м. Вінниця
02 грудня 2022 р. Справа № 120/2251/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Шик і Блиск” до Вінницької митниці.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що з метою здійснення своєї господарської діяльності, що полягає в оптовій торгівлі товарами широкого асортименту, між товариством з обмеженою відповідальністю «Шик і Блиск» та іноземною компанією YIWU AOHANG IMPORT & EXPORT CO., LTD, що є юридичною особою за законодавством Китайської Народної Республіки, 14 грудня 2017 року укладено договір купівлі-продажу № 03/ZED.
Відповідно до умов цього Договору товариство регулярно отримує поставки товару з Китаю. Зокрема, в жовтні 2021 року та в січні 2022 року позивачем згідно з інвойсом № 044/21 від 09 серпня 2021 та специфікації № 044/21S від 09 серпня 2022 (поставка за жовтень) та згідно з інвойсом № 046/21 від 11 жовтня 2021 року та специфікації № 046/21 від 11 жовтня 2021 року (поставка за січень) були здійснені поставки попередньо оплаченого товару.
З метою розмитнення такого товару до митного органу подані усі необхідні для цього документи.
Проте відповідач за результатами розгляду поданих документів прийняв рішення № UА401000/2021/000050/2 від 01 жовтня 2021 року та № UА401000/2022/000003/2 від 21 січня 2022 року про коригування митної вартості товарів, застосувавши при цьому резервний метод визначення митної вартості.
На переконання позивача, такі рішення митного органу є протиправними, оскільки до митного органу було надано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару за ціною договору, а тому позивач просить такі рішення скасувати.
Ухвалою від 22 лютого 2022 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
07 квітня 2022 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. У відзиві зазначено, що згідно з положеннями статті 54 Митного кодексу України митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. В той же час за статтею 52 цього Кодексу декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідач вважає, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості згідно з поданими електронними митними деклараціями UА 401020/2021/049956 від 29 вересня 2021 року та UА 401020/2022/002349 від 20 січня 2022 року не підтвердженні документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності, що слугувало підставою для застосування другорядних методів для визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів та прийняття з цього приводу оскаржуваних рішень. За таких обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність.
13 червня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача вказує на відсутність тих невідповідностей, на які посилається відповідач, а тому, на його думку, підстав для прийняття оскаржуваних рішень не було.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
14 грудня 2017 року товариством з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 03/ZED з іноземною компанією YIWU AOHANG IMPORT & EXPORT CO., LTD (продавець), що є юридичною особою за законодавством Китайської Народної Республіки.
Відповідно до пункту 1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність від продавця товар відповідно до інвойсів, які є невід'ємними додатками до цього договору.
Як зазначено у пункті 5.1 договору, оплата товару здійснюється в доларах США шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця 100% попередньої оплати від суми, зазначеної в Інвойсі на відповідну партію Товару протягом 5 банківських днів з дати підписання специфікації.
Позивачем здійснювалось декларування двох партій товару, поставки яких відбувались в жовтні 2021 року та в січні 2022 року.
Так, позивачем разом з електронною митною декларацією UА 401020/2021/049956 від 29 вересня 2021 року подано митному органу наступні документи: копію договору купівлі-продажу № 03/ZED від 14 грудня 2017 року, копію специфікації № 044/21/S від 09 серпня 2021 року, копію комерційного інвойсу від 09 серпня 2021 року № 044/21, копію платіжного доручення № 99 від 01 вересня 2021 року, копію листа про зарахування коштів в рахунок авансового платежу.
За результатами розгляду поданих документів митним органом 01 жовтня 2021 року винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2021/000050/2, згідно з яким скориговано вартість окремих категорій товарів за електронною митною декларацією UА 401020/2021/049956 від 29 вересня 2021 року.
Підставами для коригування митної вартості ввезеного товару було те, що в наданому до митного оформлення платіжному дорученні в іноземній валюті від 01 вересня 2021 року № 99 містяться такі неточності: не співпадає сума оплати, не вказано назву банку отримувача, номер рахунку отримувача відрізняється від рахунку, зазначеного в зовнішньоекономічному договорі, в призначенні платежу не вказано номер рахунку, за яким здійснюється оплата, що не дає підстав однозначно стверджувати, що даний платіж стосується даної зовнішньоекономічної операції. Також в рахунку-фактурі (інвойсі) від 09 серпня 2021 року № 044/21 зазначено, що передплата за товар має бути здійснена до завантаження контейнера, проте оплата згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті була здійснена 01 вересня 2021 року, а контейнер згідно з товаросупровідними документами був завантажений значно раніше, так як 18 серпня 2021 року він вже був завантажений на борт судна. На вимогу митного органу декларантом не було надано експортну митну декларацію країни відправлення, що свідчить про невиконання частини 3 статті 53 Митного кодексу України. За таких обставин митним органом при визначені митної вартості товару вирішено застосувати другорядні методи. Водночас у рішенні зазначено, що митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (статті 59 та 60 Митного кодексу України), по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (статті 62 та 63 Митного кодексу України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості по товару № 10 є електронна митна декларація від 27 вересня 2021 року UA807180/2021/007699, по товару № 14 - електронна митна декларація від 24 вересня 2021 року UA500020/2021/213252, по товару № 18 - електронна митна декларація від 21 вересня 2021 року UA500020/2021/212584, по товару № 24 - електронна митна декларація від 04 серпня 2021 року UA500490/2021/201608.
Згодом позивачем разом з електронною митною декларацією UА401020/2022/002349 від 20 січня 2022 року подано митному органу наступні документи: копію договору купівлі-продажу № 03/ZED від 14 грудня 2017 року, коносамент, копію специфікації № 046/21/S від 11 жовтня 2021 року, копію інвойсу № 046/21 від 11 жовтня 2021 року, копію платіжного доручення № 120 від 28 грудня 2021 року, копію листа № 2634 від 25 листопада 2021 року про зарахування коштів в рахунок авансу.
За результатами розгляду поданих документів митним органом 21 січня 2022 року винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2022/000003/2, згідно з яким скориговано вартість окремих категорій товарів за електронною митною декларацією UА UА401020/2022/002349 від 20 січня 2022 року.
Зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів від 21 січня 2022 року № UА401000/2022/000003/2 слідує, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості товару не підтверджені документально, а саме в наданому до митного оформлення платіжному дорученні в іноземній валюті від 28 грудня 2021 року № 120 сума оплати (100000 доларів США) не співпадає з вартістю товарів по інвойсу (112280,7 доларів США), а також в призначенні платежу вказано PREPAYMENT FOR GOODS HOUSEHOLD USE SALES CONTRACT 03/ZED OF 14 грудня 2017 року та не зазначено номера рахунку, за яким здійснюється оплата, що не дає підстав однозначно стверджувати, що даний платіж стосується даної зовнішньоекономічної операції. В наданих інвойсі та специфікації в примітках “умови оплати” вказано переказ 100% суми на банківський рахунок до завантаження контейнеру, хоча згідно з коносаментом № MEDUNL811936 від 11 листопада 2021 року дата завантаження контейнеру визначена 11 листопада 2021 року, а оплата здійснена 28 грудня 2021 року. На вимогу митного органу декларантом не було надано експортну митну декларацію країни відправлення, що свідчить про невиконання частини 3 статті 53 Митного кодексу України. За таких обставин митним органом при визначені митної вартості товару застосовано другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України. Водночас у рішенні зазначено, що митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (статті 59 та 60 Митного кодексу України), по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари , що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (статті 62 та 63 Митного кодексу України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. А тому митна вартість буде визначена за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Джерелом числового значення митної вартості по товару № 6 є електронна митна декларація від 25 листопада 2021 року UA401020/2021/061543, по товару № 7 - електронна митна декларація від 16 грудня 2021 року UA100320/2021/299251, по товару № 10 - електронна митна декларація від 25 листопада 2021 року UA100340/2021/016737.
Надаючи правову оцінку рішенням митного органу, що оскаржуються, суд зважає на таке.
Статтею 1 Митного кодексу України (надалі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 МК України).
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частин 1, 2, 4, пункту 1 частини 6 статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 МК України.
Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 МК України).
Згідно із статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Частинами 4 та 5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини 1, 2 статті 52 МК України).
Частинами 1 та 2 статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин 1, 2 статті 53 МК України слідує, що МК України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Водночас у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 МК України).
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, якими декларант може підтвердити митну вартість товарів. Разом із тим застосування частини 3 статті 53 МК України (щодо витребовування митним органом додаткових документів) можливе лише за певних умов, що обумовлені цією частиною, а саме: у разі якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; при цьому, вимога щодо надання додаткового (их) документу (ів) повинна стосуватися виключно лише того (тих) документу (ів), відсутність якого (яких) не дає можливості пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
На необхідності витребовування лише тих документів, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, що визначені частиною 3 статті 53 МК України, неодноразово вказував і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїх рішеннях.
Таким чином, вимога щодо надання додаткових документів можлива лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому сумніви митного органу вважаються обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, як свідчить вимога відповідача, митним органом в обох випадках витребовувалась експортна митна декларація країни відправлення.
Однак такий документ хоч і передбачений у переліку, що визначений частиною 3 статті 53 МК України, проте, на переконання суду, підстав для витребовування такого не було, адже підстави для такого витребовування чітко регламентовані та полягають у наступному: якщо подані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Однак митним органом не обгрунтовано необхідності надання саме такого документу, що не узгоджується із приписами частини 3 статті 53 МК України.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що вимога митного органу надати додаткові документи є безпідставною, адже наданих позивачем документів було достатньо для підтвердження числового значення складових митної вартості товару, що імпортувався, а ті неточності, на які звернув увагу митний орган у рішеннях, що оскаржуються, не свідчать про наявність підстав для витребовування інших документів.
Окрім наведеного вище на протиправність рішень про коригування митної вартості ввезеного товару вказує також і наступне.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.
При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).
Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічні висновки містяться і у постановах Верховного Суду від 27 липня 2018 року у справі №809/1174/17, від 05 лютого 2019 року у справі №816/1199/15-а та ряду інших.
Однак аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, у рішеннях про коригування митної вартості ввезеного товару відповідачем не наведено.
Водночас, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, відповідач послався лише на деякі розбіжності (неточності), які не стосуються числового значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Так, судом установлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації UА401020/2021/049956 від 29 вересня 2021 року митної вартості товарів подано митному органу такі документи: електронну митну декларацію, коносамент, копію договору купівлі-продажу № 03/ZED від 14 грудня 2017 року, копію специфікації № 044/21/S від 09 серпня 2021 року, копію комерційного інвойсу від 09 серпня 2021 року № 044/21, копію платіжного доручення № 99 від 01 вересня 2021 року, копію листа про зарахування коштів в рахунок авансового платежу.
Проте з рішення про коригування митної вартості № UA401000/2021/000050/2 від 01 жовтня 2021 року слідує, що митним органом при перевірці правильності визначення митної вартості товару виявлено розбіжність, яка полягала в тому, що в платіжному дорученні № 99 від 01 вересня 2021 року не співпадає сума оплати, не зазначено номер банку отримувача, номер рахунку отримувача відрізняється від рахунку, зазначеного в зовнішньоекономічному договорі, а також в призначенні платежу не вказано номер рахунку, що не дає підстав однозначно стверджувати, що даний платіж стосується даної зовнішньоекономічної операції.
Однак, на переконання суду, такі висновки відповідача є безпідставними. При дослідженні судом копії платіжного доручення № 99 від 01 вересня 2021 року встановлено, що сума оплати становить 100000 доларів США, що є передоплатою за договором від 14 грудня 2017 року № 03/ZED, оскільки в графі призначення платежу вказано на те, що такий платіж є передплатою за товари. Окрім того, із наданого позивачем платіжного доручення та договору слідує також і те, що номер рахунку отримувача в таких документах є ідентичним, а саме: 15602142010060008491. При цьому копія договору як і інші документи були надані митному органу, а тому в цьому випадку підстав для сумнівів про те, що цей платіж не стосується даного зовнішньоекономічного контракту у відповідача бути не могло.
Також для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації UА 401020/2022/002349 від 20 січня 2022 року митної вартості товарів були подані наступні документи: електронну митну декларацію, коносамент, копію договору купівлі-продажу № 03/ZED від 14 грудня 2017 року, копію специфікації № 046/21/S від 11 жовтня 2021 року, копію інвойсу № 046/21 від 11 жовтня 2021 року, копію платіжного доручення № 120 від 28 грудня 2021 року, копію листа № 2634 від 25 листопада 2021 року про зарахування коштів в рахунок авансу.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UА401000/2021/000003/2 від 21 січня 2022 року йдеться про розбіжності в сумах, що зазначені в інвойсі та в платіжному дорученні, а також про те, що в призначенні платежу вказано «PREPAYMENT FOR GOODS HOUSEHOLD USE SALES CONTRACT 03/ZED OF 14 грудня 2017 року» та не вказано номера рахунку, за яким здійснюється оплата.
Водночас суд встановив, що з цього приводу позивачем надсилався до митного органу лист вих. № 2634 від 25 листопада 2021 року, згідно із яким частина коштів в сумі 64307,26 доларів США з загальної суми 100000 доларів США за платіжним дорученням № 111 від 23 листопада 2021 року, які були внесені на рахунок продавця YIWU AOHANG IMPORT & EXPORT CO., LTD відповідно до договору купівлі-продажу №03/ZED від 14 грудня 2017 року, залишаються на рахунку продавця в рахунок авансу майбутніх поставок товару.
При цьому загальна вартість товару за інвойсом № 046/21 від 11 жовтня 2021 року становить 112280,70 доларів США. Тобто, загальна вартість оплати за двома платіжними дорученнями від 23 листопада 2021 року на суму (64307,26 доларів США) та від 28 грудня 2021 року № 120 (100000 доларів США) перевищує вартість товарів за інвойсом; при цьому залишок сплачених коштів залишився на рахунку постачальника в рахунок наступних поставок.
За таких обставин суд доходить висновку, що подані до митного оформлення документи містять необхідні та достатні числові значення вартості товарів, за якими проводилося їх митне оформлення.
Більше того, слід врахувати й те, що згідно з оскаржуваними рішеннями відповідач скоригував митну вартість не усіх ввезених товарів, а лише окремі категорії товарів. При цьому оплата згідно з платіжним дорученням № 99 від 01 вересня 2021 року та платіжним дорученням № 120 віл 28 грудня 2021 року стосувалась загального обсягу двох окремих поставок. Тобто, митний орган щодо інших товарів, задекларованих за цими ж електронними митними деклараціями не ставить під сумнів як правильність визначення їх митної вартості, так і співвідношення оплачених коштів сумі, зазначеній в інвойсах.
Наведене лише додатково підтверджує необґрунтованість тверджень відповідача щодо наявності розбіжностей чи неточностей в поданих до митного оформлення документах.
Крім того, на підтвердження вартості імпортованих товарів товариство з обмеженою відповідальністю “Шик і Блиск” разом із позовом надало суду експертні висновки Вінницької торгово-промислової палати № 0016 від 09 лютого 2022 року та № 0017 від 14 лютого 2022 року. У висновках Вінницька торгово-промислова палата підтверджує те, що ціни на товар, поставлений товариству з обмеженою відповідальністю “Шик і Блиск” згідно з договором купівлі-продажу № 03/ZED від 14 грудня 2017 року, специфікаціями № 044/21/S від 09 серпня 2021 року та від 11 жовтня 2021 року, та комерційними інвойсами № 044/21 від 09 серпня 2021 року та № 046/21 від 11 жовтня 2021 року відповідають цінам компанії продавця.
Такі докази додатково свідчать про необґрунтованість аргументів митного органу щодо непідтвердження декларантом відомостей для цілей визначення митної вартості задекларованих товарів.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що надані декларантом документи підтверджували заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу не було підстав для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом.
За таких обставин оскаржувані рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UА401000/2021/000050/2 від 01 жовтня 2021 року та № UА401000/2021/000003/2 від 21 січня 2022 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень, а також докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд врахував приписи частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 2481 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 796 від 09 лютого 2022 року.
Крім того, позивачем понесено витрати в загальному розмірі 4800 гривень на підготовку Вінницькою торгово-промисловою палатою експертних висновків № 0016 від 09 лютого 2022 року та № 0017 від 14 лютого 2022 року, про що свідчать рахунки № 02-0016_ЗЦ від 09 лютого 2022 року та № 02-0017_ЗЦ від 14 лютого 2022 року, а також платіжні доручення № 809 від 11 лютого 2022 року та № 813 від 15 лютого 2022 року.
Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці слід стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 2481 гривні, а також витрати, пов'язані з підготовкою експертних висновків, в розмірі 4800 гривень.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2021/000050/2 від 01 жовтня 2021 року.
Визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2022/000003/2 від 21 січня 2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят однієї) гривні, а також витрати, пов'язані з підготовкою експертних висновків, в розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Шик і Блиск" (місцезнаходження: 21012, м. Вінниця, пров. Костя Широцького, буд. 14-Е; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34455065)
Відповідач: Вінницька митниця (місцезнаходження: 21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, буд. 17; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43997544)
Повний текст рішення суду складено 02.12.2022
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович