05 грудня 2022 р. м. Чернівці Справа № 600/1746/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови адміністративно-господарського штрафу, -
26.04.2022 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправною та скасувати постанову Державної Служби України з безпеки на транспорті відділ державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області №307899 від 19.01.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.11.2022 він на власному вантажному автомобілі DAF XF 95.430 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхав з місця стоянки вантажних автомобілів, які знаходяться в с. Магала вздовж дороги для того, щоб заправити на автомобільній автозаправці транспортний засіб та після проведення техогляду мав відправлятися в рейс із вантажем «кукурудза». Вказував, що виїхавши на дорогу був зупинений працівниками відповідача та після перевірки всіх документів, інспектором висунуто до нього вимогу про надання для перевірки топографа. Позивач зазначив працівнику відповідача, що не ввімкнув топограф, оскільки ще не відправлявся в рейс і запевнив інспектора, що повертається на місце попередньої стоянки автомобіля та в подальшому зможе провести його адаптацію, про що повідомить інспектора з наданням всіх документів з цього приводу. Вказував, що після повернення йому документів повернувся до стоянки, де здійснив адаптацію тахографа та відразу направився до місяця, де інспектором було вказано йому на недолік. Однак, інспектора на місці вже не було.
У зв'язку із не наданням топографа, 19.01.2022 відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №307899 в розмірі 17000,00 грн, з якою позивач не погоджується, оскільки посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2019 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» вказував, що перелік необхідних документів є вичерпним, відповідно до ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» наявність тахографа даною нормою не передбачена.
Разом із цим, наголошував на тому, що топограф не ввімкнув тому, що на той момент не відправлявся в рейс.
Крім того, вказував, що відповідачем порушено порядок розгляду справи, оскільки жодного виклику з боку відповідача, яким би його повідомлялося про розгляд справи, позивач не отримував, як і не отримував і оскаржуваної постанови.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, в якому вказував, що на підставі направлення на рейдову перевірку №015205 від 22.11.2021, 24.11.2022 на автомобільній дорозі Н-10, 246 км, перевірено транспортний засіб марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 ,
За результатами проведеної перевірки інспекторами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Чернівецькій області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №315633 від 24.11.2022, в якому вказано, що автомобілем марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснювалось надання послуг з перевезення вантажу згідно з товарно-транспортної накладної №366451 від 24.11.2022 за відсутності у водія на момент перевезення, документів визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». На цій підставі стосовно позивача винесено оскаржувану ним постанову.
Щодо долученого до позовної заяви протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу №UA 220-000351U від 24.11.2020, то відповідач зазначав, що такі є не належними доказами, оскільки в графі 6.6 «Дата попередньої перевірки та адаптації» вказано 22.11.2016, то строк дії попереднього протоколу завершився ще 22.11.2018. Крім того, відповідач вважає, що вказані документи не можуть довести того факту, що протокол попередньої перевірки був в транспортному засобі позивача на момент проведення рейдової перевірки - 24.11.2021.
Стосовно неналежного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, відповідач зазначав, що про розгляд акту №315633 від 24.11.2021 позивача було інформовано листом-повідомленням №104396/24/24-21 від 09.12.2021. До дня винесення постанови - 19.01.2022, позивач до відділу державного нагляду контролю у Чернівецькій області не прибув, жодних пояснень чи документів не надсилав, а тому на думку відповідача ним вжито всіх необхідних заходів щодо належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.04.2022 призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 зареєстрований з 11.07.2019 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як фізична особа-підприємець за №20350000000004223. Основний вид економічної діяльності перевезення вантажів.
На підставі щотижневого графіка від 19.11.2021 №58247/24.3/18-21 та направлення на рейдову перевірку від 22.11.2021 №015205 державними інспекторами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Долінським В.В. та ОСОБА_2 24.11.2021 о 14 год 20 хв. на автомобільній дорозі Н-10, 246 км, проведено перевірку транспортного засобу марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , водієм якого був ОСОБА_1 .
За результатами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, 24.11.2022 року посадовою особою Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Бабичем А.М. складено акт №315633.
У вказаному акті зафіксовано, що під час виконання перевезення вантажу (кукурудза) згідно товарно-транспортної накладної №366451 від 24.11.2022 за маршрутом Горошівці-Миколаїв, транспортний засіб обладнаний тапографом, у водія відсутній протокол про перевірку та адаптації тахографа до транспортного засобу, що є порушенням статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Акт підписаний водієм без пояснень про причини порушень.
Повідомленням від 09.12.2021 №104396/24/24-21 Придністровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки запрошено позивача до приміщення Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Чернівецька область) за адресою м. Чернівці, вул. Руська, буд.248 «У», 2 поверх, каб. №1 для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що відбудуватиметься з 09 год по 12 год у його присутності. Повідомленою що у випадку неявки в зазначений термін, справа буде розглянута без участі позивача.
19.01.2022 відділом державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Чернівецькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №307899, згідно якої за порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» з ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до частини сьомої статті 6 Закону №2344-ІІІ центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пп. 2, 19 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань - здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; - здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №2344-ІІІ:
- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Згідно зі статтею 33 Закону №2344-ІІІ автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.
Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ Кабінет Міністрів України 08.11.2006 прийняв постанову №1567, якою затвердив Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567). Цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Згідно з пунктами 2,3 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Пунктом 4 Порядку №1567 визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 12 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку №1567).
Згідно пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340 визначено, що тахограф це - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періо.ди роботи їх водіїв
Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.1.4 Інструкції, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Згідно з п.3.3 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п.2.7 Інструкції, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.
ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
Відповідно до п.3.5 Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Згідно п.3.6 Інструкції, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Отже, тахокарти є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Із 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Отже, зазначені вище положення зобов'язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.
При цьому, суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.5 Інструкції №385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”. Окрім цього згідно п. 2.6. Інструкції № 385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.
За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (п. 2.7. Інструкції№ 385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.
Таким чином, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти (тахограми) у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Наявність тахографу у транспортному засобі марки DAF XF 95.430 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , позивачем не заперечується, доказів протилежного до матеріалів справи не надано.
Отже, враховуючи, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом, відповідно до чинного законодавства України, позивач зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, та як водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2021 року позивач в якості водія
автомобіля марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснював перевезення вантажу згідно з товарно-транспортної накладної №366451 від 24.11.2022. Під час перевірки встановлено, що у водія відсутні на момент перевезення протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим допущено порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Натомість, позивач в обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 24.11.2021 на момент зупинки його транспортного засобу працівниками відповідача, він лише виїхав з місця стоянки вантажних автомобілів, які знаходяться в с. Магала вздовж дороги для того, щоб заправити на автомобільній автозаправці транспортний засіб та вже після проведення техогляду мав відправлятися в рейс із вантажем «кукурудза».
Водночас, такі доводи позивача суд оцінює критично, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що позивач не відправлявся в рейс із вантажем «кукурудза», ним до суду не надано. При цьому, суд наголошує на тому, що під час перевірки у позивача була наявна товарно-транспортна накладна №366451 від 24.11.2022. Натомість протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу під час перевірки був відсутність.
Стосовно, доданого позивачем до матеріалів справи, протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу ідентифікаційний номер НОМЕР_2 від 24.11.2020, суд зазначає, що відповідно до п. 3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР 994 016, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
Таким чином, суд враховуючи викладене приходить до висновку, що тахокарти є документами, що відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", повинні знаходитись у водія під час здійснення перевезення.
При цьому, судом враховано ту обставину, що перевірка оснащеності тахографом здійснюється співробітниками Укртрансбезпеки, відповідно до повноважень, лише при здійсненні міжнародних перевезень, а при здійсненні внутрішніх перевезень проводиться лише перевірка документів на встановлений тахограф.
Судом встановлено, що надання відповідного протоколу про перевірку та адаптацію пристрою тахограф до транспортного засобу на вимогу посадових осіб Укртрансбезпеки водієм належними та допустимими доказами під час проведення перевірки не підтверджено.
Відтак, суд не бере до уваги доданий до матеріалів справи протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу ідентифікаційний номер НОМЕР_2 від 24.11.2020, оскільки такий повинен бути наявним у позивача під час здійснення перевезення.
Відповідно до приписів статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, у даному випадку протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, є підставою для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, визначеного абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Стосовно твердження позивача про протиправність постанови №307899 від 19.01.2022 у зв'язку із неповідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
З матеріалів справи вбачається, що повідомленням від 09.12.2021 року №104396/24/24-21 Придністровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки запрошено позивача до приміщення Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Чернівецька область) за адресою м. Чернівці, вул. Руська, буд.248 «У», 2 поверх, каб. №1 для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що відбудуватиметься з 09 год по 12 год у його присутності. Повідомлено що у випадку неявки в зазначений термін, справа буде розглянута без участі позивача.
Крім того, суд наголошує на тому, що позивач з 24.11.2021 (дата складення акту перевірки, з яким був ознайомлений водій) знав про встановлення відповідачем за результатами рейдової перевірки факту порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Разом із цим, варто зазначити, що як вбачається із акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №315633 від 24.11.2021 року пояснень про причини порушення позивач відмовився надавати, про що свідчить його підпис.
Тобто, своїм правом на подання пояснень позивач не скористався.
Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв'язку із неявкою уповноваженої особи суб'єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.
Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для скасування постанови №307899 від 19.01.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн до ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на викладене, з урахуванням вищевикладених обставин справи, оцінюючи в сукупності наявні в справі письмові докази, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено суду правомірність оскаржуваної постанови.
Враховуючи вищезазначене суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови адміністративно-господарського штрафу, - відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845);
Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) Державної служби України з безпеки на транспорті у Чернівецькій області (вул. Чернівецька, 1Г, с. Магала, Чернівецька область, 60313, код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя В.О. Григораш