07 грудня 2022 року Справа № 915/285/22
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
за позовом: Акціонерного товариства "Укртелеком" (адреса за ЄДР: 01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд.18; ідент.код 21560766; пошт.адреса: 54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.27/3; адреса ел.пошти представника - Журби Т.А.: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),
до відповідача: Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (57134, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с-ще Весняне, вул.Центральна, буд.6; ідент.код 20883438; адреса ел.пошти: vesnyne@ukr.net),
про: стягнення 3362,34 грн,-
Акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області 3362,34 грн заборгованості з відшкодування витрат позивача, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян у 2021 році.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує наступне:
- Акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій та надає телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати;
- відповідно до приписів ч.2 ст.19 Конституції України, п.20-4 ст.91 Бюджетного кодексу України, абз.3 п.2.11, п.4.1 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №309 від 02.03.2012, п.п.3, 4 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, у відповідача був безумовний обов'язок приймати розрахунки за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення та сплачувати їх вартість позивачу;
- за період з січня по грудень 2021 року включно позивач надавав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів на загальну суму 3362,34 грн, а відповідач жодної сплати за цей період не зробив. Позивач за період з січня по грудень 2021 року щомісячно надавав та направляв до відповідача звіти у формі листів, з розрахунковими документами, в тому числі разом з розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та актами звіряння, проте, відповідач не сплачував надіслані рахунки щодо компенсації наданих пільг з послуг зв'язку пільговим категоріям населення.
Ухвалою суду від 23.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Копія такої ухвали того ж дня була направлена судом на зазначену позивачем у позові адресу електронної пошти відповідача.
18.10.2022 копія ухвали була надіслана на адресу відповідача, яка вказана позивачем та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області: 57134, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с-ще Весняне, вул.Центральна, буд.6.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 08.11.2022, вказує, що Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області не є уповноваженим органом з питань розрахунків з позивачем за надані ним телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, а тому, відповідно, не є належним відповідачем у даній справі, з огляду на що позовна заява до неналежного відповідача задоволенню не підлягає, посилаючись на наступне:
- відповідач зазначає, що Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003, на сільські (селищні) ради та на їх структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обов'язків та повноважень щодо організації, збирання, систематизації, зберігання інформації та забезпечення її автоматизованого використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати щодо пільгових категорій населення; ведення обліку пільговиків й отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги; розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги; чинним законодавством не покладалось і ведення ними Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги не передбачено та не зобов'язано;
- Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, яка об'єктивно не розпологає відомостями з Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, не мала й не має можливості робити будь-які звірки з позивачем по оплаті телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення;
- відповідач вважає, що зазначені у позові питання й вимоги були і є виключною компетенцією Миколаївської районної державної адміністрації;
- відповідач вказує, що порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат в тому числі і щодо пільг з послуг зв'язку окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 за №256, у якому про бюджети сільських (селищних) рад не йдеться взагалі.
Позивач у відповіді на відзив, яка надійшла до суду 17.11.2022, вважає, що викладені відповідачем у відзиві заперечення не спростовують доводів позовної заяви щодо обов'язку відповідача здійснити відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям населення - жителям Веснянської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області, посилаючись на наступне:
- позивач вказує, що бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв'язку до видатків, які здійснюються з бюджетів місцевого самоврядування;
- з 01.01.2021 у зв'язку із зміною адміністративно-територіального устрою України (з децентралізацією) змінено розподіл обсягу повноважень і фінансових ресурсів між районами і громадами, в тому числі і підхід щодо реалізації права на соціальний захист мешканців територіальних громад. Більшість повноважень, в тому числі реалізація державної політики у сфері соціального захисту населення перейшли до громад;
- органом уповноваженим Державою здійснювати від її імені повноваження в спірних правовідносинах є Веснянська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області;
- кожна територіальна громада, враховуючи особливості своєї структури розробляє власну ефективну форму взаємодії з органом соціального захисту населення районної державної адміністрації, зокрема, компетенцію виконавчих органів (відділів, управлінь) сільської, селищної, міської ради, що можуть створюватися у межах затверджених радами структур та штатів для здійснення повноважень, що належать до їх відання, в тому числі, з питань щодо надання окремим категоріям громадян встановлених законодавством пільг встановлено ст.ст.25, 34, 54 Закону України «Про місцеве самоврядування»;
- відповідач має в своїй структурі Відділ соціального захисту населення та охорони здоров'я Веснянської сільської ради, який має забезпечувати права громадян на пільги;
- посилання відповідача на відсутність у нього доступу до Реєстру обліку пільговиків, на думку позивача, є проявом ухилення відповідача від виконання функцій встановлених законодавством України, оскільки вирішення даних питань знаходиться в межах компетенції самого відповідача.
Відповідачем не подавалось до суду письмових заперечень на відповідь позивача на відзив.
Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Суд здійснив розгляд справи поза межами встановленого ст.248 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Акціонерне товариство «Укртелеком» надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012.
За приписами ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Акціонерне товариство «Укртелеком» надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям абонентів відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», Закону України «Про охорону дитинства».
У період з січня по грудень 2021 року включно позивачем надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів, які проживають на території Веснянської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області, на загальну суму 3362,34 грн.
Матеріали справи свідчать, що позивач щомісячно протягом 2021 року та в січні 2022 року надсилав відповідачу за супровідними листами розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за січень - грудень 2021 року включно на загальну суму 3362,34 грн, та акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, станом на перше число кожного місяця 2021 року та на 01.01.2022.
Відповідач не спростовував отримання від позивача таких документів, а навпаки у відзиві зазначив про те, що звіти у формі листів, з розрахунковими документами, в тому числі разом з розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та актами звіряння, він не брав до уваги, оскільки зазначені документи не стосувались його компетенцій, обов'язків та прав.
Позивач, з метою врегулювання спірних відносин, направив до відповідачу претензію №51С000/10-157 від 26.08.2021, у відповідь на яку відповідач в листі №1599-09.03-21 від 06.09.2021 повідомив, що для задоволення такої претензії не має законних підстав.
Позивач вказує, що відповідачем не відшкодовано витрати, пов'язані з наданням послуг зв'язку пільговій категорії громадян - абонентів, які проживають на території Веснянської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області, за період з січня по грудень 2021 року включно в сумі 3362,34 грн.
За змістом ч.3 ст.63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Відповідно до приписів п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Відповідно до матеріалів справи телекомунікаційні послуги на пільгових умовах надавались жителям Веснянської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області у спірний період.
Зазначеними Законом та Правилами не передбачено обмежень щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Вказані вище положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян. Обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб'єкту господарювання, який їх надає, відповідає визначеному законодавчо обов'язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені пільги з їх оплати.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За положеннями ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.
При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України).
Частиною 2 ст.85 Бюджетного кодексу України, зокрема, встановлено, що місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.
За положеннями п.20-4) ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України видатки на пільги з послуг зв'язку належать до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.
Таким чином, бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв'язку до видатків місцевих бюджетів.
Частиною 1 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до положень ст.27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.
Згідно ч.1 ст.54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Відповідно до приписів пп.1), 4) п.«а» ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема власні (самоврядні) повноваження щодо складання, схвалення та подання на розгляд відповідної ради прогнозу місцевого бюджету, складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів; здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.
Відповідно до ч.2 ст.64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
З огляду на викладене вище між АТ «Укртелеком» та Веснянською сільрадою Миколаївського району Миколаївської області виникли правовідносини з надання послуг зв'язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів місцевого бюджету зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.
Натомість відповідач стверджує, що Веснянська сільрада Миколаївського району Миколаївської області не є уповноваженим органом з питань розрахунків з позивачем за надані ним телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, а тому, відповідно, не є належним відповідачем у даній справі. Відповідач вважає, що такі розрахунки були і є виключною компетенцією Миколаївської районної державної адміністрації.
Згідно преамбули Закону України «Про місцеві державні адміністрації» відповідно до Конституції України цей Закон визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.
Виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади (ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
Місцеві державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці забезпечують, зокрема: 1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня; 2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; 4) підготовку та схвалення прогнозів відповідних бюджетів, підготовку та виконання відповідних бюджетів (п.п.1) - 4) ч.1 ст.2 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
Місцева державна адміністрація, зокрема: 1) складає, схвалює і подає на розгляд ради прогноз відповідного бюджету, складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання; 2) подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники і пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об'єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб (п.п.1), 2) ч.1 ст.18 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
Фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок Державного бюджету України (ч.1 ст.47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
З урахуванням наведених приписів Закону України «Про місцеві державні адміністрації», суд приходить до висновку, що Миколаївська районна державна адміністрація не може здійснювати видатки з місцевого бюджету, оскільки є органом виконавчої влади та розпорядником коштів державного бюджету нижчого (районного) рівня, при цьому, відповідно до бюджетної політики Держави принципом самостійності бюджетної системи України є те, що Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними.
За такого зобов'язання щодо відшкодування витрат позивача за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян на території Веснянської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області у спірний період (2021 рік) виникло саме у Веснянської сільради Миколаївського району Миколаївської області.
При цьому чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які мають право на пільги, оскільки зобов'язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2018 у справі №908/985/17.
За змістом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права й обов'язки. Цивільні права й обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права й обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права й обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Позивач є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до ч.2 ст.3 Господарського кодексу України.
Частиною 1 ст.96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
З огляду на вказані норми законодавства у АТ «Укртелеком» виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, що виникли у зв'язку з наданням послуг зв'язку особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у Веснянської сільської ради, як органу місцевого самоврядування та розпорядника коштами місцевого бюджету, - цивільний обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані цим особам послуги.
Отже, відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки з позивачем щодо послуг, наданих особам - мешканцям Веснянської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, у період з січня по грудень 2021 року включно в сумі 3362,34 грн.
Як визначено ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов'язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов'язаний збирати докази. (ч.3 ст.2, ч.3 ст.13, ч.1 ст.14 ГПК України)
Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено ст.42 ГПК України до обов'язку учасників справи.
В той же час, згідно ч.2 ст.14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказів відшкодування відповідачем позивачу витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговій категорії громадян, які проживають на території Веснянської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області, за період з січня по грудень 2021 року включно в сумі 3362,34 грн, станом на час прийняття рішення судом, відповідачем не надано, доводи позивача та розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано.
Отже, у спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені покладені на нього чинним законодавством України зобов'язання, у зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених норм та обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговій категорії громадян, які проживають на території Веснянської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області, а тому задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 3362,34 грн у повному обсязі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (57134, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с-ще Весняне, вул.Центральна, буд.6; ідент.код 20883438) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд.18; ідент.код 21560766) 3362,34 грн основного боргу та 2481,0 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 07 грудня 2022 року.
Суддя М.В.Мавродієва