79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.08.10 Справа№ 12/64
Суддя Запотічняк О.Д. при секретарі Маїк С.Б. розглянула матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРА-І», м. Київ,
до відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Кам»янка-Бузька,
про стягнення заборгованості в сумі 5 596,81 грн.
В судове засідання з'явились:
від позивача: Струтинський О.В. (довіреність в матеріалах справи);
від відповідача: не з»явився.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРА-І»до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 5 596,81 грн.
Ухвалою суду від 09.06.10 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 21.06.10 р.
Судовий розгляд справи відкладався з підстав зазначених в ухвалі суду від 21.06.10 р. та 03.08.10 р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задоволити з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Відповідач вимог ухвал суду не виконав, в судове засідання 12.08.10 р. явки повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фара-1»(надалі Продавець) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (надалі Покупець) укладено усну угоду, згідно якої Продавцем передано Покупцю автомобільні товари на загальну суму 5 310,00 грн.
Факт передачі товару позивачем та його отримання підтверджується видатковою накладною № ЛВ-0105003 від 5 січня 2010 року на суму 5 310,00 грн, завіреною печатками та підписами повноважних представників сторін (долучено до матеріалів справи).
Покупець за усною домовленістю зобов»язувався прийняти товар і сплатити за нього згідно з видатковою накладною, після отримання товару певну грошову суму.
Відповідно у Відповідача після отримання Товару виник обов»язок його оплати, кінцевим терміном оплати за товар за видатковою накладною № ЛВ-0105003 від 5 січня 2010 року на суму 5 310,00 грн. був встановлений до 5 січня 2010 року.
26 березня 2010 року Позивачем Відповідачу було направлено претензію № 63, щодо стягнення заборгованості на суму 5 310,00 грн., з вимогою в строк до 02.04.10 р. сплатити на користь підприємства борг у розмірі 5 310,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги усною домовленість та посилаючись на ст. ст. 525, 526, 527 ЦК України. Однак, Відповідачем дана претензія залишена без відповіді.
Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар склала 5 310,00 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. Відповідно до зазначеного позивачем нараховано відповідачу інфляційні нарахування в сумі 228,33 грн. та 3 % річних в сумі 58,48 грн.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов усної угоди позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5 310,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ЛВ-0105003 від 5 січня 2010 року.
Відповідно до ст. 202 та ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків
Згідно ст. ст. 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
26 березня 2010 року Позивачем Відповідачу було направлено претензію № 63, щодо стягнення заборгованості на суму 5 310,00 грн., з вимогою в строк до 02.04.10 р. сплатити на користь підприємства борг у розмірі 5 310,00 грн.
Однак, Відповідачем дана претензія залишена без відповіді та виконання чим порушено свої зобов»язання.
Відповідно до ст. 530 якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У зв»язку з вище зазначеним заборгованість відповідача перед позивачем складає 5 310,00 грн.
Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.
Суд провівши перерахунок нарахувань індексу інфляції та трьох процентів річник, встановив наступне:
- у задоволенні індексу інфляції слід відмовити, мотивуючи тим, що у претензії позивачем надано термін до 02.04.10 р. для сплати боргу, у зв”язку з чим, правильне нарахування індексу інфляції слід проводити після його спливу, тобто з квітня місяця, в якому індекс інфляції становить -99,70 % і за який не нараховуються інфляційні з тих причин, що інфляція становить менше ніж 100 %;
- 3 % річних підлягають до задоволення частково, в сумі 20,94 грн., з тих же підстав, що у претензії позивачем надано термін до 02.04.10 р. для добровільного погашення боргу від якого слід нараховувати 3 %, а саме за 48 днів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 5 310,00 грн. -основного боргу та 20,94 грн. -3 процентів річних.
Судові витрати покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог, а саме: 96,77 грн. державного мита та 223,90 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Враховуючи наведене вище та керуючись ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, індентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРА-І»(02154, м. Київ, пр-т Возз»єднання, 21, к. 8, код ЄДРПОУ 33299396) -5 310,00 грн. -основного боргу, 20,94 грн. -3 процентів річних, 96,77 грн. -державного мита та 223,90 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
5. Наказ видати у відповідності до ст. ст. 116, 117 ГПК України.
Суддя