30 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 380/24517/21 пров. № А/857/14362/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Шевчук С.М.,
суддів - Кухтея Р.В., Носа С.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року (рішення ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у м.Львові судом у складі головуючого судді Чаплик І.Д., дата складення повного тексту рішення суду не зазначена) у справі №380/24517/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, суд -
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просила:
визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2021 № Ф-15450-51 на ім'я ОСОБА_1 станом на 30.11.2021;
визнати протиправними та скасувати нарахування особі, яка провадить незалежну професійну діяльність - адвокатові Шиманській Олександрі Степанівні, з єдиного соціального внеску, які наявні в її інтегрованій картці платника по платежу за технологічним кодом 71040000 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі, які обради спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність (22%), а саме: нарахування єдиного внеску на суму 7873,32 грн., нараховані станом на 30.11.2021.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДПС у Львівській області від 01.12.2021 № Ф-15450-51, винесену відносно ОСОБА_1 про сплату суми податкового боргу (недоїмки) щодо нарахованого ЄСВ на суму 7873,32 грн.
Визнано протиправними та скасовано нарахування ОСОБА_1 , з єдиного соціального внеску, які наявні в її інтегрованій картці платника по платежу за технологічним кодом 71040000 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі, які обради спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність (22%), а саме: нарахування єдиного внеску на суму 7873,32 грн., нараховані станом на 30.11.2021.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 908 (дев'ятсот вісім) грн судових витрат у вигляді судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
На обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що позивач з 05.12.2019 перебуває на обліку як фізична особа-підприємець, яка займається незалежною професійною діяльністю. З посиланням на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI зазначає, що зобов'язання щодо нарахування та сплати єдиного внеску у 2020 році у позивача виникають як у фізичної особи-підприємця, так і особи, яка проводить незалежну професійну діяльність. Крім того вказує, що позивачем подано звіт про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2020 рік, де самостійно зазначено категорію сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (код категорії) « 5», що свідчить про обрання загальної системи оподаткування, а не « 9» як особа, що отримує дохід від незалежної професійної діяльності. Згідно з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 30.11.2021 заборгованість позивача по єдиному внеску (код класифікації доходів бюджету 71040000) становила 7873,32грн. Також, вказує, що в ІС «Податковий блок» в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у скаржника пільги по сплаті єдиного внеску відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання копій ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на електронну адресу сторін, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що на підставі рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 14.06.2017 за №68 позивач отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №00656 від 14.07.2017.
З 05.12.2019 позивач перебуває на обліку як платник податку за основним (та єдиним) видом економічної діяльності за КВЕД 69.10 «Діяльність в сфері права», відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру, про що свідчить довідка форми №34-ОПП №1913500700040 від 05.12.2019.
Також відповідно до повідомлення форми №2-ЄСВ від 05.12.2019 №1913508000016 позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску в податковому органі.
Як вбачається з облікової картки платника податків, позивач протягом 2020-2021 років здійснювала сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Сума нарахованого ЄСВ за 2020 рік для позивачки, як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, склала 9595,30грн., яку нею погашено згідно з квитанцій: за січень 2020 року, лютий 2020 року - квитанція №0.0.1955549496.1 від 23.12.2020 - на загальну суму 2078,12 грн.
Відповідно до абз. 1 ст. 2 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України» щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №533-ІХ від 17.03.2021 (з подальшими змінами) Розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено п.910, згідно з абз. 1 якого тимчасово звільняються від нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску особи, зазначені в пунктах 4, 5, 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, в частині сум, що підлягають нарахуванню, обчисленню та сплаті такими особами за періоди з 1 по 31 березня, з 1 по 30 квітня, зі по 31 травня 2020 року.
Так як за березень, квітень, травень 2020 року сума нарахованого ЄСВ, у зв'язку із наведеним вище не нараховувалось згідно з норм чинного законодавства, а відтак позивачкою не сплачувалось.
За червень, липень, серпень, вересень 2020 року сума нарахованого ЄСВ позивакою також була сплачена відповідно до квитанцій № 111084259655 від 20.04.2021 та №117584216820 від 24.06.2021 на загальну суму 4217,18 грн.
За жовтень, листопад, грудень 2020 року сума нарахованого ЄСВ позивчакою також була сплачена відповідно до квитанцій №0.0.1980039043.1 від 17.01.2021 на загальну суму 3300,00 грн.
Таким чином, позивачем погашено 9595,30 грн ЄСВ, нарахованого за 2020 рік.
20.04.2021 через Особистий кабінет на сайті Державної податкової служби України (cabinet@sfs.gov.ua) позивачем подано відповідний Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за Формою №Д5 (річна) та Додаток до нього, Таблиця 1 (Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) на загальну суму 9595,30 грн., який 20.04.2021 завантажено до Реєстру застрахованих осіб та Державною податковою службою України видано Квитанцію №2, р/№ 18852312.
Окрім того, у період з 04.08.2020 по 31.08.2020 позивач не припиняючи діяльності як самозайнята особа, перебувала у трудових відносинах із Адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс», як адвокат управління в Львівській області. Відтак, за серпень 2020 АО «Правовий Альянс» за неї сплачено податків і зборів на суму 4926,51грн., у т.ч. ЄСВ.
Поточні платежі з ЄСВ за 2021 рік позивачем також погашені, зокрема:
-за квітень та червень 2021 року на загальну суму 2640,00 грн. відповідно до квитанції №117584215738 від 24.06.2021;
-за листопад 2021 року на суму 1320,00 грн.
Однак, 01.12.2021 Головним управлінням ДПС у Львівській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15450-51, в якій позивача зобов'язано протягом 10 календарних днів від дня отримання вимоги сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на суму 7873,32грн.
Вважаючи вказану вимогу про сплату боргу протиправною, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок в період, за який винесена оскаржувана вимога (2020-2021), вона нараховувала та сплачувала в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.
Крім того, у період з 04.08.2020 по 31.08.2020 позивач не припиняючи діяльності як самозайнята особа, перебувала у трудових відносинах із Адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс» як адвокат управління в Львівській області. Відтак, за серпень 2020 АО «Правовий Альянс» за неї сплачено податків і зборів на суму 4926,51грн., у т.ч. ЄСВ.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2021 №Ф-15450-51, сформованої Головним управлінням ДПС у Львівській області.
Також, суд вважав підставними позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування нарахувань ОСОБА_1 , з єдиного соціального внеску, які наявні в її інтегрованій картці платника по платежу за технологічним кодом 71040000 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами - підприємцями, у тому числі, які обради спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність (22%), а саме: нарахування єдиного внеску на суму 7873,32 грн., нараховані станом на 30.11.2021.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі - Закон № 2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 10 частини першої статті 1 Закону №2464 визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Спірні правовідносини врегульовані також нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
У свою чергу, незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до пункту 65.1 статті 65 Податкового кодексу України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
За змістом пункту 65.2 статті 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Податковий кодекс України передбачає обов'язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов'язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.
Також слід зазначити, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Такий обов'язок контролюючого органу передбачено підпунктом 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України.
Якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.
Отже, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність та є фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до пунктів 178.1 та 178.2 статті178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
З аналізу зазначених положень законодавства слідує, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України.
Разом з тим, відповідно до положень частини 4 пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліків платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09 грудня 2011 року, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
Суд зазначає, що законодавець розмежовує статус фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом №2464 не передбачений.
Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до статті 5 Закону №2464, зокрема відповідно до частини другої статті 5 Закону №2464 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4,5,5-1 та 15 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.
З огляду на приписи пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», здійснення саме адвокатської діяльності у поєднанні з перебуванням на податковому обліку як фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності вимагає подання звітності саме щодо такої діяльності, тобто звітності про адвокатську діяльність, що робилось позивачкою.
Зважаючи на те, що позивачкою отриманий дохід в межах одного виду діяльності, нарахування ЄСВ позивачці окремо ще і як фізичній особі-підприємцю спричиняє подвійну його сплату, оскільки такий внесок сплачувався позивачкою самостійно, згідно з поданою звітністю в межах такої діяльності як особою, що провадить незалежну професійну діяльність.
Так, долучені до матеріалів справи докази свідчать про те, що починаючи з першого кварталу 2020 року та по листопад 2021 року позивачкою систематично сплачувалися суми єдиного внеску як особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Окрім того, у період з 04.08.2020 по 31.08.2020 позивач не припиняючи діяльності як самозайнята особа, перебувала у трудових відносинах із Адвокатським об'єднанням «Правовий Альянс» як адвокат управління в Львівській області. Відтак, за серпень 2020 АО «Правовий Альянс» за неї сплачено податків і зборів на суму 4926,51грн., у т.ч.ЄСВ.
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Оскільки позивачка як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, сплачувала єдиний внесок у порядку та розмірах, визначених законодавством, звітності як фізична особа-підприємець не подавала, доходу як фізична особа-підприємець не отримала, перевірки з цього питання не проводилось, це виключає обов'язок по сплаті у спірний період єдиного внеску позивачкою ще і як фізичною особою-підприємцем, яка не отримував дохід від підприємницької діяльності. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особою, яка проводить незалежну професійну діяльність і перебувала у спірний період на обліку як фізична особа-підприємець, яка не отримувала доходу від такої підприємницької діяльності, спричиняє подвійну його сплату, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Серков проти України, заява № 39766/05, параграф 43).
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 520/3939/19.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення названого адміністративного позову.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі № 380/24517/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос