м. Вінниця
28 листопада 2022 р. Справа № 120/4265/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, -
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Однак, відповідач рішенням за № 2728719673 від 25.09.2021 відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років, в зв"язку з відсутністю страхового стажу.
Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки страховий стаж позивача підтверджується записами у трудовій книжці, яка є основним документом, який підтверджує стаж роботи.
Ухвалою суду від 06.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Також даною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначив, що обов'язковими умовами призначення пенсії по вислузі років відповідно до пункту "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" є: звільнення зі служби; наявність необхідної календарної вислуги років (стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на підставі даного Закону) на дату звільнення з військової служби (у випадку позивача 21 рік 21 день); досягнення на день звільнення зі служби 45-річного віку; наявність страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців.
Головним управлінням отримано від Адміністрації Державної прикордонної служби України подання про призначення пенсії. Згідно вказаного подання у позивача наявна вислуга років 28 років 03 місяці 12 днів, в календарному обчисленні - 21 рік 22 дні, трудовий стаж - 07 років 02 місяці 20 днів.
Рішенням Головного управління від 25.09.2021 №2728719673 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки прізвище, яке зазначене в трудовій книжці, а саме ОСОБА_1 , не відповідає прізвищу позивача ( ОСОБА_1 ) і тому неможливо періоди роботи, які зазначені в ній, зарахувати до страхового стажу позивача.
Отже, враховуючи викладене вище, у позивача відсутній страховий стаж на момент звільнення зі служби, а тому відсутні підстави для призначення пенсії позивачу, оскільки, відповідно до статті 12 Закону № 2262, право на призначення пенсії передбачає одночасне дотримання 3-ох необхідних умов: вік, вислуга років, звільнення зі служби.
На підставі наведеного, Головне управління вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення діяло правомірно та в межах чинного законодавства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Суд, з"ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 16.09.2021 року до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшло подання з Адміністрації Державної прикордонної служби України про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2263-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2263-ХІІ) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з зв"язку з досягненням 45 - річного віку на день звільнення зі служби. Також були надані документи, які підтверджують наявність відповідного страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, зокрема, додано копію трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.03.2022 виданої на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням відповідача № 2728719673 від 25.09.2021 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років згідно з ст. 12 Закону № 2262, у зв"язку з відсутністю страхового стажу. Відмова обгрунтована тим, що трудова книжка видана на ім'я ОСОБА_1 , в той же час прізвище позивача ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з таким рішенням органу пенсійного фонду позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09 квітня 1992 року (далі Закон №2262-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Положеннями пунктом "б" частини 1 статті 12 Закону №2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
З наведеного правового регулювання слідує, що відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-XII право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день звільнення зі служби досягли 45 - річного віку, мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців військова служба.
Як вже встановлено судом, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 2728719673 від 25.09.2021 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії вислугу років, оскільки прізвище позивача у трудовій книжці (Ієвлев) відрізняється від прізвища позивача (вказаного в паспорті ) - Ієвлєв.
Суд зазначає, що наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Положення пункту 1.5 Інструкції 1.5. вказують, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на його особисті права.
Отже, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку чи інвалідності на загальних підставах.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
При цьому, слід зазначити, що трудова книжка містить інші ідентифікуючі дані, окрім прізвище, ім'я та по батькові, а саме: дату народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , що співпадає з датою народження позивача.
Системний аналіз вищезазначених документів безумовно свідчить про те, що трудова книжка серії НОМЕР_1 належить саме позивачу.
Натомість, відповідач переклав тягар доведення достовірності таких даних, на позивача. Разом з тим, суд наголошує, що особа не може відповідати за правильність оформлення документів, а тому, виходячи із обставин даної справи, вказані недоліки не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Крім того, позивачем, до матеріалів справи додано рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10.05.2022 у справі №138/3000/21, яким встановлено факт належності ОСОБА_1 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.03.2022 видана на ім'я " ОСОБА_1 ".
Суд вказує, що дане рішення суду не було надано відповідачу разом із заявою про призначення пенсії за вислугу років, оскільки воно прийнято пізніше оскаржуваного рішення органу пенсійного фонду. Проте, таке рішення додатково вказує на належність трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.03.2022 позивачу ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку обраному позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає, що акт відмови відповідача у призначенні пенсії проявляється у формі прийняття рішення, оскільки у відповідь на відповідне подання про призначення позивачу пенсії відповідачем прийнято рішення № 2728719673 від 25.09.2021 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 . Тому позов підлягає задоволенню у спосіб визнання протиправним рішення відповідача № 2728719673 від 25.09.2021, а не його бездіяльності, як про це просить позивач.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за вислугу років, суд зазначає наступне.
Пунктом "б" частини 1 статті 12 Закону №2262-XII передбачено, що пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Частиною другою статті 17 Закону №2262-XII визначено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Згідно з ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, ст. 17 Закону № 2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а ст. 17-1 цього ж Закону встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом.
Відтак, Закон № 2262-ХІІ сам по собі не встановлює порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом. Пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років встановлюються Урядом шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
Таким нормативним актом є постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 № 393 (далі - Постанова № 393).
Даною постановою № 393, визначено, серед іншого, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років військовослужбовцям - особам офіцерського складу. Зазначена постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, які ухвалені за подібних правовідносин.
Верховний Суд зазначив про необґрунтованість висновку того, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Отже, Верховний Суд вказав на правовий висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а щодо застосування статей 12, 17 Закону №2262-XII, у якій наголошено на необхідності врахування приписів підзаконних нормативно-правових актів при обчисленні вислуги років для призначення пенсії; цей висновок враховано під час зарахування позивачу пільгового стажу.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а наголосив на необхідності застосування до спірних правовідносин принципу юридичної визначеності. Зазначений принцип встановлює гарантування необхідності стабільного та несуперечливого правового статусу особи. У контексті спірних правовідносин, Верховний Суд зазначає, що особа, реалізовуючи своє конституційне право на працю, обираючи певний вид професійної діяльності, повинна бути обізнана із умовами праці та привілеями, які вона отримує при цьому. Законні очікування особи полягають у тому, щоб у випадках, коли особа, спираючись на конституційні приписи, очікує, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до цих норм, законні очікування будуть реалізовані та захищені.
В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. Таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. У зв'язку з таким зарахуванням необхідної кількості років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, де вказано, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Суд зазначає, що визначена в наказі начальника 24 прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Державної прикордонної служби України від 25.06.2021 №254-ОС вислуга років ОСОБА_1 станом на 26.06.2021 року становить:
в календарному обчисленні - 21 рік 00 місяців 22 дні;
пільгова - відсутня;
трудовий стаж - 07 років 02 місяці 20 днів.
Зазначене також підтверджується довідкою від 12.10.2021 року №1151, виданою військовою частиною НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 про те, що він проходив дійсну строкову службу в період з 16.11.1992 року по 08.12.1994 року, військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 26.06.2002 року по 26.06.2021 року та його вислуга років станом на 26.06.2021 року складає всього для призначення пенсії 28 років 03 місяці 12 днів.
Відтак, страховий стаж позивача станом на 26.06.2021 року становить 28 років 03 місяці 12 днів, що є більше ніж необхідних 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців - військова служба, що, відповідно, є достатнім для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. "б" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.
При цьому, на дату звільнення зі служби ( 25 червня 2021 року ) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг 45 - річного віку.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що з метою належного захисту порушених прав позивача відповідача належить зобов'язати призначити та виплачувати із дати звернення, а саме з 16.09.2021, пенсію ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до п. "б" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно з частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 2728719673 від 25.09.2021 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за вислугу років згідно з п. "б" ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 16.09.2021 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21000, РНОКПП 13322403).
Суддя Заброцька Людмила Олександрівна