30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 826/12764/16
адміністративне провадження № К/9901/42797/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кравчук В.М., Коваленко Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства СП "Партнер" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2017 (суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 (судді - Кузьмишина О.М., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства СП "Партнер" до Київської міської ради, треті особи - автогаражний кооператив "Екскаваторник", департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконними та скасування рішень,
У серпні 2016 року ПрАТ СП «Партнер» звернулось до суду з позовом, в якому просило:
- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 17.02.2015 №121/986 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки автогаражному кооперативу «Екскаваторник» на вул. Екскаваторній, 37-а у Святошинському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування гаражних боксів» (також далі - оскаржуване рішення);
- визнати незаконним та скасувати дозвіл відповідача від 10.06.2015 №ДОЗ-0016 на розроблення документації із землеустрою (також далі - дозвіл).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 19.07.1990 №625 «Про відведення земельних ділянок підприємствам, установам і організаціям для будівництва об'єктів» земельну ділянку площею близько 2,2 га по пров. Екскаваторному відведено Київському екскаваторному заводу для будівництва ГБК господарським способом.
Рішенням виконавчого комітету Ленінградської районної Ради народних депутатів м. Києва від 22.10.1991 №852 «Про передачу функцій замовника по проектуванню та будівництву автомобільного гаража «Екскаваторщик» малому підприємству «Партнер» функції замовника по проектуванню та будівництву автомобільного гаража «Екскаваторщик» передано малому підприємству «Партнер».
Рішенням виконавчого комітету Ленінградської районної Ради народних депутатів м. Києва від 21.10.1994 №182 «Про надання дозволу МДКП «Партнер» функцій замовника на проектування та будівництво 2-х поверхових гаражів ГБК «Екскаваторщик» по пров. Екскаваторному» МДКП «Партнер» надано функції замовника на розробку проекту розширення та будівництва 2-ої черги 2-х поверхових гаражів та коригування існуючої забудови ГБК «Екскаваторщик» по пров. Екскаваторному у м. Києві.
Рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 24.07.1995 №229 «Про затвердження скоригованої «Схеми розміщення в м. Києві гаражів та відкритих автостоянок для транспортних засобів індивідуальних власників на період до 2000 року» затверджено перелік земельних ділянок для будівництва гаражів та стоянок, у тому числі розміщення 1-2-х поверхових боксів МДКП «Партнер» по вул. Екскаваторній. Пунктом 3 рішення №229 заборонено виконкомам районних Рад народних депутатів реєструвати колективи громадян з наданням їм статусу кооперативів, якщо збудовані ними гаражі або автостоянки розташовані на ділянках, не відведених у встановленому порядку.
Розпорядженням Ленінградської районної державної адміністрації м. Києва від 09.10.1996 №1293 МДКП «Партнер» вирішено перереєструвати у спільне підприємство «Партнер» у формі закритого акціонерного товариства, де засновником виступатиме Ленінградська районна державна адміністрація м. Києва та трудовий колектив МДКП «Партнер», і встановлено, що СП «Партнер» у формі закритого акціонерного товариства є правонаступником МДКП «Партнер».
Рішенням Київської міської ради від 28.12.2004 №1107/2517, рішення Київської міської Ради народних депутатів від 19.07.1990 №625 визнано таким, що втратило чинність, внаслідок чого припинилося право землекористування ПрАТ СП «Партнер» на спірну земельну ділянку (пров. Екскаваторний, 37-б у Святошинському районі м. Києва).
Рішенням загальних зборів акціонерів (протокол від 01.04.2011 №19) ЗАТ СП «Партнер» змінено на ПрАТ СП «Партнер».
Згідно витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 05.03.2015 земельна ділянка по пров. Екскаваторному, 37-б обліковується за позивачем, а земельна ділянка по вул. Екскаваторна, 37-а - за АГК «Екскаваторник».
Земельна ділянка по пров. Екскаваторному 37-б у м. Києві знаходиться на стадії оформлення за позивачем на праві користування (оренди).
17.02.2015 відповідачем прийнято оскаржуване рішення №121/986 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АГК «Екскаваторник» на вул. Екскаваторній, 37-а у Святошинському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування гаражних боксів, орієнтовна площа земельної ділянки 2,37 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва).
10.06.2015 відповідачем видано АГК «Екскаваторник» дозвіл №ДОЗ-0016 на розробку документації із землеустрою: про відведення земельної ділянки (обліковий код 75:415:001) на вул. Екскаваторній, 37-б, орієнтовною площею 1,12 га, на праві оренди на 5 (п'ять) років для експлуатації та обслуговування гаражних боксів.
Не погоджуючись з зазначеними рішенням та дозволом, позивач звернувся до суду з цим позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що земельна ділянка, площею 2,37 га, яка є предметом оскаржуваного рішення №121/986, відповідно до плану-схеми накладається на земельну ділянку по пров. Екскаваторному, 37-б, площею 1,1242 га, дозвіл на розробку технічної документації щодо якої надано позивачу, внаслідок чого порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача як законного забудовника земельної ділянки, розміщеної за адресою: пров. Екскаваторний, 37-б, та землекористувача.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач уже звертався такими вимогами до господарського суду, однак постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2016 у справі №910/31893/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2016, провадження у справі припипинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що після прийняття рішення від 19.07.1990 №625 документами, що мають засвідчувати право землекористування позивача на земельну ділянку по пров. Екскаваторному 37-б у Святошинському районі м. Києва, у відповідності до положень ЗК України, є відповідні рішення Київської міської ради про передачу такої земельної ділянки у користування, договір оренди земельної ділянки або державний акт на право постійного користування чи право власності. Водночас, під час розгляду справи позивачем доказів, які б засвідчували право землекористування ПрАТ СП «Партнер» на земельну ділянку по пров. Екскаваторному 37-б у Святошинському районі м. Києва надано не було.
При цьому судами було враховано інформацію, викладену в листі ГУ Держгеокадастру у м. Києві від 24.11.2016 №9-26-0.21-13802/2-16, відповідно до якого: копії документації із землеустрою щодо земельної ділянки за адресою: пров. Екскаваторний, 37-б у Святошинському районі в м. Києві, та з обліковим кодом 75:415:001 до регіонального фонду документації із землеустрою ГУ Держгеокадастру у м. Києві не передавались; документи, що посвідчують право власності/користування земельної ділянки на території м. Києва з обліковим кодом 75:415:001, у тому числі за адресою пров. Екскаваторний, 37-б у Святошинському районі, у порядку, встановленому постановою КМУ від 09.09.2009 №1021, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у місті Києві, не реєструвались; станом на теперішній час відомості щодо державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі на території м. Києва за адресою пров. Екскаваторний, 37-б у Святошинському районі, у тому числі з обліковим кодом 75:415:001, та рішення Київської міської ради про передачу її у власність/користування фізичним та юридичним особам, в ГУ Держгеокадастру у м. Києві відсутні; довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) на земельну ділянку за вищевказаною адресою Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві не видавалася.
А також інформацію листа ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 20.09.2016 №9688/10/26-57-12-03-38, відповідно до якого, за результатами проведеної звірки витягу Державного земельного кадастру станом на 05.05.2016, за ПрАТ СП «Партнер» на території Святошинського району м. Києва значаться земельні ділянки за адресою: пр. Корольова, площею 1,1089 га, пров. Екскаваторний, 37-б, площею 1,1242 га, вул. Купріна, 4-а, площею 0,3042 га. Право користування на ділянки, кадастрові номери 75:005:003, 75:415:001, 75:741:004, не оформлено.
Враховуючи, що у позивача відсутні права землекористувача на земельну ділянку по пров. Екскаваторному 37-б у Святошинському районі м. Києва, суди дійшли висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення №121/986 та видаючи дозвіл №ДОЗ-0016, діяв у межах повноважень та прав позивача не порушив.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обгрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, що призвело до ухвалення судових рішень, які підлягають скасуванню.
Покликається на те, що судами не досліджено належним чином фактичних обставин справи, що мають значення для прийняття законного та обгрунтованого рішення.
Зокрема, покликається на те, що відповідно до витягу з бази даних міського земельного кадастру від 05.03.2015 земельна ділянка по пров. Екскаваторному, 37-б обліковується за ПрАТ «Партнер» та станом на сьогодні знаходиться на стадії оформлення за ПрАТ «Партнер» права користування (оренди). Крім того, на вказаній земельній ділянці ним здійснено будівництво 300 гаражних боксів, які перебувають на балансі замовника будівництва та станом на день звернення до суду з касаційною скаргою в експлуатацію не введені.
Покликається на те, що земельна ділянка площею 2,37 га, яка є предметом оспорюваного рішення КМР відповідно до плану-схеми накладається на земельну ділянку по пров. Екскаваторному, 37-б, площею 1,1242 га, дозвіл на розробку технічної документації щодо якої надано ПрАТ СП «Партнер», а тому рішення КМР №121/986 від 17.02.2015 та Дозвіл №ДОЗ-0016 від 10.06.2015, виданий АГК «Екскаваторник» на розроблення технічної документації із землеустрою для надання земельної ділянки по пров. Екскаваторному, 37-б, площею 1,1242 га (код земельної ділянки 75:415:001) в оренду на 5 років, підлягають визнанню незаконними, оскільки поршують права та охоронювані законом інтереси ПрАТ СП «Партнер», як законного забудовника вказаної земельної діяонки та її землекористувача.
Також покликається на те, що гаражі є об?єктом незавершеного будівництва та не прийняті в експлуатацію, у позивача відсутні підстави для передачі гаражних боксів фізичним та юридичним особам з метою набуття в подальшому права власності на вказані об?єкти інвесторами.
Також покликається на те, що ним щороку сплачується земельний податок за користування земельною ділянкою по пров. Екскаваторному, 37-б.
Крім того покликається на те, що судом першої інстанції справу розглянуто з порушенням строків розгляду справи у суді першої інстанції.
Просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У запереченнях на касаційну скаргу АГК «Екскаваторник» просить у її задоволенні відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Покликається на те, що на спірній земельній ділянці знаходяться гаражні бокси, які побудовані на законних підставах і належать на праві приватної власності фізичним особам - членам АГК «Екскаваторник», а не ПрАТ СП «Партнер». Вказане, в свою чергу підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 06.04.2014 у справі №910/25269/13 за позовом Інспекції ДАБК у м. Києві до ПрАТ СП «Партнер» про зобов'язання вчинити дії.
Покликається на те, що оскаржуваними рішенням та дозволом права позивача не порушені, оскільки будь-яких прав щодо розпорядження спірною земельною ділянкою у останнього не має і ніколи не було, що вірно встановлено судами попередніх інстанцій.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частина 1 статті 6 КАС України (в зазначеній редакції) передбачала, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв'язку з прийняттям рішення або у зв'язку з діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушуються права позивача.
Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов'язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.
Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача прийнятими рішенням про надання дозволу автогаражному кооперативу «Екскаваторник» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Екскаваторній, 37-а у Святошинському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування гаражних боксів» та дозволом на розроблення документації із землеустрою.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Чинний Земельний кодекс України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст.116).
За змістом частин 1, 3, 4 ст. 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до ч. 6 ст. 122 ЗК України Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
За правилами ч. ч. 1-3 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Наведеними нормами встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування, зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із клопотанням для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого, визначені в ст. 122 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування.
Крім того, надання дозволу на розробку проекту землеустрою є першою стадією земельно-правової процедури щодо отримання земельних ділянок.
У постанові від 30.05.2018 у справі №826/5737/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.
Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на орган місцевого самоврядування обов'язку (не є підставою для виникнення зобов'язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05.03.2020 у справі №495/8898/16-а, від 06.09.2021 у справі №380/1/20, від 09.12.2021 у справі №2340/2819/18.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі №154/3345/16 підтвердив раніше сформовані висновки Верховного Суду про вичерпність переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України (п. 21 цієї постанови), та правовий висновок про незаконність відмови у наданні дозволу у зв'язку з відведенням земельної ділянки іншій особі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оспорюваними рішенням та дозволом відповідача не порушено прав та інтересів позивача, оскільки за своєю правовою природою вони не породжують виникнення у АГК «Екскаваторник», якому надано відповідні дозволи, права власності або права користування на такі ділянки, а зазначені дозволи є лише наслідком дотримання АГК «Екскаваторник» порядку звернення за такими дозволами.
Покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги на порушення спірними рішенням та дозволом його права користування спірною земельною ділянкою, як її законного забудовника, є безпідставним, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій і не заперечується самим позивачем, право користування вказаною земельною ділянкою у встановленому законом порядку ним не оформлено, що свідчить про відстуність у нього таких прав.
Відтак суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а їх зміст зводиться до додаткової перевірки доказів, що в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги на порушення судом першої інстанції строку розгляду справи у суді першої інстанції є безпідставним, оскільки за правилами частини 2 статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись ст. 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства СП "Партнер" залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
Н.В. Коваленко