номер провадження справи 27/131/22
06.12.2022 Справа № 908/1520/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ГРАВЕ УКРАЇНА” (03150 м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65, ідентифікаційний код юридичної особи 19243047)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, ідентифікаційний код юридичної особи 13490997)
про стягнення суми
без виклику сторін
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ГРАВЕ УКРАЇНА” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” 191 711 грн. 36 коп. страхового відшкодування.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1520/22 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 31.08.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
14.09.2022 на адресу суду від Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ГРАВЕ УКРАЇНА” надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1520/22, присвоєно номер провадження 27/131/22. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Сторін повідомлено, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1520/22.
Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Ухвала суду від 19.09.2022, яка була направлена на адресу відповідача отримана адресатом, про що свідчить поштове повідомлення про вручення кореспонденції - 21.09.2022.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Від відповідача відзиву на позовну заяву та інших заяв або клопотань не надходило, про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 06.12.2022.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
03 грудня 2018 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» (надалі - Страховик або позивач) та ОСОБА_1 (далі -Страхувальник) було укладено Договір № 101042361 добровільного страхування «ГРАВЕ КАСКО» (далі - Договір страхування), згідно якого було застраховано майновий інтерес стосовно володіння, користування та розпорядження наземним транспортним засобом марки «Opel Vectra », реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований ТЗ).
Відповідно до умов Договору страхування, Страховик повинен відшкодувати Страхувальнику шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме:
• пошкодження, втрата або знищення застрахованого ТЗ та/або додаткового обладнання внаслідок подій, зокрема, ДТП - дорожньо-транспортної пригоди за участю ТЗ.
19.08.2019 Страхувальник повідомив позивача (ПрАТ СК «ГРАВЕ УКРАЇНА») про страховий випадок з застрахованим ТЗ, а саме дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 16 серпня 2019 року в м. Одесі по вул. Люстдорфська дорога (надалі - ДТП).
16 серпня 2019 року гр. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Ford Kuga», державний номер НОМЕР_2 , порушивши ПДР України, здійснив зіткнення з застрахованим ТЗ спричинивши механічні пошкодження останньому. Вина гр. ОСОБА_2 підтверджується постановою Миколаївського районного суду м. Одеси у справі № 508/878/19 від 27.11.2019.
Перелік пошкоджень застрахованого ТЗ визначається на підставі звіту № 1778-0819 про оцінку колісного транспортного засобу «Opel Vectra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власник ОСОБА_1 від 27.08.2019 (надалі - Звіт), де вартість матеріального збитку визначена в сумі 252 811.36 грн.
Згідно рахунків СТО ТОВ «Автодоксіті», вартість відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого ТЗ становить 43 317,88 грн.
В свою чергу, порядок розрахунку Страховиком розміру страхового відшкодування, погоджений сторонами Договору страхування та встановлений Розділом 11 «Визначення розміру страхового відшкодування» Загальної частини Договору страхування.
Відповідно, умовами підпункту 11.2.1. пункту 11.2. Розділу 11 Загальної частини Договору страхування, визначено наступне:
« 11.2. В залежності від характеру страхового випадку, розмір страхового відшкодування визначається з врахуванням наступного:
11.2.1. у разі знищення (конструктивної загибелі) ТЗ та/або ДО - коли вартість відновлювального ремонту перевищує 70% дійсної вартості ТЗ та/або ДО або перевищує різницю між страховою сумою та вартістю залишків транспортного засобу на момент настання страхового випадку - страхове відшкодування розраховується в межах страхової суми, в розмірі дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку за вирахуванням франшизи та вартості залишків.
Вартість залишків ТЗ та/або ДО визначається за допомогою оцінки на онлайн-аукціоні з продажу автомобілів (ТОВ «Україно-Польське підприємство «Автоонлайн-Україна» та/або аналогічних аукціонах) або шляхом експертної оцінки (у випадку відсутності попиту/пропозиції на ринку).»
Для визначення вартості залишків пошкодженого застрахованого ТЗ, Страховик скористався оцінкою на онлайн-аукціоні з продажу автомобілів платформи AUTOonline ТОВ «Аудатекс Україна», де залишкова вартість пошкодженого ТЗ приймається Страховиком, як максимальна пропозиція покупки пошкодженого ТЗ, запропонована під час проведення аукціону.
За результатами онлайн-аукціону найвигідніша цінова пропозиція по купівлі залишків пошкодженого ТЗ склала 62 000,00 грн.
Таким чином, враховуючи п. 11.2.1. пункту 11.2. Загальної частини Договору страхування, для розрахунку розміру страхового відшкодування, Страховик виходив з наступного: 252 811,36 (дійсна вартість ТЗ на момент настання страхового випадку згідно Звіту) - 62 000,00 грн. (вартість оцінених залишків) + вартість послуг евакуатора 900,00 = 191 711,36 грн.
Згідно умов Договору страхування, Страховик має право вирахувати з суми страхового відшкодування суму несплачених частин загальної страхової премії, якщо загальна страхова премія сплачується Страхувальником частинами (п. 10.6. Договору страхування «Якщо загальний страховий платіж сплачується Страхувальником частинами (розстрочена згідно з графіком сплати загального страхового платежу), то Страховик має право до моменту виплати страхового відшкодування вимагати дострокової сплати несплачених частин загального страхового платежу (у розмірі нарахованого страхового відшкодування, але не більше загальної суми несплачених частин загального страхового платежу) або вирахувати з суми страхового відшкодування суму несплачених частин загального страхового платежу»).
Так, на підставі укладеного Договору страхування, заяви про виплату страхового відшкодування від 06.09.2019, відповідно до Страхового акту № СНТ/101042361/1 від 29.09.2019 позивач виплатив належне страхове відшкодування в загальному розмірі 191 711,36 грн. (cто дев'яносто одна тисяча сімсот одинадцять гривень 36 коп.) про що свідчать платіжне доручення № 85767 від 01.10.2019 та акт про взаємозалік боргів від 29.09.2019.
Згідно даних Центральної бази даних Моторного (транспортного) бюро України, цивільно-правова відповідальність водія, під час користування транспортним засобом «Ford Kuga», державний номер НОМЕР_2 , є застрахованою у відповідача згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/3126229 (надалі - поліс), де ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить - 100 000.00 грн., франшиза 1000,00грн.
Додаткова цивільно-правова відповідальність водія за шкоду заподіяну третім особам під час експлуатації транспортного засобу «Ford Kuga», державний номер НОМЕР_2 є застрахованою згідно Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах програми «ЗапАСКА» СТД №3468898 (надалі - Договір «ЗапАСКА»), де страхова сума встановлена в розмірі 100 000,00 грн.
З заявою про виплату страхового відшкодування вих. № 698 від 04.02.2020 позивач звернувся до відповідача за відшкодуванням шкоди, яку відповідач отримав 17.02.2020 року, про що свідчить повідомлення про вручення. Граничний строк для здійснення страхової виплати за Полісом є 17.05.2020р.
Відповідач добровільно не відшкодував позивачу шкоду, що і стало підставою для звернення позивача до суду.
Відповідь на вказану заяву у матеріалах справи відсутня та відповідачем не подана. Доказів відшкодування відповідачем коштів матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхові виплати за договорами обоє 'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до абз. 18 ст. 2 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обоє 'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевиїцувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про обов 'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Вартість відновлюєального ремонту розраховується відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Відповідно до п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення ЕЗ (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7років - для інших легкових КТЗ....
Відповідно до пп. б) п. 7.39. вищезазначеної Методики винятками стосовно використання зазначених вимог є: складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм 'ятин без пофарбування складової частини).
Відповідно до п. 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов'язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 234/16272/15-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.
Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов'язання перед своїм страхувальником за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, та на підставі перелічених страхового акту та заяви страхувальника здійснив страхову виплату, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 18 Закону України “Про страхування” визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правову позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
За змістом статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 27 Закону України “Про страхування” та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором страхування, отримав від останнього права кредитора до Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА”, яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Ford Kuga», державний номер НОМЕР_2 перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".
Згідно полісу АО/3126229, франшиза встановлена у розмірі 1000,00 грн.
Ліміт відповідальності страховика за шкоду майну становить: 100 000 грн. 00 коп.
Отже, сума страхового відшкодування, яку повинен сплатити відповідач складає: 191711 грн. 36 коп.
Згідно з ч. 35.1 ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно з п. 37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
За приписами п. 36.7 ст. 36 даного Закону, рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
У матеріалах справи відсутнє рішення відповідача про відмову у здійсненні страхового відшкодування позивачу.
З огляду на це, сума страхового відшкодування належного з відповідача до сплати позивачу складає 191711 грн. 36 коп.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.
Відповідач не надав суду доказів виплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 191711 грн. 36 коп.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 191711 грн. 36 коп. страхового відшкодування підлягають задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову в сумі 2875грн. 67 коп. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст. 42, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ГРАВЕ УКРАЇНА” до Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія АСКА” (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, ідентифікаційний код юридичної особи 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ГРАВЕ УКРАЇНА” (03150 м. Київ, вул. Велика Васильківська, 65, ідентифікаційний код юридичної особи 19243047) 191711 (сто дев'яносто одна тисяча сімсот одинадцять) грн 36коп. суми страхового відшкодування, 2875 (дві тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 67 коп. суму сувдого збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 06.12.2022.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.