29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"28" листопада 2022 р.Справа № 924/492/22
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Субботіної Л.О. за участю секретаря судового засідання Мізика М.А., розглянувши матеріали заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом ОСОБА_1 с.Чернелівка Красилівського району Хмельницької області
до 1. ОСОБА_2 с.Волиця-1 Красилівського району Хмельницької області
2. ОСОБА_3 м. Красилів Хмельницької області
про скасування реєстраційної дії
Представники сторін: не з'явилися
В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
На адресу Господарського суду Хмельницької області 20.07.2022 надійшла позовна заява ОСОБА_1 с. Чернелівка Красилівського району Хмельницької області до 1. ОСОБА_2 с. Волиця-1 Красилівського району Хмельницької області, 2. ОСОБА_3 м. Красилів Хмельницької області про скасування реєстраційної дії. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував про незаконність заміни учасника ТОВ "Гарт" ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , оскільки частка ОСОБА_2 не була оплачена. Враховуючи, що зміна учасників товариства без здійснення оплати статутного капіталу суперечить вимогам ч. 3 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", позивач звернувся до суду із позовом про скасування реєстраційної дії, вчиненої державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Гриньчук Тетяною Василівною 16 квітня 2021 року за № 1006601070012000177 - "Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи".
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.07.2022 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Субботіній Л.О.
Ухвалою суду від 22.08.2022 (після усунення недоліків позовної заяви) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №924/492/22 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10:30 год. 20 вересня 2022 року.
Відповідно до ухвали від 20.09.2022 суд відклав підготовче засідання на 15:00 год. 10 жовтня 2022 року, задовольнив частково клопотання позивача про витребування письмових доказів та витребував у ТОВ "Гарт" платіжний або інший документ, який підтверджує факт оплати частки у статутному капіталі товариства, що належала ОСОБА_4 та в подальшому була успадкована в тому числі ОСОБА_2 .
У зв'язку із відсутністю енергопостачання в приміщенні Господарського суду Хмельницької області в час, на який було призначено підготовче засідання у даній справі, засідання суду 10.10.2022 не відбулось. Ухвалою суду від 11.10.2022 підготовче засідання у справі №924/492/22 призначено на 11:10 год. 20 жовтня 2022 року.
У зв'язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Хмельницькому 20 жовтня 2022 року в час, на який було призначено підготовче засідання у справі, засідання суду не відбулось. Ухвалою суду від 20.10.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/492/22 на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 11:30 год. 31 жовтня 2022 року.
В підготовчому засіданні 31.10.2022 суд задовольнив клопотання представника відповідачів про прийняття та приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, про що постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.
Також ухвалою суду від 31.10.2022 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та відкладено підготовче засідання на 10:00 год. 10 листопада 2022 року.
Представник позивача 08.11.2022 надіслала до суду заяву про залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.11.2022 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 с. Чернелівка Красилівського району Хмельницької області до 1. ОСОБА_2 с. Волиця-1 Красилівського району Хмельницької області, 2. ОСОБА_3 м. Красилів Хмельницької області про скасування реєстраційної дії на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
В підготовчому засіданні 10.11.2022 представник відповідачів до прийняття ухвали про залишення позову без розгляду зробив усну заяву про те, що докази на підтвердження судових витрат у даній справі, які понесені відповідачами, будуть надані протягом п'яти днів після постановлення ухвали, що підтверджується протоколом судового засідання від 10.11.2022.
До суду 18 листопада 2022 року надійшла заява відповідачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із додатками, яка надіслана 15.11.2022, згідно з якою останні просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
В обґрунтування заяви відповідачі вказують, що 09.09.2022 між відповідачами та АО "Юрколегія" було укладено договори про надання правової допомоги № 1 та № 2, згідно з п.1.1 яких адвокат взяв на себе зобов'язання надати клієнтам правову допомогу. Відповідно до ордерів на надання правової допомоги серії ВХ №1033422 від 19.09.2022 та серії ВХ №1033424 від 19.09.2022, представництво інтересів відповідачів здійснював адвокат Вагін Д.С. У додаткових угодах до договорів сторони визначили, що вартість послуг адвокатського об'єднання за надання правової допомоги є фіксованою. Згідно з квитанціями АТ КБ "Приватбанк" від 17.10.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплатили на користь АО "Юрколегія" по 9 000,00 грн кожен за надання правової допомоги. Відповідно до актів про надання правової допомоги від 10.11.2022, правнича допомога надана адвокатом клієнтам у повному обсязі у відповідності до умов договорів, будь-яких зауважень щодо наданих послуг в клієнтів немає. Заявники звертають увагу на необґрунтованість дій позивача при зверненні до суду із позовом у даній справі. Вказують, що єдиною підставою заявлення позову були доводи позивача про те, що частка, яку відчужила ОСОБА_2 ОСОБА_3 не була сформована. Однак ТОВ "Гарт" було засновано та зареєстровано 14.11.2022 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 29.03.2007 ТОВ "Гарт" видало ОСОБА_4 свідоцтво № 1/1, тобто станом на 29.03.2007 статутний фонд ТОВ "Гарт" був повністю сформований, внески його засновниками (учасниками) були здійснені. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Його дружина ОСОБА_2 та двоє синів ОСОБА_1 та ОСОБА_6 після його смерті успадкували кожен по 1/3 частки ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ "Гарт", що становила 50%, і кожному із спадкоємців було видано свідоцтво про право на спадщину на вказану частку ОСОБА_4 у статутному фонді ТОВ "Гарт". Тому ОСОБА_2 не повинна була формувати вищевказану частку в статутному капіталі ТОВ "Гарт", оскільки вона вже була сформована ОСОБА_4 за життя. Вищевказані обставини були відомі позивачу, оскільки він набув право власності на свою частку у статутному капіталі ТОВ "Гарт" з тих самих підстав, що і ОСОБА_2 , тобто після смерті ОСОБА_4 . Зазначають, що під час підготовчого засідання представник позивача неодноразово заявляла клопотання про витребування доказів, які не мали відношення до предмету поданого позивачем позову, і судом було відмовлено у задоволенні необґрунтованих клопотань. Відповідно позивачем та його представником вживались заходи в межах даного провадження, які були безпідставно спрямовані на отримання документів, що не стосувались предмету спору та підстав заявленого позову. А в подальшому представником позивача було подано жодним чином не обґрунтоване клопотання про залишення позову без розгляду. З огляду на викладене, відповідачі вважають, що мають право на компенсацію витрат, пов'язаних із розглядом справи №924/492/22.
Ухвалою суду від 21.11.2022 заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/492/22 призначено до розгляду в судовому засіданні на 14:10 год. 28 листопада 2022 року.
Представник позивача для участі в судовому засіданні 28.11.2022 не з'явилася, до суду 22.11.2022 надіслала письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви відповідачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Зазначає, що відповідно до положень ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто стягнення з однієї сторони компенсації понесених іншою стороною витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу, у разі залишення без розгляду позову можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій такої сторони. Вказує, що бажання залишити позов без розгляду є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджатися своїми правами щодо своїх позовних вимог (предмета спору) на власний розсуд. Подання ОСОБА_1 заяви про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 924/492/22 є реалізацією суб'єктивного процесуального права фізичної особи ОСОБА_1 у даній справі, однак не є свідченням необґрунтованості поданої фізичною особою позовної заяви та не дає підстави для висновку, що внаслідок саме неправильних дій позивача було ініційовано провадження у даній справі. Таким чином, позивач жодним чином не зловживав власними процесуальними правами. Доказів на спростування вказаного відповідачами не подано. З огляду на вказане, заява відповідачів про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.
Відповідачі для участі в судовому засіданні 28.11.2022 не з'явились, повноважного представника не направили.
При вирішенні заяви відповідачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі 924/492/22 суд враховує наступне.
Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 12 ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
За змістом п. 1 ч.2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Разом з тим, у ст. 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.
Так, відповідно до положень ч. ч. 5, 6 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
За змістом ГПК України (ст. 129 (розподіл судових витрат) та ст. 130 (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) при вирішенні питання про розподіл судових витрат у разі залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч.5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною по відношенню до загальних правил розподілу судових витрат, встановлених ст.129 ГПК України. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №904/9024/16, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, додаткових ухвалах від 12.07.2021 у справі №903/317/20, від 02.09.2021 у справі № 922/2568/20.
За змістом ч. 5 ст. 130 ГПК України однією із умов для компенсації особі (одній стороні) здійснених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи, мають бути необґрунтовані дії іншої сторони, що і зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов'язані з цим розглядом.
Тобто стягнення з однієї сторони компенсації понесених іншою стороною витрат, зокрема і витрат на правничу допомогу у разі залишення без розгляду позову, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій такої сторони.
При цьому вказана норма передбачає необхідність надання оцінки судом діям позивача на предмет їх обґрунтованості/необґрунтованості, а не обґрунтованості/необґрунтованості поданого позивачем позову.
В той же час Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тому такі дії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.
В силу положень ст. 74 ГПК України обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
А тому, стороні/особі, що заявляє про компенсацію здійснених нею витрат, внаслідок необґрунтованих дій іншої сторони (у разі залишення позову без розгляду) необхідно довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії іншої сторони були ним вчинені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно, пред'явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується, тощо. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 10.02.2022 у справі № 904/1216/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20.
Враховуючи вищевикладене, оскільки ухвалою суду від 10.11.2022 у справі № 924/492/22 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування реєстраційної дії було залишено без розгляду, то ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які заявили про стягнення на їх користь судових витрат на правничу допомогу, необхідно довести які саме необґрунтовані дії були вчинені ОСОБА_1 в ході розгляду даної справи та в чому вони полягали.
У поданій заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідачі вказують, що єдиною підставою заявлення позову у даній справі були доводи позивача про те, що частка, яку відчужила ОСОБА_2 ОСОБА_3 не була сформована. Однак позивачу, який набув право власності на свою частку у статутному капіталі ТОВ "Гарт" з тих самих підстав, що і ОСОБА_2 , було відомо, що станом на 29.03.2007 статутний фонд ТОВ "Гарт" був повністю сформований, внески його засновниками (учасниками) були здійснені. ОСОБА_2 успадкувала 1/3 частки ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ "Гарт", тому не повинна була формувати вищевказану частку, оскільки вона вже була сформована ОСОБА_4 . Також відповідачі зазначають, що під час підготовчого засідання представник позивача неодноразово заявляла клопотання про витребування доказів, які не мали відношення до предмету поданого позивачем позову, і судом було відмовлено у задоволенні необґрунтованих клопотань. Відповідно позивачем та його представником вживались заходи в межах даного провадження, які були безпідставно спрямовані на отримання документів, що не стосувались предмету спору та підстав заявленого позову. А в подальшому представником позивача було подано жодним чином не обґрунтоване клопотання про залишення позову без розгляду. З огляду на викладене, на думку відповідачів, зазначені обставини вказують на необґрунтованість дій позивача.
Дослідивши вказані обставини, суд зазначає, що позивач звернувся до суду 20.07.2022 із позовом до відповідачів про скасування реєстраційної дії, вчиненої державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради Гриньчук Тетяною Василівною 16 квітня 2021 року за №1006601070012000177 - "Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи". В обґрунтування позовних вимог позивач вказував про незаконність заміни учасника ТОВ "Гарт" ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , оскільки частка ОСОБА_2 не була оплачена, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Разом із тим, в ході розгляду справи позивач у письмових поясненнях від 10.10.2022 доповнила підстави позову, зазначивши, що правовими підставами для задоволення позовної заяви є: відчуження частки у статутному капіталі, яка є неоплаченою; здійснення реєстраційної дії на підставі акта приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "Гарт" від 15.04.2021, який не створює юридичних наслідків в силу складання на виконання неукладеного договору. Вказані доповнення прийнято судом до розгляду згідно з ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 31.10.2022.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Право особи на подання позову до суду передбачено ст. 4 ГПК України й повністю узгоджується зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Звернення до суду з обраним способом захисту, який відтворює предмет позову, зміна предмета або підстав позову та визначення відповідача повністю покладається на позивача та є його процесуальними правами, якими він розпоряджається вільно на свій розсуд відповідно до принципу диспозитивності.
Натомість вирішення питання щодо законності й обґрунтованості заявлених позовних вимог є саме повноваженнями суду, які реалізуються ним не в підготовчому провадженні, а за наслідками розгляду справи по суті на підставі оцінки доказів.
В межах розгляду справи №924/492/22 на стадії підготовчого провадження судом не встановлено недобросовісності дій позивача в розумінні ст. 43 ГПК України, а ухвала суду від 10.11.2022 про залишення позову без розгляду та інші процесуальні документи не містять висновків суду про зловживання позивачем наданими йому процесуальним законодавством правами, в тому числі і правом щодо подання клопотань про витребування доказів.
Щодо поданої представником позивача заяви про залишення позову без розгляду, то суд зазначає, що згідно з п.5 ч.1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду під час підготовчого провадження. Суд встановив відповідність цієї заяви вимогам наведених положень чинного процесуального законодавства, що і стало підставою для її задоволення.
Отже, звернення позивача до суду з заявою про залишення позову без розгляду, є його диспозитивним правом, передбаченим нормами Господарського процесуального кодексу України, реалізація якого сама по собі не може бути розцінена як необґрунтовані дії та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачами витрати на правову допомогу.
Таким чином, відповідачами не доведено та не підтверджено доказами обставин безпідставного ініціювання провадження у даній справі, а також те, що дії позивача з пред'явлення позову, подання клопотань про витребування доказів та про залишення позову без розгляду мали на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідачів, а тому у суду відсутні підстави для покладення на ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу.
Зважаючи на викладене, враховуючи приписи ч. 5 ст. 130 ГПК України та встановлені судом обставини, суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.11.2022 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 130, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.11.2022 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст.254-259 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 02.12.2022.
Суддя Л.О. Субботіна
Виготовлено у 4 примірниках:
1- до справи,
2, 3- представнику позивача, адвокату Савченко О.В. на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
4- представнику відповідачів, адвокату Вагіну Д.С. на електронну адресу: vagin@i.ua.