79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.08.10 Справа№ 20/82
За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Львів
До відповідача: Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт», м. Трускавець
З участю прокуратури Львівської області
про захист прав інтелектуальної власності та стягнення авторської винагороди у сумі 2 450 000,00 грн.
Суддя Манюк П.Т.
При секретарі Чопко К.М.
Представники:
Прокурор: Макогон Ю.І.
від позивачів: ОСОБА_1- приватний підприємець
від відповідача: Дякон Б.Р. - представник
Суть спору: Розглядається справа за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів «Трускавецькурорт», з участю прокуратури Львівської області про захист прав інтелектуальної власності та стягнення авторської винагороди у сумі 2 450 000,00 грн.
Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва.
06.07.2010 року позивачем подано доповнення до позовної заяви.
15.07.2010 р. через канцелярію господарського суду поступила заява від прокуратури Львівської області про вступ прокурора до участі у справі № 20/82.
Прокурор та Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримали.
Відповідач позовні вимоги заперечив з мотивів, вказаних у поданому відзиві та поясненнях.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позивач -приватний підприємець ОСОБА_1, як автор винаходу (патенту № НОМЕР_1 «Спосіб застосування озону для лікувальних ванн») звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт» про захист прав інтелектуальної власності, що полягає у забороні рекламувати, виготовляти та пропонувати послугу (воду з використанням озону/кисню для зовнішніх та внутрішніх лікувальних процедур), зобов'язанні відповідача подати інформацію в новинах 5-го телевізійного каналу про навмисне порушення ним прав інтелектуальної власності та стягненні авторської винагороди у сумі 2 450 000,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що він є власником патенту на корисну модель № НОМЕР_1 «Спосіб застосування озону для лікувальних ванн», що зареєстрований в Державному реєстрі патентів України на винаходи 10.09.2008 року.
ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт»не володіючи власною ліцензією на використання інтелектуальної власності інших фізичних осіб, без власних охоронних документів на виготовлення розчину -озонової води, без досліджень на патентну чистоту медичних послуг використовує у водолікарні воду яку обробляє озоном (атомарним киснем) за формулою та технологією винаходу патенту № НОМЕР_1, застосовує її у ваннах для своїх пацієнтів, без дозволів на це автора винаходу та отримує доходи за допомогою стандартного імпортного обладнання, яке немає правової охорони на території України.
Відповідач заперечуючи позовні вимоги зазначив, що бальнеологічні гідромасажні ванни ЗАТ «Трускавецькурорт»придбав у ТзОВ «Медгарант», згідно договору купівлі продажу від 13.02.2006 р. № А01130206, тобто відповідач почав надавати відповідні послуги з 2006 р. тоді як заявка на корисну модель позивачем була подана 02.07.2007 р., а право на корисну модель, що охороняється патентом у позивача виникло тільки 10.09.2008 р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши думку учасників процесу, суд вважає, що провадження у справі слід припинити виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Виходячи з приписів статті ст. 432 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:
1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та знищення таких товарів;
4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;
5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Статтею 35 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»визначено, що захист прав на винахід (корисну модель) здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку. Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про порушення прав власника патенту.
Приписами ст. 421 Цивільного кодексу України встановлено, що суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник) та інші особи яким належать особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.
Відповідно до стаття 423 Цивільного кодексу України особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:
1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;
2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;
3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.
Майновими правами інтелектуальної власності, відповідно до статті 424 Цивільного кодексу України є:
1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;
2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно ст.1 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, винахідник - людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід, тобто винахідник це завжди фізична особа.
Законодавством, що регулює питання захисту прав інтелектуальної власності, зокрема Законом України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» не встановлено процесуальних особливостей щодо підвідомчості справ про порушення майнових прав інтелектуальної власності.
Згідно зі статтею 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага, тобто майнові права, результати інтелектуальної, творчої діяльності відносяться до об'єктів цивільних прав.
Усі спори щодо визнання авторства на твір підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, в тому числі в разі набуття юридичною особою прав суб'єкта права інтелектуальної власності на твір, який створений у зв'язку з виконанням трудового договору або який створено на замовлення.
При визначенні судової юрисдикції інших категорій справ, щодо захисту авторського права або суміжних прав суд зобов'язаний виходити з положень статей 3 та 15 Цивільного процесуального кодексу України, статей 1 та 12 Господарського процесуального кодексу України, які передбачають зокрема те, що в порядку цивільного судочинства підлягає вирішенню спір за участю фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, якщо цей спір виник не у зв'язку із здійсненням нею господарської діяльності.
Наявність в автора, власника патенту, статусу суб'єкта підприємницької діяльності не змінює підвідомчості справи у спорі про захист прав інтелектуальної власності та стягнення авторської винагороди.
В судових засіданнях позивач та представник прокуратури Львівської області пояснили суду, що здійснення позивачем підприємницької діяльності полягає в тому, що позивачем створено 40 винаходів, які можна реалізовувати, створювати виключно у процесі господарської діяльності з метою обміну на ринку та попиту - пропозиції. Підприємницька діяльність позивача полягає у пропонуванні іншим фізичним та юридичним особам, в тому числі відповідачеві, послуг з надання права використання запатентованих винаходів та корисних моделей, яке належить позивачеві.
Враховуючи, що позивач не представив суду документів, які б підтверджували, що він використовує корисну модель, яка охороняється патентом № НОМЕР_1 у своїй підприємницькій діяльності та що спір виник саме у зв»язку із здійсненням такої діяльності, тому суд вважає, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах.
Вирішення вказаного спору належить до компетенції судів загальної юрисдикції, що розглядають справи в порядку цивільного процесуального судочинства згідно з встановленою підсудністю.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що провадження по справі підлягає припиненню відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1 ч.1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд, -
Провадження у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт»про захист прав інтелектуальної власності та стягнення авторської винагороди у сумі 2 450 000,00 грн. припинити.
.
Суддя