23 листопада 2022 року Справа № 915/1645/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Жиган А.О.,
представника позивача: Скалова С.Ю.,
відповідача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Климовича А.В. (в режимі ВКЗ),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса ел.пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса ел.пошти представника - адвоката Скалова С.Ю.: skeet_s@ukr.net),
до відповідача: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса ел.пошти представника - адвоката Климовича А.В.: ІНФОРМАЦІЯ_4 ),
про: стягнення заборгованості у розмірі 822667,81 грн за договором купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю,-
ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 822667,81 грн заборгованості за укладеним 23.01.2020 між ними договором купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд», з яких: 750000,0 грн - основний борг, 19417,81 грн - 3% річних, 53250,0 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства відповідач не виконав взятих на себе грошових зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості відступленої позивачем та прийнятої відповідачем частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд», що стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення основного боргу та нарахованих сум 3% річних, інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 08.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 11.01.2022.
У судовому засіданні 11.01.2022 судом оголошено перерву до 01.02.2022 за відповідним клопотанням відповідача з метою надання можливості представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи для подання відзиву на стадії підготовчого провадження.
Відповідач у відзиві від 27.01.2022 та додаткових поясненнях від 14.11.2022 заперечує проти задоволення вимог позивача посилаючись на наступне:
- у пункті 1.1 договору вказано, що ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв та оплатив частку у статутному капіталі ТОВ «Аграрленд»;
- словосполучення «прийняв та оплатив» свідчать про те, що вартість частки оплачена на момент укладення договору, а частка передана від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ;
- умови договору про сплату вартості частки не пізніше 31.12.2020 (п.п.1.3.2 та 4.1) не протирічать пункту 1.1 такого договору, в якому вказано про уже виконаний обов'язок оплати, адже оплата вартості частки, яка підтверджена пунктом 1.1 договору, здійснена раніше 31.12.2020 і це відповідає вимогам пунктів 1.3.2 та 4.1 договору;
- на підтвердження передачі частки від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 23.01.2020 між ними підписано відповідний акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрленд», право власності зареєстровано за ОСОБА_1 ;
- позовні вимоги заявлені без урахування фактичних обставин справи щодо наявності в договорі положення про оплату ОСОБА_1 вартості частки у статутному капіталі товариства та фактичної її оплати;
- ОСОБА_1 підписував договір з умовою, що оплата вже була здійснена до його підписання. Така оплата була здійснена, ОСОБА_2 отримав відповідну оплату;
- ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання за договором від 23.01.2020 перед ОСОБА_2 і договір виконаний обома сторонами, таким чином у ОСОБА_2 відсутнє право кредитора до ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрленд» від 23.01.2020.
31.01.2022 відповідачем було подано до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису ОСОБА_1 на договорі від 23.01.2020 та технічної експертизи договору від 23.01.2020.
01.02.2022 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого у справі судді у відпустці.
Ухвалою від 07.02.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02.03.2022.
02.03.2022 судове засідання не відбулось у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.
Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022 були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.
Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.
За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Ухвалою суду від 14.09.2022 справу призначено до розгляду на 06.10.2022.
У підготовчому засіданні 06.10.2022 судом оголошено перерву до 19.10.2022.
19.10.2022 судом відкладено розгляд справи на 26.10.2022.
У підготовчому засіданні 26.10.2022 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи підпису ОСОБА_1 на договорі купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ "АГРАРЛЕНД" від 23.01.2020 та технічної експертизи договору, оскільки: відповідачем не було надано суду свого примірника оригіналу спірного договору з посиланням на його втрату, а наданий позивачем оригінал договору відповідачем навіть не оглядався на предмет справжності його підпису; відповідачем не надано суду змістовних пояснень, чому у справі №915/709/21 ним ставилось питання про розірвання договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ "АГРАРЛЕНД" від 23.01.2020, якщо він вже тоді достеменно знав, що не підписував вказаний договір. Посилання представника на те, що позиція ОСОБА_1 у справі №915/709/21 ґрунтувалась на інших правових підставах, тому не було необхідності ставити питання про чинність цього договору, суд вважає хибними та такими, що не відповідають принципам добросовісності. Крім того, під час розгляду даної справи, відповідач наполягає на виконанні ним умов спірного договору з оплати частки, тим самим підтверджуючи його укладання та підписання у наданій суду редакції та вигляді. За сукупності вказаних обставин, суд дійшов висновку, що подання вказаного клопотання спрямовано на затягування розгляду справи.
У підготовчих засіданнях 26.10.2022 та 31.10.2022 судом оголошувались перерви відповідно до 31.10.2022 та 03.11.2022.
Ухвалою суду від 03.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.11.2022.
22.11.2022 від відповідача до суду надійшла заява, в якій останній просив суд зупинити провадження у даній справі до моменту розгляду справ №915/709/21 та №915/532/22.
Ухвалою суду від 22.11.2022 відповідачу відмовлено в задоволенні такої заяви про зупинення провадження у справі, так як зібрані докази дозволяли встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду даної справи.
В ході розгляду справи та в судовому засіданні 22.11.2022 сторони підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.
У судовому засіданні 22.11.2022 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
У судовому засіданні 23.11.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Суд вказує, що правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору купівлі-продажу ст.655 Цивільного кодексу України.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
23.01.2020 між ОСОБА_2 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір), за яким продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передав у власність покупця нижчезазначену частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» (надалі іменується - Товариство), а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняв та оплатив придбану частку (п.1.1 Договору).
Пунктом 1.2 Договору сторонами визначені відомості про Товариство, а саме: повне найменування: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» (п.1.2.1); зареєстровано: Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області 11.01.2013 року за номером запису: 15061020000000946 (п.1.2.2); ідентифікаційний код юридичної особи: 38407240 (п.1.2.3); статутний капітал: 1500000,0 гривень (один мільйон п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) (п.1.2.4); місцезнаходження: 57400, Миколаївська область, Березанський район, селище міського типу Березанка, вулиця Перемоги, буд.47 (п.1.2.5).
Підпунктом 1.3.1 пункту 1.3 Договору сторонами визначені відомості про частку продавця у статутному капіталі Товариства, що відчужується, а саме: частка продавця, що відчужується у статутному капіталі Товариства в гривнях складає 750000,0 (сімсот п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок), що у відсотках складає 50 % статутного капіталу Товариства.
Офіційне оформлення відчуження частки та зміна в складі учасників Товариства відбувається шляхом реєстрації відповідних змін до статуту Товариства. Покупець вважається повноправним учасником Товариства з моменту реєстрації відповідних змін уповноваженим державним органом (п.п.2.1, 2.2 Договору).
Право власності у покупця на частку у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) статутного капіталу Товариства, що є предметом цього договору, виникає з моменту проведення державної реєстрації у відповідності до чинного законодавства України, з подальшим внесення змін до установчих документів Товариства, пов'язаних зі зміною складу учасників Товариства та їх державної реєстрації, що відбувається після укладення цього договору купівлі-продажу частки та підписання сторонами акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства (п.2.4 Договору).
23.01.2020 між сторонами Договору було складено акт приймання-передачі, який 23.01.2020 засвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою Оксаною Сергіївною, про те, що продавець ( ОСОБА_2 ) передав у власність покупця, а покупець ( ОСОБА_1 ) прийняв у власність частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд», ідентифікаційний код юридичної особи 38407240 (далі - Товариство) у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 750000,00 (сімсот п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) (п.1 акту).
Також в акті визначено, що відповідно до пп.«ґ» п.3 ч.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацій юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» акт є необхідним та достатнім документом, для проведення державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників Товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Цей акт складений в 1 (одному) примірнику, який надається державному реєстратору для проведення державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників Товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії якого видаються сторонам.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» (код ЄДРПОУ 38407240), сформованого станом на 10.02.2020, вбачається, що 24.01.2020 вчинено державну реєстрацію змін до установчих документів - зміна складу або інформації про засновників.
Також, з такого витягу вбачається, що засновником (учасником) юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» (код ЄДРПОУ 38407240) є ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду 1500000,0 грн, кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - ОСОБА_1 ; розмір статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» (код ЄДРПОУ 38407240) - 1500000,0 грн.
Рішенням учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» - ОСОБА_1 №2 від 04.02.2020 затверджено нову редакцію статуту такого товариства, яка 04.02.2020 засвідчена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Назаровою Оксаною Сергіївною.
З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» (код ЄДРПОУ 38407240), сформованого станом на 10.02.2020, вбачається, що 05.02.2020 вчинено внесення змін до установчих документів такої юридичної особи.
За таких обставин, у відповідності до п.п.2.1, 2.2, 2.4 Договору, з 05.02.2020 до відповідача перейшло право власності на частку позивача в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» (ідент.код 38407240) у розмірі 50% (п'ятдесят відсотків) номінальною вартістю 750000,00 (сімсот п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок).
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
В підпункті 1.3.2 пункту 1.3 Договору сторони дійшли згоди, що продавець відчужує частку у статутному капіталі Товариства покупцю за 750000,0 (сімсот п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок), які будуть сплачені покупцем продавцю не пізніше 31.12.2020 року.
В пункті 4.1 Договору сторони також дійшли згоди, що за придбану частку в статутному капіталі покупець сплачує продавцю 750000,0 (сімсот п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок) не пізніше 31.12.2020 року.
Відповідно до положень ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивач стверджує, що всупереч умовам Договору відповідач не виконав взятих на себе грошових зобов'язань перед позивачем щодо оплати до 31.12.2020 вартості відступленої позивачем та прийнятої відповідачем частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд».
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вважає, що словосполучення у пункті 1.1 договору «прийняв та оплатив» свідчать про те, що вартість частки оплачена ним на момент укладення договору, а умови договору про сплату вартості частки не пізніше 31.12.2020 (п.п.1.3.2 та 4.1) не протирічать пункту 1.1 договору, в якому вказано про уже виконаний обов'язок оплати, адже оплата вартості частки, яка підтверджена пунктом 1.1 договору, здійснена раніше 31.12.2020 і це відповідає вимогам пунктів 1.3.2 та 4.1 договору.
За такого, відповідач вважає, що він виконав свої зобов'язання за договором перед позивачем і договір виконаний обома сторонами, таким чином у позивача відсутнє право кредитора до нього за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Аграрленд» від 23.01.2020.
Такі доводи відповідача судом відхиляються враховуючи таке.
Як вбачається зі змісту пункту 1.1 спірного договору, такий пункт не містить жодних відомостей про суму (розмір) отриманих покупцем грошових коштів та дату отримання таких коштів (до укладення (підписання) договору, в момент його укладення чи після).
За приписами ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, за положеннями пункту 1.1 спірного договору суд не має змоги встановити наявність обставин щодо отримання покупцем грошових коштів за передану відповідачу частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд», суми (розміру) таких грошових коштів та дату отримання цих коштів (до укладення (підписання) договору, в момент його укладення чи після), а тому такі положення не відповідають визначенню доказів, наведеному в частині першій статті 73 ГПК України, та не є доказами.
Натомість, судом враховано, що пункти 1.3.2 та 4.1 спірного договору містять відомості про суму (розмір) грошових коштів, які продавець зобов'язувався сплатити продавцю за передану частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд», та кінцеву дату здійснення такого платежу.
Посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 08.09.2020 у справі №916/667/18, судом не приймаються до уваги, оскільки за обставинами вказаної справи, на відміну від обставин даної справи, відповідний пункт договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства містив відомості про отримання покупцями грошей до підписання договору, суму цих грошових коштів та пропорції, в якій вони отримані кожним з продавців.
Саме тому в п.7.25 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду вважала, що цей пункт договору в тій його частині, в якій він містить відомості про отримання покупцями грошей, суму цих грошових коштів та пропорції, в якій вони отримані кожним з продавців, є даними, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.
До того ж суд вказує, що за приписами ст.1087 Цивільного кодексу України, розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі. Граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб'єкти господарювання), фізичними особами, визначається Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 №148 (надалі - Положення №148).
Згідно п.7 такого Положення, в редакції чинній на час спірних правовідносин, фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою: 1) із суб'єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень уключно. Платежі на суму, що перевищує 50000 гривень, проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством України порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку; 2) між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі до 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень уключно.
Платежі на суму, яка перевищує 50000 гривень, здійснюються шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення та/або переказу коштів на поточні рахунки (у тому числі на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).
Отже, розрахунок за спірним договором мав відбуватися лише в безготівковій формі.
Судом враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в п.7.15 постанови від 08.09.2020 у справі №916/667/18, стосовно того, що порушення встановленої законодавством граничної суми розрахунків може мати наслідком передбачені законодавством заходи відповідальності, але не впливає на чинність розрахунків і не заперечує самого факту проведення розрахунків. Отже, ані встановлення факту нездійснення розрахунків у безготівковій формі, ані наявність законодавчої заборони на здійснення розрахунків готівкою понад певну граничну суму, не може вважатись підтвердженням того, що фактичні розрахунки сторонами в готівковій формі не здійснювались.
Що стосується посилання відповідача на проведення розрахунків по договору не грошовими коштами, а іншим способом, в обґрунтування чого суду надано заяву свідка ОСОБА_2 від 31.08.2022 у справі №915/709/21, то судом взято до уваги, що у п.8 заяви свідка, на який посилається відповідач, йдеться про проведення між сторонами остаточних розрахунків зі сплати дивідендів, а не розрахунків за спірним договором. Крім того, умовами договору передбачено проведення розрахунку за частку у статутному капіталі саме грошовими коштами, а не будь-яким іншим способом, і доказів досягнення сторонами інших домовленостей з цього приводу, суду не надано.
Враховуючи наведене, суд вважає, що за придбану частку в статутному капіталі Товариства по спірному договору відповідач повинен був сплатити позивачу грошові кошти в сумі 750000,0 грн шляхом переказу коштів з власного поточного рахунку на поточний рахунок позивача або внесення та/або переказу коштів на поточні рахунки (у тому числі на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті), чи (в порушення Положення №148) передати позивачу таку суму коштів готівкою.
Суд зазначає, що відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В силу приписів п.4) ч.3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч.3 ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В силу приписів ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.ст.77, 78 ГПК України).
Відповідно до положень ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18).
За таких обставин, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що кошти в сумі 750000,0 грн за придбану частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрленд» були передані позивачу до укладення спірного договору, оскільки відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих, достовірних чи вірогідних доказів переказу такої суми коштів з власного поточного рахунку на поточний рахунок позивача або внесення та/або переказу коштів на поточні рахунки (у тому числі на депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті) (платіжне доручення, квитанція тощо), відповідно до приписів ст.1087 Цивільного кодексу України та Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджених постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 №148, чи доказів передачі позивачу такої суми коштів готівкою (розписка, акт тощо).
Отже, з матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам договору та приписів чинного законодавства, своєчасно (не пізніше 31.12.2020) та в повному обсязі не сплатив позивачу вартість відступленої ним та прийнятої відповідачем частки в статутному капіталі ТОВ «Аграрленд», у зв'язку з чим з 01.01.2021 за відповідачем утворилась заборгованість в загальному розмірі 750000,0 грн.
Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду належні, допустимі, достовірні чи вірогідні докази, які б свідчили про погашення ним суми основного боргу.
За такого, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 750000,0 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимог позивача про стягнення 19417,81 грн - 3% річних та 53250,0 грн інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.
В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом встановлено, що у даній справі, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 19417,81 грн - 3% річних, які нараховані на суму основного боргу в розмірі 750000,0 грн за період з 01.01.2021 по 11.11.2021 включно; а також 53250,0 грн інфляційних втрат, які нараховані на суму основного боргу в розмірі 750000,0 грн за період з лютого по жовтень 2021 року включно.
Суд, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат вважає їх арифметично вірними, а вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 750000,0 грн основного боргу, 19417,81 грн - 3% річних, 53250,0 грн інфляційних втрат та 12340,03 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 05 грудня 2022 року.
Суддя М.В.Мавродієва