П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 листопада 2022 р.м.ОдесаСправа № 947/3229/22
Головуючий в 1 інстанції: Васильків О.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
при секретарі Цехмейстренко Ю.В.,
за участі представника апелянта Некришева Є.А.,
представника позивача Цвігуна А.В.,
свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,
У січні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки командира взводу № 2 роти № 4 батальйону № 1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Гальчинського Дмитра Валентиновича серії БАБ № 116783 від 04.01.2022 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначалось, що 04 січня 2022 року ОСОБА_3 транспортним засобом KIA OPTIMA, р/н НОМЕР_1 не керував через погане самопочуття, тому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП не вчиняв. Крім того, позивач зазначив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення було проведено формально, оскільки належних та допустимих доказів його винуватості не має.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2022 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні у м. Одеса позов задоволено. Також, судом стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції в особі структурного відокремленого підрозділу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн
Не погоджуючись з таким рішенням, Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_3 будучи позбавленим права керування транспортними засобами 04 січня 2022 року перебував за кермом автомобіля KIA OPTIMA, р/н НОМЕР_1 , що є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 126 КУпАП. Апелянт стверджує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відбувся із дотриманням всіх вимог чинного законодавства України. Крім того, на думку апелянта, підстав для стягнення витрат на професійну правову допомогу не має.
Апелянт також зазначає, що суддя Васильків О.В. підлягала самовідводу від розгляду справи, оскільки представник позивача раніше працював у Київському районному суді м. Одеси секретарем судових засідань під головуванням судді Васильків О.В., що може свідчити про зацікавленість судді в результаті розгляду цієї справи.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає рішення Київського районного суду м. Одеси законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними, тому просить апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2022 року без змін. Також сторона позивача просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 523/17068/21 від 01.10.2021 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
З медичної довідки ТОВ "Амбулаторія сімейного лікаря" вбачається, що 04.01.2022 року ОСОБА_3 звернувся до лікаря зі скаргами: загальна слабість, головний біль, відчуття мурашок, погіршення концентрації уваги, погіршення пам'яті, шум у вухах, нудота, шаткість при ходьбі. Діагноз: А80 Травма/пошкодження БДУ. Коментар: ЗЧМТ, струс головного мозку, забої в області тім'яної частини голови (волосяної частини). Гематома в області правої щоки.
04.01.2022 року ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн., оскільки будучи позбавленим права керування транспортним засобом позивач у цей день перебував за кермом автомобіля KIA OPTIMA, р/н НОМЕР_1 .
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси у справі № 523/1006/22 від 22.02.2022 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченими ст. 122-4, ст. 124, та ч. 2 ст. 130 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаних адміністративних правопорушень, оскільки достатніх доказів того, що ОСОБА_3 04 січня 2022 року керував автомобілем KIA OPTIMA, р/н НОМЕР_1 суду надано не було.
ОСОБА_3 вважаючи, що його незаконно було притягнуто до адміністративної відповідальності звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, колегія суддів перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.
Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1,2 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Частина 4 статті 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Колегією суддів встановлено, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП, оскільки ОСОБА_3 керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування транспортними засобами строком на 1 рік., відповідно до постанови Суворовського районного суду м.Одеси від 01.10.2021 року у справі № 523/17068/21.
При цьому, як зазначає позивач, він зі своєю знайомою ОСОБА_4 на належному їй транспортному засобі, під її керуванням, поїхав за ліками до аптеки, ОСОБА_4 припаркувала автомобіль біля будинку 47/1 по вул. Генерала Бочарова в м. Одесі та позивач придбав потрібні йому ліки, після цього, він сів до автомобілю, однак при виїзді з парковки ОСОБА_4 , керуючи своїм автомобілем, здійснила зіткнення з припаркованим поряд автомобілем білого кольору марки RENAULT, після чого позивач вийшов з автомобілю та підійшов до жінки, яка була за кермом іншого автомобілю та виявивши, що на автомобілях відсутні видимі пошкодження позивач запитав у громадянки ОСОБА_5 чи є у неї претензії щодо вказаної ситуації, на що остання повідомила, що претензій не має.
Після чого позивач сів до автомобілю «КІА ОРТІМА», р/н НОМЕР_1 , яким продовжувала керувати ОСОБА_4 та вони попрямували за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що через нетривалий проміжок часу до квартири ОСОБА_4 прибули працівники патрульної поліції, попросили їх вийти та пройти до автомобіля, де вже інспекторами УПП в Одеській області були оформлені адміністративні матеріали відносно ОСОБА_3 , в тому числі постанова, яка оскаржується у цій справі.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів керування саме ОСОБА_3 автомобілем «КІА ОРТІМА», р/н НОМЕР_1 .
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу було досліджено надані апелянтом відеозаписи з портативного нагрудного відеореєстратора інспектора (арк.спр. 92).
З наданих суду відеозаписів встановлено, що інспектори УПП 04.01.2022 р. прибули до місця проживання громадянки ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_2 , де перебував позивач та громадянка ОСОБА_4 , попросили їх вийти та пройти до автомобіля де були оформленні адміністративні матеріали та прийнята постанова про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів, дослідивши усі відеозаписи портативного нагрудного відеореєстратора інспектора зазначає, що наявні у матеріалах справи відеозаписи були зроблені через деякий проміжок часу після скоєння ДТП та лише фіксують процедуру складання адміністративних матеріалів, однак не містять доказів керування позивачем транспортним засобом.
При цьому, суд звертає увагу, що під час оформлення адміністративних матеріалів позивач та громадянка ОСОБА_4 неодноразово наголошували, що ОСОБА_3 транспортним засобом не керував, однак співробітником патрульної поліції такі пояснення взяті до уваги не були.
Крім того, колегією суддів встановлено, що крім постанови, що є предметом оскарження у цій справи, інспекторами УПП відносно ОСОБА_3 було складено протоколи про адміністративне правопорушення ААД №221488, ААД №221489 та ААД №221490 від 04 січня 2022 року, згідно яких позивачу вмінено порушення вимог п.2.5., п.2.3.б, п.10.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, а саме в тому, що він, о 15 годині 39 хвилин 04 січня 2022 року, керуючи автомобілем марки «Kia Optima», н/з НОМЕР_1 , біля буд. №47/1 по вул. Генерала Бочарова, в м. Одесі, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміни, здійснив рух заднім ходом, не переконавшись, що це буде безпечно, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Renault Logan», під керуванням ОСОБА_3 , чим завдав транспортним засобам механічні пошкодження; після чого, будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце цієї пригоди; а також в подальшому, будучи притягнутим 01 жовтня 2021 року до відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпроАП, на вимогу працівника поліції відмовився пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння, у зв'язку з виявленими наступними ознаками: поведінка, що не відповідає обстановці; тремтіння пальців рук; розширені зіниці очей, що не реагують на світло.
Постановою Суворовського районного суду у постанові від 22.02.2022 року у справі № 523/1006/22 за фактом подій, які мали місце 04 січня 2022 року, було встановлено відсутність юридичного факту, що саме позивач керував транспортним засобом KIA OPTIMA, р/н НОМЕР_1 .
При цьому, в рішенні суду зазначено про те, що доданий до справи відеозапис не містить жодного доказового значення для встановлення особи, яка керувала транспортним засобом в момент ДТП, а орган поліції не відібрав у присутньої ОСОБА_4 будь-яких письмових пояснень, не витребував та не долучив до справи можливо наявний відеозапис із камер зовнішнього спостереження, встановлених біля буд. АДРЕСА_3 .
У зв'язку з цим провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, передбаченими ст.122, ст.124 та ч.2 ст.130 КУпАП, на підставі п.1 ст.247 КУпроАП, - закрито, у зв'язку із відсутністю в його діях складу вказаних адміністративних правопорушень.
Згідно ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що одним із принципів адміністративного судочинства є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, зміст якого зобов'язує адміністративний суд до активної ролі в судовому засіданні.
Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Для з'ясування всіх обставин у справі, додатково ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022 р. було витребувано у Комунальної установи “Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси (Центр “ 077”) відеозаписи з камер спостереження «Безпечне місто», які мають важливе значення для правильного вирішення цієї адміністративної справи і здатні підтвердити або спростувати факт керування ОСОБА_3 04 січня 2022 року транспортним засобом KIA OPTIMA, р/н НОМЕР_1 та надання правової оцінки постанові серії БАБ № 116783 від 04.01.2022 року, яка є предметом оскарження у цій справі.
15.11.2022 р. на виконання вимог ухвали суду Комунальною установою “Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси (Центр “ 077”)” надано запитувану інформацію на компакт-диску (арк.спр. 201 ).
Під час відкритих судових засідань 16.11.2022 р. та 30.11.2022 р. судом апеляційної інстанції було досліджено відеозаписи з камер спостереження «Безпечне місто» за 04 січня 2022 р., розташованих за адресою: 1) Перехрестя вул. Семена Палія та вул. Генерала Бочарова; 2) Перехрестя проспект Добровольського та вул. Генерала Бочарова; 3) перехрестя вул. Володимира Висоцького та вул. Семена Палія та встановлено, що автомобіль KIA OPTIMA, р/н НОМЕР_1 зазначене перехрестя проїхав о 15:29 год та в друге о 15:39 в зворотньому напрямі, проте встановити хто саме був за кермом з огляду на те, що автомобіль з усіх боків затонований, на деяких відеозаписах видно лише задню частину автомобіля, а з інших ракурсів видно лише силует особи, яка сидить за кермом, тому достемено встановити, з урахуванням дальності та висоти розташування камер відеоспостереження, хто був за кермом з цих відеозаписів не можливо.
Також, судом апеляційної інстанції ухвалою від 18.10.202 року для з'ясування всіх обставин у справі викликано в якості свідків до суду працівників Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які 04.01.2022 р. під час патрулювання Суворовського району у складі екіпажу «Океан-401» отримали виклик за адресою АДРЕСА_3 за заявою громадянки ОСОБА_5 про дорожньо-транспортну пригоду, а також викликано до суду у якості свідка громадянку ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_5 до суду не з'явилась та повідомила заявою суд про те, що знаходиться за кордоном, можливості підключитись в режимі відеоконференції не має ( арк спр.161).
Інші свідки, викликані в судове засідання, а саме працівники Управління патрульної поліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 30.11.2022 р. у судове засідання з'явились та повідомили суд стосовно обставин справи, що отримали виклик через лінію 102 від громадянки ОСОБА_5 про скоєння дорожньо-транспортної пригоди та залишення іншим водієм місця ДТП, прибувши за місцем виклику зі слів громадянки ОСОБА_5 та відеозапису на її мобільний телефон, яку пред'явила громадянка ОСОБА_5 , працівники патрульної поліції встановили, що за кермом був чоловік.
В ході розшукових дій працівниками патрульної поліції був виявлений автомобіль KIA OPTIMA, р/н НОМЕР_1 , який належить громадянці ОСОБА_4 , а також за адресою її постійного місця реєстрації було виявлено громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , після чого працівниками патрульної поліції було допитано даних осіб, оглянуто транспортні засоби та відібрано письмові пояснення у громадянки ОСОБА_5 та за наслідком чого співробітники поліції дійшли висновку, що за кермом автомобіля під час ДТП був саме ОСОБА_3 , то саме відносно нього були складені адміністративні матеріали, зокрема постанова, що є предметом оскарження у цій справі.
Також, свідки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомили суд про те, що позивач ОСОБА_3 заперечував факт керування автомобілем, а власниця автомобіля громадянка ОСОБА_6 наполягала, що саме вона була за кермом свого автомобіля під час скоєння ДТП, однак зі слів працівників патрульної поліції встановлено, що їм під час складання адміністративних матеріалів було достатньо доказів про те, що за кермом знаходився позивач, що підтверджувалось поясненнями громадянки ОСОБА_5 , наявного у неї в телефоні відеозапису та відомостей, отриманих телефоном від оператора «Безпечне місто» про те, що за кермом KIA OPTIMA, р/н НОМЕР_1 знаходився чоловік.
Разом з тим, колегія суддів наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази, на які посилаються свідки, а саме відеозапис з мобільного телефону громадянки ОСОБА_5 , при цьому судова колегія звертає увагу, що а ні в оскаржуваній постанові, а ні в інших складених адміністративних матеріалах наявних у справі не зазначено про те, що працівниками патрульної поліції досліджувався та оглядався відеозапис з мобільного телефона потерпілої особи та/або був залучений до складених матеріалів. При цьому, з наявних в матеріалах справи письмових пояснень громадянки ОСОБА_5 не встановлено, що остання має в наявності відео, з якого вбачається, що позивач керує транспортним засобом, а лише зазначається про те, що з автомобіля вийшов молодий чоловік після чого оглянув автомобіль, вибачився, сів у машину и та поїхав (арк.спр.91).
Отже, дослідивши повно та всебічно наявні докази в матеріалах справи, а саме відеозаписи з нагрудної камери інспектора УПП, відеозаписи з камер спостереження «Безпечне місто», опитавши свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , враховуючи висновки Суворовського районного суду викладені у постанові від 22.02.2022 року у справі № 523/1006/22 про відсутність в діях позивача складу адміністративних правопорушень, колегія суддів зазначає, що постанова серії БАБ № 116783 від 04.01.2022 року не містить доказів, які б свідчили про те, що саме ОСОБА_3 керував 04.01.2022 р. транспортним засобом «Kia Optima» під час позбавлення його права керування, а тому доводи апелянта про наявність достатніх підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності є безпідставними.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Стосовно одного з доводів апеляційної скарги стосовно того, що суддя Васильків О.В. підлягала самовідводу від розгляду цієї справи з підстав заінтересованості в результаті розгляду справи, оскільки представник позивача раніше працював секретарем судового засідання Київського районного суду м. Одеси під головуванням судді Васильків О.В., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи та положення ч. 1 ст. 39 КАС України - за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Секретар судового засідання, як державний службовець, працівник суду, здійснює свої повноваження виключно відповідно до вимог процесуальних кодексів, Конституції України, законів України та відповідних інструкцій, не закріплений за жодним із суддів та не перебуває у службовій залежності від судді.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції» особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, забороняється протягом року з дня припинення відповідної діяльності представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, підприємство, установа, організація, в якому (яких) вони працювали на момент припинення зазначеної діяльності.
Разом з тим під час апеляційного розгляду справи встановлено, що представник позивача Цвігун А.М. працював секретарем судового засідання у Київському районному судді м.Одеси, однак звільнився з займаної посади 01.10.2020 року, при цьому, судом встановлено, що Цвігун А.В. приймав участь у розгляді лише декількох судових справ під головуванням судді Васильків О.В. у якості секретаря судового засідання у 2017 році.
Таким чином, доводи апелянта щодо наявності підстав для самовідводу судді Васильків О.В. є не достатніми для скасування рішення суду з цих підстав, оскільки положення КАС України не містять такої самостійної підстави для самовідводу судді, а заяви про відвід судді учасники судового процесу не заявляли, при цьому зазначені обставини не призвели до прийняття не правильного рішення у справі.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що головна мета відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб'єктивних та об'єктивних чинників, однак в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодного факту прояву суддею поведінки, яка б свідчила про існування як прямої, так і опосередкованої заінтересованості.
Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, заявником на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн. надано:
- копію договору № 05/01/2022 від 05.01.2022 р. про надання правової допомоги;
- копію доручення № 1 (додаткова угода) до договору 05/01/2022 від 05 січня 2022 р.;
- акт приймання-передачі виконаної роботи № 1 до Договору про надання правової допомоги № 05/01/2022 від 05.01.2022 р. та доручення № 1 (додаткова угода) до договору 05/01/2022 від 05 січня 2022 року.
Однак, колегія суддів не погоджується з рішенням суду відносно доводів суду щодо необхідності відшкодування витрат на правничу допомогу в повному обсязі, оскільки, дана адміністративна справи є справою незначної складності та позивачем було подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Суд зазначає, що ознайомлення з оскаржуваною постановою, збір доказів по справі, підготовка стратегії щодо оскарження постанови, підготовка позовної заяви, сплата судового збору - фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову, а тому, не є такими, що належать до стягнення окремо.
Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та складності виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити вимоги щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 4000 грн., а тому рішення суду підлягає зміні в частині розміру витрат на надання правничої допомоги.
Також, адвокатом позивача надано до суду апеляційної інстанції клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у апеляційній інстанції у розмірі 2500 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №2, за складання відзиву на апеляційну скаргу, однак з викладених вище підстав, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їх розміру, колегія суддів вважає достатнім стягнення судових витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 1000 грн.
При цьому, колегія суддів не приймає позицію апелянта щодо необхідності відмовити в стягненні судових витрат в повному обсязі так як, до матеріалів справи не надано доказів оплати позивачем юридичних послуг, оскільки відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 листопада 2022 року у справі № 757/24445/21-ц.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив спірне питання по суті позову, колегія суддів вважає що рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2022 р. підлягає зміні в частині розміру витрат на правничу допомогу, а в решті рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 286, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2022 року змінити в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Абзац 4 резолютивної частини рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2022 року викласти у наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції в особі структурного відокремленого підрозділу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн. /чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок/ та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн. /чотири тисячі/».
В решті рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2022 року залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції в особі структурного відокремленого підрозділу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 1000 грн. /одна тисяча/.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення, остаточна та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець