Головуючий І інстанції: Білова О.В.
06 грудня 2022 р. Справа № 520/15590/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департамента патрульної поліції Національної поліції на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2021, по справі № 520/15590/21
за позовом ОСОБА_1
до Департамента патрульної поліції Національної поліції
про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 02.04.2021 по 23.07.2021.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 позов задоволено.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 02.04.2021 по 23.07.2021 у розмірі 35904,47 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Департамент патрульної поліції, не погоджуючись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неспівмірність середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні із розміром простроченої заборгованості, періодом затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а отже має бути зменшеним судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі положень ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 з 07.11.2015 працював на посаді інспектора взводу № 1 роти № 6 батальйону № 2 управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.
02.04.2021 ОСОБА_1 звільнений з органів поліції.
Не погодившись із проведеним при звільненні розрахунком позивач звернувся до суду, зазначивши про невиплату частини грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 та індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 по справі № 520/7136/21 зобов'язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату за несення поліцейської служби в нічний час за період 07.11.2015 -28.02.2018 із розрахунку 990 год.; зобов'язано Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення поліцейського за період проходження служби 07.11.2015-31.10.2017.
Вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку залишено без задоволення як такі, що заявлені передчасно.
На виконання зазначеного рішення суду 23.07.2021 відповідачем було виплачено позивачу грошові кошти у сумі 9885,33 грн. у якості доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 та заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017, що підтверджується квитанцією з банку про зарахування грошових коштів на рахунок позивача, яка додається.
Позивач, у зв'язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 35904,47 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Колегія суддів зазначає, що період затримки розрахунку при звільненні - це весь час затримки належних звільненому працівникові сум та виплат по день фактичного розрахунку.
Судовим розглядом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами склались з приводу відповідальності роботодавця за невчасний розрахунок при звільненні.
Так, відповідач провів фактичний розрахунок із позивачем щодо виплати грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.
В даному випадку позивач у зв'язку з порушенням відповідачем його права на отримання доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.04.2021 по 23.07.2021.
Враховуючи, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на отримання такого відшкодування за затримку розрахунку при звільненні.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.04.2021 по справі № 120/3857/19-а.
Стосовно доводів апелянта про неправомірність рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та необхідності його зменшення, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 по справі № 480/3105/19, зазначав що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (постанова Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи із середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
Згідно з абзацом 1 пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Судовим розглядом встановлено, що при звільненні (02.04.2021) ОСОБА_1 відповідачем не виплачено суму доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення у розмірі 9885,33 грн.
Визначаючи суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд першої інстанції виходив з наступного.
Фактична виплата зазначеної суми здійнена відповідачем 23.07.2021, тобто поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України.
Кількість днів затримки складає 111 днів.
Із матеріалів справи встановлено, що загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат складав 13989,47 грн., присуджені судом - 9885,33 грн.
Відповідно до довідки Департаменту патрульної поліції від 10.09.2021 розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 457,71 грн., тому сума середнього заробітку за 111 днів становить 50805,81 грн.
При цьому, виходячи з положень ст. 117 КЗпП України, відсоток спірних сум, сплачених відповідачем з затримкою, складає 70,67 %.
Таким чином, розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні пропорційно несвоєчасно невиплаченій при звільненні сумі складає 50805,81*70,67 %= 35904,47 грн.
Отже, при визначенні розміру суми компенсації середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні позивача судом першої інстанції було враховано розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, принцип розумності, справедливості та співмірності.
Надаючи оцінку проведеному судом першої інстанції розрахунку та обгрунтованості визначеної суми середнього заробітку колегія судддів виходить з наступного.
Так, позивача звільнено зі служби в поліції 02.04.2021, у добровільному порядку відповідач не провів із позивачем повний розрахунок, чим обумовлене звернення позивача до суду із вимогами до Департаменту патурльної поліції щодо не нарахування та невиплати йому грошового забезпечення у повному обсязі, що здійснено ОСОБА_1 у квітні 2021 у найкоротший термін з моменту звільнення.
При цьому, враховуючи розмір простроченої заборгованості відповідача (9885,33 грн.) щодо належних до виплати позивачу при звільненні сум (13989,47 грн.), беручи до уваги середньомісячний розмір грошового забезпечення позивача (13502,54 грн. відповідно до довідки про доходи № 1413 від 10.09.2021, виданої Департаментом патрульної поліції), строк затримки проведення відповідачем розрахунку (111 днів), що проведений відповідачем лише після звернення позивача до суду із відповідним позовом щодо захисту своїх прав у короткий термін з моменту звільнення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним розрахунку виплат, належних при звільненні позивача зі служби, є визначена судом першої інстанції сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на рівні 35904,47 грн.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департамента патрульної поліції Національної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2021 по справі № 520/15590/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов Г.Є. Бершов