ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 листопада 2022 року м. Київ № 640/25012/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м.
Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити і здійснити виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 30 червня 2021 року.
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною, оскільки позивач на момент звернення із відповідною заявою мав трудовий стаж, який дає право на пільгову пенсію за Списком №1 зі зменшенням пенсійного віку, що підтверджується трудовою книжкою та довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Додатково позивач просив врахувати, що оскільки до моменту вступу до лав Радянської армії позивач працював на посаді гірничого майстра підземного, то період проходження строкової військової служби повинен зараховуватися до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача повідомив, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 розрахований по наданим до заяви про призначення пенсії документам становить - 25 років 04 місяця 14 днів, у т.ч. стаж роботи за Списком №1 5 років 6 місяців. Відтак, оскільки відсутній пільговий стаж, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 немає підстав.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, згідно якої заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, а доводи відповідача вважає такими, що жодним чином не спростовують підстав адміністративного позову.
З огляду на викладене вище справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
При цьому, суд враховує клопотання позивача про прискорення розгляду даної справи.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З наявних матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №1.
До вказаної заяви додано: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт або ID-картка або посвідка; військовий квиток; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; довідка про відкритий рахунок в банку; довідка про зміну назви організації; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників; довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників; документи про місце проживання (реєстрації) особи; інші документи; трудова книжка або документи про стаж.
За результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві листом №2600-0208-8/114683 від 15 липня 2021 року повідомило, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, вказано, що страховий стаж позивача розрахований по наданим до заяви про призначення пенсії документам становить 25 років 04 місяця 14 днів, в т.ч. стаж роботи за Списком №1 5 років 6 місяців.
Незгода позивача із відмовою щодо призначення пенсії зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 22 Загальної Декларації прав людини кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній і культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статей 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII, в редакції станом на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Вказані норми кореспондують з положеннями статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для призначення пенсії на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах за списком №1 позивачу, необхідним є настання наступних умов:
- стаж роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, що дають право на пільгову пенсію;
- за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, але наявності не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
З оскаржуваної відповіді-відмови відповідача вбачається, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв'язку з тим, що страховий стаж становить 25 років 04 місяця 14 днів, а стаж роботи за Списком №1 - 5 років 6 місяців.
Тобто, відповідачем не заперечується наявність у позивача необхідного загального трудового стажу, а спірним в межах даних правовідносин є саме наявність стажу роботи на роботах, що дають право на пільгову пенсію.
Так, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки (яка була надана і відповідачу при зверненні із заявою про призначення пенсії) вбачається, що 13 жовтня 1986 року прийнятий на Шахту «Полтавська» ВО «Орджонікідзевугілля» учнем гірника підземного по ремонту гірничого виробітку підземним згідно наказу №213/к від 13 жовтня 1986 року та 19 листопада 1986 року звільнений у зв'язку із закінченням строку виробничої практики у відповідності до наказу №235/к від 19 листопада 1986 року.
В подальшому, згідно наказу №67/к від 30 березня 1987 року позивач прийнятий на Шахту «Потлавська» ВО «Орджонікідзевугілля» гірничим підземним по ремонту гірничого виробітку та 30 квітня 1987 року звільнений на підставі наказу №95/к від 30 квітня 1987 року; з 13 серпня 1987 року (наказ №180/к від 13 серпня 1987 року) по 16 листопада 1987 року (наказ №260/к від 16 листопада 1987 року) обіймав посаду підземного гірничого майстра.
Також, згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 працював з 24 січня 1990 року по 21 червня 1991 року на Шахті «Полтавська» ВО «Орджонікідзевугілля»: з 24 січня 1990 року по 12 березня 1990 року гірничим підземним майстром; з 12 березня 1990 року по 16 квітня 1990 року - учнем гірничого підземного очисного вибою 1 розряду; з 16 квітня 1990 року по 21 червня 1991 року, з 28 червня 1991 року по 18 вересня 1992 року; з 14 вересня 1992 року по 27 липня 1994 року - гірничим підземним очисного вибою 5 розряду.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що у період з 30 травня 2012 року по 01 червня 2012 року ОСОБА_1 в структурному підрозділі «Шахта «Полтавська» ДП «Орджонікідзевугілля» обіймав посаду забійника підземним 1 розряду на відбійних молотках з повним робочим днем під землею; з 01 червня 2012 року по 16 березня 2015 року - гірничого очисного вибою 5 розряду з повним робочим днем під землею.
Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі - Порядок N 383), передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що при зверненні позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії позивач подавав копію трудової книжки.
Водночас, суд зазначає, що вищенаведеними нормами чинного законодавства передбачено витребування уточнюючих довідок виключно у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, однак відповідачем наявність такої ситуації не підтверджена жодними доказами.
Суд зазначає, що записів в трудовій книжці для визначення пільгового стажу у період з 13 жовтня 1986 року по 19 листопада 1986 року, з 30 березня 1987 року по 30 квітня 1987 року; з 13 серпня 1987 року по 16 листопада 1987 року; з 24 січня 1990 року по 21 червня 1991 року; з 28 червня 1991 року по 27 липня 1994 року; з 30 травня 2012 року по 16 березня 2015 року достатньо, оскільки в трудовій книжці зазначені періоди роботи, назви професій.
Крім того, в трудовій книжці міститься посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, тобто оформлені належним чином, що не викликає у суду сумніву щодо їх достовірності.
При цьому, зазначені записи в трудовій книжці позивача в установленому порядку недійсними не визнані.
Тобто, трудова книжка містить необхідні дані для підтвердження наявності у позивача спеціального пільгового трудового стажу.
Також, в матеріалах справи міститься довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній від 10 березня 2014 року №484, видана ОСОБА_1 директором Шахти «Полтавська» ВО «Орджонікідзевугілля» стосовно того, що виконання в період з 13 жовтня 1986 року по 19 листопада 1986 року роботи на посаді учня гірничого по ремонту гірничого виробітку підземним з повним робочим днем під землею передбачено Списком №1 розділом 1 підрозділом 1 постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року; виконання в період з 30 березня 1987 року по 30 квітня 1987 року роботи за посадою гірничого по ремонту гірничого виробітку підземного з повним робочим днем під землею передбачено Списком №1 розділу 1 підрозділу 1 постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 19 серпня 1956 року; виконання в період з 13 серпня 1987 року по 16 листопада 1987 року роботи за посадою гірничого майстра підземного з повним робочим днем під землею передбачено Списком №1 розділу 1 підрозділу 1 постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року.
Крім того, згідно наявної в матеріалах справи копії довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній від 10 березня 2014 року №485, позивач у період з 24 січня 1990 року по 11 березня 1990 року виконував роботу за посадою гірничого майстра підземного з повним робочим днем під землею, що визначено Списком №1 розділу І підрозділу І постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року; у період з 12 березня 1990 року по 15 квітня 1990 року виконував роботу за посадою учня гірничого очисного вибою з повним робочим днем під землею, що передбачена Списком №1 розділу 1 підрозділу 1 постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року; у період з 16 квітня 1990 року по 21 червня 1991 року виконував роботу за посадою гірничого очисного вибою з повним робочим днем під землею, що передбачена Списком №1 розділу 1 підрозділу 1 постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року.
У відповідності до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній від 10 березня 2014 року №486, яка видана директором Шахти «Полтавська» РП «Орджонікідзевугілля», ОСОБА_1 у період з 14 вересня 1992 року по 27 липня 1994 року виконував роботу за посадою гірничого очисного вибою підземного з повним робочим днем під землею, що визначена Списком №1 розділу 1 підрозділу 1 постанови Ради Міністрів СРСР №10 від 26 січня 1991 року; у період з 30 травня 2012 року по 01 червня 2012 року виконував роботу за посадою учня забійника підземного з повним робочим днем під землею, що передбачено Списком №1 розділу 1 підрозділу 1 постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року; у період з 01 червня 2012 року по 22 липня 2014 року виконував роботу за посадою гірничого очисного вибою підземного з повним робочим днем під землею, що визначено Списком №1 розділу 1 підрозділу 1 пункту 11а, передбачено Списком №1 розділу 1 підрозділу 1 постанови Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року.
В даній довідці вказано про атестацію робочих місць, яка проведена згідно наказу №393 від 30 червня 2012 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
Додатково суд звертає увагу, що за приписами частини 1 та 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
В матеріалах справи міститься копія довідки №3005-5773 від 11 грудня 2014 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
За приписами частини 2 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Суд зазначає, що позивач у період з 1986 року по 2015 рік працював на Шахті «Полтавська» РП «Орджонікідзевугілля», що підтверджується копіями довідок та записами трудової книжки.
Тобто, факт працевлаштування позивача мав місце до 20 лютого 2014 року (початок тимчасової окупації, згідно статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України») і не може піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії в повному обсязі, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув стаж за період з 1986 року по 2015 рік.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23 лютого 2016 року ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.
В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності інформації, у зв'язку з наданням довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.
З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що подані позивачем до заяви про призначення пенсії документи підтверджують наявність пільгового стажу за Списком №1, який становить 7 років 9 місяців, а не як стверджує відповідач 5 років 6 місяців.
При цьому, суд зважає, що відповідачем не деталізовано, який із періодів роботи позивача на посадах, робота на яких надає право на призначення пенсії за пільгових умовах представником пенсійного органу не враховано.
Також суд зазначає, що згідно запису трудової книжки №8 та копії військового квитка НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період з 23 листопада 1987 року по 30 вересня 1989 року перебував на строковій службі в Радянській Армії.
Так, статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із положеннями частини першої статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Час проходження строкової військової служби, який зараховується до пільгового стажу, не повинен перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до вимог пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 (чинного на період проходження позивачем строкової служби) крім роботи як робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також: служба у складі Збройних Сил СРСР та перебування у партизанських загонах; служба у військах та органах ВЧК, ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба у органах міліції.
При призначенні на пільгових умовах або у пільгових розмірах пенсій за старістю та інвалідністю робітникам та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та у гарячих цехах та на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти "а" та "б" пункту 16), та пенсій з нагоди втрати годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт "в" пункту 16) періоди, зазначені у підпунктах "к" та "л ", прирівнюються на вибір пенсії, що звернувся за призначенням, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка йшла за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті "з", прирівнюється до роботи, яка йшла після закінчення цього періоду.
З огляду на те, що до моменту вступу на строкову службу позивач працював на Шахті «Полтавська» ВО «Орджонікідзевугілля» на посаді гірничого майстра підземного з повним робочим днем під землею, яка передбачена Списком №1 розділу 1 підрозділу 1 постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року, суд вважає, що період служби також підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відтак, з урахуванням всіх фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи документів судом вбачається наявність у позивача стажу роботи за Списком №1 понад 9 років.
Зважаючи на те, що станом на момент звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою від 30 червня 2021 року про призначення йому пенсії він досяг 52 років та мав загальний страховий стаж 25 років 04 місяця 14 днів (що відповідачем підтверджується) і, з урахуванням положень статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач мав не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що становить не менше 10 років, ОСОБА_1 набув права на призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 9 років.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивач набув права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, на момент звернення до пенсійного органу для призначення пенсії позивач досяг відповідного пенсійного віку (із зменшенням на відповідну кількість років) та мав необхідний загальний та пільговий стаж роботи, внаслідок чого наявні підстави для зобов'язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 30 червня 2021 року.
Положеннями статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV є протиправними.
Зважаючи на наявність порушеного права та необхідність його відновлення, а також беручи до уваги, що позивач набув права на призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, на думку суду, наявні підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 30 червня 2021 року.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
При цьому, на думку суду, вимога в частині виплачувати пенсію є передчасною, адже виплаті пенсії передує її призначення компетентним органом, відтак в цій частині вимог необхідно відмовити.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1, в той час, як відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 30 червня 2021 року.
В іншій частині адміністративного позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04070, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук