Справа № 442/6432/22
Провадження №3/442/2391/2022
іменем України
05 грудня 2022 року м. Дрогобич
Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Бодрова О.П., за участю захисника ОСОБА_1 - Білинського Мар'яна Осиповича, розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області,
відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, працюючого ПРАТ ТЕК «ЗАХІДУКРТРАНС», фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.122-4 КУпАП,-
установила:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ААБ №171567, 23.09.2022 року о 20:00 на автодорозі Нижанковичі- Стрий 99 км + 500 м керуючи автомобілем «Mercedes- Benz 1848 LS» н.з. НОМЕР_1 та причіпом до нього «Schmitz scs24l-i362eB» н.з. НОМЕР_2 водій ОСОБА_1 здійснив зіткнення з автомобілем «Deo Sens» н.з. НОМЕР_3 та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, чим порушив вимоги 2.10 Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_1 згідно протоколу про адміністративне правопорушення кваліфіковано за ст. 122-4 КУпАП.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - Білинський М.О. просив закрити справу за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що жодних доказів відповідно до протоколу суду не надано, хоча у протоколі про адміністративне правопорушення серія ААБ №171567 у графі «до протоколу додаються» зазначено «схема ДТП, пояснення».
Оцінюючи досліджені докази, приходжу до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1ст. 9 КУпАП).
Відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що було виявлено правопорушення, однак, матеріали справи не містять жодних доказів, окрім «візуального спостереження» інспекторів поліції, на основі яких можна б було встановити наявність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Таке спостереження працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку (Постанова Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17). Обґрунтування ж матеріалів справи про адміністративне правопорушення фактично лише показаннями (власними спостереженням) поліцейських ставить під сумнів їх незацікавленість в результатах розгляду справи.
Крім того, враховуючи зміст протоколу про адміністративне правопорушення серія ААБ №171567, у графі «До протоколу додаються» зазначено «схема ДТП, пояснення», хоча такі до протоколу фактично не додані.
У свою чергу Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява №36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення дій суду надано не було.
За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд приходить до висновку, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Отже, в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 122-4 КУпАП, що на підставі п. 1 ст.247 КУпАП має своїм наслідком закриття провадження, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.23,122-4,247,250-252,280,283,284 КУпАП,
постановила:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закритиу зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суддя О.П. Бодрова