Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/343/22
Провадження № 2/711/1066/22
28 листопада 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Скляренко В.М.,
при секретарі: Копаєвій Є.В.
за участі:
позивачки ОСОБА_1
представників третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Черкаська міська рада, Орган опіки та піклування м. Черкаси про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням - кімнатою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є наймачем кімнати в гуртожитку, яка може бути об'єктом приватизації. Відповідачі, фактично не проживають в кімнаті, не мають там особистих речей та не виконують обов'язків наймачів житла, але мають зареєстроване місце проживання за такою адресою. Оскільки відповідачі виїхали з місця проживання добровільно, тривалий час не користуються житлом та не виконують обов'язків наймачів житла, а наявність реєстрації місця проживання відповідачів за такою адресою перешкоджає позивачці реалізувати право на приватизацію спірної кімнати, то вона звернулась до суду з даним позовом.
20.01.2022р. судом відкрито провадження по справі з визначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
08.08.2022р. судом залучено до участі у справі орган опіки та піклування м. Черкаси з метою здійснення представництва інтересів відповідачів, які є неповнолітніми особами.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялась шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв'язку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). Натомість всі судові повістки-повідомлення повернулись до суду без вручення відповідачам з причин відсутності останніх за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК суд вважає належним повідомленням відповідачів. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідачів шляхом розміщення оголошень про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.
Отже, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, відповідачі не з'явилися в судові засідання 17.02.2022, 08.08.2022, 14.09.2022, 28.11.2022 та не повідомили про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.
Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні. Пояснила, що проживає у спірній кімнаті гуртожитку з листопада 2019р. на підставі договору, укладеного з департаментом Черкаської міської ради, і на теперішній час бажає приватизувати таке житлове приміщення. Зазначила, що відповідачів вона ніколи не бачила і не знає де вони зараз знаходяться.
Представник органу опіки та піклування Черкаської міської ради - Барабанщикова О.А. - в судовому засіданні пояснила, що при вирішенні спору по суті покладається на розсуд суду. Додатково зазначила, що всі відповідачі є дітьми, які не навчаються в жодному навчальному закладі м. Черкаси, проте й фактично відповідачі не проживають у спірній кімнаті гуртожитку.
Представник Черкаської міської ради - Птуха В.І. - в судовому засіданні пояснила, що їй невідомо про набуття відповідачами права користування іншим житловим приміщенням, але в них відсутній ордер на проживання у спірній кімнаті. Зазначила, що можливо відповідачі разом з батьками проживають в іншому житлі, тобто за місцем проживання їх батьків.
Заслухавши пояснення позивачки, представників третьої особи та представника відповідачів, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
На підставі рішення Черкаської міської ради від 18.10.2018р. №2-3690 в комунальній власності територіальної громади міста Черкаси перебуває гуртожиток за адресою: АДРЕСА_2 (далі - ОСОБА_8 ) /а.с. 20/.
Позивачка набула право проживання у кімнаті №411 Гуртожитку на підставі договору оренди комунального майна від 23.10.2019р. /а.с. 5-7/, який в подальшому був переукладений на умовах договору оренди комунального майна від 19.10.2020р. /а.с. 8-9/ на жилу площу в гуртожитку площею 12 кв.м. /а.с. 10/.
На теперішній час у кімнаті №411 Гуртожитку зареєстровано п'ять осіб: позивачка (з 13.11.2019р.), ОСОБА_4 (з 15.09.2006р.), ОСОБА_6 (з 24.03.2016р.), ОСОБА_6 (з 24.03.2016р.) та ОСОБА_7 (з 08.02.2018р.), що підтверджується листом управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 15.12.2021р. №28322-01-10 /а.с. 17/.
Разом з тим, з листопада 2019 року відповідачі не проживають у кімнаті №411 Гуртожитку та не мають там особистих речей, що підтверджується відповідним актом від 30.12.2021р. /а.с. 10/.
Позивачка особисто та своєчасно сплачує за кімнату №411 з 22.06.2019р. і станом на 30.12.2021р. не має боргів, що підтверджується довідкою голови ради Гуртожитку /а.с. 24/.
Позивачка стверджує, що наявність у відповідачів реєстрації їх місця проживання у кімнаті АДРЕСА_3 ОСОБА_8 перешкоджають їй реалізувати право на приватизацію такої кімнати. В той же час оскільки відповідачі не використовують таке житлове приміщення за цільовим призначенням протягом тривалого часу, то є підстави для позбавлення їх права користування таким житловим приміщенням.
За таких обставин позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Тож спір між сторонами виник з житлових правовідносин, які регулюються нормами Житлового кодексу України (далі - ЖК), Закону України від 04.09.2008 №500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (далі - Закон №500) та інших нормативно-правових актів.
Надаючи оцінку доводам позивачки слід звернути увагу, що частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Положення Житлового кодексу України не передбачають право наймача кімнати в гуртожитку та членів його сім'ї звертатись до суду з вимогами про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у гуртожитку, разом з тим положеннями Цивільного кодексу України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Таким чином, саме власник гуртожитку може звернутися до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням в ньому.
По обставинах спірних правовідносин судом встановлено, що позивачка станом на час звернення до суду з цим позовом не є власником кімнати АДРЕСА_3 , а є лише орендарем такої кімнати на підставі договору оренди комунального житла від 19.10.2020р..
В цьому контексті слід зауважити, що Верховний Суд в постанові від 10.04.2019р. у справі №459/1238/16-ц зробив наступний висновок: «Для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки (ч.1 ст.127 ЖК).
Особи, які проживають у гуртожитку, мають право на зайняття в ньому ліжко-місця і не наділені правом на звернення до суду з вимогами про визнання іншої особи такою, що втратила право користування ним чи проживання в ньому.
Згідно зі статтею 18 ЖК Української РСР управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.»
На час звернення позивачки до суду гуртожиток в цілому, зокрема і спірна кімната № НОМЕР_1 , перебували у комунальній власності Черкаської міської ради, а відтак у позивачки відсутнє право позиватись до відповідачів з вимогою про визнання їх такими, що втратили право користування спірною кімнатою, з підстав, передбачених ст. 71 ЖК.
Подібна правова позиція тлумачення та застосування положень ст.ст. 71, 127 ЖК викладена й у постанові Верховного Суду від 31.10.2022р. у справі №592/5041/21.
В цьому контексті слід також зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно ч. 4, 5 ст. 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на порушення її інтересу щодо реалізації права на приватизацію спірної кімнати. Натомість, відповідно до п.112 ст.3 Закону №500 громадяни, які на правових підставах вселені в гуртожиток та фактично проживають у ньому на умовах надання їм ліжко-місця, набувають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитку відповідно до цього Закону після їх розселення в окремі жилі приміщення в гуртожитку. У разі надання місцевою радою згоди на приватизацію жилих і нежилих приміщень у гуртожитку (або його частин), в якому жилі приміщення (або їх частини) використовуються для проживання громадян на умовах надання ліжко-місця, такі жилі приміщення можуть бути приватизовані лише після розселення громадян, які в них проживають на умовах надання ліжко-місця, в окремі жилі приміщення. За таких обставин інтерес позивачки на приватизацію забезпечується існуванням процедури розселення мешканців гуртожитку у відповідності до п.112 ст.3 Закону №500, а вже саме власник гуртожитку (Черкаська міська рада) самостійно визначає способи реалізації такої процедури, в межах якої може надати позивачці інше окреме житлове приміщення або звернутись до суду з позовом до мешканців гуртожитку про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, при наявності відповідних правових підстав.
За таких обставин позовні вимоги не підлягають до задоволення.
У зв'язку з тим, що позов не підлягає до задоволення, то понесені позивачкою судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Черкаська міська рада, Орган опіки та піклування м. Черкаси про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 05 грудня 2022 року.
Головуючий: В.М. Скляренко