Справа № 559/1697/22
Провадження № 2/559/636/2022
06 грудня 2022 року м. Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської областів складі:
головуючого судді Панчука М.В.,
за участі секретаря судового засідання Остапчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубно цивільну справу за позовом представника - адвоката Макух Аліни Василівни в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про стягнення страхового відшкодування,
встановив:
представник - адвокат Макух А.В. звернулася до Дубенського міськрайонного суду в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовом до ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай», в якому просить стягнути страхове відшкодування моральної шкоди та відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою годувальника. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 13 грудня 2020 року мала місце дорожньо-транспортна пригда, де водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки "MERCEDES BENZ GL500", д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Київ-Чоп в с. Молодаво Друге скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 . В результаті ДТП пішохід ОСОБА_4 помер на місці пригоди. Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "MERCEDES BENZ GL500", д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП застрахована у ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» за полісом АО4648846. 08.02.2021 року позивач через свого представника звернувся до Страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування моральної шкоди та шкоди, пов'язаної із втратою годувальника. Листом від 01.07.2021 відповідачу було надіслано довідку про отримання пенсії по втраті годувальника. Станом на 19.04.2022 страхове відшкодування не виплачено. Представник позивача вважає відмову відповідача щодо виплати страхового відшкодування у повному обсязі безпідставною та такою, що грубо порушує права позивача. Тому, змушений звернутися із даним позовом до суду.
Ухвалою від 25 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 22 листопада 2022 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивачі та їхній представник не з'явилися. В матеріалах справи наявна заява представника позивачів - адвоката Макух А.В. про розгляд справи без участі сторони позивача.
Представник відповідача ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» в судове засідання не з'явився, до суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат за вказаною адресою відсутній». Заяв та клопотань до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подав.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з'ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 . Після укладення шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с. 20).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_4 є батьком позивача ОСОБА_2 (а.с. 14).
Також матеріалами справи встановлено, що у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , окрім позивача є ще троє неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 (а.с. 21-23).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 , виданим повторно Дубенським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 21 січня 2021 року (а.с. 19).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020180000000356 від 13.12.2020, 13 грудня 2020 о 17 год. 00 хв. водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем "MERCEDES BENZ GL500", д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Київ-Чоп, зі сторони м. Дубно в напрямку м. Рівне, в с. Молодаво Друге, Дубенського району, Рівненської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який перетинав проїзну частину наліво відносно напрямку руху даного транспортного засобу і по нерегульованому пішохідному переході. Внаслідок ДТП пішоходу ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження, від яких він помер на місці події (а.с. 17).
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО4648846 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "MERCEDES BENZ GL500", д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в страховій компанії ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» (а.с. 18).
Витрати на поховання ОСОБА_10 склали 6820 грн, що підтверджується квитанцією №2012 від 20.12.2021 (а.с. 19).
08 лютого 2021 року на адресу ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» представником ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування» в особі Генерального директора Кульчицького Олександра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності від 21 січня 2021 року, було надіслано заяву про виплату страхового відшкодування для дружини ОСОБА_1 та для сина ОСОБА_2 в загальному розмірі 240000 грн (а.с. 15-16, 26-27).
Згідно довідки Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, ОСОБА_1 перебуває на обліку у відділі обслуговування громадян № 5 та отримує пенсію по втраті годувальника на трьох дітей (а.с. 29).
01 липня 2021 року на адресу ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» представником ТзОВ «Юридична компанія «Відшкодування» в особі Генерального директора Кульчицького Олександра Сергійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності від 21 січня 2021 року, було надіслано вказану довідку ГУПФ України в Рівненській області (а.с. 28).
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин першої і другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
З огляду на вказані положення статті 509 ЦК України та з урахуванням вимог статей 11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди у повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу, при русі транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Статтею 1187 ЦК України передбачено об'єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі.
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
У ст. 5 Закону визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Відповідно до ст. 27 Закону України страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випа дку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.
Непереборна сила - це подія, об'єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.
Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).
Відповідачем не надано до суду будь-яких доказів, що дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок умислу потерпілого або непереборної сили, а тому володілець джерела підвищеної небезпеки за встановлених обставин зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що володільцем джерела підвищеної небезпеки, автомобіля "MERCEDES BENZ GL500", д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , відповідальність якого була застрахована відповідачем ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» була завдана шкода потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивачам у справі, яка пов'язана зі смертю ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за його участі, а також моральна шкода.
Відповідно наступає обв'язок страховика, який хоч і не завдав шкоди, виплатити страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що з 01 січня 2020 р. мінімальна заробітна плата складає 5000 грн.
Відповідно, загальний розмір відшкодування моральної шкоди становить 60000 грн. (12 мін. заробітних плат x 5000,00 грн.), яка має бути розділена на 5 рівні частини між дружиною та дітьми потерпілого. Таким чином, стягненню підлягає страхове відшкодування моральної школи на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 у розмірі 48 000,00 грн. та на користь ОСОБА_2 у розмірі 12000,00 грн.
Разом тим, розмір відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника становить 180000 грн. (36 мін. заробітних плат х 5000,00 грн.), та підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 .
Визначені позивачами суми страхового відшкодування відповідають мінімальним розмірам відшкодування, які гарантовані законом.
Водночас, будь-яких доказів на спростування позовних вимог відповідачем надано не було; доказів, які би виключали відповідальність страховика, а саме, що шкоди було завдано внаслідок умислу потерпілого або непереборної сили, суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і їх слід задовольнити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з тим, що позивачі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору, то з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у сумі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
позов представника - адвоката Макух Аліни Василівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (код ЄДРПОУ 32404600, міцезнаходження: пр. Героїв Сталінграду, 4 корп. 6а, м. Київ) про стягнення страхового відшкодування - задоволити.
Стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування моральної шкоди розмірі 48000 (сорок вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов'язане з втратою годувальника у розмірі 180000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування моральної шкоди розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В. Панчук