ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.12.2022Справа № 910/6999/22
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ ПІВДЕНЬ"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 11 369, 59 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оіл Півднь" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за недотримання терміну доставки вантажу в розмірі 11 369,59 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 відкрито провадження у справі № 910/6999/22, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
05.09.2022 відповідачем подано письмовий відзив на позов та заявлено клопотання про зменшення неустойки до 0 грн.
Керуючись ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд також враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
15.12.2020 між Акціонерним товариством "ОРЛЕН Летува" (як продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОІЛ Південь" (як покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № LT/21/022/R/TN/R.
В межах вказаного вище договору продавець відправив зі станції відправлення "Бугяняй" (код станції 126302) АТ "Литовські залізні дороги" на адресу ТОВ "ОІЛ Південь" вантаж згідно з залізничною накладною СМГС № 040382 з відомістю вагонів (далі також - накладна) на станцію призначення "Одеса-Застава 1" Одеської залізниці АТ "Укрзалізниця". Графа 25 накладної містить посилання на згаданий раніше договір.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство посилалося на те, що отримало повідомлення про прибуття вантажу лише 14.12.2021, тобто прострочення доставки вантажу склало 8 діб.
Оскільки правовідносини з перевезення вантажу залізничним транспортом за залізничною накладною виникли у сторін в міжнародному сполученні (між Литовською Республікою, Республікою Білорусь та Україною) то такі відносини мають регулюватися Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі також - Угода, УМВС).
За приписами статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, є частиною національного цивільного законодавства України.
Згідно з параграфом 3 статті 14 Угоди укладання договору перевезення підтверджується накладною.
Відповідно до параграфів 2, 3 статті 24 Угоди строк доставки вантажу визначається виходячи з наступних норм: для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км; для інших відправлень - 1 доба на кожні розпочаті 200 км. Строк доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
За умовами параграфів 5, 7 статті 24 Угоди перебіг строку доставки вантажу розпочинається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповна доба вважається повною.
Строк доставки вважається дотриманим, якщо вантаж прибув на станцію призначення до спливу строку доставки і перевізник повідомляє отримувача про прибуття вантажу і можливість передачі вантажу в розпорядження отримувача. Порядок повідомлення отримувача визначається національним законодавством, що діє в місці видачі вантажу.
Згідно з пунктами 1, 2 "Правил видачі вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (далі - Правила), про прибуття вантажу на станцію призначення залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу, але не пізніше 12-ї години наступного дня, із зазначенням найменування та кількості вантажу, а також роду й кількості вагонів (контейнерів). Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції спільно з одержувачем. Одержувач письмово повідомляє начальнику станції прізвища працівників, відповідальних за приймання в узгодженому порядку повідомлень, і номери телефонів (факсів) та адреси електронної пошти, за якими надаються повідомлення. В окремих випадках повідомлення може здійснюватися шляхом вивішування оголошень у товарній конторі або через посильних тощо. Реєстрація повідомлень про прибуття і подавання вагонів здійснюється станцією в електронному або паперовому вигляді. Реєстрація повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження у паперовому вигляді здійснюється у книзі повідомлень за встановленою формою (додаток 7 до Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 року за № 165/3458).
Пунктом 5 Правил передбачено, що про прибуття на станцію призначення вантажу, що перебуває під митним контролем, станція зобов'язана встановленим порядком повідомити одержувача і митний орган, у регіоні діяльності якого розташована станція.
Зі змісту вказаної накладної вбачається, що станція прибуття Одеса-Застава 1 перебуває під митним контролем, що підтверджується відбитком штемпеля Енергетичної митниці ДФС.
Разом із тим, відповідач не надав жодних належних доказів, які б підтверджували здійснення ним повідомлення Товариства про прибуття вантажу в обумовлені строки.
Тому, враховуючи максимальні допустимі терміни повідомлення про прибуття вантажу, передбачені пунктом 1 Правил, та відсутність у матеріалах справи інших доказів, суд дійшов висновку про те, що позивач був повідомлений про прибуття вказаного 13.11.2021.
Оскільки, вантаж був відправлений 26.11.2021, то перебіг терміну доставки вантажу розпочався з 27.11.2021. Загальна відстань перевезення становить 1762 км. (ЛГ 0024 Бугяняй (126302)-Кяна(120202) 349 км + БЧ 0021 Гудогай (164107)-Словечно(151200) 544 км + УЗ 0022 Бережесть (348303)-Одеса-Застав1(405101) 869 км. Термін доставки вантажу складає 10 діб (9 діб + 1 доба на операції, пов'язані з відправленням вантажу, з розрахунку 1 доба на кожні 200 км, що почалися).
Проте з матеріалів справи вбачається, що зазначені вагони за накладною № 0403382 прибули на станцію Одеса-Застава 1 лише 14.12.2021, що підтверджується відміткою в графі 27 накладної. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що Товариство було повідомлено про прибуття вантажу 14.12.2021.
Оскільки фактичний термін доставки склав 18 діб, а нормативний - 10 діб, тому відповідач прострочив доставку вантажу на 8 діб.
Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
У частині 1 статті 19 ГПК України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Суд зазначає, що Угода передбачає обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору.
Пропуск строків давності є підставою для відхилення позовних вимог (параграф 4 статті 48 Угоди).
Відповідно до параграфа 1 статті 46 Угоди право на пред'явлення претензії до перевізника належить відправнику та отримувачу.
Як встановлено судом, 18.01.2022 позивач звернувся до відповідача із претензією № Пр-ОП-34, в якій просив останнього розглянути вказану претензію та перерахувати на рахунок позивача відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки в розмірі 11 369,59 грн.
Параграфом 2 статті 47 Угоди передбачено момент виникнення права на пред'явлення претензії та позову, за умовами якого право пред'явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.
Параграфом 1 статті 47 Угоди визначено умови, за дотримання яких може пред'являтися відповідний позов. Так, відповідно до положень даного параграфу позов може бути пред'явлено тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію перевізнику.
За приписами параграфу 3 статті 47 Угоди позов може бути пред'явлений, якщо перевізник не дав відповіді на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії, або якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особі, яка звернулася із претензією, про відхилення претензії повністю або частково.
З системного тлумачення змісту статті 47 Угоди вбачається, що право на звернення із позовом виникає у особи при одночасній наявності умов, які передбачені усіма трьома параграфами даної статті.
У свою чергу параграфом 7 статті 46 Угоди передбачено, що перевізник зобов'язаний у 180-денний строк з дня отримання претензії розглянути її та надати на неї відповідь, і при повному чи частковому визнанні претензії сплатити особі, що звернулася з претензією, належну до сплати суму.
Позови до перевізника на підставі цієї Угоди про перевищення терміну доставки вантажу пред'являються протягом 2 місяців. Вказаний терміни обчислюються з моменту виникнення права подання позову, встановленого у параграфі 2 статті 47 Угоди. День початку перебігу строку давності не включається. Пред'явлення претензії, оформленої згідно із статтею 46 цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у параграфі 1 вказаної статті. Перебіг терміну давності триває з того дня, коли перевізник повідомив особі, яка подала претензію, про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення строку, встановленого у параграфі 7 статті 46 Угоди.
Враховуючи те, що Товариство звернулося до Залізниці 18.01.2022 з відповідною претензією, відповідач у встановлений термін відповіді на вказану претензію не надав і Товариство звернулося з даним позовом 04.08.2022, тому суд дійшов висновку про те, що у Товариства виникло право на подачу такого позову.
Відповідно до параграфу 5 статті 14 Угоди кожен наступний перевізник, приймаючи до перевезення вантаж разом із накладною, вступає тим самим у договір перевезення та приймає на себе обов'язки, які з нього виникають.
Згідно з параграфами 1, 2 статті 45 Угоди (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо перевізником не було дотримано терміну доставки вантажу, обчисленого відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, та величини (тривалості) перевищення строку доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (на добах) до загального строку доставки, а саме: 6 % провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального строку доставки; 18 % провізної плати за перевищення терміну доставки більше однієї десятої, але не понад три десяті загального терміну доставки; 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
Враховуючи вищевикладене, ставка спірної неустойки складає 30 % (8(прострочені дні)/10 (нормативний термін доставки) = 0,8).
Разом із тим обома сторонами визначено вірну відсоткову ставку неустойки.
У той же час, суд перевірив розрахунок позивача та вважає його необґрунтованим, оскільки, позовні вимоги заявлені саме до Залізниці, а отже базою нарахування штрафу відповідно до параграфу 2 статті 46 Угоди (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) є провізна плата саме Залізниці, а не загальна провізна плата всіх перевізників, на яку нараховував штраф позивач.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 14 грудня 2020 року в справі № 910/17063/19.
Як вбачається з графи 51 спірної накладної, розмір провізної плати Залізниці становить 33 274,70 грн.
За перерахунком суду, обґрунтований розмір неустойки становить 9 982,41 грн (33 274,70 грн х 30%).
У зв'язку з цим, суд погоджується з розрахунком, який був наданий відповідачем, тому дана вимога Товариства є обґрунтованою лише в частині вказаної суми.
Враховуючи викладене, у задоволенні решти вимог про стягнення неустойки в розмірі 1 387,18 грн слід відмовити.
Також відповідачем подано клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій до 0 грн..
Судом встановлено, що Угода не містить відповідних положень щодо зменшення розміру неустойки. У той же час, згідно зі статтею 5 Угоди за відсутності відповідних положень у цій угоді застосовується національне законодавство тієї сторони, в якій правомочна особа реалізує свої права.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Разом із цим, наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити для нього непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013.
Враховуючи правове значення неустойки, а також те, що відповідач віднесений до Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83, в умовах воєнного стану, суд дійшов висновку, що об'єктивним є зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки на 50 % від обґрунтованої суми неустойки, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає неустойка у розмірі 4 991,20 грн. Таке зменшення суд першої інстанції вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, яке запобігатиме настанню для них негативних наслідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Південь" задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Південь" (65005, м. Одеса, вул. Степова, 23/25; код ЄДРПОУ 43177272) штраф за недотримання терміну доставки вантажу в розмірі 4 991,20 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 178, 29 грн. Видати наказ.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.12.2022 року.
Суддя Ю.О.Підченко