30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 160/25332/21
адміністративне провадження № К/990/33313/22
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 у справі № 160/25332/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У 2021 році ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі також - відповідач/скаржник), у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку позивачці пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, призначеної позивачці, у зв'язку з втратою годувальника згідно з довідкою ТУ ДСА України в Дніпропетровській області Б- с-1653 від 26.10.2021 з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 позов задоволено.
Не погоджуючись із указаним рішенням, відповідач оскаржив його у апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.09.2022 у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. Апеляційну скаргу відповідача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі № 160/25332/21 залишено без руху.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі № 160/25332/21 і як наслідок, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі № 160/25332/21.
Не погоджуючись із ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 про відмову у відкритті апеляційного провадження, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване відповідачем рішення ухвалено за наслідками розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи 27.01.2022. Повний текст складено 03.02.2022. Копію повного тексту даного рішення суду вручено уповноваженому представнику відповідача під розписку 04.03.2022. Разом з тим, апеляційна скарга відповідачем подана поштою лише 26.08.2022, тобто після спливу майже шести місяців від дня отримання повного тексту судового рішення під розписку, що унеможливлює поновлення пропущеного строку на підставі положень пункту 1 частини другої статті 295 КАС України. При цьому, відповідач так і не надав жодних доказів вжиття ним заходів, спрямованих на виконання вимог закону щодо вчасного звернення з апеляційною скаргою, та не зазначив, що перешкодило його зверненню до суду у найкоротший строк після отримання копії оскаржуваного судового рішення, зокрема, після відновлення роботи підсистеми та реєстрації судового рішення в автоматизованій системі електронного документообігу ПФУ 04.04.2022 (на що посилався скаржник).
Згідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно частини другої статті 333 КАС України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та у належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених у тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються у порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Щодо посилання скаржника на введення воєнного стану в Україні як на підставу для поновлення строку на подання апеляційної скарги, Суд зазначає таке.
Згідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Таким чином сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що у свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Крім того, Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, висловлено правову позицію, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарг.
Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, у свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись ст. 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2022 у справі № 160/25332/21.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
СуддіЛ.Л. Мороз А.І. Рибачук Л.В. Тацій