Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/1616/22
1-кп/287/376/22
"29" листопада 2022 р. м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засіданні ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022060520000099 від 07.08.2022 року по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олевськ, Житомирської області, українця, громадянина України, одруженого, непрацюючого, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України суд,
У провадженні Олевського районного суду Житомирської області знаходиться кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_7 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
У судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , посилаючись на ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Представник потерпілої ОСОБА_5 при вирішенні клопотання прокурора про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 покладався на розсуд суду.
Законний представник потерпілої ОСОБА_4 покладалася на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечували.
Заслухавши клопотання та думку сторін, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п.п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого з таких підстав.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 04.10.2022 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 було продовжено до 02.12.2022 року.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Суд вважає, що ОСОБА_7 може покинути місце проживання, ухилитися від органу досудового розслідування та суду, чи з будь-якою іншою метою, що буде перешкоджати повному, всебічному і неупередженому судовому розгляді кримінального провадження; враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_7 , останній може незаконно чи в будь-який інший спосіб впливати на свідків, чинити на них фізичний, психологічний тиск заради їхньої відмови чи зміни від наданих слідсту показань, в тому числі показань, які будуть надаватись останніми безпосередньо під час розгляду провадження в суді.
Злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_7 являють підвищену суспільну небезпеку, і застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, відповідає особі обвинуваченого, є спів мірним з існуючими реальними ризиками та є необхідним для того, щоб запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 злочину, в тому числі умисного тяжкого злочину, свідчать про підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого та введенням воєнного стану в Україні вказують на обґрунтованість заявленого прокурором клопотання.
Судом розглядалась можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.
Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, а також те, що судове провадження не завершено, не досліджені всі докази, суд, оцінюючи можливість зміни обвинуваченому ОСОБА_7 раніше обраного запобіжного заходу на не пов'язаний з тримання під вартою, вважає, що застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 не пов'язаного із взяттям під варту, не зможе попередити ризики, встановлені ст. 177 КПК України, таким чином вважає доцільним продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 331, 369, 372 КПК України, суд
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити незмінним та вважати продовженим до 27.01.2023 року.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1