02 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/726/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (далі - АТ «Львівгаз», скаржник)
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022
у справі №914/726/22
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»
до Фізичної особи - підприємця Яворського Тараса Михайловича
про стягнення 4 462, 10 грн заборгованості,
АТ «Львівгаз» 14.11.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі №914/726/22 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Крім того, скаржник просить поновити пропущений строк для подання касаційної скарги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №914/726/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т. М. - головуючий, Бенедисюка І. М., Колос І. Б.
Приписами пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною сьомою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у зазначеній справі подано у 2022 році.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01.01.2022 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 481 гривні.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України вбачається, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у даній справі є стягнення 3 940, 11 грн основного боргу, 55, 56 грн 3% річних, 275, 39 грн пені, 191, 04 грн інфляційних втрат за договором розподілу природного газу № 09427BIMQRFP016, а отже ціна позову у цій справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 2 481, 00 = 248 100, 00 грн).
Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.04.2022 у справі №914/726/22 (за даними Єдиного державного реєстру судових рішень), справа визнана малозначною.
Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що за такого правового регулювання можливість відкриття касаційного провадження у справах з оскарження судових рішень у малозначних справах, залежить виключно від значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та обставин конкретної справи.
Обґрунтовуючи підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену підпунктом «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; правильне вирішення даної справи становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для скаржника, оскільки стосується споживачів послуг розподілу природного газу, а тому має виняткове значення для скаржника, як оператора газорозподільної системи, та стосується порядку припинення надання послуг з розподілу природного газу за договором про розподіл природного газу.
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваної постанови у цій справі не є очевидно неприйнятними щодо наявності випадку передбаченого підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 278 ГПК України.
Що ж до фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то скаржник її вбачає в оскарженній постанови апеляційного суду зі справи через відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах абзацу першого пункту 9 Глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем за умов пломбування чи механічного від'єднання газопроводу споживача при чинному договорі розподілу природного газу так і не застосуванні висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №922/1703/20.
Скаржник посилається на судову практику, зокрема, постанову Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №922/1703/20 та зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав своєї правової оцінки доводам у згаданій постанові та мотивів їх відхилення.
Відтак доводи скаржника в аспекті фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики, передбаченого, як виняток, за підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України у контексті оскаржуваної постанови апеляційного суду у цій справі, також не є очевидно неприйнятними.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України.
При цьому, скаржник не зазначає підстави (підставу) касаційного оскарження судових рішень, визначену (визначені) у конкретному пункті/пунктах частини другої статті 287 ГПК України.
З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу.
Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).
Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та визначити відповідну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену конкретним пунктом/пунктами частини другої статті 287 цього Кодексу, з наведенням обґрунтування.
Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
На час подання позову статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481, 00 грн.
Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги оскаржувані судові рішення та вимоги касаційної скарги, скаржник при поданні касаційної скарги у даному випадку мав сплати судовий збір у сумі 4 962, 00 грн за вимогу майнового характеру - стягнення 4 462, 10 грн заборгованості, яка є менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб [2 481, 00 грн х 200%].
Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 4 962, 00 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами:
- ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- код банку отримувача (МФО) 899998 ;
- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007 ;
- код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З огляду на викладене, касаційна скарга АТ «Львівгаз» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом:
- надання касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судового рішення, визначену (визначені) у конкретному абзаці/пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи/або порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення у даній справі.
- надання документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 4 962, 00 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом.
Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги скаржнику.
Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а відтак, заявлене клопотання щодо поновлення строку для подання касаційної скарги у цій справі розглядатиметься після усунення недоліку касаційної скарги.
Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі №914/726/22 - залишити без руху.
2. Надати Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п'ятої статті 292 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова