Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1194/22
Провадження № 2/711/1312/22
29 листопада 2022 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
Головуючого-судді Скляренко В.М.,
при секретарі - Копаєвій Є.В.
за участі:
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
Представник позивачки - адвокат Остапенко О.П. - звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідачки на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти в сумі 16 400 грн., три відсотки річних у сумі 1440,96 грн. та інфляційні нарахування в сумі 3096,32 грн., що разом складає суму коштів в розмірі 20 937,28 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивачем було сплачено на користь відповідачки суму коштів в розмірі 16 400 грн. в якості оплати послуг з допомоги в підготовці пакету документів необхідних для оформлення візи на виконання умов договору про надання послуг №11/03-04 від 11.03.2019р. Разом з тим, відповідний договір між сторонами не був укладений, а сплачені позивачем кошти йому не були повернуті. Тож позивач вважає, що відповідачка безпідставно користувалась його коштами, а тому має повернути такі кошти з нарахуванням процентів та індексу інфляції, передбаченими ст. 625 Цивільного кодексу України.
Від відповідачки заперечень проти позову не надходило.
18.03.2022р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання відповідачка не з'явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялась шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання та шляхом розміщення повідомлення про виклик до суду через веб-портал суду, про причини неявки не повідомила.
На підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України судом ухвалено рішення про заочний розгляд справи.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Остапенко О.П. - підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позові. Заявив, що докази на підтвердження розміру витрат позивачки на правову допомогу будуть надані суду після ухвалення рішення суду по справі.
Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Внаслідок розміщення реклами у мережі Інтернет туристичного агентства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (сайт - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у березні 2019 року позивач звернувся до ФОП ОСОБА_3 з питанням надання йому консультації та допомоги у працевлаштуванні в Норвегії будівельником.
З 05.03.2019р. між сторонами розпочалася переписка в месенджері «Viber» з приводу працевлаштування позивача.
Для укладення договору про надання послуг в месенджері «Viber» позивачу відповідачкою було направлено договір №11/03-04 від 11.03.2019р. з підписом виконавця ФОП ОСОБА_3 та її печаткою.
11.03.2019р. позивач перерахував на платіжну картку відповідачки 15 200 грн., а 19.03.2019р. ще 1 200 грн.
Разом з тим, договір між сторонами про надання турагентських послуг укладено не було, а відповідачкою не було повернуто позивачу отримані від нього на виконання такого договору кошти.
Зазначені обставини справи підтверджуються постановою Полтавського апеляційного суду від 17.01.2022р. у справі №545/949/20, а відтак на підставі ч. 4 ст. 42 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Оскільки до теперішнього часу відповідачка в добровільному порядку не повернула позивачу отримані від нього кошти, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, між сторонами існує спір щодо повернення грошових коштів, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Надаючи оцінку наданим суду доказам та обставинам спірних правовідносин суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 3 ЦК цивільні правовідносини регулюються, зокрема, на засадах справедливості, добросовісності, розумності, неприпустимості позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.
Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
По обставинах спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачка без належної правової підстави набула грошових коштів позивача (16 400 грн.), оскільки між сторонами не виникло договірних правовідносин, а відтак у відповідачки виникло зобов'язання повернути такі грошові кошти позивачу. Оскільки факт відсутності правових підстав отримувати грошові кошти від позивача беззаперечно був відомий відповідачці, бо вона мала знати про відсутність договірних правовідносин між сторонами, то обов'язок з повернення грошових коштів позивачу мав бути виконаний відповідачкою наступного дня (20.03.2019р.), а відтак саме з цього дня починається прострочка виконання відповідачкою грошового зобов'язання.
Зобов'язання повернути грошові кошти на підставі статті 1212 ЦК за своєю природою є грошовим зобов'язанням.
Правовідносини за наслідками невиконання грошового зобов'язання врегульовані, зокрема, статтею 625 ЦК, частина друга якої передбачає цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст.ст. 625, 1212 ЦК положення статті 625 цього Кодексу поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, а тому в разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3% річних від простроченої суми, а також інфляційні втрати.
За таких обставин утримання відповідачкою в себе грошових коштів позивача в період з 20.03.2019р. по теперішній час є неправомірним, а вимоги позивача про стягнення суми таких коштів з відповідачки із застосуванням міри цивільної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК, є правомірними.
Згідно наданого позивачем розрахунку інфляційних витрат та трьох відсотків річних за період з 20.03.2019р. по 20.02.2022р. їх розмір складає 3096,32 грн. та 1440,96 грн. відповідно. При цьому обчислення відповідних сум за алгоритмом, наведеним в позовній заяві, відповідає положенням закону, а наведений позивачем розрахунок розміру інфляційних втрат узгоджується із розрахунком таких сум згідно з даними Державної служби статистики України, що є загальновідомою інформацією і доступно на порталі в мережі Інтернет за посиланням http://www.ukrstat.gov.ua/, щодо сукупного індексу інфляції за період прострочення відповідачкою свого зобов'язання.
При цьому варто звернути увагу, що відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачкою не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.
За таких обставин позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 992,40 грн. /а.с. 4/, які відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) 20 937 грн. 28 коп. та судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст судового рішення складений 06 грудня 2022 року.
Головуючий: В.М. Скляренко