30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 640/620/20
адміністративне провадження № К/9901/35250/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2020 (головуючий суддя: Мельничук В.П., судді: Лічевецький І.О., Оксененко О.М.) у справі №640/620/20 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання частини другої пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019 протиправною та нечинною,
І. РУХ СПРАВИ
У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною та нечинною частину другу пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 24.12.2019 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян».
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, позов задоволено.
У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про постановлення окремої ухвали в порядку статті 249 КАС України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2020 заяву ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали в порядку статті 249 КАС України повернуто без розгляду.
Позивач оскаржив зазначену ухвалу в апеляційному порядку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2020 на підставі пункту 1 частини першої статті 299 КАС України у зв'язку із тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу та в порядку частини першої статті 249 КАС України постановити окрему ухвалу.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ ЗАЯВНИКА
В обґрунтування вимог заяви про необхідність постановлення окремої ухвали позивач зазначив про важливість статусу суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, а також навів норми частини першої статті 249 КАС України.
Також наголошував на тому, що є необхідність у постановленні окремої ухвали, оскільки відповідачем при прийнятті нормативного документу порушено норми чинного законодавства, що підтверджується висновком суду у цій справі про задоволення позову.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Повертаючи позивачу заяву без розгляду, суд першої інстанції, з посиланням на приписи положень статті 383 КАС України, наголосив у мотивувальній частині рішення на відсутності доказів направлення заяви про постановлення окремої ухвали іншим учасникам справи у зв'язку із чим, така заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положеннями КАС України не передбачено права на оскарження ухвали про залишення заяви про постановлення окремої ухвали без розгляду.
Одночасно з цим, апеляційний суд констатував, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду. Така ухвала може бути оскаржена лише особами яких вона стосується, тобто особами відносно яких цю ухвалу прийнято.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до обмеження права на доступ до правосуддя. Скаржник з посиланням на положення частини дев'ятої статті 44 КАС України стверджує, що у разі якщо учасник справи подає документи до суду в електронній формі, то такий звільняється від обов'язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників справи. В такому випадку, копії відповідних документів іншим учасникам справи направляє суд. З огляду на те, що заява про постановлення окремої ухвали подавалася позивачем за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, то відповідно у заявника не виникло обов'язку надсилати іншим учасникам справи таку заяву.
Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Процесуальний порядок провадження в адміністративних справах визначається КАС України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист.
Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012 та пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року №13-рп/2011).
Предметом апеляційного оскарження у цій справі є ухвала про повернення заяви позивача про постановлення окремої ухвали без розгляду.
Положеннями частини другої статті 293 КАС України визначено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
У частині першій статті 294 КАС України наведено вичерпний перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, серед яких у тому числі (…), згідно із пунктом 23 - окрема ухвала.
За приписами частини 7 статті 249 КАС України окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Окрема ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Отже зазначена частина, окремо від загального переліку ухвал, визначеного статтею 293 КАС України, передбачає пряму норму, яка закріплює право на оскарження саме окремої ухвали.
Проте в цій справі окрема ухвала не постановлялася, відповідно суд не ототожнює окрему ухвалу з ухвалою про відмову у постановленні окремої ухвали.
Водночас до переліку ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, включені, зокрема, ухвали, що стосуються питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, які постановлені судом відповідно до статті 382 цього Кодексу (ухвали про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, про накладення штрафу тощо).
Отже, беручи до уваги посилання суду першої інстанції на вимоги статті 383 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту першого статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною третьою статті 383 КАС України передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
За приписами абз. 1 частини п'ятої статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
Водночас, згідно із абз. 2 цієї норми, у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Отже, згідно із вимогами частини третьої та абз. 2 частини п'ятої статті 383 КАС України, у разі відсутності доказів направлення заяви про постановлення окремої ухвали іншим учасникам справи така заява повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Водночас зазначення судом першої інстанції в резолютивній частині оскарженої ухвали про повернення заяви без розгляду не змінює правової природи цього рішення, визначеної КАС.
Своєю чергою згідно із пунктом 3 частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Отже, застосування пункту 3 частини першої статті 294 та абз.2 частини п'ятої статті 383 КАС України у сукупності, визначає право заявника на оскарження ухвали суду про повернення заяви про постановлення окремої ухвали.
За такого правового регулювання та встановлених у справі обставин, Верховний Суд доходить висновку, що оскаржувана ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки, встановлені статтею 295 КАС України.
У відповідності до частини першої статті 353 цього Кодексу, порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали цього суду, яка перешкоджає подальшому провадженні у справі, є підставою для скасування такої ухвали і направлення справи для продовження розгляду.
Доводи скаржника щодо його звільнення від обов'язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів для інших учасників справи, оскільки він подав документи до суду в електронній формі, є передчасними та мають бути оцінені судом апеляційної інстанції.
Вимога скаржника щодо постановлення Верховним Судом окремої ухвали щодо відповідача в порядку статті 249 КАС України не підлягає задоволенню, оскільки за приписами статті 383 КАС України компетентним судом з цього питання є суд першої інстанції.
Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2020 у справі №640/620/20 - скасувати.
Справу №640/620/20 направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
В. М. Шарапа