Справа № 299/4391/21
Закарпатський апеляційний суд
01.12.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Киретіва В. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/827/21, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08.11.2021.
Цією постановою з урахуванням постанови Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.06.2022 про виправлення описки:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, працюючий на ТОВ «Виноградів Джентерм»,визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 235200 від 06.09.2021 та постанови судді від 08.11.2021 вбачається, що 06.09.2021 близько 07 год 20 хв у с. Підвиноградів по вул. Ардовецькій, громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 2106 р.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що було встановлено під час огляду його на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду від 08.11.2021 скасувати та закриття провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що він не володіє державною мовою і на місці зупинки транспортного засобу його не було забезпечено перекладачем, а з дій працівників поліції він розумів, що його хочуть перевірити на стан алкогольного сп'яніння, у свою чергу, він тричі продував газоаналізатор і всі три рази він показував різні результати. Після чого його доставили до відділення поліції, для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
-3-
Він з моменту зупинки транспортного засобу, до складання протоколу, весь час повідомляв поліцейським на угорській мові, про те, що не згідний з результатами проведеного відносно нього огляду та наполягав на його проведенні в найближчому закладі охорони здоров'я, однак йому було безпідставно в цьому відмовлено, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 266 КУпАП. У протоколі про адміністративне правопорушення про свою незгоду з протоколом про адміністративне правопорушення не висловив, через те, що не вміє писати на українській мові і потребував перекладача, право на участь якого передбачено ч. 1 ст. 268 КУпАП. Внаслідок протиправних дій поліцейських він був змушений самостійно звернутись до КНП «Виноградівська районна лікарня» для проходження огляду на стан сп'яніння, де йому повідомили про необхідність пред'явлення паспорта, якого він при собі не мав та змушений був повертатись додому за документом і в черговий раз їхати в лікарню, де прочекав на лікаря кілька годин, а в подальшому пройшов огляд, за результатами якого був складений протокол медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння від 06.09.2021, відповідно до якого він був тверезий. Вказує на відсутність в матеріалах справи належного доказу його вини - відеозапису портативного реєстратора, на який посилається суд у своїй постанові, оскільки згідно листа ВП № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області від 20.10.2021, надати відповідний відеозапис не представилось можливим, так як строк зберігання відеозаписів становить 30 діб. Попри зазначене, суд першої інстанції продемонстрував в судовому засіданні відеозапис, на який в подальшому послався як на доказ його вини, знятий на невідомий пристрій, відповідно до якого неможливо ідентифікувати осіб, які беруть участь у події, так як видно самі ноги громадян та чути голоси. Посилається на практику Європейського суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини, Конституцію України, та інше законодавство України. У зв'язку з наведеним вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з грубим порушенням чинного законодавства України та міжнародного права.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Киретіва В. В., які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
-3-
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами.
Незважаючи на заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 235200 від 06.09.2021, зміст якого відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 235200 від 06.09.2021, цього ж дня близько 07 год 20 хв у с. Підвиноградів по вул. Ардовецькій, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, що було встановлено під час огляду його на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП стверджується: роздруківкою тесту з газоаналізатору (алкотестеру) Драгер № 3172 від 06.09.2021, відповідно до якого ОСОБА_1 о 07 год 27 хв 06.09.2021 знаходився в стані алкогольного сп'яніння - 0,34 % проміле; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, яким підтверджено, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер для визначення стану сп'яніння, результат якого складав 0,34 % проміле та іншими матеріалами справи.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими. Наведені докази є допустимими, належними і достатніми для підтвердження висновків суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
-4-
Також, всупереч доводів апеляційної скарги, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 235200 від 06.09.2021 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також зазначено, що ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, в тому числі і про розгляд справи у Виноградівському районному суді, чим скористався ОСОБА_1 , засвідчивши вказані обставини своїм підписом.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейським ГРП Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області Поковба В. М. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 235200 від 06.09.2021 складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 КУпАП, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом.
На думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що він не володіє державною мовою і на місці зупинки транспортного засобу його не було забезпечено перекладачем, оскільки ОСОБА_1 є уродженцем та мешканцем України, володіє транспортним засобом з українськими державними реєстраційними номерами, яким керує, а отже погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Зазначене прослідковується також в договорі про надання правової допомоги, укладеного українською мовою між адвокатом Киретівом В. В. та ОСОБА_1 , а також заявою від 03.10.2022 про відкладення розгляду справи, яку останній написав власноручно українською мовою.
З наявного у матеріалах справи відеозапису (а.с. 5) вбачається, що ОСОБА_1 розумів причину зупинки, які документи у нього вимагали працівники поліції і те, що останні пропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння, разом з тим, відеозаписи містять чіткі дані того, що останній не заявляв та не вимагав від поліцейських про необхідність залучити йому перекладача.
Крім того, допитаний в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснив, що навчався в українській школі, українську мову розуміє, просто не повністю нею володіє.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність доказів, які би свідчили про обмеження за мовними ознаками ОСОБА_1 у його правах.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він з моменту зупинки транспортного засобу до складання протоколу, весь час повідомляв поліцейським на угорській мові, що не згідний з результатами проведеного відносно нього огляду та наполягав на його проведенні в найближчому закладі охорони здоров'я, однак йому було безпідставно в цьому відмовлено, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 266 КУпАП., також є безпідставними, з огляду на таке.
Частиною 3 статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів
-5-
або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
З наведеного вбачається, що особа доставляється до медичного закладу для проходження огляду у випадку незгоди на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи відеозапису, ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, який було проведено за його добровільної згоди у встановленому законом порядку, за результатами якого встановлено факт його перебування в стані алкогольного сп'яніння, який складав 0,34 % проміле, про що інспектором поліції було останньому озвучено та продемонстровано, жодних зауважень чи незгоди ОСОБА_1 не висловлював, а також не заявляв та не вимагав від поліцейських про необхідність направлення його до закладу охорони здоров'я, тому в працівників поліції не виникало обов'язку доставляти його до медичного закладу.Крім того, при огляді вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 тільки один раз продув газоаналізатор, а не тричі, як вказав в апеляційній скарзі. З огляду на викладені обставини, апеляційний суд не вбачає підстав піддавати сумніву справжність показань стану сп'яніння, зафіксованих технічним приладом, результат якого перевищував допустиму норму (0,2 %).
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що він з власної ініціативи пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, де було спростовано факт перебування його у стані алкогольного сп'яніння, не заслуговують на увагу, оскільки Інструкцією № 1452/735 чітко визначено порядок і строки проведення відповідного огляду. Так, п. 9 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. З протоколу медичного освідування слідує, що огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведено з недотриманням відведеного для цього двогодинного проміжку часу з моменту виявлення відповідних підстав, та без присутності поліцейського, отже цей огляд на підставі ч. 5 ст. 266 КУпАП вважається недійсним та не може бути враховано при розгляді справи.
Доводи ОСОБА_1 про те, що відеозапис є неповним, не є підставою для скасування прийнятого судом рішення за умови того, що відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, й обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 235200 від 06.09.2021 так й у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в його належності та допустимості.
-6-
Згідно пояснень в судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_1 не заперечував того факту, що на оглянутому судом відеозаписі зафіксовано саме його, як він проходив огляд на стан сп'яніння.
Що стосується наведених ОСОБА_1 доводів апеляційної скарги з приводу того, що матеріали справи відносно нього складені з грубими порушеннямичинного законодавства України, апеляційний суд вважає їх безпідставними, та такими, що не спростовують факту вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду, ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у порушенні вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, що винуватість ОСОБА_1 у скоєнні цього правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі, досліджених суддею місцевого суду, перевірених апеляційним судом, наведених вище доказів, яким у постанові дана правильна оцінка, що адміністративне стягнення накладено на нього у межах санкції ч. 1 ст. 130КУпАП, з дотриманням приписів ст. 33-35 цього Кодексу, у зв'язку з чим, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, яке має підвищену суспільну небезпеку й належить до грубих порушень Правил дорожнього руху України як таке, що безпосередньо впливає на безпеку дорожнього руху та її учасників, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
При цьому, апеляційний суд ураховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Отже, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння сприятиме досягненню основної мети - виховання правопорушника у дусі додержання законів України.
На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги, які не знайшли свого підтвердження і жодними чином не спростовують та не впливають на висновки суду першої інстанції, спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувану постанову суду першої інстанції як законну та обґрунтовану необхідно залишити без змін, а подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу без задоволення.
При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі
-7-
самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про допит в судовому засіданні свідків, поліцейських, про витребування доказів, стороною захисту та ОСОБА_1 не заявлялось.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08.11.2021 щодо нього, - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя