30 листопада 2022 року
м. Київ
справа №200/257/20-а
адміністративне провадження № К/9901/27363/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №200/257/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Державного підприємства «Інформаційні судові системи»
про визнання протиправними дій і зобов'язання утриматися від вчинення дій,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року (головуючий суддя: Михайлик А.С.)
і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року (головуючий суддя: Блохін А.А., судді: Компанієць І.Д., Сіваченко І.В.).
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» (далі також - «ДП «ІСС»), у якому просив суд:
1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження доступу до судових рішень на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 року, постановленою слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань Козловим М.Б.;
1.2. зобов'язати відповідача утриматись від обмеження доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 року, постановленої слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань Козловим М.Б.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі також - «Реєстр», «ЄДРСР») стали недоступними до перегляду оприлюднені судові рішення, ухвалені в межах кримінального провадження №620190000000000945 від 27 червня 2019 року, досудове розслідування у якому здійснює Державне бюро розслідувань.
2.1. У цьому контексті ОСОБА_1 зазначав, що з відповіді ДП «ІСС» від 18 листопада 2019 року йому стало відомо, що загальний і повний доступ до матеріалів кримінального провадження обмежено на підставі постанови від 28 жовтня 2019 року про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування, прийнятої слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Козловим М.Б.
2.2. ОСОБА_1 наголошував на тому, що ухвали слідчих суддів не є матеріалами кримінального провадження, а тому вказівки слідчих щодо обмеження доступу до них не можуть бути виконані.
2.3. Також ОСОБА_1 зазначав, що обмеження доступу до судових рішень відповідач здійснив із порушенням Закону України «Про доступ до судових рішень», оскільки жодна з ухвал, до яких відповідач обмежив доступ, не входить до визначеного в частині четверті статті 4 цього Закону переліку судових рішень, доступ до яких може бути обмежений.
2.4. Водночас ОСОБА_1 зауважував, що слідчими суддями не ухвалювалося рішень щодо розгляду відповідних справ у закритому судовому засіданні. Зрештою позивач указував, що Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - «КПК України») не передбачено повноважень слідчого на обмеження доступу до судових рішень.
2.5. На цій основі ОСОБА_1 стверджував, що відповідач протиправно обмежив доступ до судових рішень на підставі постанови слідчого, порушивши такими діями його право на доступ до судових рішень та їх відтворення, гарантоване приписами статей 2, 6 Закону України «Про доступ до судових рішень».
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 9 червня 2020 року, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року, відмовив у задоволенні позову.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з урахуванням приписів статей 3, 40, 110, 22 КПК України, якими передбачено обов'язковість виконання постанов слідчого, ДП «ІСС», отримавши постанову про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 року, мало її виконати.
4.1. Одночасно з цим, суд зазначив, що надання оцінки постанові слідчого не входить до компетенції суду адміністративної юрисдикції, натомість докази її оскарження чи скасування відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву
5. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
6. В обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач послався на пункти 1, 2, 3, 4 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства (далі - «КАС України»).
7. Ухвалою Верховного Суду від 2 грудня 2020 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
8. Позиція скаржника полягає в тому, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права і помилково не врахували, що відкритість усіх судових рішень гарантована статтею 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», а вичерпний перелік судових рішень, доступ до яких може бути обмежений, встановлений частиною четвертою статті 4 цього Закону і не може бути розширений постановою слідчого. Відтак, за доводами скаржника, дії відповідача не відповідали положенням частини другої статті 19 Конституції України.
8.1. Одночасно з цим, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 79, 80, 90, 242 КАС України, які стосуються прийняття доказів, відхилення клопотань щодо витребування, дослідження і огляду доказів у контексті встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
9. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав, заявивши клопотання про розгляд без справи без його участі.
Фактичні обставини справи
10. ОСОБА_1 є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність у складі адвокатського об'єднання «Головань та партнери», має зареєстроване місце проживання у місті Краматорську, Донецької області.
11. Державне підприємство «Інформаційні судові системи» є адміністратором Єдиної судової інформаційної системи, віднесене до сфери управління Державної судової адміністрації України.
12. Постановою про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 року, постановленою слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань Козловим М.Б., обмежено повний та загальний доступ користувачів Єдиного державного реєстру судових рішень до судових рішень, винесених у кримінальному провадженні, відомості про яке 27 червня 2019 року внесені до Єдиного реєстру судових розслідувань за №62019000000000945.
13. Ця постанова вмотивована тим, що наявна в отриманих органами слідства ухвалах слідчих суддів інформація підлягає захисту від розголошення, її оприлюднення зашкодить належному розслідуванню і збиранню доказів в межах кримінального провадження.
14. На виконання указаної постанови ДП «ІСС» обмежило до перегляду судові рішення, ухвалені в межах кримінального провадження №62019000000000945.
15. Листами від 18 листопада 2019 року (вих. №5446/0/2-19 вих.) та 28 листопада 2019 року (вих. №5654/0/2-19 вих.) Державне підприємство «Інформаційні судові системи» повідомило адвокатське об'єднання «Головань та партнери» про те, що доступ до матеріалів кримінального провадження №62019000000000945 від 27 червня 2019 року, в рамках якого прийняті судові рішення, обмежено на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 року, постановленої слідчим третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань (управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції) Державного бюро розслідувань Козловим М.Б.
16. Зазначеним листом ДП «ІСС» також повідомило адвокатське об'єднання «Головань та партнери» про відсутність можливості надання інформації щодо судових рішень, прийнятих в межах кримінального провадження №62019000000000945 від 27 червня 2019 року, а також надати будь-які документи без відповідного дозволу, оскільки вони містять відомості досудового розслідування.
17. 27 листопада 2019 року адвокатське об'єднання «Головань та партнери» подало скаргу до ДП «ІСС», у якій заявник наполягав на протиправності дій підприємства щодо обмеження доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень до 11 судових рішень, ухвалених у кримінальному провадженні №62019000000000945, досудове розслідування якого здійснює Державне бюро розслідувань, що були розміщенні за посиланнями: http://reyestr.court.gov.ua/Review/83972033, http://reyestr.court.gov.ua/Review/83972117, http://reyestr.court.gov.ua/Review/83972118, http://reyestr.court.gov.ua/Review/84754202, http://reyestr.court.gov.ua/Review/84754203, http://reyestr.court.gov.ua/Review/84754168, http://reyestr.court.gov.ua/Review/84754170, http://reyestr.court.gov.ua/Review/845042804, http://reyestr.court.gov.ua/Review/585157112, http://reyestr.court.gov.ua/Review/85157163, http://reyestr.court.gov.ua/Review/85157165 і стосуються надання тимчасового дозволу до речей та документів, проведення обшуків.
18. Листом від 10 грудня 2019 року (вих. №5818/0/2-19 вих.) Державне підприємство «Інформаційні судові системи» знову повідомило позивача про обмеження доступу до судових рішень в межах кримінального провадження №62019000000000945 на підставі постанови про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування від 28 жовтня 2019 року.
19. 6 грудня 2019 року адвокатське об'єднання «Головань та партнери» подало скаргу до ДП «ІСС», у якій зазначило про обмеження доступу до судових рішень в межах кримінальних проваджень №62019000000000945 та №62019000000001219.
20. Вважаючи дії ДП «ІСС» щодо обмеження доступу до судових рішень, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень у межах кримінального провадження №62019000000000945 протиправними, ОСОБА_1 у січні 2020 року звернувся до адміністративного суду з метою їхнього оскарження.
Нормативне регулювання та позиція Верховного Суду
21. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства визначений Законом України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року №3262-IV.
23. Зі змісту цілей і завдань, перелічених у Пояснювальній записці, вбачається, що цей Закон мав на меті забезпечити прозорість діяльності судової влади, створення механізму для реалізації конституційної засади гласності судового процесу в частині ознайомлення із судовими рішеннями, уможливити дослідження судової практики як самими суддями, так і усіма зацікавленими особами.
24. Станом на момент виникнення спірних правовідносин указаний Закон діяв у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року.
25. Відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» (далі також - «Закон №3262-IV», у редакції від 15 грудня 2017 року) рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.
25.1. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
25.2. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.
26. Нормами статті 3 Закону №3262-IV передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
26.1. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
26.2. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.
26.3. Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку.
26.4. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.
27. Згідно з положеннями статті 4 Закону №3262-IV судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
27.1. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.
27.2. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
27.3. Обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.
27.4. Загальний доступ до ухвал про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, про відмову у задоволенні клопотання про обшук житла чи іншого володіння особи, про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, про відмову у задоволенні клопотання про проведення негласної слідчої (розшукової) дії забезпечується через один рік після внесення таких ухвал до Реєстру.
27.5. Судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України «Про державну таємницю».
27.6. Право на доступ до інформаційних ресурсів Реєстру мають посадові чи службові особи, визначені порядком ведення Реєстру.
28. Відповідно до частини першої статті 6 Закону №3262-IV кожен має право повністю або частково відтворювати судові рішення, що проголошені судом прилюдно, у будь-який спосіб, у тому числі через оприлюднення в друкованих виданнях, у засобах масової інформації, створення електронних баз даних судових рішень.
29. Згідно з приписами статті 7 Закону №3262-IV у текстах судових рішень, що відкриті для загального доступу, не можуть бути розголошені такі відомості: 1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв'язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; 2) реєстраційні номери транспортних засобів; 3) номери банківських рахунків, номери платіжних карток; 4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися у закритому судовому засіданні; 5) інші відомості, що дають можливість ідентифікувати фізичну особу. Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.
29.1. З мотивів безпеки у текстах судових рішень у кримінальних справах, відкритих для загального доступу відповідно до цього Закону, можуть не зазначатися відомості щодо імен (ім'я, по батькові, прізвище) суддів, які розглядали судову справу, та учасників судового процесу.
30. Порядок ведення Реєстру затверджений рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року №1200/0/15-18 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» і на час виникнення спірних правовідносин цей акт діяв у редакції від 27 вересня 2018 року (далі також - «Порядок ведення Реєстру»).
31. За змістом пункту 3 розділу І «Визначення термінів» Порядку ведення Реєстру, адміністратор Єдиного державного реєстру судових рішень - адміністратор Єдиної судової інформаційної системи державне підприємство «Інформаційні судові системи», віднесене до сфери управління Державної судової адміністрації України. Адміністратор вживає заходи, пов'язані із технічним та організаційно-технологічним забезпеченням функціонування Реєстру, у тому числі такі: створення, вдосконалення та супроводження державної інформаційної системи Реєстру; адміністрування Реєстру; надання доступу до Реєстру; забезпечення зберігання та захисту даних, що містяться в Реєстрі, у тому числі шляхом визначення моделі захисту від загроз витоку інформації та засобів обробки електронних документів у Реєстрі та надання до них безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі «Судова влада України»; виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.
32. За змістом пункту 1 розділу ІІІ «Оприлюднення судом інформаційних ресурсів Реєстру» Порядку ведення Реєстру електронний примірник судового рішення або окремої думки судді оприлюднюється шляхом надсилання до Реєстру у день його виготовлення засобами автоматизованої системи документообігу суду.
33. Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку ведення Реєстру визначено, що для кожного електронного примірника судового рішення та окремої думки судді суддя (суддя-доповідач), який ухвалив судове рішення, за допомогою АСДС формує такі інформаційні відомості:
33.1. інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні;
33.2. ознака необхідності відтермінування на один рік забезпечення доступу до судового рішення (для ухвал про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, про відмову у задоволенні клопотання про обшук житла чи іншого володіння особи, про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, про відмову у задоволенні клопотання про проведення негласної слідчої (розшукової) дії).
34. Згідно з пунктам 1, 2 розділу IX «Забезпечення надання повного доступу до Реєстру» Порядку ведення Реєстру повний доступ до інформаційних ресурсів Реєстру забезпечується за допомогою електронного кабінету виключно для авторизованих користувачів.
34.1. Дозвіл на повний доступ до інформаційних ресурсів Реєстру надається суддям, працівникам апаратів судів, зокрема для забезпечення видачі копій судових рішень із Реєстру згідно з вимогами цього Порядку, членам та уповноваженим працівникам секретаріату Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, уповноваженим особам Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Державного бюро розслідувань, ДСА України та її територіальних органів, працівникам адміністратора.
35. Відповідно до пункту 1 розділу XI «Відповідальність адміністратора» Порядку ведення Реєстру адміністратор відповідає за внесення до Реєстру надісланих інформаційних ресурсів, надання доступу до них відповідно до вимог цього Порядку, забезпечення захисту внесеної до Реєстру інформації від її викрадення, перекручення чи знищення.
36. Згідно з пунктом 2 розділу XIІ «Відповідальність за порушення вимог, встановлених цим Порядком» Порядку ведення Реєстру адміністратор може обмежити доступ авторизованому користувачу до Реєстру в електронному кабінеті у разі порушення останнім вимог законодавства, цього Порядку або Правил використання Єдиного державного реєстру судових рішень.
37. Разом з цим, 28 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 6 грудня 2019 року №361-IX.
38. Пунктом 12 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону внесено зміни до Закону України «Про доступ до судових рішень», а саме:
38.1. перше речення абзацу першого частини другої статті 2 доповнено словами «крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання»;
38.2. статтю 7 доповнено частиною третьою такого змісту: « 3. З метою унеможливлення зміни або знищення речей чи документів у кримінальному провадженні у текстах ухвал про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних справах, відкритих для загального доступу відповідно до цього Закону, не зазначаються відомості, що дають можливість ідентифікувати осіб, які зазначені в таких ухвалах як володільці речей або документів».
39. Надалі 24 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України «Про розвідку» від 17 вересня 2020 року №912-IX.
40. Пунктом 18 розділу ІХ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону внесено зміни до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», а саме:
40.1. в абзаці першому слова «Усі судові» замінено словом «Судові»;
40.2. абзац другий доповнено другим реченням такого змісту: «У визначених законом випадках судове рішення про надання дозволу на проведення розвідувального заходу або про відмову в наданні такого дозволу, винесене у закритому судовому засіданні, не оприлюднюється і не публікується».
41. Крім цього, пунктом 5 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року №4651-VI (далі також - «КПК України»; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності
42. Відповідно до частини першої, третьої статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
42.1. Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
43. Згідно з другим реченням частини п'ятої статті 40 КПК України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
44. Відповідно до частин третьої, сьомої статті 110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Постанова слідчого, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов'язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
45. За правилами статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
46. Предметом судового контролю є дії Державного підприємства «Інформаційні судові системи» щодо обмеження права ОСОБА_1 як користувача на доступ до судових рішень, які внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, що здійснені на підставі постанови слідчого від 28 жовтня 2019 року про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування у межах кримінального провадження №62019000000000945 від 27 червня 2019 року.
47. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 акцентував увагу на тому, що підстави обмеження доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, визначені статтями 2, 4 Законом України «Про доступ до судових рішень» і серед них відсутні постанови слідчих.
48. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій послалися на приписи статей 40, 110, 222 Кримінального процесуального кодексу України у контексті мети збереження таємниці досудового розслідування та дійшли висновку про те, що відповідач, отримавши постанову слідчого від 28 жовтня 2019 року, повинен був її виконати і ця постанова є чинною.
49. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , головним чином, ставить під сумнів правильність застосування судами першої й апеляційної інстанції приписів статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» та стверджує, що оскаржувані дії ДП «Інформаційні судові системи» не ґрунтувалися на законі.
50. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та мотиви судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що ця справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
51. У цій справі на регулювання спірних правовідносин претендують одночасно Закон України «Про доступ до судових рішень» і Кримінальний процесуальний кодекс України. Так, статті 2, 4 Закону визначили випадки обмеження загального доступу до судових рішень, внесених до Реєстру. Натомість статті 40, 110, 222 Кодексу установили правила обов'язковості постанов слідчого для виконання юридичними особами та недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування.
52. Виключна правова проблема полягає не в тому, як ці норми слід застосувати. Суть проблеми в тому, яка норма є спеціальною у спірних правовідносинах і, відповідно, норми якого акта мають переважне застосування.
53. Своєю чергою, у межах цієї проблеми інше питання полягає в тому, чи можуть посадові особи ДП «ІСС» не виконувати постанову слідчого, посилаючись на норми Закону України «Про доступ до судових рішень».
54. Стосовно підходів до розв'язання схожих питань, то у практиці касаційних судів свого часу зазначалося, що при правозастосуванні застосовується не в цілому закон як нормативно-правовий акт, а відповідна правова норма чи її частина, за змістом якої і визначається чи є ця норма (її частина) спеціальною чи загальною.
55. Про такий підхід йдеться у пункті 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 7 квітня 2008 року №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» й така позиція неодноразово застосовувалася судами.
56. З урахуванням цього можна дійти висновку, що за відсутності в Законі України «Про доступ до судових рішень» норми, яка встановлює його спеціалізацію в цілому перед іншим законом, практика застосування цього Закону з КПК України може враховувати конкретно-нормативний (стосовно кожної норми) спосіб визначення загальних та спеціальних приписів при наскрізному аналізі законодавчих актів.
57. Беручи до уваги зміст статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», у питанні підстав обмеження відкритості судових рішень, які містять таємницю досудового розслідування, ці норми можна трактувати як загальні, а положення статей 40, 110, 222 КПК України - спеціальними.
58. Натомість у питанні обов'язковості постанов слідчого загальними можна розглядати норми Кодексу, а приписи Закону спеціальними.
59. Тобто, з одного боку, за правилами КПК України постанова слідчого про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування може розглядатися як обов'язкова для ДП «ІСС» підстава обмеження доступу до судових рішень, унесених до ЄДРСР.
60. З іншого боку, за нормами Закону України «Про доступ до судових рішень» подібна постанова слідчого відсутня серед переліку підстав для обмеження відповідного доступу.
61. Законодавче регулювання і конкретно-нормативний спосіб визначення загальної та спеціальної норми в обставинах цієї справи не дають однозначної відповіді на окреслену проблему правозастосування.
62. Складність вирішення питання про перевагу однієї з конкуруючих норм передовсім пов'язана з балансуванням прав людини та суспільних інтересів, позаяк у цій справі праву приватної особи на інформацію протистоїть публічний інтерес усунення реальної чи потенційної загрози заподіяння шкоди дієвості кримінального провадження.
63. Указані норми Закону України «Про доступ до судових рішень» та КПК України були застосовані судами нижчих інстанцій так, що постає питання дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між цінностями, принципами права та інтересами сторін. Тож є необхідність забезпечення в публічних правовідносинах справедливого балансу між приватними інтересами окремих осіб та публічними інтересами суспільства, які репрезентує держава, у питанні правомірності обмеження доступу до судових рішень, внесених до ЄДРСР.
64. Також складність вирішення питання про перевагу однієї з конкуруючих норм полягає в тому, що натепер ні наукою, ні судовою практикою не розроблено загальних правил подолання різних видів конкуренції норм адміністративного та кримінально-процесуального права. Втім, вироблення підходу до питання різновидів конкуренції таких норм і обов'язкових правил їхнього подолання сприяло б розвитку права та суттєво полегшило б роботу судів.
65. Зрештою, на переконання колегія суддів, про існування виключної правової проблеми може свідчити та обставина, що проблематика підстав обмеження загального доступу до судових рішень в ЄДРСР була предметом звернення Національної асоціації адвокатів України від 27 січня 2021 року №89/0/2-21, адресованому Вищій раді правосуддя як органу, який законом уповноважений затверджувати Порядок ведення Реєстру.
66. Як свідчать відомості, що викладені у мотивувальній частині рішення Вищої ради правосуддя 23 грудня 2021 року №2364/0/15-21 «Про затвердження Змін до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень», із 2017 року ДП «Інформаційні судові системи» отримало до виконання 1790 постанов слідчих органів щодо обмеження повного та загального доступу до електронних копій судових рішень у ЄДРСР. На виконання зазначених постанов слідчих органів ДП «Інформаційні судові системи» обмежило повний та загальний доступ до 60080 електронних копій судових рішень, що містяться в Реєстрі.
67. Ці статистичні показники дають колегії суддів підстави для обґрунтованого припущення, що аналогічні спори стосовно правомірності обмеження доступу до судових рішень на основі постанови слідчого неминуче виникатимуть у майбутньому.
68. Узагальнюючи викладені обставини й міркування, колегія суддів дійшла висновку, що розв'язання означеної правової проблеми здатне забезпечити справедливий баланс між публічними й приватними інтересами сторін, привнести правову визначеність у діяльність ДП «Інформаційні судові системи», забезпечити розвиток права та формування єдиної правозастосовчої практики судів під час вирішення спорів стосовно правомірності обмеження доступу до судових рішень на підстави постанови слідчого.
69. Водночас, з огляду на сутність проблеми, її міждисциплінарний характер та окреслені труднощі її розв'язання, колегія суддів вважає, що у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», статей 40, 110, 222 КПК України ця справа не може бути вирішена Касаційним адміністративним судом.
70. Відповідно до частини п'ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
71. На основі викладених обставин і міркувань колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статями 248, 346, 347, 359 КАС України,
Справу №200/257/20-а за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» про визнання протиправними дій і зобов'язання утриматися від вчинення дій передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
……………………………
…………………………….
…………………………….
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду