вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" листопада 2022 р. Справа№ 911/101/21 (911/3174/21)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Грека Б.М.
Гарник Л.Л.
за участю секретаря судового засідання Кудько О.О.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 23.11.2022,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ліквідатора ТОВ "Агрохімсервіс"
Демчана О.І.
на ухвалу господарського суду Київської області від 27.06.2022
у справі №911/101/21 (911/3174/21)
за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" Демчана Олександра Івановича
до ОСОБА_1
про покладення субсидіарної відповідальності
у межах справи №911/101/21
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс"
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2022 у справі №911/101/21 (911/3174/21) заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" Демчана Олександра Івановича №02-91/58 від 28.10.2021 (вх. №3146/21) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, у зв'язку із доведенням до банкрутства на колишнього керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ліквідатор ТОВ "Агрохімсервіс" Демчан О.І. звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 27.06.2022 у справі №911/101/21 (911/3174/21) повністю та прийняти нове рішення, яким заяву ліквідатора ТОВ "Агрохімсервіс" арбітражного керуючого Демчана О.І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Агрохімсервіс" у зв'язку з доведенням до банкрутства на колишнього учасника та керівника боржника ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями ТОВ "Агрохімсервіс" у розмірі
2 559 735, 85 грн 18 коп у зв'язку з доведенням ТОВ "Агрохімсервіс" до банкрутства на ОСОБА_1 , стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Агрохімсервіс" грошові кошти у розмірі 2 559 735, 85 грн 18 коп у якості субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Агрохімсервіс".
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2022 апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ "Агрохімсервіс" Демчана О.І. передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Грек Б.М., Гарник Л.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи 911/101/21 (911/3174/21) за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" Демчана Олександра Івановича до ОСОБА_1 про покладення субсидіарної відповідальності у межах справи №911/101/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс", відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення без руху апеляційної скарги ліквідатора ТОВ "Агрохімсервіс" Демчана О.І. на ухвалу господарського суду Київської області від 27.06.2022 у справі №911/101/21 (911/3174/21) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/101/21 (911/3174/21).
18.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матерали справи №911/101/21 (911/3174/21) у 2-х томах.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора ТОВ "Агрохімсервіс" Демчана О.І. на ухвалу господарського суду Київської області від 27.06.2022 у справі №911/101/21 (911/3174/21), розгляд апеляційної скарги призначено на 26.10.2022, запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзив на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 03.10.2022, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень, заперечень в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 07.10.2022.
30.08.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін. Як стверджує ОСОБА_2 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ліквідатором у встановленому порядку не доведено наявність складових елементів господарського правопорушення, зокрема, об'єктивної сторони для покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_2 Також у відзиві зазначено, що ліквідатор, за наявності відомостей про відповідне рухоме майно, не скористався правом подання до суду заяв про повернення, витребування майна, яке знаходиться у третіх осіб.
26.10.2022 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Доманської М.Л. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 розгляд апеляційної скарги ліквідатора ТОВ "Агрохімсервіс" Демчана О.І. на ухвалу господарського суду Київської області від 27.06.2022 у справі №911/101/21 (911/3174/21) призначено до розгляду на 23.11.2022 о 10 год. 00 хв.
23.11.2022 у судове засідання з'явились скаржник та представники ОСОБА_1
В судовому засіданні ставилось на обговорення питання щодо можливості здійснення розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились в судове засідання
Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.
В даному випадку апеляційна скарга може бути розглянута у судовому засіданні без участі представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, їх неявка не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги у даному судовому засіданні.
У судовому засіданні ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" Демчан Олександр Іванович підтримав апеляційну скаргу, представники ОСОБА_1 щодо задоволення апеляційної скарги заперечували.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що докази, долучені докази до заяви про покладення субсидіарної відповідальності підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу господарського правопорушення. Ліквідатором вчинено всі дії для отримання документів щодо фінансово-господарської діяльності банкрута. Як зазначає апелянт, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його наявність або його недоліки чи відсутність не є визначальними критеріями притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Постановою господарського суду Київської області від 06.09.2021 у даній справі, зокрема, визнано ТОВ "Агрохімсервіс" банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Демчана О.І. та вирішено інші процесуальні питання у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2021 до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернувся ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" (далі - ТОВ "Агрохімсервіс", боржник) арбітражний керуючий Демчан Олександр Іванович (свідоцтво №1732 від 11.11.2015) із заявою від 28.10.2021 №02-91/58 (вх. №3146/21) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ТОВ "Агрохімсервіс" у розмірі 2 559 735,85грн, у зв'язку з доведенням ТОВ "Агрохімсервіс" до банкрутства на ОСОБА_1 , як колишнього учасника та керівника боржника (далі - ОСОБА_1 , відповідач).
В обґрунтування вказаної заяви арбітражний керуючий зазначає, що керівником та єдиним учасником ТОВ "Агрохімсервіс" у період укладення договору застави від 13.04.2004 №130-04/178/011 та угоди про реструктурування від 31.12.2003 №130-04/178 та виведення відповідного майна з власності боржника був ОСОБА_1 ; у період виникнення заборгованості посадовими особами ТОВ "Агрохімсервіс" не вчинялись дії для її погашення за рахунок заставного майна та наявного у боржника майна, з метою запобігання банкрутству, та дій для погашення вимог кредиторів, які передують банкрутству, хоч і така можливість існувала; умисні неправомірні дії посадових осіб боржника із безоплатного виведення заставного майна з власності боржника вчинялись без згоди заставодержателя; заміна засновника та керівника ТОВ "Агрохімсервіс" ОСОБА_1 на номінального засновника та керівника в особі ОСОБА_3 відбулась з метою уникнення відповідальності за дії/бездіяльність, що призвели до неплатоспроможності боржника.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2022 у справі №911/101/21 (911/3174/21) заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" Демчана Олександра Івановича №02-91/58 від 28.10.2021 (вх. №3146/21) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, у зв'язку із доведенням до банкрутства на колишнього керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Як встановлено судом першої інстанції, 31.12.2003 між Міністерством фінансів України (Мінфін), Українською аграрною біржею (Украгробіржа, Боржник ) та ТОВ "Агрохімсервіс" (поручитель) в особі директора ОСОБА_1, укладено угоду про реструктурування (далі - Угода), відповідно до п. 1 якої Мінфін реструктурує прострочену заборгованість станом на 01.01.2003 перед державою в сумі 107 768,03 дол США за кредитами, наданими Боржнику на умовах кредитної угоди від 24.07.1997 №18/03-149, укладеної між Укрексімбанком від імені Кабінету Міністрів України (КМУ) та Боржником, та кредитної угоди від 23.07.1997, укладеної між Боржником та банком "Societе General, New York Branch", а Боржник погашає цю заборгованість у строки та на умовах, що визначені в угоді (т. 1 а.с. 23-29).
Відповідно до п. 9 Угоди Боржник погашає заборгованість шляхом перерахування коштів у валюті заборгованості або в національній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку на дату здійснення платежу на рахунки Державного казначейства в строках та обсягах, що встановлені графіком: усього 14 платежів на суму 7 697,72дол США, кожного останнього дня місяця: перший платіж 30.04.2004, останній платіж 31.10.2010.
У п. 15 Угоди сторони домовились, що у разі невиконання або виконання не в повному обсязі Боржником зобов'язань за угодою понад 90 днів несплачена сума заборгованості та/або відсотків визнається простроченою заборгованістю перед державою та підлягає стягненню разом із сумою пені, нарахованої за весь період такого невиконання або виконання не в повному обсязі, в установленому законодавством порядку, в тому числі шляхом звернення до поручителя, звернення стягнення на предмет договору застави.
Ця угода набирає чинності одночасно з набранням чинності договором застави, який укладається банком-агентом від імені держави із заставодавцем щодо забезпечення виконання зобов'язань Боржника за цією угодою, та діє до повного виконання зобов'язань за цією угодою (п. 18 Угоди).
30.04.2004 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (банк-агент) та ТОВ "Агрохімсервіс" (заставодавець) в особі директора ОСОБА_1 , укладено договір застави №130-04/178/011 (далі - Договір застави) відповідно до умов якого заставою забезпечуються всі вимоги Мінфіна, що випливають із Угоди, відповідно до якої Мінфін, при виконанні Украгробіржою певних її умов, реструктурує прострочену станом на 01.01.2003 заборгованість перед державою у сумі 107 768,03дол США за кредитами, наданими Украгробіржі на умовах відповідних кредитних угод (т. 1 а.с. 18-22).
Згідно з п.п. 1.2 зазначеного договору, зокрема, в забезпечення виконання зобов'язань Украгробіржі за Угодою ТОВ "Агрохімсервіс" заставляє сільськогосподарську техніку, а саме: комбайн CASE 2166 в комплекті з навісним обладнанням, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_1 , реєстраційний номер - НОМЕР_2 , заводський номер - НОМЕР_3 ; комбайн CASE 2166 в комплекті з навісним обладнанням, свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_4 , реєстраційний номер - НОМЕР_5 , заводський номер - НОМЕР_6 . Загальна вартість предмета застави 950 744,40грн.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та виконання Украгробіржею зобов'язань за Угодою (п. 6.3 Договору застави).
25.04.2006 комісією ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" складено акт перевірки стану та умов зберігання майна ТОВ "Агрохімсервіс", яке є забезпеченням виконання зобов'язань згідно з Договором застави, із змісту якого вбачається, що відповідна сільськогосподарська техніка знаходиться за адресою Київська обл., Бориспільський р-н, с. Глибоке, вул. Леніна, 2; стан майна - задовільний (т. 1 а.с. 42).
Згідно з записами №25-26, які міститься у трудовій книжці НОМЕР_7 ОСОБА_1 , останній 24.09.2008 призначений на посаду директора ТОВ "Агрохімсервіс" за сумісництвом, та звільнений із займаної посади 30.11.2009 (т. 1 а.с. 138-141).
Із змісту довідки Пенсійного фонду України за формою ОК-5 від 25.11.2021 вбачається, що ОСОБА_1 за період з 1999 року по листопад 2009 року сплачено відповідні суми заробітку для нарахування пенсії, страхового стажу, страхових внесків під час його працевлаштування у ТОВ "Агрохімсервіс" (т. 1 а.с. 132-134).
Водночас, відповідно до витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.03.2010 щодо ТОВ "Агрохімсервіс" вбачається, що у графах: "перелік засновників (учасників) юридичної особи" зазначено " ОСОБА_1 "; "керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" зазначено " ОСОБА_1 " (т. 1 а.с. 49-54).
Проте, у 2011 році ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовною заявою до ПФУ у Бориспільському районі про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зокрема, у зв'язку із тим, що не виконував обов'язки керівника ТОВ "Агрхімсервіс". Постановою вказаного суду від 29.07.2011 у справі №2а-1840/11 зазначений позов задоволено. При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом від 30.11.2009 №8-К звільнений із посади директора ТОВ "Агрохімсервіс" (т. 1 а.с. 135).
Відповідно до інформації з витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.07.2021 ОСОБА_3 є керівником ТОВ "Агрохімсервіс" з 01.12.2009 (т. 1 а.с. 30-36).
Відповідно до довідки, наданої Головним управлінням Держспоживслужби в Київській області на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2021 у справі про банкрутство ТОВ "Агрохімсервіс", за останнім станом на 22.03.2004 були зареєстровані: комбайн CASE 2166 (заводський номер - НОМЕР_8 ); комбайн CASE 2166 (заводський номер - НОМЕР_3 ); комбайн CASE 2166 (заводський номер - НОМЕР_6 ) (т. 1 а.с. 102).
20.10.2009 комбайн CASE 2166 (заводський номер - НОМЕР_8 ) був знятий з обліку ТОВ "Агрохімсервіс" та зареєстрований за ТОВ "Хлібороб" - 22.10.2009; 01.03.2010 комбайни CASE 2166 (заводський номер - НОМЕР_3 та заводський номер - 0182923) був знятий з обліку ТОВ "Агрохімсервіс" та зареєстрований за ТОВ "Хлібороб" - 15.06.2010 (т. 1 а.с. 102).
Рішенням господарського суду Київської області від 05.08.2014 у справі №911/2226/14, у зв'язку із невиконанням Боржником умов Угоди в частині сплати реструктурованої заборгованості, стягнуто з ТОВ "Агрохімсервіс" в дохід державного бюджету 641 141,40грн, з яких: 307 638,98грн - основний борг; 8 796,46грн - відсотки; 160 799,10грн - штрафні санкції; 163 906,86грн - пеня (т. 1 а.с. 81-83).
Із змісту вказаного рішення вбачається, що: у зв'язку із невиконанням Украгробіржею зобов'язань за Угодою заборгованість була визнана простроченою з 30.01.2009; відповідно до листа №31-02020-09/08/11850 від 27.04.2009 Міністерство фінансів України звернулось до ТОВ "Агрохімсервіс", як до поручителя, з вимогою в тижневий термін з дати отримання зазначеної вимоги погасити заборгованість Української аграрної біржі за угодою про реструктурування від 31.12.2003 №130-04/178 та суму нарахованої пені; вказана вимога залишена без задоволення.
Відповідно до листа Державної податкової служби від 21.09.2021 №21556/6/99-00-13-04-06 виконавчий документ виданий на примусове виконання рішення суду від 05.08.2014 у справі №911/2226/14, відповідним органом державної виконавчої служби повернутий без виконання, у зв'язку із відсутністю майна, що належить боржнику та на яке може бути звернуто стягнення. Місцезнаходження платника ТОВ "Агрохімсервіс" за податковою адресою встановити неможливо, у зв'язку із чим відсутня можливість опитати директора ОСОБА_3 з метою з'ясування причин несплати прострочений заборгованості та отримати документи щодо розпорядження заставним майном (т. 1 а.с. 45-48).
Листом АТ "Укрексімбанк" від 21.09.2021 №0024801/30121-21 повідомлено ліквідатора про те, що банк не отримував від Міністерства фінансів України та/або Державної податкової адміністрації інструкцій щодо реалізації предмета застави і не володіє інформацією щодо факту її реалізації. Згода заставодавцю на реалізацію майна банком не надавалась (т. 1 а.с. 41).
Згідно із листами: АТ "Креді Агріколь Банк" рух коштів по рахунку ТОВ "Агрохімсервіс" за період з 01.01.2010 по 08.10.2010 відсутній; АТ "Укргазбанк" рух коштів по рахунку боржника за період з 01.01.2010 по 19.10.2021 відсутній (т. 1 а.с. 55, 79).
14.06.2022 судом отриманий лист Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07.06.2022 №43852/16000-32-22/21.2, із змісту якого вбачається, що у зв'язку з відсутністю документів, які є основними джерелами інформації для проведення аналізу та підготовки висновку, зокрема, визначення ознак дій з доведення до банкрутства ТОВ "Агрохімсервіс", приховування стійкої фінансової неплатоспроможності управління не має можливості підготувати та надати висновок щодо наявності/відсутності ознак доведення до банкрутства боржника (т.1 а.с.268-269).
Відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Отже, звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.
Судом береться до уваги те, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.
Так, об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.
Об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів.
Суб'єктами правопорушення є особи визначені в ч. 2 ст. 61 Кодексу.
Суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення).
Притягнення винних у доведені до банкрутства осіб до субсидіарної відповідальності є механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і як наслідок недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.
Першочерговою метою застосування цього механізму є створення для кредиторів у межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав, законних інтересів та задоволення вимог, що відповідає загальній меті процедур банкрутства та кореспондує з обов'язком здійснення ліквідатором всієї повноти передбачених законом повноважень і заходів спрямованих на досягнення цієї мети у ліквідаційній процедурі.
Водночас, за відсутності у диспозиції ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) конкретизації обставин (дій/бездіяльності винних осіб), що підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, при вирішенні цього питання мають братися до уваги також положення ч. 1 ст. 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які, такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій на користь інших юридичних осіб чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.
Детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №914/3812/15; від 20.04.2021 у справі №920/799/17; від 29.09.2021 у справі №904/7679/15; від 01.06.2021 у справі №911/2243/18; від 25.11.2021 у справі №33/30; від 17.11.2021 у справі 911/1810/18 (911/3398/20)).
Відповідно до п. 3.2 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 №1361; далі - Методичні рекомендації) визначення ознак дій з доведення до банкрутства здійснюється за період, що починається за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі.
Водночас, із змісту ч. 3 ст. 44 КУзПБ вбачається, що зазначені дії попередньо зобов'язаний вчинити розпорядник майна.
Судом першої інстанції вірно вказано, що ретельний пошук майна та детальний аналіз фінансової діяльності здійснюється саме ліквідатором у ліквідаційній процедурі боржника, і ті обставини, які не були відомі під час проведення розпорядження майном повинні братися до уваги у ліквідаційній процедурі та відображатися у відповідних звітах.
Так, ч. 1 ст. 61 КУзПБ встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, аналізує фінансовий стан банкрута.
Аналіз фінансового стану - комплекс дій щодо вивчення й аналізу результатів фінансово-господарської діяльності боржника з метою визначення ступеня ефективності використання основних фондів і оборотних коштів для реалізації програм (статутних завдань) організацій, установ, виявлення можливих недоліків, порушень, невикористаних резервів підвищення результативності діяльності тощо.
Ліквідатор просить притягнути до субсидіарної відповідальності ОСОБА_1 як колишнього керівника боржника.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ліквідатором ані з моменту його призначення (14.06.2021), ані під час розгляду відповідної заяви не було надано суду на дослідження узагальненого, детального фінансового аналізу боржника, із змісту якого можна зробити беззаперечний висновок про конкретні дії/бездіяльність відповідної особи, що призвело до неплатоспроможності та, як наслідок, подальшого банкрутства боржника. Сама по собі заява ліквідатора про притягнення до субсидіарної відповідальності колишнього керівника боржника не є тим документом, який досліджується судом як доказ, оскільки зазначене суперечить ст.ст.73-74, 76-80, 161 ГПК України та ст.61 КУзПБ. Документи, додані ліквідатором до заяви, також беззаперечного висновку не доводять.
Відповідно до ст. 3 КУзПБ Державний орган з питань банкрутства, зокрема, складає на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.
Проте, відповідного висновку про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції також надано не було, у зв'язку з відсутністю документів, які є основними джерелами інформації для проведення аналізу та підготовки висновку.
Розмір субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за наведені дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності окрім вини є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.
Отже, ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше, ніж після завершення реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20)).
До складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання (ч.1 ст.62 КУзПБ).
Зокрема, одним із способів наповнення ліквідаційної маси є подання ліквідатором до суду заяв про повернення, витребування майна, яке знаходиться у третіх осіб.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ліквідатор, за наявності відомостей про відповідне рухоме майно, вказаним правом не скористався та відповідних заяв до суду не подавав. Зазначені обставини щодо неможливості чи недоцільності звернення із відповідними заявами під час розгляду справи є необґрунтованими.
Доводи апелянта щодо спливу строку позовної давності станом на дату відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агрохімсервіс», для звернення до суду із заявами про визнання договорів недійсними, що унеможливлює подальше витребування майна, що належало ТОВ «Агрохімсервіс» та перебувало у третіх осіб та включення такого майна до ліквідаційної маси, є безпідставними, з огляду на наступне.
У відповідності до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Проте, згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Якщо у справі не подано заяв про застосування позовної давності, суд не застосовує її при розгляду даної справи. Тобто сплив строку позовної давності ще не свідчить, що у суді сторона подасть відповідну заяву та суд застосує цей строк.
Також ліквідатор не звертався зі скаргами на дії державного виконавця щодо примусової передачі первинних документів ліквідатору керівником боржника ОСОБА_3.
Тобто ліквідатор не довів, що ним вжито вичерпних заходів щодо формування ліквідаційної маси.
Судова колегія звертає увагу, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності. Притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.
При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об'єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.
Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб'єктів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16).
Із матеріалів справи вбачається, що керівниками/учасниками ТОВ "Агрохімсервіс" у відповідні періоди були ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Ліквідатором визначено, що саме ОСОБА_1 є тією особою, яка відповідно до законодавства повинна нести субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника, оскільки він був колишнім керівником ТОВ "Агрохімсервіс" у період виведення відповідної сільськогосподарської техніки боржника із власності останнього з метою ухилення від зобов'язань за Угодою.
При цьому вищевказаним рішенням суду від 05.08.2014 у справі № 911/2226/14 встановлено, що ТОВ "Агрохімсервіс", як поручитель, зобов'язаний погасити заборгованість за Угодою, яка визнана простроченою з 30.01.2009 - у тижневий термін з дати отримання відповідної вимоги Міністерства фінансів України від 27.04.2009. Водночас, у вказаному рішенні не зазначено, коли саме була направлена відповідна вимога боржнику та коли останній її отримав. Ураховуючи зазначене та відсутність додаткових доказів у матеріалах справи, встановити з якого часу у боржника виникло відповідне зобов'язання у суду можливості не має, про що вірно вказано судом першої інстанції. Вищевказане судове рішення ухвалено лише у 2014 році.
Як зазначає ліквідатор у своїй заяві, ОСОБА_1 як посадовою особою ТОВ "Агрохімсервіс" відчужено комбайн CASE 2166 (заводський номер - НОМЕР_8 ) після отримання відповідної вимоги Міністерства фінансів України про необхідність погашення заборгованості за Угодою.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, у наявних матеріалах справи відсутні детальний аналіз фінансового становища банкрута, або інші докази, на підставі яких можна дійти висновку про наявність чи відсутність дій керівника щодо виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях. Вказане є лише припущенням ліквідатора.
Разом із цим, ліквідатор вказує, що ОСОБА_1 був керівником ТОВ "Агрохімсервіс" під час відчуження сільськогосподарської техніки, яка була предметом застави за Договором застави, укладеним у забезпечення виконання зобов'язань за Угодою. З цього приводу суд зазначає наступне.
Так, із матеріалів справи вбачається, що лише 2 комбайни були предметом застави, CASE 2166 (заводський номер - 0182991 та заводський номер - 0182923), яік були зняті з обліку ТОВ "Агрохімсервіс" 01.03.2010 та зареєстровані за ТОВ "Хлібороб" - 15.06.2010.
Відповідно до витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.03.2010 керівником ТОВ "Агрохімсервіс" був ОСОБА_1 .
Водночас, згідно з інформацією, яка міститься в витязі з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 01.12.2009 керівником ТОВ "Агрохімсервіс" є ОСОБА_3 , а з 07.12.2010 указана особа є і єдиним засновником товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
За змістом ч.ч.1-3 ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
У свою чергу, суд зазначає, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
Відповідно до ч.5 ст. 89 Цивільного кодексу України (у редакції на час зміни керівника боржника; далі - ЦК України), зокрема, зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.
Проаналізувавши зазначені положення законодавства та ураховуючи те, що записи, які містяться у Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівників ТОВ "Агрохімсервіс" у відповідні періоди є суперечливими, суд першої інстанції вірно дійшов висновку додатково дослідити інші докази, які у своїй сукупності підтверджують або спростовують обставини, на які посилаються учасники даного спору у своїх заявах у вказаній частині.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 спростовано належними доказами факт перебування його на посаді директора ТОВ "Агрохімсервіс" під час відчуження вказаного заставного майна боржника у відповідний період.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на спростування відповідного твердження ліквідатора надано суду: копію своєї трудової книжки; довідку із Пенсійного фонду України (за формою ОК-5); копію постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2011 у справі №2а-1840/11.
Із змісту вказаних документів вбачається, що відповідач працював у ТОВ "Агрохімсервіс" у період з 1999 року по листопад 2009 року, та звільнений, зокрема, із посади директора 30.11.2009.
Як вірно вказав суд першої інстанції, доказів, які б у своїй сукупності вказували на протилежне, іншими учасниками справи, суду надано не було.
Колегія суддів вбачає, що дійсно у матеріалах справи відсутні: аналіз фінансового становища боржника, обґрунтований та документально підтверджений відповідний висновок арбітражного керуючого та/або органу з питань банкрутства, зокрема, про доведення до банкрутства, незаконних дій у разі банкрутства, як і відсутні інші належні докази, які б беззаперечно підтверджували обставини, про які зазначає ліквідатор у своїй заяві. Заява ліквідатора щодо покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , як колишнього керівника боржника, базується на припущеннях.
Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з апелянтом, що звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності не є безумовним доказом доведення боржника до банкрутства, а його відсутність не є визначальними критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, саме на ліквідатора покладається обов'язок доведення існування елементів/складових об'єктивної сторони відповідного цивільного правопорушення, а беззаперечних доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 як колишнім керівником вчинялись дії, які призвели до банкрутства ТОВ "Агрохімсервіс", надано не було, у зв'язку з чим у суду була відсутня можливість встановити відповідні обставини та, як наслідок, зробити відповідні висновки.
Оцінюючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваної ухвали.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, оскільки не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду колегією суддів, як такі, що не спростовують зроблених судом першої інстанції висновків.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ліквідатором у встановленому порядку не доведено суду наявність складових елементів господарського правопорушення, зокрема, об'єктивної сторони для покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство на ОСОБА_1 , у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано залишив без задоволення заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" Демчана Олександра Івановича про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку із доведенням до банкрутства на колишнього керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс" ОСОБА_1.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ "Агрохімсервіс" Демчана О.І. залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Київської області від 27.06.2022 у справі № 911/101/21 (911/3174/21) залишити без змін.
Матеріали справи № 911/101/21 (911/3174/21) повернути до господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 02.12.2022
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді Б.М. Грек
Л.Л. Гарник