05.12.2022 Єдиний унікальний номер 205/3653/22
Провадження № 2/205/2188/22
05 грудня 2022 рік м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська,
у складі головуючого судді Бізяєвої Н.О.
за участю секретаря судового засідання Ільїчової К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -
У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , третя особа Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в якій просить: усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні власністю, а саме: квартирою АДРЕСА_1 шляхом позбавлення права користування житловим приміщення та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_2 ..
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування квартири від 27.06.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Жуковою Ю.Ю., зареєстровано в реєстрі за №496. ОСОБА_2 - її батько, був зареєстрований в вищезазначеній квартирі зі своїми батьками з 1986 року, але після свого одруження в 1994 році виїхав з квартири своїх батьків. За вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (власник квартири), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (син), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (бабуся), що померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Таким чином, відповідач покинув своє постійне місця проживання добровільно ще з 1994 року, в оплаті комунальних послуг участі не приймає і ніколи не приймав, особисті речі в квартирі відсутні.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 липня 2022 року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явився, але до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, доводи наведені в обґрунтування позовних вимог підтримала, просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення суду не заперечувала, від допиту свідків відмовилась.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причина неявки суду не відомі. Будь-яких заяв, клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, до суду не надходило. З заявою про розгляд справи за його відсутності відповідач до суду не звертався.
Третя особа просила суд розглядати позов без участі представинка Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 991«Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, встановлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Як вбачається з матеріалів справи поштові відправлення відповідачу не вручені під час доставки у зв'язку з відсутністю адресата. Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.
Також, відповідач викликався через оголошення на офіційному сайті.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.
Відповідно до ч. 1ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч. 3ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, згідно з вимогами ст.ст. 128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст.280 ЦПК України..
Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору Дарування квартири від 27.06.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровськоміського нотаріального округу Жуковою Ю.Ю., витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №90702628 від 27 червня 2017 року (а.с.8,9)
Відповідно довідки відділу обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур № 3432 від 10 червня 2022 року за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (уповноважений власник) (зареєстрована 11.07.2017); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстрована 11.07.2017); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстрований 11.07.2017), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстрований з 08.12.1986).
Відповідно до ст.. 13 Конституції Україна, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності.
Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ст. 319 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності зі ст. 71 ЖК України відсутність особи в житловому приміщенні без поважних причин понад шість місяців є підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщення внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житлом.
Стосовно позовних вимог про усунення перешкод у володінні та користуванні власністю, суд вказує, що реєстрація особи у помешканні не є надто обтяжливою для позивача, оскільки нарахування та сплата комунальних послуг відбувається переважно за показаннями приладів обліку. Також позивач не вказує, які саме перешкоди чинить відповідач та в чому полягає утруднення користування та розпорядження майном. Так, позивач не вказала, що має намір здійснювати продаж квартири, тож наявність реєстрації не заважає вільно володіти квартирою. Отже, суд вважає, що позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні будинком, заявлені формально, оскільки відповідач і до цього був зареєстрований тривалий час в квартирі, що на заважало вільно володіти та користуватись означеним майном.
Щодо вимоги про зняття відповідача з реєстрації, суд вважає, що така вимога не є належним способом захисту, оскільки безпосередньо суд не знімає особу з реєстрації та не втручається у повноваження органу реєстрації, тож вирішити питання про зняття особи з реєстраційного обліку не може. До компетенції суду належить лише вирішення питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а відповідне рішення суду є підставою для зняття особи з реєстрації. Тому вимоги про зняття відповідача з реєстрації в будинку, заявлені передчасно, тому задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме визнання особи відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 . Вимоги про усунення перешкод у користуванні квартирою та зняття з реєстрації задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Позивачем зазначена вимога не заявлена, тому суд вважає за можливе не стягувати з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 316, 319, 386, 391, 405 ЦК України, ст.. 72 ЖК України, ст.ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішеньhttp://reyestr.court.gov.ua/з посиланням на номер справи.
Повний текст судового рішення складено 05 грудня 2022 року.
Суддя: Н.О. Бізяєва