30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 160/25023/21
адміністративне провадження № К/990/31116/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі №160/25023/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 82 від 13.09.2021 про неуспішне проходження ним атестації;
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури 19.10.2021 № 3330к про його звільнення з посади прокурора Криничанського відділу Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області з 22.10.2021;
- поновити його на посаді прокурора Криничанського відділу Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та в органах прокуратури з 22.10.2021;
- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 22 жовтня 2021 року до дня фактичного поновлення на посаді, з відрахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року, позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення П'ятнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №82 від 13.09.2021 про неуспішне проходження атестації прокурором Криничанського відділу Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 ;
- визнано протиправним та скасовано наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №3330к від 19.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Криничанського відділу Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури з 22.10.2021;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Криничанського відділу Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області та в органах прокуратури з 22.10.2021;
- стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.10.2021 по 20.06.2022 в сумі 61027,68 грн. з відрахуванням податків та зборів.
09 листопада 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі №160/25023/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі заявник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, скаржник зазначає про необхідність надання Верховним Судом правової оцінки і тлумачення особливостей застосування:
- пункту 9 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону 113-ІХ щодо застосування до спірних правовідносин правил складання і визначення результатів іспиту на загальні здібності, передбачених Порядком проходження прокурорам и атестації, затвердженим наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 у взаємозв'язку з пунктом 7 розділу першого, пункту 2 розділу п'ятого цього Порядку;
- пункту 16 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ в контексті правової оцінки ї тлумачення правомірності визначення кадровою комісією результатів складання іспиту на загальні здібності з врахуванням особливостей ситуації, яка виникла у зв'язку з проходженням атестації позивачем, а саме наявності процедурного рішення кадрової комісії стосовно задоволення заяви позивача про повторне проходження іспиту та в подальшому пізнішою датою прийнятого рішення іншою кадровою комісією про неуспішне проходження прокурором атестації, ухваленого за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (ненабрання мінімального прохідного балу);
- пункту 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ в контексті підставності і правомірності ухвалення кадровою комісією за результатами атестації прокурора рішення про неуспішне проходження атестації у випадку наявності особливостей оцінювання результату іспиту позивача;
- пункту 7 розділу І Порядку № 221 у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) щодо застосування положення про заборону повторного проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів, а також застосування пункту 7 розділу І Порядку № 221 про можливість призначення нового часу (дати) складання відповідного іспиту для прокурора включно у випадку, якщо його попереднє складення було перервано чи не відбулося з причин, незалежних від членів комісії та прокурора.
Скаржник указує, що неправильне застосування пунктів 9, 16, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ полягає у тому, що за умови не набрання достатньої кількості балів та відсутності обставин, передбачених пунктом 7 розділу І Порядку № 221 (якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних абро інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора), судом скасовано правомірне рішення кадрової комісії щодо неуспішного проходження атестації , яке за наведених обставин було єдиним легітимним варіантом.
Також, скаржник стверджує,, що відповідні висновки Верховного Суду врегулюють шлях визначення норм права, якими регулюються правовідносини щодо проходження прокурорами атестації.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, підстави необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Проте, всупереч зазначених вимог, заявником не указано у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування конкретної норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
При цьому, у касаційній скарзі скаржник самостійно зазначає, що необхідність висновку Верховного Суду зумовлена наявністю обставин установлених саме у цій справі, помилковістю правової оцінки судами попередніх інстанцій особливостей оцінювання результатів іспиту та атестації позивача.
Отже, з урахуванням викладеного Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
З урахуванням викладеного, клопотання про зупинення виконання судових рішень не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі №160/25023/21 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська