Справа № 675/427/17
Провадження № 2-а/675/1/2022
"31" жовтня 2022 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючої - судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Бойчука Т. М.,
з участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Желіховської Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі у режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про оскарження накладених заходів стягнення, визнання незаконними дій адміністрації по зарахуванню на профілактичний облік, стягнення моральної шкоди,
09 березня 2017 року до Ізяславського районного суду Хмельницької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про оскарження накладеного 03 лютого 2017 року заходу стягнення у виді поміщення до карцеру строком на 15 діб, а також накладеного 09 лютого 2017 року стягнення у виді поміщення до одиночної камери строком на три місяці.
12 квітня 2017 року до Ізяславського районного суду Хмельницької області надійшло клопотання ОСОБА_1 , у якому він обґрунтовував власні вимоги.
11 квітня 2019 року до Ізяславського районного суду Хмельницької області надійшло клопотання ОСОБА_1 про фактичне збільшення позовних вимог, у якому позивач вказав, що оскаржує стягнення, накладені на нього з 03 лютого 2017 року по 03 червня 2017 року, тобто, крім вже заявленого, оскаржує накладене 09 лютого 2017 року стягнення у виді «суворої догани».
05 січня 2022 року до Ізяславського районного суду Хмельницької області надійшла заява ОСОБА_1 , у якій він фактично збільшив власні вимоги, крім вже заявленого просив визнати незаконними дії адміністрації державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» в частині зарахування позивача на профоблік як схильного до нападу на представників адміністрації та захоплення заручників, стягнути матеріальну та моральну шкоду у сумі 100 000 грн.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що при накладенні на нього стягнень у виді поміщення до карцеру строком на 15 діб та у виді поміщення до одиночної камери строком на три місяці були винесені з порушенням вимог ст. 134 КВК України, зокрема, відсутність у ОСОБА_1 інших стягнень, при обранні виду стягнення, на думку позивача, не було враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого порушення, вид стягнення, на думку ОСОБА_1 , не відповідає тяжкості вчиненого порушення. Позивач вважає, що у відношенні нього допущені грубі порушення діючого законодавства. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що у його діях 03 лютого 2017 року взагалі відсутній склад порушення, оскільки він не бажав переходити до іншої камери, оскільки мав давній конфлікт з одним із засуджених, котрий перебував на той момент саме у цій камері. Крім того позивач вказує що дійсно був змушений нанести собі порізи лівого передпліччя разом з іншим засудженим з метою привернути увагу прокурора Ізяславського району та забезпечення його втручання у ситуацію. Також ОСОБА_1 підтвердив, що зберігав та використовував мобільний телефон, однак робив це з відома та дозволу представників адміністрації установи. В подальшому ОСОБА_1 зазначив, що його незаконно поставили на профілактичний облік як особу, схильну до нападу на представників адміністрації та захоплення заручників. Позивач вважає дії представників адміністрації щодо нього таки, що не відповідають нормам чинного законодавства, порушують його права, ставлення до нього називає протизаконним та упередженим. ОСОБА_1 вказує, що йому завдана матеріальна та моральна шкода в сумі 100 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. Матеріальною шкодою позивач вважає погіршення власного здоров'я через утримання у карцері та одиночній камері у неналежних умовах. Моральна шкода полягає у тому, що йому доводиться прикладати значних зусиль для захисту власних прав та інтересів.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав.
Представники відповідача Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» у судовому засіданні заявлені вимоги не визнавали.
Вислухавши сторони, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані суду матеріали, суд знаходить, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За вимогами ч. 1 ст. 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАC України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За вимогами п. п. 13-1, 13-2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати, зокрема, питання про оскарження інших рішень, дій чи бездіяльності адміністрації установи виконання покарань; про застосування заходу стягнення до осіб, позбавлених волі, у виді переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери).
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 539 КПК України в редакції, яка діяла на момент подачі позову, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу до місцевого суду; в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Частиною 9 ст. 539 КПК України в редакції, яка діяла на момент подачі позову,визначено, що розгляд справ щодо питань, визначених у пункті 13-1 частини першої статті 537 цього Кодексу, здійснюється в порядку адміністративного судочинства.
Права і обов'язки засуджених визначені ст. ст. 8, 9 КВК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КВК України невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Права і обов'язки засуджених до позбавлення волі визначені ст. 107 КВК України.
Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем, регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі. Ці Правила обов'язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи.
Сам ОСОБА_1 не заперечував проти того, що був обізнаний з вимогами КВК України та Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
Постановою начальника державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 03 лютого 2017 року до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді поміщення до карцеру на п'ятнадцять діб за те, що 03 лютого 2017 року о 16 годині 45 хвилин допустив порушення вимог режиму відбування покарання, а саме безпідставно у категоричній формі відмовився від переведення у іншу камеру сектору довічного ув'язнення з камери № 13 у камеру № 5. В разі примусового поміщення в камеру № 5 погрожував вчинити кримінальний злочин.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вказував на неправомірність зазначеної постанови, не визнав факт вчинення дисциплінарного проступку, повідомив, що змушений був відмовитися від поміщення до камери № 5, оскільки у вказаній камері перебували засуджені, з якими у позивача був конфлікт.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 107 КВК України засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.
За вимогами пп. 3 п. ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем, засудженим забороняється:
самовільно залишати установу виконання покарань, порушувати лінію охорони;
спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених законодавством правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій;
придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в колонії за переліком предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено (додаток 6);
продавати, дарувати або відчужувати в інший спосіб на користь інших осіб предмети, вироби і речі, що перебувають в особистому користуванні;
заподіювати собі тілесні ушкодження, у тому числі за допомогою іншої особи, завдавати шкоду своєму здоров'ю з метою ухилення від відбування покарання або виконання встановлених обов'язків;
завдавати шкоду державному, комунальному майну, майну інших юридичних чи фізичних осіб, у тому числі майну інших засуджених, створювати загрозу заподіяння шкоди такому майну;
вживати спиртні напої, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби;
чинити опір законним діям персоналу колонії, перешкоджати виконанню ним своїх службових обов'язків, підбурювати до цього інших засуджених;
грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди;
вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присвоювати прізвиська;
самовільно залишати призначену для перебування ізольовану територію, приміщення або визначене місце роботи, а також перебувати без дозволу адміністрації колонії у гуртожитках та відділеннях, у яких вони не проживають, або на виробничих об'єктах, на яких вони не працюють;
завішувати чи міняти без дозволу адміністрації колонії спальні місця, а також обладнувати їх у комунально-побутових та інших службових або виробничих приміщеннях;
готувати та вживати їжу в непередбачених для цього місцях, виносити продукти харчування з їдальні без дозволу адміністрації колонії;
мати при собі предмети і речі в асортименті і кількості, що виходять за межі, встановлені переліком;
курити у дисциплінарних ізоляторах, карцерах, приміщеннях камерного типу (одиночних камерах) та виховних колоніях, а також у не відведених для цього місцях;
надсилати та отримувати кореспонденцію всупереч порядку, встановленому статтею 113 Кримінально-виконавчого кодексу України;
наносити собі або іншим особам татуювання;
тримати тварин;
виготовляти, зберігати саморобні електроприлади та користуватися ними;
самовільно переплановувати, змінювати конструктивні елементи будівель та споруд колонії, споруджувати на виробничих об'єктах різні об'єкти (лазні, пральні, душові, сейфи, будиночки, будки, приміщення та засоби для відпочинку, опалення).
Відповідно до вимог пп. 2 п. ІІІ Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем, засуджені зобов'язані дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня установи виконання покарань, правомірні взаємовідносини з іншими засудженими, персоналом установи виконання покарань та іншими особами, виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу установи виконання покарань.
Згідно акту від 03 лютого 2017 року ОСОБА_1 відмовився дати письмове пояснення з приводу відмови від переведення до іншої камери.
Допитаний в ході судового розгляду справи в якості свідка засуджений ОСОБА_2 , котрий у лютому 2017 року перебував в одній камері з ОСОБА_1 , не підтвердив наявність конфлікту у ОСОБА_1 з іншими засудженими.
Допитаний в ході судового розгляду справи в якості свідка ОСОБА_3 суду показав, що складав два рапорти про вчинення засудженим ОСОБА_1 дисциплінарних проступків, один з яких полягав у категоричній відмові від переміщення до іншої камери. Свідок стверджує, що причин такої відмови ОСОБА_1 не пояснював.
Допитаний в ході судового розгляду справи в якості свідка начальник оперативного відділу ОСОБА_4 суду показав, що засудженого ОСОБА_1 знає з 2012 року, зазначив, що в камері, де перебували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , був виявлений мобільний телефон, зберігання якого засудженим заборонено, тому з оперативних міркувань було прийняте рішення перевести ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до різних камер, причому ОСОБА_1 мав бути переміщений до камери, у якій ніхто більше не утримувався. Свідок вказав, що будь-яка інформація про наявність конфліктів між ОСОБА_1 та іншими засудженими в оперативному відділі відсутня.
Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_5 суду показав, що ОСОБА_1 відбував покарання у виді довічного позбавлення волі у державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)». Свідок підтвердив, що був випадок, коли ОСОБА_1 відмовився переходити до іншої камери. Свідок зауважив, що не було жодної інформації про наявність конфліктів між ОСОБА_1 та іншими засудженими. Свідок вказав, що він не був ініціатором переведення ОСОБА_1 до іншої камери. Свідок повідомив, що в установі не ведеться облік переміщення засуджених по камерам, тому інформація, в якій камері коли перебував який засуджений, відсутня
Покази свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не були спростовані доказами, дослідженими в холі судового розгляду.
Факт вчинення ОСОБА_1 03 лютого 2017 року о 16 годині 40 хвилини дисциплінарного проступку також підтверджується доданою до матеріалів справи копією рапорту ОСОБА_3 від 03 лютого 2017 року.
Сам ОСОБА_1 підтвердив, що жодних письмових пояснень з приводу відмови від переміщення до іншої камери 03 лютого 2017 року не писав.
03 лютого 2017 року начальником оперативного відділу ОСОБА_4 проводилось службове розслідування по факту відмови від проживання в загальній масі засуджених камери № 5 сектору для тримання засуджених чоловіків до довічного позбавлення волі. В ході службового розслідування встановлено, що причини, які б перешкоджали засудженому ОСОБА_1 проживати в камері № 5 сектору для тримання засуджених чоловіків до довічного позбавлення волі, не виявлені, ніхто з засуджених сектору з ОСОБА_1 у конфліктних ситуаціях не перебуває та не перебував раніше.
Встановлені службовим розслідуванням обставини не були спростовані в ході судового розгляду жодними належними та допустимими доказами.
У державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)» наявний затверджений начальником графік покамерного переміщення засуджених ізольованого сектора довічного позбавлення волі без зазначення прізвищ засуджених. Відсутність поіменного обліку засуджених, які переміщаються з однієї камери до іншої підтверджується інформацією, наданою виконувачем обов'язків начальника державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» № 3748 від 15 жовтня 2018 року, доданою до матеріалів справи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 132 КВК України в редакції, яка діяла на момент застосування стягнення, за порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених можуть застосовуватися такі заходи стягнення:
попередження;
догана;
сувора догана;
дисциплінарний штраф у сумі до двох мінімальних розмірів заробітної плати;
скасування поліпшених умов тримання, передбачених статтями 138-140 і 143 цього Кодексу;
поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до п'ятнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб;
поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, в карцер без виведення на роботу на строк до п'ятнадцяти діб;
переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
Відповідно до ч. ч. 1, 8 ст. 134 КВК України в редакції, яка діяла на момент застосування стягнення, при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. Поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, з визначенням строку тримання.
Статтею 135 КВК України в редакції, яка діяла на момент застосування стягнення, встановлено, що правом застосовувати заходи заохочення і стягнення, передбачені статтями 130 і 132 цього Кодексу, користуються начальник колонії або особа, яка виконує його обов'язки, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стягнення можуть застосовувати також заступник начальника колонії, начальник відділення соціально-психологічної служби колонії в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті. Заступник начальника колонії користується таким же, як і начальник цієї колонії, правом застосовувати заходи заохочення і стягнення, за винятком накладення дисциплінарного штрафу, скасування поліпшених умов тримання, поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або карцер, переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери). Начальник відділення соціально-психологічної служби колонії має право застосовувати в усній формі такі заходи заохочення і стягнення:
подяка, дострокове зняття раніше накладеного ним стягнення;
попередження, догана.
Посилання засудженого на те, що події 03 лютого 2017 року фіксувались на відеореєстратор не знайшли підтвердження в ході судового розгляду. У довідці № 3 від 08 лютого 2018 року, наданій начальником відділу нагляду і безпеки державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)», зазначено, що згідно вказівки Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України № 426 від 31 січня 2017 року впроваджено вмикання персоналом установи відеореєстраторів при проявах (можливих проявах) масових безладів, групової непокори, конфліктних ситуаціях, перешкоджанні законним вимогам адміністрації, протиправних діях, агресивної чи нетактовної поведінки засуджених, приниженні честі і гідності персоналу при вилученні заборонених предметів, а також у разі існування інших обставин, які потребуватимуть цього; 03 лютого 2017 року о 16 годині 45 хвилин відеозйомка не проводилась.
Судом встановлено, що стягнення у виді поміщення до карцеру на п'ятнадцять діб було накладено на ОСОБА_1 вмотивованою постановою начальника державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)».
Суд прийшов до висновку, що постанова винесена начальником державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» 03 лютого 2017 року відповідає вимогам чинного на момент винесення законодавства, винесена в порядку та у спосіб встановлений законом.
Вказаний факт не був спростований в ході судового розгляду.
Постановою начальника державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 09 лютого 2017 року до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді суворої догани за те, що 03 лютого 2017 року о 10 годині 50 хвилин під час обходу відділення № 7 було становлено, що даний засуджений наніс собі умисне членоушкодження у вигляді порізів лівого передпліччя, що загрожувало безпеці молодшого інспектора ВНіБ.
ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначав, що вчинив членоушкодження з метою привернути увагу прокурора до порушення своїх прав та таким чином домогтися зустрічі з прокурором. Позивач вказав, що з приводу вчинення ним та ОСОБА_2 членоушкоджень викликались працівники поліції.
Доводи позивача підтверджуються наданими на запит суду та дослідженими в ході судового розгляду матеріли Ізяславського відділення поліції Славутського відділу ГУ НП в Хмельницькій області висновку № 165 (ЄО № 414 від 03 лютого 2017 року). Відповідно до рапорту чергового ОСОБА_6 від 03 лютого 2017 року зі служби «102» надійшло повідомлення 03 лютого 2017 року о 10 годині 28 хвилин надійшло повідомлення про те, що 03 лютого 2017 року приблизно о 10 годині 20 хвилин в м. Ізяславі по вул. Гагаріна № 2, на території державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 нанесли собі ушкодження у вигляді порізів рук. Працівникам поліції ОСОБА_1 поясняв, що наніс собі тілесні ушкодження у вигляді множинних порізів передпліччя лівої руки елементом від одноразового станка, тому що йому погрожує адміністрація установи, не надає змоги зателефонувати рідним та прокурору, хоче перевести в камеру до осіб, з якими ОСОБА_1 перебуває у неприязних відносинах. Відповідно до висновку від 10 лютого 2017 року, затвердженого начальником Ізяславського відділення поліції Славутського відділу ГУ НП в Хмельницькій області від 10 лютого 2017 року, розгляд повідомлення закінчений. Вказане рішення не було оскаржено у встановленому законом порядку.
Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_3 суду показав, що складав рапорт з приводу того, що ОСОБА_1 порізав собі ліве передпліччя. Свідок стверджує, що засуджений не пояснював причин вчинення членоушкодження, відмовлявся від медичної допомоги і погрожував чинити фізичний опір всім представникам установи.
Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_5 суду показав, що ОСОБА_1 надавав пояснення з приводу вчинення членоушкодження лише працівникам поліції, а представникам установи давати з цього приводу пояснення відмовився.
Факт нанесення ОСОБА_1 собі тілесних ушкоджень підтверджується рапортами від 03 лютого 2017 року начальника відділення ОСОБА_7 , психолога відділу оперативно-виховної та психологічної роботи ОСОБА_8 , начальника медичної частини ОСОБА_9 .
Згідно довідки начальника медичної частини державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про надання медичної допомоги засудженому ОСОБА_1 надавалась медична допомога у зв'язку з нанесенням членоушкодження у вигляді різаних ран 4,5 х 0,5 см та 3,0 х 0,5 см шкіри лівого передпліччя та 11 квітня 2017 року. Станом на 23 травня 2017 року стан здоров'я ОСОБА_1 визнано задовільним.
По факту вчинення ОСОБА_1 членоушкодження проводилось службове розслідування, за наслідками якого 06 лютого 2017 року складено висновок, затверджений 06 лютого 2017 року начальником державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)». Зазначеним висновком не підтверджуються доводи ОСОБА_1 , навпаки, визнано, що причинами правопорушення є особиста недисциплінованість засудженого, небажання виконувати обов'язки, покладені на нього кримінально-виконавчим законодавством України, високий ступінь педагогічної занедбаності, цинізму та неповаги до суспільства, недостатній рівень проведення психопрофілактичної, виховної та роз'яснювальної роботи з психологом та начальником відділу СПС із засудженим. Згідно довідки начальника оперативного відділу ОСОБА_4 від 03 лютого 2017 року в оперативний відділ інформація про наявність конфліктних ситуацій та боргових відносин ОСОБА_1 не надходила.
Встановлені службовим розслідуванням обставини не були спростовані в ході судового розгляду жодними належними та допустимими доказами.
ОСОБА_1 повідомив, що жодних пояснень причин вчинення членоушкодження представникам установи не надавав.
Доводи позивача підтверджуються відповідним актом від 06 лютого 2017 року, доданим до матеріалів справи.
Суд зауважує, що відповідно до розділу ХІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем «Пропозиції, заяви та скарги засуджених. Особистий прийом засуджених» засуджені мають право викладати пропозиції, заяви та скарги в усній або письмовій формі від свого імені. Письмові пропозиції, заяви та скарги направляються за належністю через адміністрацію установи виконання покарань. Вони реєструються в канцелярії установи виконання покарань і не пізніше ніж у триденний строк відправляються адресатам. Направлені адресатам пропозиції, заяви та скарги з питань одержання посилок (передач) і бандеролей, надання побачень, телефонних розмов, медичної допомоги, забезпечення речовим майном, а також інші звернення, які можуть бути вирішені по суті адміністрацією установи виконання покарань, розглядаються на місці, не чекаючи результатів їх розгляду організаціями або посадовими особами, яким вони адресовані. Пропозиції, заяви та скарги, адресовані до державних органів і громадських організацій та на ім'я посадових осіб, адміністрація установи виконання покарань супроводжує листами. До звернень з питань помилування, а також переведення до інших установ виконання покарань додаються довідки-характеристики на осіб, які їх подали. Щодо пропозицій, заяв та скарг, адресованих до державних органів, громадських організацій та на ім'я посадових осіб, з питань, які не входять до їхніх повноважень, особі, що їх подала, рекомендується їх переадресувати за належністю. Якщо засуджений наполягає на відправленні пропозицій, заяв та скарг до визначеного органу, вони направляються адресату. Пропозиції, заяви та скарги, у яких є нецензурні вислови адресатам, погрози на їх адресу або на адресу їхніх близьких родичів, не відправляються. Такі листи долучаються до особової справи засудженого, а особа, яка їх направила, притягується до відповідальності в порядку, передбаченому статтею 134 Кримінально-виконавчого кодексу України. Відповіді про наслідки розгляду пропозицій, заяв та скарг оголошуються засудженому під особистий підпис при надходженні, але не пізніше ніж у триденний строк, і долучаються до особової справи засудженого. Відшкодування витрат за пересилання пропозицій, заяв та скарг проводиться з коштів, які є на особовому рахунку засудженого. У разі відсутності таких коштів їх пересилання проводиться за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установи виконання покарань. Адміністрація установи виконання покарань за заявою засудженого зобов'язана сприяти йому в отриманні від судів, інших державних органів та установ документів, що стосуються його особисто, відповідно до вимог законодавства. При надходженні таких документів вони після ознайомлення засудженого з їх змістом долучаються до його особової справи. У разі потреби, що пов'язана з реалізацією прав та законних інтересів засудженого, копії цих документів надаються йому адміністрацією установи виконання покарань за його письмовою заявою в п'ятиденний строк. Адміністрація установ виконання покарань повинна забезпечити виконання вимог Закону України «Про звернення громадян».
Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 міг скористатись своїм правом на подачу заяв та скарг, що відповідало б діючому на той час законодавству.
Судом встановлено, що постанова винесена начальником державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» 09 лютого 2017 року відповідає вимогам чинного на момент винесення законодавства, винесена в порядку та у спосіб встановлений законом.
Вказаний факт не був спростований в ході судового розгляду.
Постановою начальника державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 09 лютого 2017 року до ОСОБА_1 застосоване стягнення у виді поміщення в одиночну камеру строком на три місяці за те, що 06 лютого 2017 року о 08 годині 00 хвилин ОСОБА_1 допустив порушення вимог режиму відбування покарання, а саме під час проведення службового розслідування було встановлено, що даний засуджений придбав незаконним шляхом та користувався мобільним телефоном марки «ALKATEL» та сім-картою мобільного оператора «Київстар».
Відповідно до додатку 6 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 (пункт 3 розділу ІІІ) до переліку предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженим заборонено, внесені радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скетч-картки поповнення рахунку мобільного зв'язку, пейджери тощо), друкарські машинки, розмножувальні прилади.
Згідно розділу ХІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем «Порядок вилучення предметів, виробів, речей та продуктів харчування, придбаних незаконним шляхом, а також заборонених для зберігання і використання» засудженим дозволяється зберігати при собі предмети, вироби і речі в асортименті та кількості, що визначені переліком. Предмети, вироби, речі та продукти харчування, що не передбачені переліком, які були виявлені в передачах, вилучаються й повертаються особі, яка їх доставила, із зазначенням причин повернення в обох примірниках заяви. Предмети, вироби та речі, що не передбачені переліком або кількість яких перевищує встановлені переліком норми, які були виявлені в посилках або по прибутті засудженого до установи виконання покарань, вилучаються, про що складається акт про вилучення продуктів харчування, предметів, виробів і речей, що не передбачені переліком продуктів харчування, виробів і речовин, які засуджені можуть отримувати в посилках (передачах), купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі (понад встановлену переліком норму) (додаток 12), та передаються на склад установи. При цьому засудженому видається другий примірник акта з відміткою про передачу речей на склад. Вилучені предмети, вироби та речі, що не передбачені переліком, повертаються засудженому після відбуття ним строку покарання або його родичам за письмовою заявою засудженого. Продукти харчування, що не передбачені переліком, які були виявлені в посилках або придбані незаконним шляхом, підлягають вилученню, про що складається відповідний акт, та з письмової згоди начальника медичної частини установи виконання покарань або особи, яка виконує його обов'язки, передаються до їдальні або знищуються в присутності засудженого, на ім'я якого надійшла посилка, про що робиться відмітка в акті. Предмети, вироби і речі, не заборонені для використання в установах виконання покарань, але які є у засуджених в асортименті та кількості понад норми, встановлені переліком, вилучаються та здаються на склад установи для зберігання, про що складається акт. Акт обов'язково підписують засуджений, у якого були вилучені речі понад встановлену переліком кількість, та особа, яка прийняла ці речі на склад установи виконання покарань. Якщо предмети, вироби і речі, що зберігаються на складі установи виконання покарань, знадобляться засудженому і не будуть перевищувати встановленого переліком асортименту та кількості, вони на підставі заяви видаються власнику. У разі виявлення в посилках (передачах) і бандеролях грошей, цінних паперів і речей, а також предметів, які заборонено використовувати в установах виконання покарань, стосовно особи, яка намагалася передати їх засудженому, складається протокол про адміністративне правопорушення за статтею 188 Кодексу України про адміністративні правопорушення і негайно, але не пізніше трьох діб, вилучене здається ЧПНУ до бухгалтерії установи. Вилучене реєструється в журналі обліку грошей, цінних паперів і речей, вилучених у засуджених або при спробі їх доставки (додаток 13). Рішення про конфіскацію таких речей та предметів або про передачу їх на зберігання до звільнення засудженого приймає слідчий суддя за клопотанням адміністрації установи виконання покарань. Якщо судом буде визнано недоцільним зарахування вилучених грошей, цінних паперів і речей у дохід держави, то гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого, а цінні папери і речі здаються в бухгалтерію або на склад установи виконання покарань для зберігання і повертаються засудженому після відбуття ним строку покарання або його родичам за письмовою заявою засудженого. Виявлені у засуджених речі та предмети, які заборонено використовувати в установах виконання покарань, вилучаються, про що посадовою особою колонії складається протокол вилучення (додаток 14). Вилучене реєструється в журналі обліку грошей, цінних паперів і речей, вилучених у засуджених або при спробі їх доставки (додаток 13). Рішення про конфіскацію таких речей та предметів або про передачу їх на зберігання до звільнення засудженого приймає слідчий суддя за клопотанням адміністрації установи виконання покарань. У разі вилучення речей (наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги, зброя тощо), за зберігання яких передбачена кримінальна відповідальність, вони передаються до органів внутрішніх справ для прийняття рішення в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Сам ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував того, що придбав, зберігав та використовував мобільний телефон.
Допитаний в ході судового розгляду справи в якості свідка засуджений ОСОБА_2 , котрий у лютому 2017 року перебував в одній камері з ОСОБА_1 , підтвердив, що у ОСОБА_1 був мобільний телефон, яким він дозволяв користуватись і ОСОБА_2 . В подальшому цей мобільний телефон був вилучений працівниками установи саме у ОСОБА_2 .
Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_10 суду показав, що дійсно відбирав пояснення у засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу вилученого телефону.
Вказаний факт також підтверджується матеріалами клопотання начальника державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» № 675/202/17 про конфіскацію на користь держави заборонених предметів, вилучених у засудженого ОСОБА_2 , дослідженими в ході судового розгляду. Згідно протоколу вилучення від 02 лютого 2017 року в особистих речах засудженого ОСОБА_2 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «ALKATEL» та сім-карта мобільного оператора «Київстар». Відповідно до власноручно написаного пояснення від 06 лютого 2017 року ОСОБА_1 визнав, що вилучений у ОСОБА_2 мобільний телефон належав саме ОСОБА_1 , а користувалися цим телефоном і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Відповідно до акту передачі вилучених предметів для зберігання на склад установи від 03 лютого 2017 року вказаний мобільний телефон марки «ALKATEL» та сім-карта мобільного оператора «Київстар» передані для зберігання на склад установи. Ухвалою слідчого судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10 лютого 2017 року вилучені у засудженого ОСОБА_2 мобільний телефон марки «ALKATEL» та сім-карта мобільного оператора «Київстар» конфісковані та обернуті на користь держави.
Факт вчинення ОСОБА_1 порушення вимог пп. 3 п. ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем, яке полягає у незаконному придбанні та зберіганні мобільного телефону марки «ALKATEL» та сім-карти мобільного оператора «Київстар» підтверджується також рапортами ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , висновком від 06 лютого 2017 року за матеріалами службового розслідування по факту виявлення та вилучення заборонених предметів у засудженого ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що постанова винесена начальником державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» 09 лютого 2017 року відповідає вимогам чинного на момент винесення законодавства, винесена в порядку та у спосіб встановлений законом.
Вказаний факт не був спростований в ході судового розгляду.
На запит суду державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)» 07 червня 2017 року надана довідка № 2024, згідно якої відомості про здійснення оперативно-розшукової діяльності, кількість та категорії осіб, які перебувають на оперативно-профілактичних обліках, інформація про перебування конкретної особи на оперативно-профілактичному обліку, чисельність осіб, що є або були об'єктами оперативно-розшукових справ, кількість архівних справ джерел негласної інформації, оперативного обліку становлять службову інформацію.
В подальшому, 08 лютого 2018 року суду був наданий протокол № 15 оперативної наради при начальнику державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 03 березня 2017 року, у якому зазначено, що було вирішено постановити на оперативно-профілактичний облік засудженого ОСОБА_1 як особу схильну до нападу на адміністрацію та захоплення заручників. Строк перебування даного засудженого на оперативно-профілактичному обліку - до кінця строку відбування покарання.
Відповідно до розділу ХІХ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент винесення постанов начальником Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» відносно ОСОБА_1 і оскаржуються позивачем, «Нагляд за засудженими» нагляд за засудженими є системою заходів, що спрямовані на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді позбавлення (обмеження) волі та арешту шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань. Для забезпечення нагляду за поведінкою засуджених у відділеннях соціально-психологічної служби, локальних секторах, камерах, прогулянкових двориках, у місцях їх праці, їдальнях, клубах та закладах охорони здоров'я адміністрацією установ виконання покарань установлюються відеокамери, про що засуджений інформується під підпис. З метою підтримання належного правопорядку в установах виконання покарань, попередження злочинів та правопорушень серед засуджених здійснюється комплекс спеціальних профілактичних заходів щодо виявлення, постановки на облік та організації нагляду за особами, схильними до вчинення правопорушень. Виявлення та постановка на профілактичний облік засуджених, які вчинили правопорушення або мають намір їх вчинити, здійснюються працівниками оперативного підрозділу шляхом досконалого вивчення матеріалів особових справ засуджених, перевірки відомостей щодо їх поведінки в ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах, закладах охорони здоров'я тощо, документації, у якій фіксуються порушення режиму, перегляду кореспонденції, а також інформації працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки. Індивідуальна профілактична робота із засудженими, які перебувають на профілактичних обліках, здійснюється цілеспрямовано, планомірно, диференційовано з урахуванням особистості правопорушника, характеру і ступеня його соціальної занедбаності, небезпеки вчиненого злочину та інших особливостей, що мають значення для правильного вибору методів і заходів впливу. У разі переведення засудженого, який перебуває на профілактичному обліку, до іншої установи виконання покарань працівник оперативного підрозділу долучає до його особової справи відповідні довідки-орієнтування із зазначенням підстави та строку перебування на обліку. Зняття з профілактичного обліку здійснюється комісійно на підставі достатніх даних про зміну поведінки засудженого. Підготовку матеріалів на зняття з профілактичного обліку здійснює працівник оперативного підрозділу з урахуванням пропозицій працівників підрозділів соціально-виховної та психологічної роботи та нагляду і безпеки.
Допитаний в ході судового розгляду в якості свідка ОСОБА_4 суду показав, що в оперативному відділі установи наявна інформація (рапорти, акти, довідки та інше), яка свідчить, що ОСОБА_1 схильний до нападу та захоплення заручників, однак ця інофрмація носить гриф секретної, тому не може бути надана суду для дослідження. Свідок вказує, що збереження таємної інформації перевіряється спеціально уповноваженими на те органами.
Відповідно до власноручної заяви ОСОБА_1 від 12 жовтня 2017 року він вибув до державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор».
Також 05 вересня 2019 року суду була направлена довідка начальника оперативного відділу державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» № 3949 від 30 серпня 2019 року про те, що засуджений ОСОБА_1 перебував на оперативно-профілактичному обліку в оперативному відділі державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» згідно п. 2.19 розділу ІХ Інструкції наказу Міністерства юстиції України від 14 листопада 2017 року № 2т «Про затвердження Інструкції організації діяльності оперативних підрозділів органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально виконавчої служби України». Суд звертає увагу, що вказана інформація не відповідає іншим наданим суду відомостям, крім того не може відповідати дійсності, оскільки станом на 14 листопада 2017 року ОСОБА_1 перебував у державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», а не в державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)».
Згідно наданої суду державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)» довідки від 30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 вибув з державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» 27 вересня 2017 року.
20 грудня 2019 року державною установою «Замкова виправна колонія (№ 58)» до суду направлена копія витягу з протоколу № 24 дск від 30 березня 2017 року про продовження перебування на оперативно-профілактичному обліку засудженого ОСОБА_1 згідно п. 2.19 розділу ІХ Інструкції наказу Міністерства юстиції України від 14 листопада 2017 року № 2т. Суд звертає увагу, що вказана інформація не відповідає іншим наданим суду відомостям, крім того не може відповідати дійсності, оскільки станом на 14 листопада 2017 року ОСОБА_1 перебував у державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», а не в державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)».
За інформацією виконувача обов'язки начальника державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» № 2/2918 від 21 червня 2019 року ОСОБА_1 в установі на профілактичному обліку не перебуває.
Згідно листів державної установи «Київський слідчий ізолятор» № 04/28414 від 12 грудня 2019 року та 04/209 від 03 січня 2020 року в особовій справі засудженого ОСОБА_1 інформація щодо постановки його на оперативно-профілактичний облік відсутня.
За клопотанням позивача судом вчинені всі дії для отримання від державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» письмових доказів, на підставі яких ОСОБА_1 за твердженням відповідача був поставлений на оперативно-профілактичний облік як особа схильна до нападу та захоплення заручників, однак ухвали суду про надання вказаних доказів виконані не були. Згідно довідки від 06 вересня 2022 року через військову агресію росії 24 лютого 2022 року, реальну загрозу захоплення секретної інформації та неможливості її вивезення у безпечне місце всі матеріальні носії секретної інформації, які зберігались у державній установі «Замкова виправна колонія (№ 58)», були знищені.
З метою встановлення відповідно до вимог розділу ХІХ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 29 грудня 2014 року № 2186/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2014 року за № 1656/26433, які діяли на момент березня 2017 року, наявності у матеріалах особової справи ОСОБА_1 довідки-орієнтування із зазначенням підстави та строку перебування засудженого на обліку, судом за клопотанням позивача витребувано та оглянуто опис документів особової справи. Наявність у матеріалах особової справи ОСОБА_1 такої довідки-орієнтування не встановлена.
Враховуючи всі досліджені докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не був поставлений та не перебував на оперативно-профілактичному обліку як особа схильна до нападу та захоплення заручників.
Згідно медичної довідки № 13/2/737 від 14 лютого 2018 року, наданої начальником медичної частини Чернігівського слідчого ізолятора, ОСОБА_1 в період з 01 лютого 2017 року по 01 лютого 2018 року до медичної частини державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» за меддопомогою не звертався.
Інших доказів на підтвердження погіршення стану здоров'я, пов'язаного з накладенням стягнень, позивачем суду не було надано.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6-11, 19-20, 31, 122, 241-246, 250, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер невідомий, місце знаходження державна установа «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» м. Новгород-Сіверський, вул. Миколаївська, 31) до державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» (місце знаходження: 30300 м. Ізяслав Хмельницької області, вул. Гагаріна, 2, код ЄДРПОУ 08564771) про оскарження накладення заходів стягнення, визнання незаконними дій адміністрації по зарахуванню на профілактичний облік, стягнення моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04 листопада 2022 року.
Суддя: О. С. Янішевська