Справа № 640/6103/20 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.
29 листопада 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.,
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Київбуделектротранс" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - відповідач, ГУ ПФ України в м. Києві ), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, оформлене листом від 10.09.2019 № 199419/03, про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 та провести відповідні виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 24.07.2019 (дати подачі заяви про призначення пенсії).
В якості підстав позову позивач вказує на протиправну відмову відповідача у призначенні позивачу пільгової пенсії за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими та важкими умовами праці. Зокрема позивач зазначає, що ОСОБА_1 працював у БМУ Київського трамвайно-тролейбусного управління: з 16.12.2983 по 01.05.1988 монтажником четвертого розряду, з 01.05.1988 по 18.06.1990 монтажником по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, з 18.06.1990 до 02.11.1992 майстром дільниці № 1, з 02.11.1992 по 14.09.1998 виконробом, а з 14.09.1998 по 19.05.2005 старшим виконробом; 01.01.1991 БМУ Київського трамвайно-тролейбусного управління було реорганізовано в організацію орендаторів БМУ Київського трамвайно-тролейбусного управління, а 03.01.1996 - перейменовано в ЗАТ "Київбуделектротранс"; листом від 10.09.2019 № 199419/03 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; в обґрунтування відмови зазначено, що пільгова довідка від 26.06.2019 № 01/08 не відповідає постанові КМУ № 162 від 11.03.1994, а саме невірно вказано розділ та підрозділ зазначеної постанови; враховуючи зазначене, відповідач зробив висновок, що стаж роботи за Списком № 2 умовно становить 4 роки 3 місяці 19 днів, тобто фактично було визнано, що у ОСОБА_1 відсутній необхідний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах; відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах; отже умовою для призначення пенсії позивачу за віком за Списком № 2 після досягнення ним 55 років є наявність стажу роботи не менше 30 років, з яких пільгового стажу роботи за Списком № 2 не менше 12 років 6 місяців; відповідно до вимог п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; ЗАТ "Київбуделектротранс" було видано позивачу уточнюючу довідку № 01/08 від 26.06.2019, яка підтверджує зайнятість позивача на посадах, віднесених до Списку № 2 з повним робочим днем; зазначена довідка ніким не оскаржена, а отже є дійсною.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2020 позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368), оформлене листом від 10.09.2019 № 199419/03, про відмову у призначенні ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) призначити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та провести відповідні виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 24.07.2019 (дати подачі заяви про призначення пенсії);
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) шляхом їх безспірного списання на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Закрите акціонерного товариства "Київбуделектротранс" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що професію, яку обіймав позивач не відповідає умовам (показникам), зазначеним у Списках, що повинно підтверджуватися результатами атестації робочих місць на підприємствах, установах, організаціях. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції в порушення вимог законодавства не було Товариство залучено до участі у справі, в якості третьої особи.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства, а апеляційна скарга Товариства є необґрунтованою.
Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надійшло.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Так, положеннями ч. 1 ст. 309 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
У зв'язку з перебування членів колегії у відпустці (на навчанні) продовжено строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції на розумний термін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою та іншими визначеними законодавством документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Листом від 10.09.2019 за № 199419/03 ГУ ПФУ у м. Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що пільгова довідка № 01/08 від 26.06.2019 не відповідає постанові КМУ № 162 від 11.03.1994, а саме невірно вказано розділ та підрозділ зазначеної постанови, а пільговий стаж ОСОБА_1 за Списком № 2 складає 4 роки 3 місяці 19 днів; отже в силу не виконання умов ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підстав для призначення пільгової пенсії немає.
Не погоджуючись із зазначеним підходом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до призначення пільгової пенсії, позивач звернувся з позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не може бути позбавлений права на зарахування періодів його роботи на пільгових умовах за Списком № 2 через відсутність підтвердження проведення атестації робочих місць у цей період.
Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спірні правовідносини врегульовані Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV), «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі - Порядок № 637), Порядком застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (надалі - Порядок № 383).
Відповідно до абз. 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 13 Закону № 1788-ХІІ визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Пунктом «б» частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, установлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Судом першої інстанції встановлено, а сторонами не заперечується, що станом на час звернення позивача до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (24.07.2019), ОСОБА_1 , виповнилося 57 років.
Також, судом першої інстанції встановлено, що обставини наявності у позивача необхідного в розумінні Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхового стажу, що є достатнім для призначення пенсії у 57 років, підтверджується записами трудової книжки позивача, як основного документа, який підтверджує загальний страховий стаж майже 39 років.
Як вбачається із матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , ГУ ПФУ у м. Києві документує повний страховий стаж позивача як 41 рік 7 місяців 18 днів.
Таким чином, ОСОБА_1 має страховий стаж більше 30 років у світлі застосування до нього вимог абз. 1 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що сторонами не заперечується.
Щодо наявності у позивача стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, який згідно з абз. 1 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є обов'язковим для призначення пільгової пенсії, то суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно зі статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Із зазначеними нормами кореспондується і п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як вбачається із трудової книжки позивача, з 01.05.1988 по 17.06.1990 ОСОБА_1 працював на посаді монтажника по монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій БМУ Київського трамвайно-тролейбусного управління, а з 18.06.1990 по 02.11.1992 - майстром дільниці № 1 БМУ Київського трамвайно-тролейбусного управління.
Із запису трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що 01.01.1991 БМУ Київського трамвайно-тролейбусного управління було реорганізовано в організацію орендарів БМУ Київського трамвайно-тролейбусного управління, 11.02.1993 - ОО БМУ КТТУ перейменовано в Організацію орендарів "Київбуделектротранс", а з 03.01.1996 - ОО "Київбуделектротранс" перейменовано в ЗАТ "Київбуделектротранс".
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься довідка від 26.06.2019 № 01/08, яка видана Закритим акціонерним товариством "Київбуделектротранс" та підписана директором та головним бухгалтером Товариства, в якій зазначено, що стаж роботи за період з 01.05.1988 по 17.06.1990 на посаді монтажника по монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій становить 2 роки 1 місяць 16 днів; за період з 18.06.1990 по 21.08.1992 на посаді майстра будівельної дільниці становить 2 роки 2 місяці 3 дні, що передбачена Списком №2 (стор. 16 том І).
З метою призначення пенсії позивачем надавалася відповідачу вказана уточнююча довідка від 26.06.2019 № 01/08, що підтверджується матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 . У вказаній довідці зазначені періоди роботи позивача, що зараховуються до пільгового стажу; посади; характер виконуваної роботи; розділи, підрозділи, пункти, найменування списку, його номери, до якого включаються періоди роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Зазначена довідка підписана належними посадовими особами підприємства-правонаступника, підписи засвідчені печаткою.
Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що уточнююча довідка є такою, що відповідає вимогам законодавства та є належним доказом, що підтверджує пільговий стаж роботи позивача з 01.05.1988 по 21.08.1992.
Відмовляючи у призначення пільгової пенсії позивачу, відповідач зазначав, що довідка від 26.06.2019 № 01/08 не відповідає постанові КМУ № 162 від 11.03.1994 (не вірно вказано розділ та підрозділ постанови), судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги дану обставину, оскільки саме Товариство помилилося в оформленні довідки, що не є підставою для позбавлення ОСОБА_1 на врахування вказаних періодів до пільгового стажу, оскільки помилка у номері розділу та підрозділу не відміняє юридичного факту існування пільгового стажу позивача. Вказана помилка є формальною і не тягне за собою встановлення будь-яких додаткових гарантій для позивача.
Отже, як вбачається з усього викладеного вище, стаж позивача за посадами монтажника по монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій та майстра будівельної дільниці складає 4 роки 3 місяці 19 днів.
Як вбачається із листа ЗАТ "Київбуделектротранс" від 26.06.2019 № 01/09, період роботи виконроба з 02.11.1992 по 13.09.1998 не віднесений до Списку № 2, тому що вказана посада виконроба не була атестована на підприємстві.
Записами у трудовій книжці підтверджується, що з 02.11.1992 по 18.05.2005 ОСОБА_1 працював на посадах прораба, в.о. старшого прораба, старшого прораба.
Відповідно до пп. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже трудовою книжкою підтверджуються обставини, що позивач не працював за сумісництвом або протягом неповного робочого дня, що є свідченням трудової діяльності позивача протягом повного робочого дня у період з 02.11.1992 по 18.05.2005.
Крім того, підтвердженням (доказом), того що позивач, у спірні періоди, працював повний робочий день є записи в його трудовій книжці, що відповідають вимогам законодавства і не потребують інших способів доведення цього факту. Докази, інші дані про роботу позивача на умовах не повного робочого дня в матеріалах пенсійної справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, що доводили б зворотнє.
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.
Отже, підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в тому числі, є наявність професії (посади) та виробництва відповідному Списку № 2.
Так, відповідно до розділу XXVІІ Списку № 2 посада "виконавці робіт" 2290000б-24441 є посадою, стаж по якій зараховується до пільгового стажу для отримання пільгової пенсії.
Відповідно до п. 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
Відповідно до п. п. 4.4, 4.5, 4.6 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
У разі непідтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами чергової атестації, проведеної протягом 5 років з дати проведення попередньої атестації, до пільгового стажу зараховується період роботи на даному підприємстві, в установі чи організації до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення чергової атестації, якою відповідне право не підтверджене.
Відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядку та Методичних рекомендацій.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Разом з тим, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Тобто, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Враховуючи вищевикладене, особа не може бути позбавлена права на зарахування періодів його роботи на пільгових умовах за Списком № 1 через відсутність підтвердження проведення атестації робочих місць.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду, від 25.03.2021 року по справі № 750/3198/17.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що позивач не може бути позбавлений права на зарахування періодів його роботи в Закритому акціонерному товаристві "Київбуделектротранс" на пільгових умовах за Списком № 2 через відсутність підтвердження проведення атестації робочих місць у цей період.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач при вирішенні питання щодо зарахування відповідних періодів до пільгового стажу роботи пенсіонера повинен належним чином, повно та всебічно встановити та перевірити всі обставини і прийняти рішення, а не формально скласти лист.
Колегія суддів звертає увагу, що саме посадові особи Закритого акціонерного товариства "Київбуделектротранс" надали позивачу довідку де визначили, що посади, які обіймав позивач відносяться до Списку №2, доказів визнання даних довідок та особової справи позивача апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.
Щодо твердження апелянта, що судом першої інстанції не було залучено до розгляду справи Закрите акціонерне товариство "Київбуделектротранс", в якості третьої особи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що у суду першої інстанції були сумніви у документах, які містися в матеріалах справи чи в пенсійній справі позивача.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову в цій справі.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянтів не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Київбуделектротранс" - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 грудня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан