, участь а антитерористичній операції та території Донецької та Луганської областей, осуд своєї поведінки обвинуваченого та щирий жаль з приводу наслідків ДТП останнього, з урахуванням вище наведених обставин, в даному випадку, не може бути безумовною підставою для пом'якшення покарання ОСОБА_8 .
Вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни з мотивів викладених в апеляційній скарзі за результатами апеляційної перевірки не встановлено.
В свою чергу, що стосується доводів адвоката в частині розв'язання судом першої інстанції цивільного позову, а саме стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 моральної шкоди, апеляційний суд знаходить їх слушними, та зазначає наступне.
В даному випадку, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції належно враховував глибину фізичних та душевних страждань потерпілого ОСОБА_9 , тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тимчасового погіршення стану його здоров'я, перенесені у зв'язку із цим біль, переживання та незручності, характер вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, та ґрунтуючись на принципах розумності та справедливості прийшов до висновку, що сума компенсації моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. буде відповідати глибині його душевних страждань, що узгоджується із роз'ясненнями, викладеними у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Разом з цим, з оскаржуваного вироку вбачається, що частково задовольняючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 , судом першої інстанції належно не враховано того факту, що обвинуваченим відшкодовано 21.06.2022 потерпілому 4 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга адвоката підлягає до задоволення частково, а вирок суду, з урахуванням положень п.3 ч.1 ст.408 КПК України, - зміні в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 .
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 29.08.2022 відносно ОСОБА_8 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 - змінити.
Зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 з 30000 грн. до 26000 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді :