Житомирський апеляційний суд
Справа №754/9236/21 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р.О.
Категорія 70 Доповідач Миніч Т. І.
07 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді: Миніч Т.І.
суддів: Трояновської Г.С.,
Павицької Т.М.
секретаря судового засідання Кузьменко А.О.
з участю представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Василенка Р.О.
у цивільній справі №754/9236/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції в м.Києві про стягнення заборгованості по аліментах та пені, -
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. Просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь неустойку за несплату аліментів за період з квітня 2019 року по червень 2021 року на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 221 679,00 грн. та неустойку за несплату аліментів на утримання дітей за період з квітня 2019 по червень 2021 року в сумі 227 615,00 грн. В обґрунтування поданого позову зазначала, що у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 не перебувала. 01.02.2021 року рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі №296/3584/19 ОСОБА_2 було визнано батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і стягнуто на користь позивача ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/2 частини всіх доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на утримання дітей, починаючи з 10.04.2019 року. А також стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 1 000,00 грн. з 10.04.2019 року до досягнення ОСОБА_3 трьох років. Вказує, що заборгованість станом з квітня 2019 року по березень 2021 року становить 24 000,00 грн. на її утримання та 201315,50 грн. на утримання дітей. Вказувала, що на час подання позову заборгованість по сплаті аліментів не погашена.
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У поданій через свого представника ОСОБА_6 апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні вказано, що позивач не надав доказів вини відповідача в утворенні заборгованості, хоча обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів покладається на платника аліментів (ч.1,2 ст.614 ЦК України). Вказує, що на примусовому виконанні в період з 29 березня 2021 року перебуває виконавчий лист №296/3584/19, виданий 16 березня 2021 року Корольовським районним судом міста Житомира про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/2 частини, з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на користь ОСОБА_1 , який надійшов на примусове виконання до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві для виконання за належністю. Заборгованість станом з квітня 2019 року по березень 2021 року становить на її утримання 24 000 гривень, на дітей 201 315,50 гривень. Тому, з часу відкриття виконавчого провадження починається примусове виконання судового рішення. Отже, за результатами розгляду справи встановлена вина відповідача у виникненні заборгованості по сплаті аліментів на утримання дітей за виконавчим листом від 16.03.2021 року. Вважає, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України. Однак судом першої інстанції вказані вимоги закону не враховані при встановленні доведеності вини відповідача. Також вказує, що судом слід застосувати правові позиції викладені у постанові Верховного суду від 25.04.2018 року у справі № 572/1762/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 01.02.2021 року у справі № 296/3584/19 ОСОБА_2 було визнано батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнуто на користь позивача ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/2 частини всіх доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на утримання дітей, починаючи з 10.04.2019 року до досягнення дітьми повноліття.
Додатковим рішенням цього ж суду від 11.02.2021 року у справі №296/3584/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 грн. з 10.04.2019 року до досягнення ОСОБА_3 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідки-розрахунку Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції від 29.03.2021 №64970139, заборгованість по сплаті аліментів з квітня 2019 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання становить 24 000,00 грн.
Відповідно до довідки-розрахунку Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.03.2021 №64969847 заборгованість по сплаті аліментів з квітня 2019 року з ОСОБА_2 на утримання дітей становить 201 315,50 грн.
Згідно копії наданого звіту про здійснення відрахування та виплат за постановами виконавчих проваджень №64969847 та №64970139, виданого КНП «Центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» слідує, що за період 01.10.2021 - 30.11.2021 року із заробітної плати ОСОБА_2 була утримана сума по сплаті аліментів у розмірі 1000,00 грн. (примітка «на маму»), 1 498,71 грн. та 4 259,81 грн.(примітка «на дітей»).
Крім того, розмір утриманої суми по сплаті аліментів, а також призначення платежу підтверджується в наданих копіях звітів про здійснення відрахування та виплат за період з 01.05.2021 -30.11.2021 року.
Згідно довідки від 04.07.2022 №1429, виданої КНП «Центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва», по виконавчому провадженню від 28.04.2021 №64970139 щомісячно з 01.05.2021 року проводилось стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 в розмірі 1 000,00 грн., станом на 01.06.2022 року борг погашено в повному обсязі, що підтверджується згідно інформації про стан виконавчого провадження №64970139, яке завершене.
Згідно наданого звіту про здійснення відрахування та виплат за постановами виконавчих проваджень № 64969847, виданої КНП «Центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф міста Києва» слідує, що за період з червня 2022 - серпень 2022 року із заробітної плати ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дітей, а також грошові кошти в якості боргового зобов'язання.
Відповідно ст.20 СК України, до правовідносин щодо відповідальності платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки врегульованих ст.196 СК України позовна давність не застосовується.
Згідно з ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Відповідно до роз'яснень, наведених в пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів " від 15 травня 2006 року № 3, передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.
Згідно ч.4. ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої, частиною чотирнадцятою статті 71 цього Закону, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
З огляду наданої інформації про виконавчі провадження №64969847 та 64970139, підставою для відкриття виконавчих проваджень є виконавчий лист від 16.03.2021 №296/3584/19, а розрахунок заборгованості по аліментах здійснено з квітня 2019 року.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задовленні позовних вимог, адже позивачем не доведено наявності вини відповідача щодо прострочення строку виплати аліментів, оскільки, як вбачається із наданих самою позивачкою доказів (довідок-розрахунків від 29.03.2021 року) заборгованість з аліментів виникла за період розгляду справи в суді, а виконавчий лист було видано 16.03.2021 року. Крім того, згідно наявних у справі матеріалів заборгованість на підставі виконавчого провадження №64970139 по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_1 у твердій грошовій сумі до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років була погашена. Із заробітної плати відповідача здійснюється відрахування по сплаті аліментів у визначеному судом розмірі на утримання дітей, а також відрахування щодо погашення суми боргового зобов'язання, доказів щодо наявності у відповідача інших доходів надано не було.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а зводяться до переоцінки доказів. Разом з тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено.
Виходячи із наведеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: Судді: