Справа № 466/1189/20 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є.
Провадження № 22-ц/811/4405/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
24 листопада 2022 року м.Львів
Справа № 466/1189/20
Провадження № 22ц/811/4405/21
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
з участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 11 листопада 2021 року у складі судді Зими І.Є., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , державного реєстратора державного підприємства «Західний екпертно-технічний центр Держпраці» Пелип Ірини Богданівни, з участю третіх осіб: Львівської міської ради, Інспекції державного архітектурного будівельного контролю Львівської області, Інспекції державного архітектурного будівельного контролю м. Львова, про скасування сертифікату відповідності, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, запису про державну реєстрацію речових прав, зобов'язання до вчинення дій, -
встановив:
3 березня 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування. У цій квартирі вона зареєстрована та проживає. Відповідачі є її сусідами. Вони провели реконструкцію квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку шляхом прибудови та надбудови другого і третього поверхів на прибудинковій території без необхідних дозволів та без набуття у користування чи власність земельної ділянки. Прибудова обмежує їй (позивачу) доступ до дверей її квартири, який значно звузився, порушується видимість з мансардних вікон її житла. Вказує, що проведеною перебудовою не залишено жодних протипожежних і санітарних відступів для обслуговування належній їй квартири. Після перебудови між квартирами утворився вільний простір шириною близько 60 сантиметрів, що порушує будівельні норми та протипожежні вимоги. У зимовий період в даному місці між стіною її квартири і стіною надбудови скупчується сніг і це може призвести до промокання стіни у її квартирі. Стверджує, що проведена прибудова та надбудова здійснена без відповідних дозволів на що уповноваженими органами вживалися заходи реагування. Серед іншого, вважає оскаржувані сертифікат відповідності серії ЛВ000417 від 22 березня 2011 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №40588659 від 12 квітня 2018 року, запис про проведену державну реєстрацію речових прав за відповідачами на квартиру АДРЕСА_3 незаконними та такими, що підлягають до скасування з огляду на їх невідповідність законодавству.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржує ОСОБА_3 . Вважає рішення незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального права, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи. Звертає увагу, що добудова та надбудова відповідачами проводилась без проекту та жодних дозвільних документів, без виділення земельної ділянки, тобто самовільно. Вказує, що роботи проводились протягом 2017-2018 років, а не у 2011 році, а тому сертифікат відповідності ЛВ 000417 від 22 березня 2011 року вважає підробленим та незаконним. Просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У судовому засіданні 8 вересня 2022 року представником ОСОБА_2 апеляційна скарга підтримана у повному обсязі.
Представник ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечує.
Належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи учасники в судове засідання 24 листопада 2022 року не з'явилися, заяв про відкладення розгляду справ не подали. Суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності її учасників.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться.
Д атою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Судом встановлено, що восьмиквартирний будинок АДРЕСА_4 до 2002 року належав агрофірмі «Провесінь». Мешканцями квартир проводились реконструкції, надбудови та добудови помешкань, яким вони користувались. Зазначене стверджується матеріалами інвентаризаційної справи.
Ухвалою Львівської міської ради № 28 від 3 липня 2002 року вказаний будинок прийнятий у власність територіальної громади м. Львова.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є власниками квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 у зазначеному будинку.
Відповідно до договору дарування від 31 травня 2017 року ОСОБА_8 та ОСОБА_9 подарували, а позивач отримала в дар квартиру АДРЕСА_5 , яка на той час складалася з п'яти житлових кімнат та кухні, загальна площа - 181,4 кв.м, житлова - 114 кв.м.
З свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_5 у зазначеному будинку від 12 лютого 2010 року вбачається, що загальна площа нерухомого майна на дату видачі свідоцтва, становила 43,2 кв.м.
У зв'язку з узаконенням проведених робіт з реконструкції та надбудов, співвласникам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на підставі наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 12 серпня 2010 року, видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_6 .
З свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 від 12 вересня 1997 року вбачається, що відповідачам передано на праві спільної сумісної власності вказане нерухоме майно загальною площею 37,6 кв.м.
Розпорядженням Шевченківської райадміністрації Львівської міської ради за № 1471 від 1 листопада 2001 року за зверненням ОСОБА_5 узаконено самовільне будівництво (двохповерхова прибудова розміром 4,8х4,9 м).
Відповідно до договору № 267 від 8 серпня 1996 року ОСОБА_5 придбав у Агрофірми «Провесінь» гараж площею 30 кв.м, що розташований на прибудинковій територій будинку АДРЕСА_4 .
Згідно довідки ПАТ «Агрофірма» Провесінь» від 4 червня 2013 року за № 162 ОСОБА_5 внесено в касу агрофірми на виконання вказаної угоди 25 000 000 крб., що підтверджується також квитанцією до прибуткового касового ордера.
Власники квартир будинку АДРЕСА_4 , зокрема, ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не заперечували проти прибудови або переобладнання ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_2 над належним йому гаражем. Підписи всіх сусідів завірено керівником ЛКП «Балатон-409».
Інспекцією ДАБК у Львівській області 22 березня 2011 року видано сертифікат відповідності ЛВ000417, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта - житлової квартири АДРЕСА_7 на АДРЕСА_4 .
З листа Департаменту містобудування Львівської міської ради від 28 серпня 2014 року вбачається, що здійснена реконструкція з розширенням за рахунок прибудови до квартири АДРЕСА_2 не вплинула на технічний стан основних конструктивних елементів будинку, та департамент вважає технічно можливим її експлуатацію.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 квітня 2018 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, ідентифікаційний номер 40588659 від 12 квітня 2018 року, за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 зареєстровано право власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_8 загальною площею 281,1 кв.м.
Як підставу для задоволення вимоги щодо скасування сертифікату відповідності ЛВ000417 від 22 березня 2011 року, позивач зазначає той факт, що копія такого сертифікату, як і техпаспорта квартири від 30 березня 2011 року надана відповідачами лише в серпні 2018 року, в процесі розгляду Львівським апеляційним судом справи № 466/5010/18.
Встановлено, що перевірка законності проведення будівельних робіт проводилась у червні 2017 року Інспекцією ДАБК у м. Львові, однак вказаний документ не наданий відповідачами, у зв'язку з чим ОСОБА_5 вручено припис з вимогою зупинення будівельних робіт.
Наведене, на думку позивача, ставить під сумнів той факт, що оспорюваний сертифікат видавався, а не є сфальсифікованим документом. Отримати копію вказаного документу та матеріалів, які стали підставою для його видачі, отримано в установі, яка його видавала, не має змоги, у зв'язку з її ліквідацією .
Згідно із ч. ч. 1, 3, 5 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Приписами п.п. 3, 23, 24, 25, 27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об'єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.
Сертифікат видається органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 7 до цього Порядку.
Для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката за формою, наведеною у додатку 8 до цього Порядку, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 9 до цього Порядку.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об'єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах чинного законодавства щодо з'ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об'єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил, за результатами яких складається довідка за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.
Під час розгляду питання прийняття в експлуатацію об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, орган державного архітектурно-будівельного контролю має право оглядати об'єкт із здійсненням фото - та відеофіксації, відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати проектну та виконавчу документацію, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, отримувати матеріали, відомості, довідки, пояснення з питань, що виникають під час огляду об'єкта, та залучати в разі потреби установи, організації, у тому числі громадські об'єднання осіб з інвалідністю, державні органи (їх консультативно-дорадчі органи).
Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати реєстрації заяви приймає рішення про видачу сертифіката або про відмову в його видачі.
Сертифікат виготовляється в одному примірнику та видається замовнику (уповноваженій ним особі), який має зберігати його протягом всього періоду експлуатації об'єкта.
Підставою для відмови у видачі сертифіката є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та/або вимогам будівельних норм, стандартів і правил.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що оспорюваний сертифікат відповідності ЛВ000417 від 22 березня 2011 року видано з порушенням вимог закону. Також позивачем не доведено, що видачею вказаного документа порушено її особисті майнові права. Відсутні і докази в підтвердження того, що сертифікат відповідності ЛВ000417 від 22 березня 2011 року є сфальсифікованим документом.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за № 1952 державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Зокрема, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та на підставі документів, необхідних для вчинення відповідних дій.
Позивачем не зазначено відсутність яких саме документів, визначених нормами чинного законодавства, не давала підстав державному реєстратору вчиняти необхідні реєстраційні дії, тобто яким актам цивільного законодавства суперечить прийняте рішення про державну реєстрацію прав, що є підставою для визнання його незаконним і скасування.
Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а вважається лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Досліджуючи обставини існування в особи права власності, суд має передусім встановлювати підстави, на яких особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності. Скасування державної реєстрації не є ефективним способом захисту.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції вірно не вбачав підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 40588659 від 12 квітня 2018 року та запису про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до ст.ст. 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень прав, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Згідно із постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» застосовуючи положення ст. 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.
Позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Позивач у своїй позовній заяві просила зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_4 шляхом знесення самочинної прибудови до квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 376 ЦК України, право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 ст. 376 та ст. 391 ЦК України).
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, яка саме земельна ділянка закріплена за багатоквартирним будинком АДРЕСА_4 .
Судом встановлено наявність згоди, зокрема, позивача ОСОБА_3 на прибудову або переобладнання квартири АДРЕСА_2 над гаражем, що стверджено її підписом на відповідній заяві всіх сусідів від 11 квітня 2017 року. Твердження позивача про проведення такої забудови на земельній ділянці, яка не отримувалася для цього у власність, або користування відповідачами і порушення у зв'язку із цим прав позивача, не підтверджені належними і допустимими доказами.
Згідно із п.п. 22-25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від 30 березня 2012 року, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
У необхідних випадках для з'ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України, відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред'явила позов про знесення самочинного будівництва.
Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Позивачем не надано суду доказів проведення відповідачами надбудови та перебудови квартири АДРЕСА_2 з порушенням існуючих норм та правил і порушення такою надбудовою прав саме позивача. На даний час квартира відповідачів не вважається самовільним будівництвом, об'єкт належним чином введено в експлуатацію, право власності зареєстровано належним чином.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в позові.
З висновками суду, які відповідають встановленим обставинам справи, належить погодитися, оскільки судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні.
Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 11 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2022 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: ________________ Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк