Справа № 461/1987/22 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 33/811/1236/22 Доповідач: Галапац І. І.
30 листопада 2022 року Львівський апеляційний суд в складі:
судді Галапаца І.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Дикунського Миколи Володимировича на постанову судді Галицького районного суду м.Львова від 04 жовтня 2022 року,
з участю правопорушника - ОСОБА_1 ,
цією постановою судді ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (становить 17 000 грн) в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України 496,2 грн судового збору.
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 17 квітня 2022 року о 00 год 10 хв у м. Львові на вул. Стрийській, 22, керував транспортним засобом Audi Q7 н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку, а саме, на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного пристрою «Drager» Alсotest 6820, прилад ARНK-0049, тест 1151, проба позитивна 0,32 проміле.
В апеляційній скарзі захисник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Дикунський М.В. покликається на те, що оскаржувана постанова є необгрунтованою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, а також прийнятою із значними порушеннями процесуального та матеріального права. Зазначає, що працівниками поліції було порушено його право на захист, крім цього, ОСОБА_1 не було роз'яснено його права. Вважає, що огляд ОСОБА_1 проведений приладом Драгер 6820, який повинен проходити калібрування кожні 6 місяців, а як вбачається із роздруківки такого приладу, огляд водія проводився після шести місяців калібрування. При цьому, апелянт стверджує, що після повторного проведення працівниками поліції огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, вміст алкоголю в крові останнього становив 0,00 проміле, що підтверджується роздруківкою приладу Драгер, яка знаходиться в матеріалах справи.
Просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі ч.1 п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення правопорушника ОСОБА_1 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що така підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.
Приймаючи рішення про визнання винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладення стягнення на ОСОБА_1 , суддя першої інстанції допустила неповноту і однобічність у дослідженні доказів по справі, не дала їм належної оцінки.
Так, відповідно до п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 р. за № 1413/27858, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Згідно з п.8 вказаної Інструкції форма направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Отже, зазначені нормативні акти чітко передбачають, що у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди водія із результатами огляду на місці зупинки, на працівника поліції покладається обов'язок запропонувати водієві пройти огляд в медичному закладі.
Крім цього, проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо.
Разом з тим, як вбачається із відеозапису події, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що ОСОБА_1 не погодився з результатом приладу Драгер, відтак, працівники поліції повинні скласти письмове направлення до медичного закладу.
Однак, зазначені вимоги нормативних актів поліцейськими дотримані не були. В матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За відсутності такого обов'язкового елементу як письмове направлення водія на огляд до лікарського закладу, яке повинно бути складено працівником поліції за певною встановленою формою, усі подальші зібрані докази за принципом «плоди отруйного дерева» слід визнати недопустимими, а саме як отримані в порушення визначеного порядку проходження огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, апеляційним судом встановлено порушення працівниками поліції вимог вищезазначеної Інструкції.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо, перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Окрім цього, відповідно до вимог ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.
Однак, в супереч чинному законодавству про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документу встановленої форми, а саме, акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
Відтак, враховуючи вищенаведене, на думку апеляційного суду, при винесенні постанови, суддя місцевого суду не надала належної оцінки та аналізу наявним у справі доказам, не з'ясувала усі обставини справи в їх сукупності, внаслідок чого, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, дійшла помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Більш того, згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
З огляду на те, що в матеріалах справи не міститься належних й допустимих доказів на підтвердження, поза розумним сумнівом, факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, всі сумніви щодо доведеності вини останнього тлумачаться на його користь.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З врахуванням наведених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що постанову судді Галицького районного суду м.Львова слід скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
апеляційну скаргу захисника правопорушника ОСОБА_1 - адвоката Дикунського М.В. - задоволити, а постанову судді Галицького районного суду м.Львова від 04 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (становить 17 000 грн) в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Галапац І.І.