01 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/1927/22 пров. № А/857/14659/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Глушко І.В.,
суддя Запотічний І.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року (головуючий суддя Дору Ю.Ю., м.Ужгород) у справі № 260/1927/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тячівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування наказу, -
01.06.2022 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Тячівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Тячівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 03.03.2022 року № 52 "Про призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу", в частині призову на військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтовує тим, що наказ начальника Тячівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 03.03.2022 року № 52 "Про призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу", в частині призову на військову службу за призовом під час мобілізації в особливий період до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є протиправним, безпідставним та винесений з порушенням норм чинного законодавства. Вказує на неналежний порядок зарахування його до складу формування ЗСУ, неналежне проходження ним медичної комісії, порушення відповідачем застосування норм чинного законодавства щодо черговості призову. Такі дії відповідача вважає протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що суд в оскаржуваному рішенні ставить в вину позивачу той факт, що нібито останній не заявляв заяв до відповідача чи третьої особи, які б вказували на зауваження позивача під час проходження ВЛК чи вказували на порушення проведення ВЛК. Апелянт вважає вказану позицію суду прямим порушенням Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 року, оскільки проведення медичного огляду є обов'язком ВЛК і саме професійні лікарі мають дослідити стан здоров'я позивача. Позивач не є лікарем, він може не знати про існуючі у нього захворювання, а завдання ВЛК і полягає в дослідженні стану здоров'я позивача. Вказана позиція суду є порушенням фундаментальних принципів права - правової визначеності та законності. Фактично державні органи допускають порушення вимог законів і підзаконних нормативно-правових актів, без жодної відповідальності і правових наслідків до того моменту поки людина не почне скаржитись. Вважає, що справедливим наслідком порушення вимог закону відповідачем має бути визнання судом його рішення незаконним та його скасування.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
03 березня 2022 року представником органу місцевого самоврядування було вручено ОСОБА_1 повістку для прибуття до Тячівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідно став на облік як вимушено переміщена особа та був направлений для проходження медичного огляду з метою призову на військову службу.
03 березня 2022 року позивач пройшов військово-лікарську медичну комісію, був визнаний придатним для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України. Позивачу було видано мобілізаційне розпорядження та він був зарахований до військової частини НОМЕР_1 .
Позивачу було виписано Тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, в якому було відображено, що ОСОБА_1 рядового складу, є придатним до військової служби призовною комісією від 03.03.2022 року Тячівського РТЦК та СП і взятий на військовий облік Тячівським РТЦК та СП 03,03.2022 року.
Позивач відбув 03.03.2022 року до військової частини НОМЕР_1 .
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан, згідно Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 в Україні оголошено та проводиться загальна мобілізація.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України». «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки. України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної 'підтримки» затвердженого постановою КМУ № 154 від 23.02.2022, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу під час мобілізації, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Колегія суддів зазначає, що 03.03.2022 року, прибувши до Тячівського РТЦК та СП, позивач скарг на стан свого здоров'я не заявляв, за результатами проходження військово-лікарської комісії він був визнаний придатним для проходження військової служби. Таким чином, відповідно до Наказу начальника Тячівського РТЦК та СП № 52 від 03.03.22 року був призваний на військову службу під час мобілізації та призначений у команду військової частини НОМЕР_1 .
Щодо доводів апелянта в частині черговості призову військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, апеляційний суд зазначає наступне.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан. Указ затверджено Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» .
У зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 341/22 від 17 травня 2022 року частково змінити статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України постановив оголосити та провести загальну мобілізацію (мобілізація). (Указ Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 року).
Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
На виконання вимог ст. 4, 5, 28 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 68/2022 «Про утворення воєнних адміністрацій» головою районної державної адміністрації - начальником районної військової адміністрації ОСОБА_2 було опубліковано оголошення про необхідність усім чоловікам віком від 18 до 60 років, які прибули з інших областей, як вимушено переміщені особи, не пізніше 24 годин після прибуття на територію Тячівського району з'явитися у Тячівський районний центр комплектування та соціальної підтримки.
03 березня 2022 року представником органу місцевого самоврядування було вручено позивачу повістку для прибуття до Тячівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, відповідно став на облік як вимушено переміщена особа та був направлений для проходження медичного огляду з метою призову на військову службу.
Щодо доводів апелянта в частині порушення порядку проведення ВЛК та оспорювання такого, колегія суддів зазначає наступне.
03 березня 2022 року позивач пройшов військово-лікарську медичну комісію, був визнаний придатним для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України.
Апелянт зазначає, що стан його здоров'я є незадовільним, що робить неможливим проходження ним військової служби, зокрема вказує на ряд хвороб. Відповідач вказує, що на день проходження медичного огляду на здоров'я позивач не скаржився, жодних доказів (документів), які б свідчили про непридатність до військової служби чи були підставою для надання відстрочки при проходженні ним медичного огляду не надав, тобто, при проходженні ВЛК про будь- які порушення не повідомляв.
Апеляційний суд вказує, що Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме статтею 13 передбачено, що громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України.
На виконання вимог статті 13 вказаного Закону Міністерством оборони України наказом від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». Відповідно до порядку визначеного в даному Положенні проводиться медичний огляд осіб, які призиваються або направляються для проходження військової служби в лавах Збройних Сил України.
Згідно з вказаним Положенням для проходження військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (ВЛК) штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Зокрема, до складу штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (ЦВЛК); ВЛК регіону, ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази. Таким чином, з самої назви можна зрозуміти, що ВЛК має чітке ієрархічне підпорядкування та визначену територію, на якій вона здійснює свої повноваження. Вищим органом в системі військово-медичної експертизи є ЦВЛК, до повноважень якої в тому числі належить розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. Також ЦВЛК має відповідне право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України. Аналогічні повноваження, окрім повноважень щодо контролю, ЦВЛК мають і ВЛК регіонів, щодо питань, пов'язаних з діяльністю підлеглих військово-медичних комісій нижчого рівня.
Отже, положеннями чинного законодавства передбачено можливість досудового оскарження відповідних рішень, які в свою чергу оформлюються у вигляді Постанов ВЛК, в адміністративному порядку, а саме: Постанова ВЛК військового комісаріату може бути оскаржена до вищестоячого органу, а саме до ВЛК регіону або ЦВЛК. В свою чергу у разі незгоди з рішенням, прийнятим за результатами військово-медичної експертизи, зацікавлена особа має право звернутися безпосередньо до суду з метою захисту своїх порушених прав. Дана можливість чітко передбачена п.2.3.5 Положення «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначено, що Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Колегія суддів вказує, що позивач є особою, яка призвана на військову службу, а відтак при наявності скарг на стан здоров'я, що не дають підстав надалі проходити військову службу, має право звернутися із рапортом до безпосереднього керівника про направлення на проодження ВЛК.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апелянтом належними доказами не доведено обґрунтованість вимог апеляційної скарги, а тому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року у справі № 260/1927/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. В. Глушко
І. І. Запотічний