Справа № 367/7998/21
Провадження №2-а/367/53/2022
Іменем України
23 вересня 2022 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого - судді Кравчук Ю.В.,
за участю:
секретаря судових засідань - Шаповала О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
23.10.2021 до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому позивач просить позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення від 17.10.2021, - задовольнити, а рішення суб'єкта владних повноважень - визнати протиправним; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4913142 від 17.10.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, - скасувати; стягнути із відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.
Вказує, що 17.10.2021 близько 03 год 00 хв. позивач, керуючи автомобілем марки CHRYSLER PACIFICA, реєстраційний номер НОМЕР_1 зупинився по вул. Кільцевій в м. Київ на СТО, потім виїжджаючи з території СТО на вул. Кільцеву був зупинений працівниками поліції. Працівник поліції попросила надати посвідчення водія та реєстраційне посвідчення на автомобіль, на що позивач пред'явив посвідчення водія в додатку «Дія», при цьому поцікавився про причину зупинки транспортного засобу, на що інспектор поліції ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_1 зупинився в зоні дії знаку 3.34 «зупинка та стоянка заборонена». Однак, позивач заперечував даний факт, оскільки зупинку здійснив на території СТО, де є визначені місця для паркування та просив надати докази порушення ним ПДР України, вмотивованої відповіді та належних доказів працівник поліції не надала, після чого повідомила, що причиною зупинки є те, що покажчики повороту транспортного засобу, яким позивач керував не відповідає ДСТУ. На що ОСОБА_1 повідомив, що транспортний засіб CHRYSLER PACIFICA, реєстраційний номер НОМЕР_1 під час державної реєстрації пройшов технічний контроль щодо відповідності конструкції транспортного засобу установленим вимогам безпеки дорожнього руху та отримав відповідний сертифікат. Однак і на цю причину зупинки, які саме позивач ДСТУ порушив відповіді так і не отримав. Позивач зазначає, що в ході спілкування рядова поліції ОСОБА_2 вела себе не коректно, жодної вмотивованої причини зупинки не повідомила, на що позивач повідомив, що викличе працівників слідчої оперативної групи (СОП), після цих слів рядова поліції ОСОБА_2 сіла до службового автомобіля та поїхала в невідомому напрямку. Про те, що нею буде складена постанова про адміністративне порушення працівник поліції не повідомила, та не вручила позивачу копії даної постанови, при цьому навіть не перевіривши реєстраційні документи та страховий поліс, який позивач мав намір надати, однак не встиг дістати з автомобіля, оскільки в додатку «Дія» відсутній реєстраційний документ на автомобіль. Приїхавши на місце зупинки працівники СОП повідомили, що рядова поліції бат.2 роти 5 УПП в м. Києві Назарова А.ІО. виписала постанову серії ЕАО № 4913142 за ряд правопорушень, яку позивач самостійно отримав, звернувшись 20.10.2021 до УПП в м. Києві.
ОСОБА_1 зазначає, що вказана постанова є неправомірною та її необхідно скасувати, а провадження по справі закрити, враховуючи наступне.
Щодо ненадання посвідчення водія, реєстраційного документу, страхового полісу на транспортний засіб, позивач вказує, що рядовою поліції бат.2 роти 5 УПП в м. Києві ОСОБА_2 в частині не пред'явлення посвідчення, реєстраційного документа, страхового полісу на транспортний ний засіб водія було неправомірно виписано постанову серії ЕАО № 4913142 в цій частині, оскільки навіть в даній постанові зазначено серію та номер посвідчення позивача, яке було ним пред'явлено. Щодо реєстраційного документа, страхового полісу на транспортний засіб ОСОБА_2 не було перевірено дані документи, оскільки остання залишила місце зупинки до того, як ОСОБА_1 дістав дані документи для перевірки.
Щодо покажчиків повороту, які не відповідають ДСТУ, позивач вказує, що в постанові, яка оскаржується в частині у транспортному засобі покажчики повороту, які не відповідають ДСТУ, не зазначено які саме пункти, частини, номер та від якої дати винесені та ким затверджені ДСТУ, які нібито ним були порушені, та яким саме зовнішнім виглядом державним стандартам не відповідали, оскільки під час державної реєстрації транспортний засіб пройшов технічний контроль щодо відповідності конструкції транспортного засобу установленим вимогам безпеки дорожнього руху та отримав відповідний сертифікат. Зокрема, в сертифікаті відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу зазначено, що даний колісний транспортний засіб може бути зареєстровано і/або допущено до участі у дорожньому русі, встановлені пристрої освітлення та світової сигналізації відповідають вимогам чинних в Україні нормативних документів. Правил дорожнього руху позивач не порушував. Його автомобіль американського виробництва відповідає вимогам конструкції транспортного засобу, на ньому встановлені заводські задні світлові прибори, які показують сигнали повороту червоним світлом. Червоний покажчик повороту допускається згідно ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання». Інспектор доказів порушення ним правил дорожнього руху не надав, його пояснення не були прийняті до уваги. Таким чином, позивач керував автомобілем, який на час винесення постанови пройшов обов'язкову сертифікацію на відповідність ДСТУ 3649:2010, будь-яких переобладнань, конструктивних змін до приладів зовнішніх світлових, в тому числі покажчиків поворотів не вносились.
Щодо здійснення зупинки в зоні дії знака 3.34, ОСОБА_1 зазначає, що він ззаперечує факт зупинки в зоні дії знаку 3.34, оскільки зупинку здійснював не на вул. Кільцевій, а заїжджав на СТО, на якому обладнані місця для стоянки транспортних засобів. Також вважає дії працівника поліції неправомірними та такими що не відповідають дійсності, оскільки в постанові серії ЕАО № 4913142 від 17.10.2021 зазначено місце вчинене не вул. Кільцева, де була дійсна зупинка транспортного засобу працівника поліції, а вул. Зодчих, 25А, що не відповідає реальним обставинам.
Таким чином, посадовою особою - відповідачем не зазначено інформацію про докази вчинення такого правопорушення позивачем, співвідношення інкримінованого правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП до умов, зазначених в постанові, які є відсутніми згідно змісту оскаржуваної постанови.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином. В матеріалах справи містить заява про розгляду справи у його відсутність, позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлений належним чином, не надсилав до суду відзив на позовну заяву.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що визначено ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.10.2021 серії ЕАО № 4913142, складеної рядовою поліції бат. 2 роти 5 Управління патрульної поліції у місті Києві Назаровою Анною Юріївною, 17.10.2021 о 03:01:04, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом CHRYSKER PACIFICA, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.32, також у транспортного засобу покажчики повороту, які не відповідають ДСТУ, не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс, чим порушив п.п. 2.1, 2.4 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн.
Статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Згідно положень статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною 1 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, які притягаються до відповідальності.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом України про адміністративні правопорушення.
У постанові по справі №357/10134/17 від 23.10.2019 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що порушення правил дорожнього руху, за що, передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідач не надсилав до суду відзиву на позовну заяву на спростування доводів позивача та не долучав до матеріалів справи доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Виходячи з вищевикладеного, суд, дійшов висновку, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується жодним допустимим доказом, окрім постанови про накладення адміністративного стягнення, складеної поліцейським без зазначення доказів правомірності винесення даної постанови. В оскаржуваній постанові серії ЕАО № 4913142 від 17.10.2021 відсутні посилання на докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Відповідачем не представлено суду достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, не надано жодних документів (матеріалів), які стали підставою для прийняття рішення про притягнення позивача до відповідальності. В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та які, в свою чергу, стверджували про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відсутні показання свідків.
В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази, які стверджували б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Одночасно, суд врахує те, що об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП не відповідає суті адміністративного правопорушення, описаного в постанові, яка оскаржується.
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Отже, для винесення постанови про накладення стягнення за адміністративне правопорушення відповідна посадова особа на підставі належних та допустимих доказів повинна прийти до переконання як про сам факт вчинення адміністративного правопорушення, так і про його вчинення саме цією особою.
Враховуючи вище вказане, суд встановив, що у діях позивача ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126КУпАП.
Висновки суду, зазначені в даному рішенні узгоджуються з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо надання достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, викладеним у постанові від 23.10.2019 року у справі № 357/10134/17 (провадження № К/9901/32368/18).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО № 4913142 від 17.10.2021 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Одночасно, відповідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Таким чином, суддя приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовної заяви, а саме відмовляє в частині вимоги про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, як такої, що не відповідає положенням ч. 3 ст. 286 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-9, 244-246, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО № 4913142 від 17.10.2021, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу, винесену рядовою поліції бат. 2 роти 5 Управління патрульної поліції у місті Києві Назаровою Анною Юріївною, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в місті Києві (ЄДРПОУ: 39856296, вул. Народного Ополчення, 9, м. Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.В. Кравчук