Житомирський апеляційний суд
Справа №295/15616/21 Головуючий у 1-й інст. Маслак В.П.
Категорія 70 Доповідач Миніч Т. І.
07 грудня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді: Миніч Т.І.
суддів: Трояновської Г.С.,
Павицької Т.М.
секретаря судового засідання Кузьменко А.О.
з участю позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Маслак В.П.
у цивільній справі №295/15616/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом. З урахуванням уточнень до позовної заяви просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку /доходу/ щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на час його навчання починаючи з 01.09.2021 року по 30.06.2025 року включно. В обґрунтування поданого позову зазначала, що під час перебування у шлюбі з відповідачем з 09.06.2001 по ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 ., який проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Син ОСОБА_3 наказом Державного університету «Житомирська політехніка» від 11.08.2021 зарахований на навчання до вказаного навчального закладу на період з 01.09.2021 по 30.06.2025 на денну форму навчання. Позивач стверджує, що відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає, хоча спроможний надавати таку допомогу, оскільки проходить службу у Збройних Силах України (військова частина НОМЕР_1 ).
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 23 вересня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.11.2021р. до закінчення навчання, тобто до 30.06.2025р.
В решті вимог позову відмовлено.
Цим же рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 500,00 грн.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема апелянт зазначає, що у поданій позовній заяві та у наданій відповіді на відзив вона вказала, що син продовжує навчання на денній формі, що унеможливлює самостійно заробляти кошти, а також на стан його здоров'я. Зокрема було надано виписку з амбулаторної картки хворого №0001-509Х-8ЕОА. Також вказала що вона позбавлена можливості в достатній мірі забезпечувати потреби сина (навчання, лікування), оскільки нею було втрачено роботу та діагностовано захворювання, що обмежує фізичну працю. Крім того, на утриманні позивачки знаходиться ще одна дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідач є працездатним, має постійне місце роботи та сталий заробіток, а тому має змогу сплачувати аліменти. Крім того, апелянт вважає, що судом неправомірно було покладено на неї обов'язок зі сплати витрат на правничу допомогу. Зокрема, до матеріалів справи не було долучено додаткових угод до договору про надання правової допомоги з визначенням вартості послуг, які надаються адвокатом Некритому Ю.В., як це визначено у п.3.1. Договору. А відтак суд не мав змоги дійсно встановити вартість наданих послуг. Зазначає, що судом не було враховано положень п.1,2,3 ч.2 ст.141 ЦПК України, та було присуджено стягнути всю суму витрат на правову допомогу, зважаючи на те що оскаржуваним рішенням позовні вимоги задоволено частково.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у шлюбі з 09.06.2001, який розірвано рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 05.03.2013 (а.с.3).
Під час шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.4).
Згідно довідки Державного університету «Житомирська політехніка» від 08.09.2021 №369 ОСОБА_3 дійсно є студентом 1 курсу денної форми, бюджетної основи навчання факультету інформаційно-комп'ютерних технологій Державного університету «Житомирська політехніка». Термін навчання з 01.09.2021 по 30.06.2025 (а.с.6).
З довідки ТОВ «КК «КомЕнерго-Житомир» №838 від 17.11.2021, що видана ОСОБА_1 , вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживають разом з матір'ю (а.с.11).
Також з листа Фінансового управління генерального штабу ЗСУ вбачається, що стягнення аліментів з грошового забезпечення ОСОБА_2 у розмірі 1/3 з 12.12.2018 по 31.05.2021 та 1/4 з 01.06.2021 по даний час здійснюється для утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , їх перерахування на користь ОСОБА_1 Фінансовим управлінням проводилося на підставі добровільних заяв ОСОБА_2 про стягнення аліментів, копії яких надано суду (а.с.69,70).
Згідно з ч.1 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Отже, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судом встановлено, що відповідач має офіційний заробіток, про розмір якого суду докази не надано та відповідних клопотань про витребування доказів перед судом не заявлено.
Разом з тим, представником відповідача в судовому засіданні було зазначено, що 1/4 заробітку відповідача становить 10 000 грн.
Матеріалами справи встановлено та сторонами не заперечується, що з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 заробітку відповідача.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студентом 1 курсу денної форми, бюджетної основи навчання факультету інформаційно-комп'ютерних технологій Державного університету «Житомирська політехніка».
Відповідно, навчання ОСОБА_3 на денній формі позбавляє його можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, а відповідач, як батько, має можливість та зобов'язаний надавати допомогу на утримання повнолітнього сина на час його навчання.
Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2019 (справа № 346/103/17) вказав наступне.
Статтею 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті199,200,201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Враховуючи, що син відповідача, ОСОБА_3 є повнолітнім, проживає в м.Житомирі разом з матір'ю, продовжує навчання на бюджетній основі, денної форми навчання та потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням, беручи до уваги, що відповідач може надавати таку матеріальну допомогу, заяву останнього щодо сплати аліментів на доньку ОСОБА_4 та підтвердження факту сплати таких аліментів, а також приймаючи до уваги те, що відповідно до ст.141 СК України, батько та мати мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини, суд апеляційної інстанції погоджується в висновками суду першої інстанції та вважає, що аліменти у розмірі 1/8 частки заробітку відповідача буде достатнім для належного утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Позивачем не доведено потребу у аліментах у більшому розмірі, ніж визначено судом.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що витрати позивача на медичні послуги та медичні препарати, що підтверджені копіями чеків та замовлень, є предметом доказування у справі на предмет вимоги про стягнення додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами (ст.185 СК України).
Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення судових витрат з позивача, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в сумі 2 500 грн., слід зазначити наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1,4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пунктів 1,2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат представником відповідача було надано суду копію договору про надання правничої допомоги від 10.08.2022, акт виконаних робіт щодо надання правової допомоги від 14.09.2022, з якого вбачається, що загальна вартість наданих адвокатам послуг становить 10 000 грн., з яких: ознайомлення з матеріалами справи в суді вивчення наданих клієнтом документів, надання консультації (2год.) - 2 000 грн.; складання, виготовлення та направлення адвокатського запиту за місцем роботи - 1 000 грн.; підготовка відзиву на позовну заяву (5год.) - 5 000 грн.; участь у судових засіданнях (2год.) - 2 000 грн.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
У відповіді на відзив зазначено, що витрати відповідача на правову допомогу в сумі 10 000 грн. є необґрунтованими.
Розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірах, заявлених стороною відповідача.
При цьому, суд врахував обставини справи, час витрачений адвокатом Степанюком А.С. на виконання робіт, відображених у акті виконаних робіт від 14.09.2022 та вірно вважав його завищеним, а тому частково задовольнив вимоги позивача у розмірі 2 500 грн.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, а зводяться до переоцінки доказів. Разом з тим, будь-яких процесуальних порушень, які б давали підстави для переоцінки доказів, апеляційним судом не встановлено.
Виходячи із наведеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 23 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий: Судді: