Справа № 733/497/22 Головуючий у 1 інстанції Овчарик В.М.
Провадження № 33/4823/503/22
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП
02 грудня 2022 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді Демченка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Чернігові апеляційну скаргу захисника Аніщенка О.Г. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2022 року,
Вказаною постановою суду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Донецьк, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з нього на користь держави судовий збір в розмірі 496 грн 20 коп.
Судом ОСОБА_1 було визнано винуватим в тому, що він 28 липня 2022 року, об 11 год 15 хв, на вул. Лісовій у м. Ічні Чернігівської області, керував автомобілем марки “Hyundai”, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння і від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.
В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає постанову суду необґрунтованою та невмотивованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку сторони захисту, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є передчасними і не ґрунтуються на належних і допустимих доказах. Вказує, що ОСОБА_1 не мав жодних ознак алкогольного сп'яніння на місці зупинки і не керував у стані алкогольного сп'яніння та вказує на відсутність підстав його зупинки з вимогою пройти освідування, а також на відсутність свідків на місці події, чим було порушено поліцейськими Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за № 1452/735 від 09.11.2015 року.
В засідання апеляційного суду захисник Анішенко О.І. та ОСОБА_1 не з'явились, судом були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, їхня неявка не являється перешкодою для розгляду справи по суті.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою, апеляційний суд розглянув справу у відсутності особи, притягнутої до адміністративної відповідальності. Вказане положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи. яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, ці вимоги закону судом було дотримано.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, при обставинах, зазначених у постанові, відповідає фактичним даним справи, ґрунтується на досліджених судом першої інстанції доказах, які також були предметом перевірки апеляційного суду.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, визначені Розділом Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженій наказом МВС України від 07.11.2015 р. № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853.
Відповідно до Розділу X Інструкції водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та огляду на стан сп'яніння, направлення на який здійснюється відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Згідно п.п. 6-8 Порядку водій, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія в закладі охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Зазначені правила працівниками поліції в даному випадку були дотримані в повному обсязі.
Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 260264 від 28.07.2022 року, ОСОБА_1 від підпису в протоколі відмовився та в поясненнях по суті порушення додав, що “відмовляється проходити освідування” (а.с. 2).
Так, із відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, як поліцейські зупиняли автомобіль“Hyundai”, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , а саме, показав вимогу водієві вказаного транспортного засобу за допомогою жезла про його зупинку, однак водій вимогу поліцейського проігнорував та продовжив рух, тому послідували за ним, де біля одного із будинків останній зупинився, у нього попросили для пред'явлення документи на автомобіль і посвідчення водія, та одночасно запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу “Алкофор” або у медичному закладі, на що ОСОБА_1 категорично відмовився.
Твердження апелянта про невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи не заслуговують на увагу та спростовуються відеозаписом з бодікамери поліцейського, доданого до матеріалів справи, і дану відеофіксацію вважати неналежним доказом по справі чи ставити під сумнів фактичні обставини, на що посилається апелянт, у апеляційного суду об'єктивні дані відсутні.
Посилання, викладене в апеляційній скарзі на те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, є непереконливим, беручи до уваги, що вказаний відеозапис було додано до протоколу про адміністративне правопорушення, а отже, є лише одним із доказів, на підтвердження даних, викладених у протоколі, складеному повноважною на те особою.
Вказівка сторони захисту на те, що ОСОБА_1 не мав жодних ознак алкогольного сп'яніння на місці зупинки та не керував у стані алкогольного сп'яніння не заслуговують на увагу та в повному обсязі спростовуються протоколом про адміністративне правопорушення, де чітко зазначено про ознаку алкогольного сп'яніння, зокрема, запах алкоголю з ротової порожнини.
Твердження апелянта щодо відсутності підстав його зупинки з вимогою пройти освідування слід визнати безпідставними, адже з відеозапису вбачається зупинення автомобіля під керуванням ОСОБА_1 за допомогою жезлу, проте він таку вимогу поліцейського не виконав.
Вказівка апелянта на відсутність свідків на місці події та на порушення поліцейськими Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння… також безпідставна, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків, матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення, що і було виконано працівниками поліції.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, які є безпідставними і не спростовують правильності висновків суду про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та, на думку суду, є намаганням правопорушника уникнути адміністративної відповідальності за скоєне.
Апеляційний суд наголошує, що судочинство в Україні проводиться на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання кожною стороною своїх прав та інтересів. Усі доводи, викладені в апеляційній скарзі, нічим не підтверджені, є голослівними і тому апеляційним судом відхиляються.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов безсумнівного висновку, що місцевий суд розглянув справу із дотриманням вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, з'ясував усі фактичні обставини вчиненого правопорушення, обґрунтував свої висновки наявними по справі доказами, які були перевірені на їх належність і допустимість та оцінив їх із дотриманням вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП, дійшовши правильного та обґрунтованого висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення накладено судом з додержанням вимог статті 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини та в межах санкції частини статті за дане правопорушення.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника Аніщенка О.Г. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова є остаточною й подальшому оскарженню не підлягає.
СуддяО. В. Демченко