нп 2/490/3708/2019 Справа № 488/1643/19
Центральний районний суд м. Миколаєва
Про залишення позову без розгляду
29 листопада 2022 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Савенко Є.В., без участі сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя ,-
17.04.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, в якому просила розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23.12.1995 року Ленніським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 1228; визнати за нею право власнсоті на Ѕ частину автомобіля Мерседес-Бенц, 2006 року випуску, н/з НОМЕР_1 та стягнути з відповідача судові витрати.
В обгрунтування позову посилалася на те, що відносини між подружжям припинені внаслідок несумісності характерів, різних поглядів на життєві проблеми та шляхи їх вирішення. Фактично шлюбні відносини припинені з жовтня 2017 року ,наміру їх відновлювати не має, подальше збереження сім'ї неможливо. Також в період шлюбу ними за спільні сумісні кошти був придбаний зазначений автомобіль, вартість якого на час подачі позову становить 588 834 грн згідно звіту з незалежної оцінки ТОВ «Антан-Юг».
30 вересня 2019 року ОСОБА_2 , звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, яка ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.09.2019 року прийнята до розгляду та об'єднана в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Просить суд визнати за ним право власності на Ѕ частину нежитлового приміщення магазину, площею 77,5 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 , вартістю станом на липень 2019 року 1 340 000 грн. В обгрунтування позову посилається на те, що вказане приміщення придбано в період сімейних відносин і також підлягає розподілу.
У вересні 2020 року представником позивачки адвокатом Коренко Т.В. подано відзив на зустрічну позовну заяву з доданими письмовими доказами, в якому просили відмовити у її задволенню за безпідставністю позовних вимог, оскільки спірне майно набуте ОСОБА_1 , на підставі договрів дарування, а отже не є спільною сумісною власністю подружжя.
Також у вересні 2020 року представником позивачки адвокатом Коренко Т.В. подано позовну заяву в новій редакції, в якій ОСОБА_1 , остаточно просить суд:
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23.12.1995 року Ленніським відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 1228.
Здійснити розподіл спільного майна подружжя наступним чином: стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 294 417 грн за Ѕ частку вартості автомобіля MERCEDES-BENZGL 450 2006 року випуску VINкод 4JGBF71E87A163960/
Стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 600 грн грошова оцінка, судові збори 5763 грн, 384,20 грн, 768,40 грн, а всього 7515,60 грн.
Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва Селіщевої Л.І. від 19.04.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.09.2019 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.09.2019 року цивільну справу №488/1146/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя передано на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2019 року справу розподвілено головуючому судді Черенковій Н.П.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєві Черенкової Н.П. від 04.11.2019 року вказану цивільну справу позовом повернуто до Корабельного районного суду м. Миколаєва для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду, а саме підписання суддею ухвали та супровідного листа на аркуші справи 22-23.
28 листопада 2019 року справу повернуто з Корабельного районного суду м.Миколаєва після усунення недоліків.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєві від 10 грудня 2019 року відведено суддю Черенкову Н.П. від розгляду цивільної справи №488/1643/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, оскільки після повернення справи з Корабельного районного суду м. Миколаєва, справу передано судді Черенковій Н.П. з порушенням п.п. 2.3.1 та 2.3.24 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
Розпорядженням керівника апарату суду від 21.12.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи, обгрунтування проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи: ухвала про відвід судді Черенкової Н.П.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 23.12.2019 р. визначено головуючого суддю Гуденко О.А.
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Гуденко О.А. від 26.12.2019 року прийнято справу до свого та призначено підготовче судове засідання на 26.03.2020 року.
Протокольною ухвалою суду від 14.09.2020 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 , в новій редакції та задоволено клопотання представника відповідача адвоката Тимощук К.Г. про оголошення перерви в підготовчому провадженні для ознайомлення з позовом до 19.10.2020 року.
Протокольною ухвалою суду від 19.10.2020 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 12 січня 2021 року.
В судові засідання, призначені на 12.01.2021 року, 08 квітня 2021 року , 06 вересня 2021 року , 03 грудня 2021 року , 05 жовтня та 29 листопада 2022 року не з'явивися, повідомлявся судом завчасно та належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення, наявні в матеріалах справи, - при чому на деякі судові засідання ( 08.04.2021, 03.12.2021) ОСОБА_2 подавав заяви про відкладення в зв'язку з поганим самопочуттям та підозрою на захворювання на коронавірусну хворобу, проте жодного разу підтверджуючи документи до суду не надав. На інші судові засідання жодних повідомлень про поважність причин неявки на адресу суду не направив.
Позивач до суду подавала неодноразово заяви з проханням розглянути справу без її участі, первісний позов просила задовольнити, в зустірчному позові просила відмовити.
Жодних заяв про відкладення судового засідання від позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , та від його представника не надходило, про поважні причини неявки суду ні на одне з шістьох призначених судових засідань не повідомили.
Згідно ч. 1ст. 240 ЦПК Українисуд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2ст. 223 цього Кодексу.
Згідно ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Статтею 43 ЦПК України встановлений обов'язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).
За час розгляду даної справи заяви про розгляд справи у відсутність позивача за зустрічним позовом чи його представника до суду не надходила.
Відомості про розгляд справ ( відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Центрального районного суду м. Миколаєвау відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України».
Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно з частинами другою, четвертою, тринадцятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Частинами першою, другою, п'ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц.
Вказана правова позиція викладена у Постанові Верхового Суду від 21 вересня 2020 року по справі №658/1141/18.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 чи його представник шістьразів поспіль не з'явилися до судового засідання та ними не надано суду жодних обґрунтувань та не зазначено об'єктивних обставин непереборної сили, що стали причиною неможливості явки в судове засідання чи повідомлення суду про причини неявки.
На підставі вищевикладенного суд приходить до висновку про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду.
Керуючись ст.ст. 257,258-261 ЦПК України, суд, -
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя- залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Гуденко О.А.