ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.12.2022Справа № 910/4210/22
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Техноком"
про стягнення 163 213, 37 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" про стягнення 143 100, 00 грн основного боргу, 11 558,70 грн інфляційних втрат, 1 115,82 грн 3% річних, 7 438,85 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано обов'язки щодо оплати наданих послуг за договором № 1 від 01.02.2012.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 відкрито провадження у справі № 910/4210/22, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розглядаючи дану справу судом враховано, що згідно з ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, яка вказана у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, ухвалу про відкриття провадження у справі представник відповідача отримав 05.07.2022.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз" (як виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноком" (як замовником) було укладено договір № 1 про надання послуг з вивезення негабаритних відходів, за умовами якого замовник доручає, а виконавець надає йому послуги з вивезення негабаритних відходів (далі - послуги) з території замовника, або з території вказаної замовником, а замовник зобов'язується приймати надані послуги та оплачувати їх в порядку та в строки, визначені даним договором.
Згідно з п. 1.2. договору, послуга, що надається виконавцем і оплачується замовником включає в себе наступні дії:
- замовник замовляє менеджеру виконавця за телефоном встановлення контейнеру (-ри) під завантаження або вивезення заповненого контейнеру;
- автомобіль виконавця встановлює контейнер (-ри) за вказаною замовником адресою під завантаження або змінює наповнений (-ні).
У розділі 2 договору сторони погодили, що вартість цього договору визначається сумою виконаних замовлень виконавцем. Вартість послуг з вивезення одного контейнеру з відходами погоджена сторонами і становить об'ємом 25 м.куб. 8 700,00 грн, в тому числі ПДВ - 1 450 грн. (в редакції Додаткової угоди від 30.04.2019) Виконавець не пізніше 7 числа кожного календарного місяця надає замовнику Акт виконаних робіт у двох примірниках за послуги надані у попередньому місяці для підписання. Замовник підписує та повертає отриманий від виконавця один примірник Акту виконаних робіт не пізніше 20 числа місяця в якому ним його отримано. В разі неповернення направлених замовником Актів виконаних робіт у строк, встановлений даним пунктом договору, Акт виконаних робіт вважається підписаним у редакції виконавця. Оплата замовником за даним договором здійснюється протягом 3 банківських днів після надання послуг за наданим виконавцем рахунком або по передоплаті.
Відповідно до п.п. 5.1.-5.2. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012. Дія даного договору продовжується (пролонгується) на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його дії, однією зі сторін не буде заявлено про відмову від цього договору (в редакції Додаткової угоди від 31.12.2014).
Як стверджує позивач, він на виконання умов договору надав відповідачу послуги на загальну суму 143 100,00 грн відповідно до Актів надання послуг № 829 від 31.01.2022 та № 2587 від 28.02.2022.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як вбачається з доводів позивача, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань в частині оплати вартості наданих за договором послуг.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем долучено до позовної заяви долучено належним чином завірені копії Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 829 від 31.01.2022 на загальну суму 69 600,00 грн та № 2587 від 28.02.2022 на загальну суму 113 100,00 грн.
Вказані акти підписані сторонами без зауважень.
Оскільки матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 143 100,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 115,82 грн та інфляційні втрати у розмірі 11 558,70 грн.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування індекс інфляції та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунок останніх є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 3% річних 1 115,82 грн та інфляційних втрат 11 558,70 грн.
Крім того, за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги позивач також просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 7 438, 85 грн.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.2. договору, в разі несвоєчасної оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочки. Сплата пені не звільняє від сплати основного зобов'язання.
Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов'язку за договором зі сплати за надані позивачем послуги не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період з 04.02.2022 по 31.05.2022.
За висновками суду, розрахунок пені, який наданий позивачем є арифметично вірним, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня на суму 7 438,85 грн, а позовні вимоги в цій частині підлягають повному задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" (04076, м. Київ, пр. Бандери Степана, 6; код ЄДРПОУ21628777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Володар-Роз" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 15; код ЄДРПОУ 21701113) 143 100, 00 грн основного боргу, 11 558,70 грн інфляційних втрат, 1 115,82 грн 3% річних, 7 438,85 грн пені та 2 481, 00 грн судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2022 року.
Суддя Ю.О.Підченко