вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" листопада 2022 р. Справа №910/17567/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Ткаченка Б.О.
Алданової С.О.
секретар судового засідання: Гибало В.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Бондарук Я.М.
від відповідача: Пащенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 10.02.2022 (повний текст складено - 21.02.2022)
у справі №910/17567/21 (суддя - Щербаков С.О.)
за позовом Приватного підприємства "Автоентерпрайз"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення
Приватне підприємство "Автоентерпрайз" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) про визнання недійсним та скасування рішення від 12.08.2021 №104-р/тк.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Комітету прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, оскільки, як зазначає позивач, ним було надано інформацію на вимогу голови відповідача у тому обсязі, яким позивач володіє, враховуючи що Підприємство не займається розподілом електричної енергії, її купівлею-продажем та іншою пов'язаною із цим діяльністю.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/17567/21 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що при прийнятті рішення від 12.08.2021 №104-р/тк Комітетом дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Підприємство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/17567/21 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Так, в обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що:
- збір інформації відповідачем не відбувався, оскільки відповіді на питання 5-7, 26 наявні у відкритому доступі, на офіційному сайті позивача та вся необхідна інформація могла бути отримана відповідачем самостійно;
- надання інформації шляхом зазначення посилання на сайт, на якому міститься запитувана інформація, не суперечить нормам чинного законодавства та не свідчить про ненадання відповіді чи надання її в повному обсязі;
- недотримання відповідачем принципу правової визначеності під час формулювання питань вимоги та не конкретизація переліку документів та інформації, яку необхідно додати, призвело до правової невизначеності позивача, що позбавило його можливості надати необхідний, в розумінні відповідача, пакет документів та інформації, а для відповідача, відповідно створило передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу;
- суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії позивача полягають у неподанні інформації, попри те, що інформація була надана, що свідчить про неповне з'ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права;
- жодні аргументи, які свідчили б про необхідність застосування штрафу у максимальному розмірі, відповідачем не зазначені. Вищевказане свідчить про недотримання відповідачем принципу належного врядування та свавільне використання дискреційних повноважень.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2022 апеляційну скаргу Підприємства передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Ткаченко Б.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/17567/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17567/21.
12.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/17567/21 з Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/17567/21 за апеляційною скаргою Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 та призначено розгляд апеляційної скарги на 15.11.2022.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Відповідач у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022, в якому просить у задоволенні скарги Підприємства відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Зокрема, відповідач у своєму відзиві зазначає, що Комітетом повно та всебічно встановлено обставини, які мають значення для справи, рішення Комітету прийнято з дотриманням вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", а рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у даній справі є законним та обґрунтованим, прийнятим судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в даній справі, які були досліджені з наданням оцінки всім доказам, які містяться в матеріалах справи, а відтак визнання недійсним рішення Комітету та скасування рішення першої інстанції відсутні.
У судове засідання 15.11.2022 з'явилися представники сторін, які надали пояснення по суті спору.
Крім того, у даному судовому засіданні представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: інформація з засобів масової інформації (1 арк.), витяг з ЄРДР (2 арк), фотоматеріали (5 арк).
Колегія суддів дійшла висновку про залишення поданого позивачем клопотання без розгляду, з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Статтею 114 ГПК України встановлено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2022 про відкриття апеляційного провадження, зокрема, встановлено учасникам апеляційного провадження строк на подання заяв/клопотань, пояснень або заперечень з доказами направлення їх іншим учасникам справи - до 09.11.2022.
Проте, Підприємство подало до Північного апеляційного господарського суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи лише 15.11.2022, тобто з пропуском строку на його подачу.
Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання (заява) про відновлення процесуального строку повинна містити пояснення щодо причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.
Отже, поновити пропущений процесуальний строк суд має можливість лише у випадку відповідного клопотання, проте апелянтом не надано клопотання про поновлення пропущеного строку для подання вказаних вище клопотань у даній справі.
Статтею 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на пропущення позивачем процесуальних строків на подання заяв/клопотань, пояснень або заперечень, подане скаржником клопотання про долучення доказів залишається без розгляду.
У судовому засіданні 15.11.2022 представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та винести інше, яким позов задовольнити.
В свою чергу представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити оскаржуване судове рішення без змін.
Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 15.11.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 12.08.2021 тимчасовою адміністративною колегією Комітету прийнято рішення №104-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано, що Підприємство вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 27.10.2020 №128-29/07-14584 у встановлений ним строк.
За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Підприємство штраф у розмірі 314 645,00 грн.
Звертаючись до суду з позовом Підприємство зазначає, що рішення Комітету прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, оскільки позивач просив відповідача надати роз'яснення на поставлені у вимозі питання. Крім того, позивач заперечує проти розміру накладеного штрафу.
Згідно з частинами 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Комітет здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Статтею 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", встановлено, що основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб'єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.
За приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Комітет будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Комітету приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно зі статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у пункті 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Правила), які затверджено розпорядженням Комітету від 19.04.1994 №5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Пунктом 32 Правил встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
Пунктами 13-15 частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Комітету, його територіальному відділенню у встановлені органами Комітету, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Комітету, його територіальному відділенню у встановлені органами Комітету, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Комітету, його територіальному відділенню.
Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Комітету, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
З матеріалів справи вбачається, що державний уповноважений Комітету, у зв'язку з розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" щодо ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях групи суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність, пов'язану із заряджанням електричних транспортних засобів, направив Підприємству вимогу про надання інформації.
Підприємство відповіді в повному обсязі Комітету не надало.
Розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 24.12.2020 №07/369-р розпочато розгляд справи №128-26.13/134-20 за ознаками вчинення Підприємством порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 27.10.2020 №128-29/07-14584 у встановлений ним строк.
Листом Комітету від 24.12.2020 №128-26.13/07-17999 позивачу надіслано розпорядження державного уповноваженого Комітету про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції від 24.12.2020 №07/369-р.
Листом Комітету від 13.04.2021 №128-26.13/07-5694 позивачу надіслано подання від 13.04.2021 №128-26.13/134-20/178-спр про попередні висновки у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №0303506589773 вказаний лист (подання про попередні висновки) вручено позивачу 20.04.2021.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак, господарські суди у розгляді відповідних справ мають з'ясовувати, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Комітету в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.
Як вбачається з відомостей щодо Підприємства, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача є: 45.11. Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний).
Тобто, позивач є суб'єктом господарювання відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Державний уповноважений Комітету в ході розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" щодо ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях групи суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність, пов'язану із заряджанням електричних транспортних засобів, направив Підприємству вимогу про надання інформації від 27.10.2020 №128-29/07-14584, відповідно до якої позивачу у 20-ти денний строк з дня отримання цієї вимоги необхідно було надіслати Комітету визначену у вимозі інформацію та належним чином завірені копії документів.
У вимозі Підприємство було повідомлено, що відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" вимоги голови територіального відділення Комітету є обов'язковими для виконання у визначений строк. Відповідно до статті 22-1 цього ж Закону суб'єкти господарювання зобов'язані на вимогу голови територіального відділення Комітету подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання територіальним відділенням завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 та статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неподання органу Комітету інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу в розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Крім того, у вимозі зазначалось, що в разі відсутності можливості надання запитуваної інформації у визначений вимогою строк - не пізніше кінцевої дати для надання відповіді, визначеної у вимозі, позивач може звернутися до Комітету з обґрунтованим клопотанням щодо продовження строку надання інформації на вимогу, з поясненням причин неможливості надання запитуваної інформації у визначений вимогою строк.
Отже, позивач був поінформований про правові наслідки неподання інформації, подання недостовірної інформації або інформації в неповному обсязі.
Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №0303504539868 вимога Комітету від 27.10.2020 №128-29/07-14584 отримана позивачем 03.11.2020.
Отже, останній день надання інформації, клопотань про продовження терміну надання відповіді на вимогу припадав на 23.11.2020.
Листом від 23.11.2020 Підприємство звернулося до Комітету з клопотанням про продовження строку надання відповіді на вимогу до 30.11.2020 у зв'язку зі значною кількістю питань та необхідністю підготувати великий обсяг узагальненої інформації, а також зробити значну кількість завірених копій документів.
Комітет листом від 27.11.2020 №128-26.13/08-16309 повідомив позивача про продовження строку підготовки та надання інформації до 30.11.2020.
При цьому, Комітетом наголошено про зобов'язання забезпечувати обмін інформацією між суб'єктами господарювання, пов'язаними відносинами контролю, відповідно до статті 63 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у тому числі стосовно випадків, передбачених частиною 2 статті 22 цього Закону, та вживати інших заходів таким способом та в такому обсязі, які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та зазначалось, що невиконання суб'єктами господарювання вимог частини 1 цієї статті не звільняє інших суб'єктів господарювання, яким повинна бути надана інформація чи які повинні були вжити інших заходів, від відповідальності.
Листом від 29.11.2020 Підприємство надало Комітету відповідь на вимогу. Однак, вказана відповідь була надана в неповному обсязі й не містила узагальненої інформації та завірених копій документів, зокрема:
- на питання 5: "Інформацію щодо діяльності ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ» на ринках, пов'язаних із зарядкою електротранспорту: виробник/продавець зарядних станцій, виробник/продавець програмного забезпечення для зарядних станцій, продавець електроенергії для заряджання акумуляторів тощо". Підприємство надало наступну відповідь: "Інформація щодо цього питання міститься на сайті https://www.autoenterprise.com.ua/";
- на питання 6: "Інформацію щодо зарядних станцій, на яких Підприємство здійснює діяльність із зарядки електротранспорту, за формою Таблиці 1, наведеної у Додатку". Підприємство надало таку відповідь: "Перелік станцій наведено на сайті https://charge.autoenterprise.com.ua/ у відкритому доступі. Це є публічною інформацією. Якщо буде потрібна додаткова інформація, готові надати. Регіон та адресу розташування можна подивитись у мобільному додатку та/або на сайті. Бренд зарядних пристроїв - власне виробництво. Тип та потужність вказана також на сайті та/або у мобільному додатку. Правова підстава діяльності вказана у п.1 та п.2";
- на питання 7: "Інформацію, щодо обсягу наданих послуг з зарядки електротранспорту за формою Таблиці 2, наведеної у Додатку". Підприємство надало наступну відповідь: "Обсяг наданих послуг з зарядки електротранспорту за період 01.01.2019-31.08.2020 року міститься на сайті https://charge.autoenterprise.com.ua/. Також там існує розгорнута статистика. Якщо буде необхідна додаткова інформація - звертайтесь, ми допоможемо";
- на питання 14: "Інформацію щодо суб'єктів господарювання, пов'язаних станом на дату отримання цієї Вимоги з Підприємством прямо або опосередковано відносинами контролю у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", із зазначенням видів діяльності. Якщо так, надати копії документів. У разі відсутності вказати про це". Підприємство надало таку відповідь: "Незрозуміле питання. Просимо надати роз'яснення. Якщо мова йде про види діяльності у сфері пов'язаної із зарядкою електротранспорту, то таку інформацію ми не можемо надати, оскільки не здійснюємо подібну діяльність. А якщо мова йде про види діяльності, які здійснює безпосередньо ПП «АВТОЕНТЕРПРАЙЗ», то нам необхідно більше часу для підготовки такої відповіді";
- на питання 15: "Вказати розмір доходу/виручки, отриманого Підприємством від діяльності, пов'язаної з зарядкою електротранспорту, за формою Таблиці 3, наведеної у Додатку". Підприємство надало наступну відповідь: "Ми не розуміємо, як відповісти на дане питання, оскільки є протиріччя щодо питання та таблиці. В питанні йде мова про діяльність із заряджання електротранспорту, а в таблиці йде мова про продаж зарядних пристроїв. Не маємо змоги надати коректну відповідь. Просимо надати додаткове роз'яснення, що саме вас цікавить";
- на питання 17: "Інформацію щодо вартості станцій зарядки електромобілів та програмного забезпечення, які використовує Підприємство". Підприємство надало таку відповідь: "Просимо надати роз'яснення, яка саме вартість необхідна: балансова, вартість при покупці обладнання, вартість користування програмним забезпеченням, вартість виробництва програмного забезпечення? Що мається на увазі?";
- на питання 24: "Інформацію щодо Оператора/ів систем розподілу, з якими Підприємством укладено договори про розподіл електричної енергії для зарядки електротранспорту". Підприємство надало наступну відповідь: "Перше, що я відчув, це до глибини душі велику прогалину у сфері цієї інформації. На превеликий жаль, ми не слідкуємо за внутрішніми договорами інших підприємств та організацій. Це їх особиста справа. Мене зовсім не хвилюють такі питання. В мене є власна справа, якою я займаюсь. Я дуже далекий від того, хто і що розподіляє на цьому ринку";
- на питання 25: "Інформацію щодо постачальника/ів електричної енергії, з якими Підприємством укладено договори постачання електричної енергії для зарядки електротранспорту». Підприємство надало таку відповідь: "Перше, що я відчув, це до глибини душі велику прогалину у сфері цієї інформації. На превеликий жаль, ми не слідкуємо за внутрішніми договорами інших підприємств та організацій. Це їх особиста справа. Мене зовсім не хвилюють такі питання. В мене є власна справа, якою я займаюсь. Я дуже далекий від того, хто і що розподіляє на цьому ринку";
- на питання 26: "Інформацію щодо цін зарядки електротранспорту за формою Таблиці 4, наведеної у Додатку". Підприємство надало наступну відповідь: "Вся інформація про ціни міститься на сайті https://charge.autoenterprise.com.ua/".
Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що аналіз змісту поданих позивачем відомостей свідчить про неповноту надання Підприємством інформації на вимогу. Із вказаного позивачем сайту https://charge.autoenterprise.com.ua/ не випливає, що йдеться саме про Підприємство та для отримання інформації про всі наявні зарядні станції на території України компанії "AutoEnterprise" необхідно бути її клієнтом або пройти авторизацію на сервері charge.autoenterprise.com.ua.
Враховуючи зазначене, посилання на сайт https://charge.autoenterprise.com.ua/ не може вважатися відповіддю на питання 5, 6, 7, 26 вимоги.
У відповіді на питання 14, 15, 17 Підприємство просило надати роз'яснення. При цьому обґрунтованого клопотання про продовження строку надання інформації на вимогу, з поясненням причин неможливості надання запитуваної інформації у визначений у вимозі строк, до Комітету не надходило.
Відповідь позивача на питання 24, 25 не стосуються суті зазначених питань.
Згідно зі статтею 63 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкти господарювання, пов'язані відносинами контролю відповідно до статті 1 цього Закону, зобов'язані забезпечувати обмін інформацією між собою, в тому числі стосовно випадків, передбачених частиною 2 статті 22 цього Закону, та вживати інших заходів у такий спосіб та у такому обсязі, які б забезпечували запобігання вчиненню порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Невиконання суб'єктами господарювання вимог частини 1 цієї статті не звільняє інших суб'єктів господарювання, яким повинна бути надана інформація чи які повинні були вжити інших заходів, від відповідальності.
Отже, Підприємство подало інформацію в неповному обсязі у встановлений державним уповноваженим у вимозі строк.
Відповідно до частини 7 статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Комітету є органом Комітету.
За приписами статті 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Комітету, голови територіального відділення Комітету, вимоги уповноважених ними працівників Комітету, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Комітету, голови територіального відділення Комітету, вимог уповноважених ними працівників Комітету, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Згідно зі статтею 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Комітету, голови територіального відділення Комітету, уповноважених ними працівників Комітету, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання Комітетом, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання. Інформація, що становить банківську таємницю, надається у порядку та обсязі, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є: неподання інформації Комітету, його територіальному відділенню у встановлені органами Комітету, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Комітету, його територіальному відділенню у встановлені органами Комітету, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання недостовірної інформації Комітету, його територіальному відділенню.
За приписами статті 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, вимога Комітету для суб'єктів господарювання є обов'язковою, ненадання інформації є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, незалежно від суб'єктивного ставлення позивача щодо доцільності такої інформації для розгляду справи Відділенням.
Разом з цим, за змістом статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" саме на Комітет покладено обов'язок щодо здійснення збору та аналізу доказів необхідних для винесення рішення у справі.
При цьому, частиною 4 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що здійснення іншими органами державної влади повноважень Комітету України, передбачених пунктами 1-4, 11 частини 1, пунктами 1, 2, 4 частини 2, пунктами 11-13, 15, 16 частини 3 цієї статті, не допускається.
Системний аналіз вищевказаних норм свідчить про виключність повноважень Комітету, зокрема, в частині визначення обсягу інформації, необхідної для розгляду справи.
Отже, оскаржуваним рішенням тимчасової адміністративної колегії Комітету від 12.08.2021 №104-р/тк встановлено, що позивачем не надано відповіді на вимогу державного уповноваженого Комітету у встановлений ним строк.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання Підприємством на адресу Комітету обґрунтованого клопотання щодо необхідності продовження терміну надання інформації на питання 14, 15, 17, а також не зазначено, що на момент підготовки відповіді позивач не мав запитуваної інформації з певних причин, як і не повідомлено Комітет коли саме позивач отримає відповідну інформацію та надасть її відповідачу.
Також місцевий господарський суд вірно зазначив, що відповіді Підприємства на питання 24, 25 взагалі не стосуються суті зазначених питань, з чим погоджується судова колегія.
Комітетом надіслано запит про надання інформації до Державної податкової служби у Харківській області, в якому Комітет, зокрема просив надати інформацію та копії документів, які вказують/підтверджують підконтрольність (пов'язаність осіб), в тому числі материнських компаній, у розумінні Податкового кодексу наступних підприємств: ТОВ "Автоентерпрайз", ПП "Автоентерпрайз", ТОВ "Екокар", ТОВ "Тесла Моторс", ПП "АЕ Фекторі", ТОВ "Едісон Моторс", ТОВ "Аєпей", ПП "Автоаукціон", ТОВ "АЕ КАРШЕРІНГ".
Листом від 20.05.2021 №7-07/6767 Державна податкова служба у Харківській області надала інформацію щодо наявності відносин контролю між групою суб'єктів господарювання, в тому числі ПП "Автоентерпрайз", ТОВ "Аєпей", ТОВ "АЕ Каршерінг" та ТОВ "Тесла Моторс".
Так, виконання обов'язків керівника ТОВ "Тесла Моторс" на час відрядження директора зазначеного товариства здійснював менеджер з надання інформації - Ніконов Д.А., який за сумісництвом є засновником декількох суб'єктів господарювання, в тому числі ПП "Автоентерпрайз".
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що твердження позивача щодо незрозумілості деяких питань викладених у вимозі Комітету та, що інформація надана у формі посилання на вебсайт є достатньою та такою, що відповідає нормам законодавства є безпідставними, суперечать нормам законодавства про захист економічної конкуренції, та не спростовують висновків викладених у рішенні Комітету.
Щодо заперечень позивача проти розміру накладеного Комітетом штрафу, суд першої інстанції зазначив наступне.
Згідно з абзацом 4 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 цього Закону, тягне за собою накладання штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Відповідно до фінансової звітності позивача, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2020 рік Підприємства становить 31 464 500, 00 грн.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, на позивача накладено штраф у розмірі 314 645,00 грн., тобто розмір штрафу не перевищує одного відсотка доходу (виручки) позивача від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2020 рік, що свідчить про законність його застосування до позивача.
Таким чином, доказами, зібраними у антимонопольній справі доводиться, а запереченнями та поясненнями позивача не спростовується висновок Комітету про те, що дії позивача, які полягали: у неподанні інформації Комітету на вимогу державного уповноваженого Комітету від 27.10.2020 №128-29/07-14584 у встановлений ним строк, становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
За приписами статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Комітету приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Комітету чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством; закриття провадження у справі.
Доказів на підтвердження того, що позивач надав інформацію у встановлені строки та в необхідних обсягах, яка вимагалась державним уповноваженим Комітету у вимозі від 27.10.2020 №128-29/07-14584, матеріали справи не містять, а позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження наведеного суду не надано.
Враховуючи зазначене, Комітет діяв у межах наданих повноважень щодо витребування у позивача відповідної інформації, а позивач в свою чергу зобов'язаний був надати таку інформацію у встановлені строки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі №5023/599/12.
Отже, рішення тимчасової адміністративної колегії Комітету №104-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 12.08.2021 прийнято у межах, визначених законом повноважень.
Відповідно до Статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Комітету є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким також погоджується колегія суддів, що відповідачем дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ, які затверджено розпорядженням Комітету від 19.04.1994 №5, у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги Підприємства до Комітету задоволенню не підлягають.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи, на які посилався апелянт під час розгляду даної справи, не приймаються Північним апеляційним господарським судом до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову у справі №910/17567/21.
Згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/17567/21 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим судове рішення має бути залишеними без змін, а апеляційна скарга Підприємства - без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги Підприємства на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/17567/21, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 267-271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автоентерпрайз" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/17567/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/17567/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним підприємством "Автоентерпрайз".
4. Матеріали справи №910/17567/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 29.11.2022.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді Б.О. Ткаченко
С.О. Алданова