16 листопада 2022 року Справа № 160/14119/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) ДУ «Криворізька установа виконання покарань (№3)» щодо не проведення йому повного розрахунку при звільненні - невиплату в день звільнення (06.09.2022 р. додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку за місяць, за період з 24.02.2022 р. по 31.05.2022 р.;
- зобов'язати ДУ «Криворізька установа виконання покарань (№3)» здійснити нарахування та виплату йому додаткової винагороди, встановленої Постановою КМУ від 28.02.2022 р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 24.02.2022 р. по 31.05.2022 р. в розмірі до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць;
- стягнути з ДУ «Криворізька установа виконання покарань (№3)» середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплату грошового забезпечення) на його користь за період з 07.09.2022 р. по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у період з 22.09.2005 р. по 06.09.2022 р., він працював у Державній установі «Криворізька установа виконання покарань (№3)» на посаді молодшого інспектора 1 категорії відділу охорони, що відповідає посаді рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Наказом від 06.09.2022 року №76/ОС-22 «Про особовий склад», його було звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України згідно з ч.5 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію». При звільненні, відповідачем не було проведено з ним повного розрахунку, оскільки не було здійснено нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. за період з 24.02.2022 р. по 31.05.2022 р. відповідно до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року.
Звернувшись з заявою про виплату додаткової винагороди, ним було отримано відповідь від 26.08.2022 року, про те що відповідачем було здійснено виплату додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови КМУ від 28.02.2022 р. №168 в розмірі до 30 000 грн. пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць за період з 11.03.2022 р. по 31.05.2022 р. Проте позивач вважає, що відповідно до Постанови №168 відповідач повинен був здійснити виплату додаткової винагороди в розмірі до 30 000 грн., саме пропорційно в розрахунку на місяць та за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року. Позивач не погоджується з виплатою додаткової винагороди передбаченої п.1 Постанови 168, за період з 11.03.2022 р. по 31.05.2022 р. в розмірі, обрахованому пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць та вважає дії посадових осіб відповідача протиправними, та просить суд стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплату грошового забезпечення) на його користь за період з 07.09.2022 р. по день фактичного розрахунку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог ухвали суду - 24.10.2022 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що враховуючи зміни до постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року у спірний період з 24.02.2022 р. по 31.05.2022 р. пункт 1 постанови КМУ № 168 повинен застосовуватися у редакції Постанови КМУ №793, а саме: на період дії воєнного стану, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. Крім того, розпорядженням КМУ №204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Розпорядженням КМУ №213-р внесено зміни у додаток до розпорядження КМУ №204-р та доповнено його позицією «Дніпропетровська область». Отже, позивач мав право на отримання додаткової винагороди у період з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року включно до 30 000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць. Додаткова винагорода була нарахована та виплачена 27.08.2022 року та 19.08.2022 року, пропорційно до фактичних годин несення служби та протягом звітного місяця, що відповідає приписам абз.1 п.1 Постанови КМУ №168 та узгоджується з поняттям «несення служби», яким оперує законодавець в зазначеній постанови. Щодо стягнення на користь середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 07.09.2022 року по день фактичного розрахунку, відповідач зазначив, що додаткова винагорода носить тимчасовий характер, та не є видом грошового забезпечення, а тому військова служба та державна (військова) служба мають різну правову природу і врегульовані різним законодавством, а передбачені норми оплати і порядок вирішення спорів не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб. Таким чином, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до записів з трудової книжки серії НОМЕР_1 з 22.09.1995 року по 06.09.2022 року перебував на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до витягу з наказу Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» від 06.09.2022 року №276/ОС-22 «Про особовий склад» ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (за власним бажанням), відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».
Під час проходження служби, 22.08.2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату додаткової винагороди відповідно до п.1 Постанови КМУ №168 пропорційно в розрахунку за місяць, від дати початку надання на території Дніпропетровської області допомоги в рамках Програми «єПідтримка» по 31.05.2022 року.
Листом «Щодо надання інформації на запит» від 26.08.2022 року №3/4-15/2022-А-15 відповідач повідомив, що загальна сума нарахованої додаткової винагороди позивачу з лютого по травень 2022 року склала 24 088,16 грн., виплачено після відрахування податків та зборів - 23 726,84 грн. за періоди:
- з 11.05.2022 року по 31.05.2022 року - 6 077,93 грн.;
- з 01.04.2022 року по 25 04.2022 року - 7 182,87 грн.
Зарахування було здійснено 27.05.2022 року.
- з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року - 1 805,98 грн;
- з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року - 8 660,06 грн.
Зарахування було здійснено 19.08.2022 року.
Розрахунок додаткової винагороди проведено відповідно до наданих табелів обліку робочого часу.
З відзиву на позовну заяву вбачається, що начальником ДУ «Криворізька установа виконання покарань (№3)» видано накази №162/ОС-22 від 26.05.2022 р. та №255/ОС-22 від 17.08.2022 р. «Про виплату додаткової винагороди», відповідно до Постанови КМУ №168 та враховуючи роз'яснення начальника Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (листи №3.3-1385/Е від 23.05.2022 року та №3.3-2025/Е від 15.08.2022 року). Згідно з наказами та на підставі табелів робочого часу, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено додаткову винагороду за період починаючи з 11 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, а саме:
- з 11.03.2022 року по 31.03.2022 року в розмірі 6 170,49 грн., за фактичний час несення служби 153 годин, яка розрахована: (30 000 грн. (загальна сума додаткової винагороди) /31 (робочі дні за березень 2022) / 24 години доби =40,33 грн.
153 години (фактично відпрацьований час) х 40,33 грн. (вартість однієї години роботи за березень 2022 року) = 6 170,49 грн.);
- з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року в розмірі 7 292,25 грн., за фактичний час несення служби 175 годин, яка розрахована: (30 000 грн. (загальна сума додаткової винагороди) / 30 (робочі дні за квітень 2022) / 24 години доби = 41,67 грн.
175 години (фактично відпрацьований час) х 41,67 грн. (вартість однієї години роботи за квітень 2022 року) = 7 292,25 грн.).
Загальна сума зарахування на особисту платіжну картку позивача після відрахування військового збору 1,5% склала 13 260,80 грн., було здійснено 27.05.2022 року.
- з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року в розмірі 2 163,51 грн., за фактичний час несення служби 44 годин, яка розрахована: (30 000 грн. (загальна сума додаткової винагороди) /30 (робочі дні за квітень 2022) / 24 години доби = 41,67 грн.
44 години (фактично відпрацьований час) х 41,67 грн. (вартість однієї години роботи за квітень 2022 року) = 1 833,48 грн.);
- з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року в розмірі 10 374,49 грн., за фактичний час несення служби 218 годин, яка розрахована: (30 000 грн. (загальна сума додаткової винагороди) /31 (робочі дні за травень 2022) / 24 години доби = 40,33 грн.
218 години (фактично відпрацьований час) х 40,33 грн. (вартість однієї години роботи за травень 2022 року) = 8 791,94 грн.).
Загальна сума зарахування на особисту платіжну картку позивача після відрахування військового збору 1,5% склала 10 466,04 грн., та було здійснено зарахування 19.08.2022 року.
Вважаючи протиправними дії (бездіяльність) бездіяльність відповідача щодо не виплати додаткової винагороди, та не проведення повного розрахунку при звільненні позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на наступне.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року №2713-IV (далі - Закон №2713-IV).
Соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України визначений положеннями статті 23 Закон №2713-IV, відповідно до частини 5 якої, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - особи рядового і начальницького складу) визначений Порядком виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 р. №925/5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 р. №377/31829 (далі - Порядок №925/5, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 3 розділу І Порядку №925/5 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 року №133/2022 передбачено продовження строку дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня строком на 30 діб.
Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року.
Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.
Указом Президента України від 17 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 21 листопада 2022 року.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Згідно з пунктом 1 Постанови №168, у первинній редакції станом на 24.02.2022 року було встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної Постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022 року.
В подальшому до пункту 1 вказаної Постанови неодноразово вносилися зміни.
Відповідно до Постанови КМУ № 217 від 07.03.2022 р. внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, виключивши в абзаці першому слова (крім військовослужбовців строкової служби)».
Пунктом 2 Постанови КМУ №217 від 07.03.2022 р. передбачено, що вказана Постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Згідно з Постановою КМУ №350 від 22.03.2022 р. внесено зміни до пункту 1 Постанови №168, доповнивши абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»».
Згідно з пунктом 2 Постанови КМУ №350 від 22.03.2022 року вказана Постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України №400 від 01.04.2022 року внесено зміни до пункту 1 Постанови №168 щодо виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень.
01.07.2022 року Постановою КМУ №754 внесено зміни до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. №168, а саме в абзаці першому:… після слова «щомісячно» доповнено словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».
Постанова №754 від 01.07.2022 р. про внесення змін до пункту 1 Постанови №168 стосовно пропорційної виплати додаткової винагороди особам, що несуть служу в установах кримінально-виконавчої служби, застосовується з 01.06.2022 р.
Таким чином, Постановою №168 в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин, було передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», тобто у розмірі фіксованої суми (30 000 гривень) щомісячно.
Як вбачається з матеріалів справи, сума нарахованої додаткової винагороди позивачу склала:
- з 11.03.2022 року по 31.03.2022 року - 6 170,49 грн.;
- з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року - 7 292,25 грн.
Загальна сума зарахування на особисту платіжну картку позивача після відрахування військового збору 1,5% склала 13 260,80 грн., було здійснено 27.05.2022 року.
- з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року - 1 833,48 грн.,
- з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року - 8 791,94 грн.
Загальна сума зарахування на особисту платіжну картку позивача після відрахування військового збору 1,5% склала 10 466,04 грн., було здійснено 19.08.2022 року.
Як зазначив відповідач, додаткову винагороду за період з 11.03.2022 р. до 31.05.2022 р. нараховано і виплачено позивачу за фактичний час несення служби, розрахований у годинах з урахуванням роз'яснення, викладеного у листі Міністерства юстиції України №38144/16.3.2/32-22 від 20.05.2022 р.
Так, до відзиву відповідачем надано копію листа Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції вих.№3.3-1385/Е від 23.05.2022 р., адресованого зокрема і відповідачу, відповідно до якого листом Міністерства юстиції України №38144/16.3.2/32-22 від 20.05.2022 р. доведено інформацію про те, що виплата винагород здійснюється органом, установою за місцем постійного проходження служби особи рядового чи начальницького складу, де він призначений на штатну посаду, на підставі наказів такого органу, установи, в межах асигнувань, передбачених у кошторисі органу, установи, при цьому рішення щодо виплати такої винагороди керівникам органів та установ приймається за погодженням Державного секретаря. Розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачується за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу).
Посилання відповідача на лист Міністерства юстиції України №38144/16.3.2/32-22 від 20.05.2022 року не береться судом до уваги, оскільки роз'яснення, надані у зазначеному листі, мають рекомендаційний характер. Застосуванню до спірних правовідносин підлягає Постанова КМУ №168 від 28.02.2022 р. «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у відповідній редакції, що діяла на час їх виникнення.
При цьому, суд зазначає, що Постановою №168 у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн. щомісячно особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».
Разом з тим, розпорядженням КМУ №204-р від 06.03.2022 «Про затвердження переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога застрахованим особам в рамках Програми «єПідтримка» затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком.
Розпорядженням КМУ №213-р від 11.03.2022 р. внесено зміни у додаток до розпорядження КМУ від 06.03.2022 р. №204, доповнивши його позицією «Дніпропетровська область».
З огляду на викладене, суд приходить висновку, що відповідач повинен був нарахувати додаткову винагороду позивачу у період саме з 11.03.2022 року по 31.05.2022 року виходячи із розміру 30 000 гривень щомісячно.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені на користь позивача за період з 07.09.2022 р. по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.
Так, обґрунтовуючи зазначену позовну вимогу, позивач зазначає, що оскільки відповідачем під час звільнення належні суми не були виплачені то, відповідач повинен нести відповідальність за неповний розрахунок при звільненні відповідно до ст.ст.116, 117 КЗпП України.
Так, приписами статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 року у справі №821/1083/17, з посиланням на постанову від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц, зазначила, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов'язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, в тому числі й після прийняття судового рішення.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Оскільки позивачу не було здійснено виплату додаткової винагороди у повному розмірі при звільненні і в даній справі суд встановив наявність обов'язку у відповідача нарахувати та виплатити зазначену винагороду у належному розмірі за період з 11.03.2022 р. по 31.05.2022 р., з огляду на відсутність сплати такої суми на момент розгляду цієї справи, суд вважає передчасними вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України “Про судовий збір” з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. щомісячно, передбаченою Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року.
Зобов'язати Державну установу "Криворізька установа виконання покарань (№3)" здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн. щомісячно, передбаченою Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум додаткової винагороди.
У задоволенні іншої частини позовної заяви - відмовити.
Судовий збір не стягується.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма