30 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 140/2059/22 пров. № А/857/10951/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року у справі за позовом Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Сорока Ю.Ю.,
час ухвалення рішення - 06.06.2022 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - 06.06.2022 року,
Виконавчий комітет Нововолинської міської ради Волинської області звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано ОСОБА_1 знести, за власний рахунок, самочинно збудований об'єкт по АДРЕСА_1 та привести будівлю з земельною ділянкою до попереднього стану.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Вимоги скарги обґрунтовує тим, що проведені ним ремонтні роботи не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після проведення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію. Крім того, законодавство України визначає необхідність перед зверненням відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування до суду з позовом про знесення об'єкту будівництва, встановлення таких фактів як неможливість перебудови об'єкту та відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво від такої перебудови
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду справи, і оскільки їхня явка в судове засідання не є обов'язковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що в період з 24 по 28 травня 2021 року, на підставі службової записки головного спеціаліста відділу державного архітектурно-будівельного контролю Ісаєвої М.Л. від 21.05.2021, наказу відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 24.05.2021 №1 “Про проведення позапланової перевірки” та направлення для проведення позапланового заходу від 24.05.2021 №3, проведено позапланову перевірку на об'єкті: “Реконструкція вбудованого нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 ” щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якого складено акт перевірки від 28.05.2021 №3.
В акті перевірки від 28.05.2021 №3 зафіксовано порушення, зокрема: власник нежитлового приміщення ОСОБА_1 здійснив перебудову введеного в експлуатацію об'єкта будівництва, а саме: влаштував нову стіну (коридор 26-14), яка розділила існуюче приміщення на два приміщення з окремими входами; влаштував новий санвузол (приміщення 26-23); влаштував нову стіну (приміщення 26-24); влаштував вхід в приміщення з вікна будівлі; заклав існуючі віконні прорізи та виконав новий віконний проріз в огороджувальній та несучій конструкції будинку; виконав вентиляційні отвори огороджувальній та несучій конструкції (приміщення пекарні та підвальне приміщення).
В підвалі після проведення будівельних робіт висота приміщення складає близько 2,5 м (відповідно до технічного паспорту на вбудоване приміщення від 24.12.2019 виданого КП “Волинське обласне бюро технічної інвентаризації” висота підвалу має становити 2,2 м з об'ємом приміщення 601 м.куб.), тобто внаслідок робіт змінився будівельний об'єм підвального приміщення.
Крім того, ОСОБА_1 розмістив у вбудованому нежитловому приміщенні багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , магазин-пекарню, чим змінив функціональне призначення приміщення.
Таким чином, ОСОБА_1 здійснив реконструкцію вбудованого нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , оскільки він перебудував об'єкт будівництва змінивши функціональне призначення, внаслідок чого відбулась зміна основних техніко-економічних показників об'єкта.
Реконструкція приміщення була здійснена без документів, що надають право на виконання будівельних робіт (замовником не було подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу ДАБК), без належно розробленої та затвердженої проектної документації, чим порушив вимоги статей 26, 31, 34, 36 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011 “Деякі питання виконання підготовчих та будівельних робіт” (далі - Порядок №466), п.5.41 ДБН В.2.2-15:2019 “Житлові будинки. Основні положення”.
28.05.2021 складено протокол про адміністративне правопорушення. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, постановою по справі про адміністративне правопорушення №1 від 04.06.2021, отриманою відповідачем 04.06.2021, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частинами 1, 5 ст.96 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн.
Також, 28.05.2021 винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з вимогою усунути виявлені порушення у відповідності до вимог чинного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил до 28.07.2021, у разі неможливості усунення порушень ОСОБА_2 був зобов'язаний привести об'єкт до попереднього стану до 28.08.2021. Про виконання припису відповідач мав повідомити відділ державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради до 28 липня 2021 року.
Припис та акт перевірки відповідачем отримано 28.05.2021.
Станом на 28.07.2021 повідомлень про виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм стандартів і правил від 28.05.2021 на адресу позивача від відповідача не надходило.
З метою перевірки виконання вимог припису, в період з 29 жовтня по 02 листопада 2021 року, на підставі службової записки головного спеціаліста відділу державного архітектурно-будівельного контролю Ісаєвої М.Л. від 29.10.2021, наказу відділу державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 29.10.2021 №36 “Про проведення позапланової перевірки”, направлення для проведення позапланового заходу №43 здійснено позапланову перевірку на об'єкті: “Реконструкція вбудованого нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 ” щодо дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої складено акт перевірки від 02.11.2021 №43, в якому зафіксовано наявність виявлених порушень, зокрема: забудовник ОСОБА_1 не виконав законних вимог припису посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, стандартів і правил від 28.05.2021, чим порушив ч.1 статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
02.11.2021 складено протокол про адміністративне правопорушення. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, постановою по справі про адміністративне правопорушення №41 від 08.11.2021, отриманою відповідачем 21.12.2021, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 статті 188-42 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Оскільки відповідач у встановлений строк не виконав вимоги припису від 28.05.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 1 Закону України “Про основи містобудування” визначено, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
Згідно частин 1 та 2 статті 10 Закону України “Про архітектурну діяльність” для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.
До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:
1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.
Згідно статті 41 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об'єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до пункту першого статті 41 Закону, однією з підстав для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Отже, аналіз наведених вище положень частини першої статті 38 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” у взаємозв'язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв'язку з його невиконанням.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю діє як суб'єкт владних повноважень послідовно, в чітко визначеному порядку. Зокрема, такий орган, наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов'язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю набуває прав на звернення до суду з позовом суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням на підставі частини першої статті 38 Закону.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.
За даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відсутні відомості про документ, що дає право на виконання будівельних робіт з реконструкції вбудованого нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , що свідчить про те, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, а саме: без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без належно розробленого та затвердженого проекту.
Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва.
За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил.
У цих випадках з позовом про зобов'язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” від 17.02.2011 №3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.
В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (1) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (3) належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об'єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.
Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України).
В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 здійснив будівництво без документів, що дають право на це, а саме: без отримання документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно розробленого та затвердженого проекту.
Це означає, що у спірних правовідносинах має місце той вид самочинного будівництва, для якого Цивільний кодекс України не встановлює правила, що знесенню передує рішення суду про зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Тобто, частина 7 статті 376 Цивільного кодексу України спірні правовідносини не регулює.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що для висновку про задоволення позову у даному випадку визначальним та достатнім є той факт, що відповідач здійснив будівництво без документів, що дають право на це, і без належно затвердженого проекту та не виконав вимоги зобов'язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №882/2149/18.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 здійснено будівництво без направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без належно затвердженого проекту на будівництво, з використанням земельної ділянки що не була відведена для цієї мети, що є підтвердженням факту самочинно збудованої споруди, відповідачем не було виконано вимоги припису виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 28.05.2021, а відтак наявності підстав для її знесення.
Згідно статті 11 Закону України “Про будівельні норми”, застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність.
Відповідно до змісту статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього і воно за рішенням суду підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Пунктом 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 №6 “Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)” знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови. В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 ЦК зобов'язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об'єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.
Суд звертає увагу, що згідно пункту 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 “Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (правовий режим самочинного будівництва)” знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що згідно встановлених судом обставин вбачається, що позивачем використано всі передбачені законодавством України заходи реагування та притягнення винної особи до відповідальності, проте вжиті ДАБІ заходи не призвели до усунення відповідачем порушень містобудівного законодавства, виявлених під час проведення перевірок.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року у справі № 140/2059/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 30 листопада 2022 року.