Справа № 152/510/21
Провадження №11-кп/801/1045/2022
Категорія: 93
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
06 грудня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 2 червня 2021 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , українець, з повною загальною середньою освітою, неодружений, непрацюючий, раніше судимий:
13.06.2003 Шаргородським районним судом Вінницької області за ст. 15, 289 ч. 3 КК України до обмеження волі строком на 5 років, на підставі 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;
31.07.2006 Шаргородським районним судом Вінницької області за ст. 317 ч. 2, ст. 315 ч. 2 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України приєднано до вироку того ж суду від 13.06.2003 року та всього 5 років 1 місяць позбавлення волі;
23.04.2012 Шаргородським районним судом Вінницької області за ст. 185 ч. 1 КК України до арешту строком на 4 місяці;
18.01.2013 Шаргородським районним судом Вінницької області за ст. 307 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 7 років,
18.01.2013 Шаргородським районним судом Вінницької області за ст. 307 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна,
18.11.2019 Шаргородським районним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на два роки, з іспитовим строком один рік,-
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від призначеного за цим вироком покарання з випробуванням - іспитовим строком два роки шість місяців.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_9 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати пов'язані з залученням експертів в сумі 514,83 гривень та вирішено долю речових доказів,
За вироком суду ОСОБА_10 визнаний винним у тому, що він 6 квітня 2021 року приблизно о 09.00 год прийшов до домогосподарства, що належить ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , щоб вирішити особисті питання та зайшовши на подвір'я, кілька разів гукнув власника, однак останній не вийшов. Після цього ОСОБА_9 , зрозумівши, що власника немає вдома, маючи на меті вчинення крадіжки, через незамкнені двері проник всередину гаражного приміщення. Реалізуючи свій злочинний умисел, підбурюваний жагою до легкої наживи, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправність своїх дій та настання негативних наслідків, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав електричний гайковерт ТМ «Workraft» моделі «CIW- S20Li», вартість якого згідно висновку експерта № 2613/2614/21-21 від 19.04.2021 року складає 1419,70 грн та електродриль ТМ «АЕG» моделі «SB 2-330», вартість якого згідно висновку експерта № 2613/2614/21-21 від 19.04.2021 складає 288,00 грн, після чого покинув місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_9 завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_11 на загальну суму 1707,70 грн.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , не оспорюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченого та доведеність його винуватості у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості та ухвалення нового вироку, яким призначити покарання ОСОБА_9 за ч.3 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі. Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_9 на виконання даного вироку.
Свої вимоги мотивує тим, що при призначенні покарання судом не в повному обсязі враховано особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та двічі відбував реальну міру покарання строком більше, ніж 5 років, має незняту та непогашену судимості за вчинення тяжкого злочину. Під час судового розгляду встановлено, що у ОСОБА_9 немає жодних перепон для працевлаштування та отримання законних джерел доходів.
Заслухавши доповідь судді, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, обвинуваченого ОСОБА_9 , який заперечив проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу частково.
Суд першої інстанції, розглянувши кримінальне провадження в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено.
Кваліфікація дій обвинуваченого за ч.3 ст. 185 КК України є вірною.
Перевіряючи вирок суду першої інстанції з огляду на апеляційні доводи прокурора у кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. ст. 50, 65 КК України, суд при виборі покарання зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Статтею 75 КК України визначено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому, рішення суду щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Призначаючи покарання ОСОБА_9 , суд вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який на диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше судимий, відсутність обставин, що обтяжують покарання та обставину, що його пом'якшує - щире каяття.
Однак, рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, на переконання колегії суддів, є необґрунтованим, оскільки воно було прийняте без врахування належним чином тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та всіх даних про особу обвинуваченого.
Так, під час ухвалення вироку судом першої інстанції не достатньо враховано особу винного, а саме, те що ОСОБА_9 раніше неодноразово судимий, двічі відбував покарання строком більше, ніж на 5 років позбавлення волі, має незняту та непогашену судимість за вчинення тяжкого злочину.
Також, будучи засудженим за ч.2 ст. 185 КК України та звільненим від відбування основного покарання з випробуванням - іспитовим строком 1 рік та звільненим від даного покарання у грудні 2020 року ОСОБА_9 висновків для себе не зробив та менш ніж через півроку вчинив знову корисливий злочин.
Крім цього, ОСОБА_9 є особою непрацюючою, хоча ніяких протипоказань та обмежень за станом здоров'я до фізичної праці немає, не є інвалідом та не має осіб, за якими необхідно доглядати, тобто ніяких перепон для працевлаштування з метою отримання законних джерел доходів у нього немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що застосування щодо обвинуваченого положень ст. 75 КК України не сприятиме меті покарання - виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів, а тому є невиправдано м'яким заходом примусу.
За вказаних обставин, вирок суду в частині призначеного ОСОБА_9 покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України на підставі ст.ст. 409, 414 КПК України підлягає скасуванню з постановленням за правилами ст. 420 КПК України апеляційним судом у цій частині нового вироку, за яким обвинувачений з урахуванням наведеного повинен реально відбувати покарання у виді позбавлення волі в розмірі, визначеному йому за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, судом першої інстанції, бо саме таке покарання, яке полягає в ізоляції від суспільства, буде відповідати загальним засадам призначення покарання, є справедливим, необхідним та достатнім для досягнення його мети, а саме виправлення засудженого, попередження вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами та воно узгоджується з роз'ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 414, 420 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Гірілл задовольнити частково.
Вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 2 червня 2021 року щодо ОСОБА_9 в частині призначеного йому покарання скасувати.
Визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту затримання на виконання вироку.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим - у той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4