Справа № 240/42792/21
Головуючий у 1-й інстанції: Гурін Д.М.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
05 грудня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,
22 грудня 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 20.09.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони радіоактивного забруднення, у розмірі, що визначений статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 20.09.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, щомісячно, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 20.09.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони радіоактивного забруднення, у розмірі, що визначений статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату з 20.09.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду у даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 908 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині вимоги зобов'язального характеру та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відмова позивача не містить посилання про наявність або відсутність у позивача посвідчення особи постраждалої від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Враховуючи вказане, на думку апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог та прийняв рішення, яке суперечить висновкам, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у зразковій справі №240/4937/18.
21.11.2022 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому відповідач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування».
28.09.2021 позивач звернулась до пенсійного органу з заявою, в якій просила нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони радіоактивного забруднення, у розмірі, що визначений статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом Головного управління Пенсійного фонду України від 02.11.2021 №39250-38714/Г-02/8-0300/21 позивача повідомлено, що частина 2 статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачає та не дає права на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
Позивач, не погоджуючись з діями пенсійного органу, звернулась з адміністративним позовом до суду.
Частково задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 та статті 39 Закону №796-ХІІ, громадянин, який проживає на території радіоактивного забруднення, має право на підвищення до пенсії у розмірі та на умовах встановлених Законом №796-ХІІ, а відмова відповідача з підстав відсутності у громадян, які проживають на території радіоактивного забруднення, права на доплати до пенсії є протиправною.
Так, під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивач не заперечує, що не є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому для отримання доплат за статтею 39 Закону України №796-ХІІ достатньо самого факту проживання у відповідній зоні.
При цьому, положення Закону №796-ХІІ в цілому, і у тому числі статті 39 Закону №796-ХІІ як частини цього Закону, спрямовані на соціальний захист громадян, які відносяться до потерпілого населення, зокрема до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, застосування ядерної зброї.
Разом з тим, відповідач, при розгляді заяви позивача не досліджував наведені обставини та подані позивачем документи, а відмова у призначенні доплати до пенсії мотивована відсутністю права на такі доплати у громадян, які проживають на території радіоактивного забруднення, тому суд відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).
За приписами статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачалось, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
28.12.2014 прийнято Закон №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VІІІ є неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, з 17.07.2018 відновила дію редакція статті 39 Закону №796-ХІІ, яка була чинною до 01.01.2015.
Колегія суддів зазначає, що дана справа є типовою щодо зразкової справи №240/4937/18, а відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
За результатами розгляду зразкової справи № 240/4937/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 дійшла висновку, що із 17.07.2018 відновлено дію статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015.
Тобто, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018№ 6-р/2018 відновлено право особи на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ.
Отже, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796-ХІІ із 17 липня 2018 року особи, зі статусом постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як визначено ст. 39 Закону України № 796-ХІІ.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 39 Закону № 796-ХІІ із 17 липня 2018 року особи, зі статусом постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як визначено ст. 39 Закону України № 796-ХІІ.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про нарахування та виплату з 20.09.2021 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України № 796-ХІІ, з огляду на наступне.
Так, відновлена редакція статті 39 Закону України № 796-ХІІ регулює питання доплат громадянам, які працюються на територіях радіоактивного забруднення.
При цьому, абзац 2 статті 39 Закону України № 796-ХІІ передбачає, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів зазначає, що вказана стаття належить до розділу VII Закону України № 796-ХІІ, який визначає особливості регулювання праці громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення.
Тобто, аналізуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний розділ Закону України № 796-ХІІ не встановлює наявність в осіб, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, обов'язкового статусу громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки визначальним в даному випадку є місце проживання особи, яка звертається за призначенням підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру.
Суд звертає увагу, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що наявність документа, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС не є обов'язкою обставиною, від якої залежить призначення підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, оскільки така соціальна гарантія залежить лише від проживання на території радіоактивного забруднення та передбачена ст. 39 Закону України № 796-ХІІ.
Крім того, колегія суддів зазначає, що при вирішенні даного питання належить застосовувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18, оскільки визначення статусу особи, яка звертається з адміністративним позовом до суду, не належить до обставин, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права в спірних правовідносинах.
Також, з матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, викладеному у листі від 03.11.2020, у призначення позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення слугувало те, що діюча ст. 39 Закону №796-ХІІ не передбачає та не дає право на нарахування та виплату такого підвищення, а не відсутність у позивача права на призначення підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Так, довідкою виконавчого комітету Овруцької міської ради від 01.09.2022 №442/13 підтверджується, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 з 20.09.2021 до тепер.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки ОСОБА_1 є непрацюючим пенсіонером та проживає на території, яка належить до зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується матеріалами справи, позивач має право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру згідно ст. 39 Закону України № 796-ХІІ з 20.09.2021.
При цьому, щодо визначення та обчислення розміру щомісячної грошової допомоги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме: пункту 3розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно яких: « 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Відтак, виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, на підставі статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, встановлюється із застосуванням, як розрахункової величини, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.
Отже, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені за результатами розгляду зразкової справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, позивач з 20.09.2021 має право на щомісячне отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.
Таким чином, надаючи оцінку вищевикладеному, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки в частині визначення та обчислення розміру щомісячної грошової допомоги шляхом застосування мінімальної заробітної плати адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, а тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
При цьому, згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що за подання адміністративного позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн., згідно квитанції АТ «Укрпошта» №1022341670 від 13.12.2021, та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції сплачено судовий збір в сумі 1362 грн., згідно квитанції АТ «Укрпошта» №1027168766 від 21.10.2022.
Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про скасування рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022, колегія суддів вважає, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 2270 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 20 вересня 2021 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 20 вересня 2021 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.