Справа №: 398/2827/22
провадження №: 2/398/1684/22
Іменем України
"01" грудня 2022 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Стручкової Л.І.,
за участі секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
В серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 . Позов обґрунтовує тим, що вона є власником зазначеної квартири. Відповідач є її онуком, який не проживає в квартирі без поважних причин понад один рік. На теперішній час реєстрація її онука в належній їй квартири чинить певні перепони у розпорядженні власністю. В добровільному порядку з місця реєстрації онук не знявся, повідомив, що на теперішній час у нього немає такої можливості. Посилаючись на ст.ст.319, 321, 405 ЦК України, просить визнати відповідача такими, що втратив право користування житловим приміщенням в квартирі.
Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мунтян В.І. (а.с.26-27) в сьогоднішнє судове засідання не з'явились. Представник надав заяву про розгляд справи у його та позивача відсутність (а.с.43), позов підтримує, просить задовольнити. В минулому судовому засіданні, представник проти заочного розгляду справи не заперечував. Посилаючись на обставини викладені в позові, додатково суду пояснив, що відповідач ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, веде асоціальний спосіб життя, більше року в квартирі з позивачкою не мешкає. Де він перебуває позивачці не відомо, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання втретє не з'явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв або пояснень по суті позовних вимог суду не надав, про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином (а.с.14, 22, 25, 38).
Суд на підставі ст.ст.223, 280-281 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених осіб на підставі наявних у ній доказів в заочному порядку, за згодою позивача.
У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, на підставі ст.ст.247, 279 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва на право власності на житло від 15.09.1993 року та архівною довідкою БТІ №352 (а.с.6, 9-10, 32, 42).
Відповідно до довідки КП «Житлогосп» №23 від 10.08.2022 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - власник, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - онук. Факт реєстрації відповідача у зазначеній квартирі також підтверджується і довідкою Управління дозвільно-погоджувальних процедур та адміністративних послуг Олександрійської міської ради від 09.09.2022 року (а.с.7, 14).
Позивач вказує на те, що відповідач в спірному житлі більше одного року не проживає. Вона має намір розпорядитись власністю, проте реєстрація її онука в належній їй квартири чинить певні перепони.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , суду пояснив, що він є чоловіком онуки позивача. Добре знає позивача та відповідача у справі. ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_1 , фактично мешкає десь в районі «Калініна» в місті Олександрія. В квартирі АДРЕСА_1 мешкає лише ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не бачив в квартирі близько двох років.
Свідок ОСОБА_4 суду показав, що є онуком позивача та двоюрідним братом відповідача. Він відвідує ОСОБА_1 десь три рази на місяць, вона мешкає одна. ОСОБА_2 більше року з бабусею не живе, зі слів ОСОБА_2 знає, що він мешкає в м. Олександрії десь в районі «Братської могили».
Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Особа має право на захист порушеного права у спосіб визначений законом або договором. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, стаття 405 ЦК України), а саме, від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Наведене свідчить, що задоволення позову про позбавлення особи права користування жилим приміщенням можливе лише у відношенні тієї особи, яка вже набула права користування конкретним житловим приміщенням, вселилась в нього в установленому порядку у якості члена сім'ї наймача, члена ЖБК або члена сім'ї власника квартири чи будинку, однак певний час без поважних на те причин в ньому не мешкає, тобто не використовує житло за цільовим призначенням для проживання понад встановлений законодавством термін.
Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі № 6-57цс11 та від 16 листопада 2016 року у справі №6-709цс16.
Відповідно до акта-розпорядження, складеного КП «Житлогосп» 19.08.2022 року №192 за участю сусідів, ОСОБА_2 в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , не проживає з дня реєстрації (18.12.2007 року), на момент проведення перевірки та складення акта у зазначеній квартирі відповідач був відсутній, особистих речей не має (а.с.8).
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени, сім'ї власника житла, які проживають з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи відсутність відповідача за місцем реєстрації понад один рік, без поважних причин та відсутність іншої домовленості між власником житлового приміщення та відповідачем, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а відповідач визнанню таким, що втратив право користування житлом - квартирою АДРЕСА_1 .
На відшкодуванні судових витрат позивач не наполягав.
На підставі ст. ст. 16, 319, 321, 391, 405 ЦК України та керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 223, 258, 259, 263 - 265, 268, 280 - 282, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_3 , РНОКПП не відомий) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити по фактично понесеним.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 01.12.2022 року.
Суддя Л.І. Стручкова