01 грудня 2022 року
м. Київ
справа №640/17351/19
адміністративне провадження № К/9901/40090/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі №640/17351/19 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, треті особи: ОСОБА_2 , Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури України про визнання протиправним та скасування рішення.
I. УСТАНОВИВ
1. Постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремих ухвал на адресу Генерального прокурора України та Вищої ради правосуддя відмовлено. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року - без змін.
2. 03 листопада, 08 листопада, 10 листопада, 18 листопада, 23 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся з заявами про роз'яснення деяких пунктів постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року.
3. Відповідно до частини першої, другої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
4. Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли судом не дотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання.
5. Зрозумілість судового рішення полягає в логічному, чіткому, переконливому викладенні змісту рішення. Чіткість викладення передбачає, зокрема, що: терміни, вжиті у судовому рішенні, відповідають тому змісту, який вони мають за законодавством України; такі терміни чітко співвідносяться з поняттями, які вони позначають; текст правової норми, застосованої судом, відтворюється без перефразування, і при цьому зрозуміло, де наводиться правова норма, а де суд дає своє тлумачення її змісту.
6. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення.
7. Роз'ясненню підлягає судове рішення, яким суд розв'язав спір по суті, тобто якщо воно впливає на права, обов'язки та інтереси учасників спірних правовідносин. Під роз'яснення підпадає винятково рішення, яке підлягає виконанню, й без такого роз'яснення його важко виконати або існує велика ймовірність його неправильного виконання.
8. У своїх заявах ОСОБА_1 просив роз'яснити постанову Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року щодо того:
- як слід розуміти висновок пункту 48 постанови від 06 жовтня 2022 року з урахуванням висновку пунктів 44-47 про залишення без змін оскаржуваної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2021 року про те, що звернення особи до ВКДКА із скаргою на рішення місцевої КДКА без звернення до суду, може вважатися досудовим врегулюванням спору, а також змісту норм статті 122 КАС України та частини першої статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
- як слід розуміти які правові підстави фактичного незаявленого відступлення у постанові від 06 жовтня 2022 року від висновку щодо застосування норм КАС України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», викладеного в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 344/13462/16-а (якою скасовано рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 липня 2019 року з причин того, що невірними були висновки суду першої інстанції про те, що право на одночасне або повторне оскарження одного і того ж рішення не гарантоване позивачеві, і наявність рішення вищого органу про перегляд рішення нижчестоящого органу, що ухвалено саме за заявою і вибором позивача позбавляє його права порушувати повторний розгляд питання щодо якого вже ухвалено остаточне рішення, оскільки такі дії позивача є порушенням принципу юридичної визначеності, та перегляд рішень регіональних КДК Вищою КДКА встановлений законом, а тому ВКДКА реалізувала юрисдикційну функцію за зверненням позивача щодо рішення відповідача, отже вона діяла як «суд, встановлений законом» в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, і таким чином позивач реалізував право на оскарження рішення відповідача щодо відкриття дисциплінарного провадження, а тому повторне подання скарги на зазначене рішення є формою зловживання позивачем правом, оскільки не засноване на законі, і відповідно тому, позивач міг виключно оскаржити лише рішення ВКДКА) та згідно якого оскарження особою рішення місцевої КДКА до ВКДКА є виключно правом, а не обов'язком позивача, що не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про визнання оскаржуваного рішення місцевої КДКА протиправним та його скасування;
- як слід розуміти: які правові підстави того, що Суд, встановивши у пунктах 45-48 постанови від 06 жовтня 2022 року у справі № 640/17351/19 що звернення до ВКДКА із скаргою на рішення місцевої КДКА без звернення до суду є досудовим врегулюванням спору, знаючи, що частиною четвертою статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, здійснює відповідне вчинення висновку про те, що у даній справі судами не могло бути застосовано до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 122 КАС України, і при цьому позивач не був позбавлений права на оскарження спірного рішення КДКА після його перегляду ВКДКА, але лише шляхом оскарження рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА, та при цьому одночасно вчиняє фактичне незаявлене відступлення від висновку щодо застосування норм КАС України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», викладеного в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 344/13462/16-а та згідно якого оскарження особою рішення місцевої КДКА до ВКДКА є виключно правом, а не обов'язком позивача, що не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про визнання оскаржуваного рішення місцевої КДКА протиправним та його скасування;
- як слід розуміти правові підстави відступлення у постанові від 06 жовтня 2022 року від висновку щодо застосування норм КАС України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 344/13462/16-а, згідно якого оскарження особою рішення місцевої КДКА до ВКДКА є виключно правом, а не обов'язком позивача, що не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про визнання оскаржуваного рішення місцевої КДКА протиправним та його скасування, та ствердження у пунктах 45-50 постанови від 06 жовтня 2022 року у справі №640/17351/19, що звернення особи до ВКДКА із скаргою на рішення місцевої КДКА без звернення до суду може вважатися досудовим врегулюванням спору, але у даній справі судами не могло бути застосовано до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 122 КАС України, і при цьому позивач не був позбавлений права на оскарження спірного рішення КДКА після його перегляду ВКДКА, але лише шляхом оскарження рішення ВКДКА про залишення без змін рішення місцевої КДКА;
- як слід розуміти правові підстави відступлення у постанові від 06 жовтня 2022 року від висновку щодо застосування норм КАС України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 344/13462/16-а, згідно якого оскарження особою рішення місцевої КДКА до ВКДКА є виключно правом, а не обов'язком позивача, що не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про визнання оскаржуваного рішення місцевої КДКА протиправним та його скасування, та ствердження у пунктах 45-50 постанови від 06 жовтня 2022 року у справі №640/17351/19, що звернення особи до ВКДКА із скаргою на рішення місцевої КДКА без звернення до суду може вважатися досудовим врегулюванням спору, але у даній справі судами не могло бути застосовано до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 122 КАС України, і при цьому позивач не був позбавлений права на оскарження спірного рішення КДКА до після його перегляду ВКДКА, але лише шляхом оскарження рішення ВКДКА про залишення без змін рішення місцевої КДКА, без виконання вимог частини першої статті 346 КАС України про передачу справи на розгляд палати, до якої входить така колегія;
- як слід розуміти висновок пункту 58 постанови від 06 жовтня 2022 року з урахуванням того, що у Касаційному адміністративному суді немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; у судовій практиці Касаційного адміністративного суду існують глибокі та довгострокові розходження у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявні обґрунтовані припущення, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому; Касаційним адміністративним судом справа не може бути вирішена у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права, що знайшло своє вираження у практиці Верховного Суду (постанова від 31 січня 2020 року у справі № 640/3026/19, від 13 лютого 2020 року у справі №344/13462/16-а, від 20 серпня 2020 року у справі № 340/11730/19, від 30 листопада 2020 року у справі № 640/20740/19, від 06 жовтня 2022 року у справі № 640/17351/19);
- що являє собою «адміністративна процедура оскарження» рішення місцевої КДКА у дисциплінарній справі; якими нормативним актом визначено порядок та строки проведення «адміністративної процедури оскарження»; як слід розуміти ствердження пункту 47 постанови;
- що з точки зору права та законів України являє собою процедура оскарження до суду спірного рішення КДКА, яким спричинено шкоду охоронюваним законом правам та інтересам позивача, після його перегляду ВКДКА, але лише шляхом оскарження рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА, та якими нормами та якого закону така процедура передбачена та прописана;
- як процедура оскарження спірного рішення КДКА, яким спричинено шкоду охоронюваним законом правам та інтересам позивача, після його перегляду ВКДКА, але лише шляхом оскарження рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА, співвідноситься із звичайним (традиційним), визначеним Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також нормами частини четвертої статті 122 КАС України, порядком судового оскарження такого рішення КДКА;
- чому процедура оскарження спірного рішення КДКА, яким спричинено шкоду охоронюваним законом правам та інтересам позивача, після його перегляду ВКДКА, але лише шляхом оскарження рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА, має застосовуватися лише у справі за позовом адвоката Петруненка В.Г., у той час як в усіх інших справах судами та Верховним Судом зокрема, застосовується/визнається звичайний, визначений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також нормами частини четвертої статті 122 КАС України, порядок оскарження такого рішення КДКА, та якими нормативними актами України це передбачено;
- які правові наслідки може мати оскарження до суду рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА м. Києва за умов, що шкоду моїм охоронюваним законом правам та інтересам спричинено не рішенням ВКДКА, а саме рішенням місцевої КДКА м. Києва;
- як та який спосіб можуть бути захищені/поновлені права та інтереси позивача щодо визнання протиправним та скасування у судовому порядку рішення місцевої КДКА, яким спричинено шкоду охоронюваним законом правам та інтересам позивача, після його перегляду ВКДКА, шляхом оскарження рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА;
- який юридичний сенс має оскарження до суду рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА м. Києва, за умови що шкоду моїм охоронюваним законом правам та інтересам спричинено не рішенням ВКДКА, а рішенням місцевої КДКА м. Києва;
- які дії після розгляду судом позовної заяви про скасування рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА м. Києва, яким моїм охоронюваним законом правам та інтересам спричинено шкоду, повинен буду вчинити я, позивач, для визнання протиправним та скасування рішення КДКА м. Києва у разі: задоволення судом такого позову; у разі відмови у задоволенні такого позову;
- яким чином при оскарженні рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА слід реалізувати своє право клопотати перед судом про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення КДКА м. Києва, яким моїм охоронюваним законом правам та інтересам спричинено шкоду, якщо визнання протиправним та скасування такого рішення місцевої КДКА не є предметом позовної заяви;
- яким чином, керуючись висновком постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року про те що процедура оскарження спірного рішення КДКА, яким спричинено шкоду охоронюваним законом правам та інтересам позивача, після його перегляду ВКДКА, полягає лише у оскарженні рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА, можливо оскаржити до суду рішення місцевої КДКА, яке було оскаржене до ВКДКА, але рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, і коли нормою абзацу 2 частини четвертої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою;
- як, за умов що у висновках постанов Верховного Суду у адміністративних справах (перелік яких наведений у касаційній скарзі) знайшло своє відображення положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно якого звернення особи до ВКДКА із скаргою на рішення місцевої КДКА, є досудовим порядком вирішення спору, і відповідно суди при вирішенні питання реалізації особою права на оскарження рішення місцевої КДКА до суду, мають керуватися положеннями частини четвертої статті 122 КАС України, яка встановлює що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дій або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, слід розуміти висновок суду, що у даній справі, попри те, що моє, адвоката Петруненка В.Г., звернення до ВКДКА із скаргою на рішення місцевої КДКА, є досудовим порядком вирішення спору, судами не могло бути застосовано до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 122 КАС України;
- чи слід розуміти, що стверджуючи в постанові від 06 жовтня 2022 року, що реалізувати свої права щодо оскарження до суду рішення КДКА м. Києва № 151 від 09 липня 2019 року, яким спричинено шкоду моїм охоронюваним законом правам та інтересам, після його перегляду ВКДКА, я, як позивач, можу лише шляхом оскарження рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА, суд вказує на невірно обраний спосіб захисту прав позивача.
9. Вивчивши заяви про роз'яснення судових рішень та їх вимоги, Верховний Суд зазначає таке.
10. У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року наведено мотиви, за якими колегія суддів дійшла висновку щодо залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.
11. Питання, на яке ОСОБА_1 хоче отримати роз'яснення у порядку статті 254 КАС України, поставлене у такому аспекті, що вимагає від суду додаткового обґрунтування наведеного у судовому рішенні висновку щодо порядку вирішення наявного між ним та відповідачем спору. По суті зміст поданих заяв зводиться до незгоди позивача з ухваленим судовим рішенням.
12. З огляду на те, що постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року не потребує реалізації через примусове виконання, а також і те, що особиста незгода скаржника з прийнятими рішеннями не може бути підставою для його роз'яснення, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні заяв ОСОБА_1 слід відмовити.
13. З таких же мотивів виходила і Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08 квітня 2021 року (справа № 11-395сап20), розглядаючи заяву про роз'яснення постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 січня 2021 року.
14. Також слід звернути увагу на те, що позивач вже неодноразово звертався з заявами про роз'яснення постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі №640/17351/19, зокрема, пунктів 46, 47, 50. Ухвалами Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року та 03 листопада 2022 року було відмовлено у задоволенні заяв позивача у зв'язку з відсутністю підстав для роз'яснення судового рішення.
15. Прохання позивача роз'яснити пункти постанови Верховного Суду та визначення, застосовані у ній, свідчать про незгоду з мотивацією судового рішення. У той же час механізм, визначений статтею 254 КАС України, не може використовуватися, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення. У разі незгоди з мотивацією судового рішення особи, які беруть участь у справі, можуть це судове рішення оскаржити, якщо таке право надане КАС України.
16. У заяві від 08 листопада 2022 року позивач просив залишити без розгляду подану ним раніше заяву від 02 листопада 2022 року про роз'яснення постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у зв'язку з невірним викладенням пунктів 8 та 9. З огляду на клопотання позивача Суд приходить до висновку про задоволення такого.
Керуючись статтею 254 КАС України, Верховний Суд,
Заяву ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року, зареєстровану 03 листопада 2022 року, - залишити без розгляду.
У задоволенні заяв ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі №640/17351/19 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва, треті особи: ОСОБА_2 , Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду