ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.12.2022Справа № 910/8858/22
за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант»
про стягнення 150 073,71 грн
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» про стягнення 150 073,71 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування на підставі Договору добровільного страхування наземного транспортних засобів № №078999/920/190001043 від 16.07.2019; через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «InterCargo Truck» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Iveco» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АР/4516884 у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 150 073,71 грн, з яких основний борг - 128 859,10 грн, інфляційні втрати - 19 170,52 грн, 3% річних - 2044,09 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 позовну заяву залишено без руху.
21.09.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; Зобов'язати Моторне (транспортне) страхове бюро України надати копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/4516884 та копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/4516885 або інформацію із єдиної централізованої бази МТСБУ стосовно зазначених полісів; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.
01.12.2022 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 27.09.2022.
У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд
Між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (страховик, позивач) та Приватним підприємства «Транс Логістик» (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 від 16.07.2019, відповідно до умов якого предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним у частині І Договору транспортним засобом (далі - ТЗ) та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням (далі - ДО).
У пункті 5 частини І Договору визначено, що застрахованими є транспортні засоби, зазначені у Додатку 1 до Договору.
У додатку від 15.07.2020 №72 до Договору сторони погодили перелік транспортних засобів та умови їх страхування. Відповідно до вказаного переліку одним із застрахованих транспортних засобів є «InterCargo Truck» д.н.з. НОМЕР_1 ; період дії Договору - 16.07.2020 - 15.07.2021.
02.12.2020 на автодорозі Київ-Одеса відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Iveco» , з напівпричепом Wielton, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «InterCargo Truck» під керуванням водія Підприємства ОСОБА_2 , що спричинило ушкодження обох транспортних засобів.
Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 14.01.2021 у справі №930/2869/20 водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
До позивача звернувся страхувальник із заявою №165 від 03.12.2020 про виплату страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком, однак, у виплаті страхового відшкодування страхувальнику було відмовлено.
Не погоджуючись з відмовою у виплаті відшкодування, Приватне підприємство «Транс Логістик» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 128 859,10 грн (справа № 910/4337/21).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/4337/21 відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства «Транс Логістик» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 128 859,10 грн. Витрати зі сплати судового збору покладено на Приватне підприємство «Транс Логістик».
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 07.12.2021, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Транс Логістик» задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 у справі №910/4337/21 - скасовано та прийняти нове: «Позов Приватного підприємства «Транс Логістик» до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 128 859,10 грн. задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь Приватного підприємства «Транс Логістик» 128 859,10 грн. страхового відшкодування, 2 270, 00 грн. судового збору за подання позовної заяви».
Так, Північний апеляційний господарський суд під час апеляційного перегляду справи №910/4337/21 дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування на користь позивача на підставі п. 16.1.11 Договору за відсутності акту огляду транспортного засобу «InterCargo Truck», д.н.з. НОМЕР_1 .
Судом було встановлено, що на підтвердження завданих внаслідок ДТП автомобілю «InterCargo Truck», д.н.з. НОМЕР_1 , збитків позивачем долучено до позовної заяви рахунок-фактуру №ODN_TEF-2053340 від 17.12.2020 на суму 128 859,10 грн., виставлений офіційним сервіс-партнером MAN в Україні.
В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту необґрунтованості заявленого позивачем до стягнення розміру страхового відшкодування (в тому числі, не надано свого контррозрахунку суми страхового відшкодування), як й не реалізовано свого права на доведення обставин не здійснення СТО ремонту автомобіля, хоча відповідно до п. 11.4.6 частини ІІ Договору саме на страховика покладений обов'язок протягом 5 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення про настання страхового випадку здійснити огляд пошкодженого ТЗ та/або вжити заходів для проведення незалежної експертизи.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 128 859,10 грн. страхового відшкодування, які доведені позивачем належними та допустимими доказами.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, обставини, встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 у справі №910/4337/21, зокрема, щодо наявності підстав для виплати позивачем суми страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 від 16.07.2019 та щодо обґрунтованості розміру такого відшкодування мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.
В подальшому, приватний виконавець Шарков О.О. постановою від 23.09.2021 відкрив ВП№66932002 про примусове виконання наказу №910/4337/21 від 20.09.2021 виданого Господарським судом міста Києва про стягнення з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ПП «Транс Логістик» 128 859,10 грн страхового відшкодування та 2 270,00 грн судового збору.
ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» сплатило 407 362,02 грн приватному виконавцю Шаркову О.О., що підтверджується платіжним дорученням №18974 від 24.09.2021.
27.09.2021 приватний виконавець Шарков О.О. постановив закінчити ВП№66932002 у зв'язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі згідно з виконавчим документом.
Отже, позивач виплатив суму страхового відшкодування в межах у розмірі 128 859,10 грн, що підтверджується зазначеними вище доказами.
У відповідності до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відтак, враховуючи приписи ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на користь позивача підлягає відшкодуванню вартість відновлювального ремонту.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із Претензією (заявою) на суму 128 859,10 грн №8590/17 від 08.11.2021, яка була отримана відповідачем 22.11.21, однак, як зазначає позивач така вимога була залишена без задоволення.
З огляду на викладене, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» про стягнення 150 073,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на підставі Договору добровільного страхування наземного транспортних засобів № №078999/920/190001043 від 16.07.2019; через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Inter Cargo Truck» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Iveco» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АР/4516884 у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 150 073,71 грн, з яких основний борг - 128 859,10 грн, інфляційні втрати - 19 170,52 грн, 3% річних - 2044,09 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 02.12.2020 на автодорозі Київ-Одеса відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Iveco» , з напівпричепом Wielton, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «InterCargo Truck» під керуванням водія Підприємства ОСОБА_2 , що спричинило ушкодження обох транспортних засобів.
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Iveco» та напівпричепа Wielton, реєстраційний номер НОМЕР_3 застрахована у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліси № АР/4516884; № АР/4516885).
Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 14.01.2021 у справі №930/2869/20 водія ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «InterCargo Truck» д.н.з. НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АР/4516884 та поліс АР/4516885), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_1 , як особи, відповідальної за завдані збитки.
Як було встановлено судом в межах справи №910/4337/21, сума страхового відшкодування становить 128 859,10 грн.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 37.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Як встановлено судом, позивачем на адресу відповідача направлено Претензію (заяву) на суму 128 859,10 грн №8590/17 від 08.11.2021, у якій позивач зазначив про необхідність перерахування страхового відшкодування в розмірі 128 859,10 грн. Зазначену претензію отримано відповідачем 22.11.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 3601900140368.
Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АР/4516884) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, франшиза - 0 грн. Наведені відомості підтверджуються інформацією з бази даних МТСБУ.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, враховуючи передбачений полісом № АР/4516884 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (130 000,00 грн), франшизу (0 грн) та розмір, здійсненого позивачем страхового відшкодування, вимоги позивача про стягнення 128 859,10 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 19 170,52 грн та 3% річних у розмірі 2044,09 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата інфляційних втрат та трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням. А правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.
Cтаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає, що обґрунтованим періодом нарахування є період з 22.02.2022 (перший день прострочення) по 02.09.2022 (як визначено в позові позивачем), тоді-як, позивачем було визначено початок періоду з 21.02.2022.
Разом з тим, не зважаючи на неправильно зазначений період нарахування, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснено позивачем арифметично правильно, а відтак, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 19 170,52 грн та 3% річних у розмірі 2044,09 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» (01103, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок 28-В; ідентифікаційний код: 30930046) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; ідентифікаційний код 20602681) основний борг у розмірі 128 859 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 19 170 (дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят) грн 52 коп., 3% річних у розмірі 2044 (дві тисячі сорок чотири) грн 09 коп. та судовий збір у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева